Список текстів для обов’язкового прочитання
Семестр
Практичне заняття № 1
Тема. Літературні пам’ятки Київської Русі
Теоретичні питання:
1 Поняття про літопис, художні та стильові особливості жанру.
2 «Повість минулих літ»: джерела, композиція твору, літературні редакції:
- пропагування християнських моральних цінностей;
- повчальний характер легенд та ліричних відступів у творі;
- духовно-психологічна постать літописця-автора.
3 Київський і Галицько-Волинський літописи як частини «Літопису Руського»:
- документальність оповіді про похід князя Ігоря на половців у Київському літописі;
- легенда про євшан-зілля у Галицько-Волинському літописі.
4 Зміст і художньо-історична цінність «Слова о полку Ігоровім». Значення плачу Ярославни та слова Святослава «зі сльозами змішаного» для розуміння ідейного змісту твору.
5 «Повчання дітям» Володимира Мономаха:
- побудова твору, специфіка змісту, повчально-виховний характер;
- найважливіші моменти життя Мономаха (на основі автобіографічної частини) як його уявлення про взірцевий тип київського князя.
Практичні завдання:
1 Самостійно прочитайте поему М.Вороного «Євшан-зілля», визначте головну думку твору і ті причини, які змусили відомого поета на початку ХХ ст. згадати і художньо інтерпретувати літописну легенду.
2 Прокоментуйте відому похвалу книгам із «Повісті минулих літ»:
«Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, – так і тут: батько цього всього Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. А син же його Ярослав засіяв книжними словами, а ми тепер пожинаємо, приємлемо серцем книжну науку. Велика бо користь від навчання книжного. Книги – мов ріки, які напоюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах – бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони – узда для тіла й душі. В книгах – світило мудрості, а про мудрість сказано: люблячих мене – люблю, а хто дошукується мене – знайде благодать. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдемо велику втіху і користь для своєї душі. Бо той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом, і наймудрішими мужами».
Дайте відповіді на запитання:
1 За які добрі вчинки і заслуги перед своїм народом возвеличується Ярослав Мудрий?
2 За що князя Ярослава прозвали Мудрим? Де він похований?
3 Чому «книжна наука», на думку автора, є для людини найціннішою?
4 Яке значення мало для Київської Русі прийняття християнства? Як про це говориться в уривку?
Література
1. Білоус П. Українська література ХІ-ХVІІІ ст..: навчальний посібник – К.: Академія, 2010. – 360 с.
2. Повість минулих літ. Літопис. – К.: Веселка, 1989.
3. Загребельний П. Золотий гомін давнини // Повість минулих літ. Літопис. - К.: Веселка, 1989. –
С. 219-221.
4. Літопис Руський (за Іпатським списком переклав Леонід Махновець).- К.: Дніпро, 1989.
5. Єфремов С. Історія українського письменства. - К.: Феміна, 1995. – С. 92-98.
6. Калантаєвська Г.П. Давня українська література (8 клас). – Навчальний посібник. – Суми, 2002. – 58 с.
7. Калантаєвська Г.П. Давня українська література (9 клас). – Навчальний посібник. – Суми, 2003, – 140 с.
Практичне заняття № 2
Тема. Життєвий шлях і філософські переконання Г. Сковороди
Теоретичні питання:
1 Особиста доля Г. Сковороди як зразок життя, пропагованого самим філософом.
2 Філософські переконання Григорія Сковороди:
- уявлення про «три світи» і «дві натури»;
- учення про природжену («сродну») працю;
- учення про самопізнання та про щастя і шляхи до нього.
3 Втілення життєвих принципів філософа в його байках («Байки харківські») та поезіях («Сад божественних пісень»).
Практичні завдання:
1 В одному з листів до свого друга й учня Михайла Ковалинського Григорій Сковорода дав таку пораду:
«… наслідуй пальму: чим сильніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори. Це – те дерево, яке дається в руки мученикам-переможцям, як це можна бачити на іконах. Знаходь годину і щоденно потроху, але обов’язково і саме щоденно, підкладай у душу, як у шлунок, слово або вислів і немов до вогню підкидай потроху поживи, щоб душа живилась і росла, а не пригнічувалась. Чим повільніше будеш вивчати, тим плодотворніше навчання. Повільна постійність нагромаджує кількість більшу від сподіваної».
Знайдіть у поданому уривку символи. Поясніть їхнє значення. Що ви можете сказати про моральні переконання філософа та про його погляди на духовне вдосконалення особистості? Які, на його думку, головні умови успішного самостійного навчання?
2 З’ясуйте, як думка Епікура, висловлена Г. Сковородою у силі до байки «Бджола і Шершень», розкриває її ідейний зміст:
«Про це єство сказав древній Епікур таке: «Вдячність моя блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке – непотрібним».
3 Прокоментуйте відомий вислів Г. Сковороди:
«Клубок сам від себе покотиться з гори: забери лише камінь, що лежить на перепоні. Не вчи його котитися, а лише допомагай. Не вчи яблуню родити яблука: вже сама природа її навчила».
Література
1. Білоус П. Українська література ХІ-ХVІІІ ст. : навч. посібн. – К.: Академія, 2010. – 360 с.
2. Мишанич О. Григорій Сковорода // Сковорода Г. Твори: В 2т.- К.: Наукова думка, 1994. – Т. 1. –
С. 9-34.
3. Іваньо Г. Григорій Сковорода // Сковорода Г. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозові переклади. Листи. – К.: Наукова думка, 1994.- С. 9-34.
4. Ушкалов Л. Сковорода та інші причинки до історії української літератури. – К.: Факт, 2007, – 552 с.
5. Шевчук В. Дорога в тисячу років: Роздуми, статті, есе. – К.: Радянський письменник, 1990. – 411 с.
Теми для самостійного вивчення:
1 Давньоруська пам’ятка «Слово про закон і благодать» як зразок проповідницького красномовства:
- композиція твору, використання в ньому старозавітних легенд;
- використання автором символів для з’ясування понять закону і благодаті;
- постаті київських князів, жанрово-стильова специфіка «Слова…».
2 Легенди Києво-Печерського патерика:
- джерела та історія виникнення пам’ятки;
- найвідоміші розповіді про чудеса, які відбувалися в монастирі;
- морально-етичний та релігійний характер чудесних історій, значення патерика.
3 Полемічна література:
- сила і пристрасність полемічних виступів І. Вишенського на тлі стосунків католицизму і православ’я у 2 половині XVI ст. («Послання до єпископів», «Викриття диявола-світодержця», «Тобі, котрий мешкає в землі, що зветься Польська»);
- релігійно-повчальний характер творів Герасима та Мелетія Смотрицьких.
4 Україномовна, польськомовна та латиномовна українська поезія XVI – XVII ст.:
- поетична творчість Лазаря Барановича, автора збірки релігійно-філософських віршів «Лютня Аполлонова» (поезії «Веселка ясніє – кожен радіє», «Про сонце», «В полі робота, до неї охота», «Про час для всього – доброго, злого» та ін.);
- латиномовні поезії Павла Русина («Похвала поезії»);
- зміст і жанрові особливості рукописної книжки Климентія Зіновіїва «Вірші. Приповістки посполиті» (поезії «Про людей правдивих», «Про смерть», «Про друкарів, що книги друкують», «Про убогих та багатих», «Про жінок сварливих і злоязичних» та ін.).
5 Козацькі літописи як видатні пам’ятки суспільно-політичної думки XVII-XVIII ст.:
- історичні умови та політичні причини появи козацьких літописів, найвідомішими з яких є: хроніка Сафоновича, літопис Самовидця, літопис Григорія Граб’янки, літопис Самійла Величка, історія Русів;
- головні події та найвідоміші історичні постаті національно-визвольної війни в Україні за 54 роки (з 1648 до 1702рр) в літописі Самовидця.
- опис у літописі Самовидця чорної ради в Ніжині у 1663 році та її інтерпретація П. Кулішем у романі «Чорна рада».
6 «Історія Русів»: оцінка історичного минулого України в її стосунках із Московією:
- проблема авторства «Історії Русів» та феномен її впливу на відомих письменників (О. Пушкіна, М. Гоголя, Т. Шевченка), на поетів-романтиків;
- постаті українських гетьманів в оцінці автора твору (Богдана Хмельницького, Івана Брюховецького, Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Мазепи та ін.);
- ставлення автора «Історії Русів» до політики жорстокого винищення козацького війська Петром І та Меншиковим, до поневолення України.
7 Зміст, релігійно-філософське звучання драми Митрофана Довгалевського «Владотворний образ»:
- тема створення першого чоловіка Адама, його спокушення дияволом і порятунку із пекла Милостю Божою як провідна тема драми;
- сатирично-побутовий зміст п’яти інтерлюдій до драми, персонажі інтерлюдій як представники різних соціальних груп українського суспільства ( мужик, ксьондз, чорти, жид, циган, москаль, дяки-пиворізи, лях, козак та ін.).
8 Зміст, тематика та історико-філософський аспект творів С. Дівовича та І. Неруновича:
- форма діалогу у творі С. Дівовича «Розмова Великоросії із Малоросією» (1762) як засіб виявити історико-політичні позиції та взаємини між дійовими особами твору – Україною і Великоросією після Переяславської угоди;
- згадки у творі реальних подій, фактів, а також відображення гордовитого ставлення Великоросії до Малоросії як до залежної сторони;
- історична основа драми І. Неруновича «Милість Божа» (1728), постать у ній Богдана Хмельницького;
- возвеличення у драмі «Милість Божа» подвигів козацтва на чолі з гетьманом Хмельницьким у війні з ляхами та перспектив захисту України російськими монархами;
- алегоричні образи-символи твору (Україна, Вість, Догляд Божий та ін.), роль хору муз і Аполлона.
9 Драматургія і поезія Феофана Прокоповича:
- науково-богословська і викладацька діяльність Ф. Прокоповича – автора трактатів з поетики та риторики;
- поетична творчість Ф. Прокоповича (аналіз твору «Похвала Дніпру»);
- присвята, зміст, побудова драми «Владимир» (1705);
- образи у творі київського князя Володимира Великого як відповідального державця та його синів Бориса і Гліба;
- постаті у драмі «Владимир» опонентів князя, противників прийняття християнства – язичницьких жреців Жеривола, Курояда і Пияра, зміст суперечки між грецьким проповідником-філософом і Жериволом про істинного Бога.
10 Поетична творчість Касіяна Саковича та Івана Величковського:
- «Вірші на жалосний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича Сагайдачного…» К. Саковича як яскравий зразок урочистого панегірика, виголошеного двадцятьма учнями Київської братської школи в 1662 році з приводу смерті гетьмана від ран, одержаних під час Хотинської битви;
- роль і значення згаданих у виступах учнів постатей світової історії (Олександра Македонського, єгипетського володаря Філадельфа, римського імператора Северуса, грецького царя Кодра, короля Салатина, спартанського царя Леоніда, Ахіллеса та ін.);
- філософський зміст вислову: «Хто не захоче вмерти за вітчизну, тому доведеться загинути разом із нею»;
- образ у творі самого гетьмана Сагайдачного.
11 Суспільство, його вади і проблеми у книзі Данила Братковського «Світ, роглянений по частинах»:
- постать шляхтича-поета Д. Братковського в українській історії, згадка про нього в літописі Самійла Величка, образ приреченого на смерть патріота України в драмі М. Старицького «Остання ніч»;
- частини представленого поетом світу як сфери щоденного побутового, морально-етичного, політичного, родинного та ін. життя українського суспільства XVII ст.;
- іронічний, сатирично-викривальний характер поезій Д. Братковського, його заклики до порятунку матері-України від зовнішніх ворогів.
12 Філософський трактат Г.Сковороди «Алфавіт чи Буквар світу»:
- форма полілогу як найсприятливіша форма для з’ясування сутності філософських понять душевного спокою, природженої праці, щастя та ін.;
- головні думки трактату:
Ø «самая добрая душа тем беспокойнее и нещасливе живет, чем важнейшую должность несет, если к ней не рожденна»;
Ø «природа запаляет к делу и укрепляет в труде, делая труд сладким»;
Ø «не думай никто, будьто от нашей воли зависит избрать стать или должность. Владеет Вышний царством человеческим, и блажен сему истинному царю последующий»;
Ø «самое изрядное дело, без сродности делаемое, теряет свою честь и цену так, как хорошая пища делается гадкою, приемлемая из урынала».
Література
1. Білоус П. Українська література XI – XVIIIст.: навч.посібн. – К.:Академія, 2010. – 360 с.
2. Величко С. Літопис. Т.1. /Переклад з книжної української мови, вст. стаття, комент. В.О. Шевчука. – К.: Дніпро, 1991. – 371 с.
3. Величко С. Літопис. Т. 2. / Переклад з книжної української мови, комент. В.О. Шевчука. – К.: Дніпро, 1991. – 642 с.
4. Єфремов С. Історія українського письменства. – К.: Феміна, 1995. – С. 120-136 (Іван Вишенський).
5. Золоте слово. Хрестоматія літератури України-Русі епохи середньовіччя IX – XV століть / За ред. проф. В. Яременка: В 2кн. – К.: Аконіт, 2002. – Кн. 1. – 784 с.
6. Золоте слово. Хрестоматія літератури України - Русі епохи середньовіччя IX – Xvстоліть / За ред. проф. В. Яременка: В 2кн. – К.: Аконіт, 2002. – Кн. 2. – 784 с.
7. Іваньо Г. Григорій Сковорода // Сковорода Г. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозові переклади. Листи. – К.: Наукова думка, 1994. – С. 9-34.
8. Іларіон Київський. Слово про закон і благодать. Переклад з давньоруської В. Крекотня // Київ. – 1988. – № 8. – С. 126-141.
9. Калантаєвська Г.П. Філософсько-етичне поняття і бачення світу в поезії Данила Братковського // Філологічні трактати. Науковий журнал. – Суми, видавництво СумДу, Видавництво ХНУ ім. В.Н. Каразіна. – 2009. – Т. 1. – № 1. – С. 29-36.
10. Мацько Л., Мацько О. Вітчизняна риторика. Феофан Прокопович // Дивослово. – 2002. – № 12. –
С. 20-25.
11. Микитась В. Українська література XIV-XVIст. // Українська література XIV-XVIст. – К.: Наукова думка, 1988. - С. 5-28.
12. Мишанич О. Проблеми вивчення давньої класичної української літератури // Слово і час. – 2002. – № 4. – С. 32-34.
13. Наєнко М. Художня література України: від міфів до модерної реальності. – К.: Просвіта, 2008 – 1063 с.
14. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа. Репринтне відтворення видання 1918 року. – К.: Абрис, 1991. – 272 с.
15. Сліпушко О. Софія Київська. Українська література середньовіччя: доба Київської Русі (Х-ХІІІ століття). – К.: Аконіт. – 2001. – Кн.1. – 800 с.
16. Слово многоцінне. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу ( друга половина ХV-XVI століття) та в епоху Бароко (кінець XVI-XVIII століття)/ керівн. проекту проф. В. Яременко: В 4 кн. – К.: Аконіт, 2006. – Кн.1. – 800 с.
17. Слово многоцінне. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу ( друга половина ХV-XVI століття) та в епоху Бароко (кінець XVI-XVIII століття)/ керівн. проекту проф. В. Яременко: В 4 кн. – К.: Аконіт, 2006. – Кн.2. – 800 с.
18. Слово многоцінне. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу ( друга половина ХV-XVI століття) та в епоху Бароко (кінець XVI-XVIII століття)/ керівн. проекту проф. В. Яременко: В 4 кн. – К.: Аконіт, 2006. – Кн.3. – 800 с.
19. Слово многоцінне. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу ( друга половина ХV-XVI століття) та в епоху Бароко (кінець XVI-XVIII століття)/ керівн. проекту проф. В. Яременко: В 4 кн. – К.: Аконіт, 2006, - Кн.4. – 800 с.
20. Сидоренко Т. Художній світ у християнській ліриці І. Величковського : часова і просторова перспективи // Київська старовина. – 2002. – № 2. – С. 60-65.
21. Ушкалов Л. Сковорода та інші: причинки до історії української літератури. – К.: Факт, 2007. – 552 с.
22. Ушкалов Л. Феномен української полемічної літератури // Слово і час. – 2000. – № 10. – С. 16-21.
23. Франко І. Іван Вишенський, його час і письменницька діяльність // Франко І. Твори: В 20т. – К.: Держ. вид-во худ. л-ри, 1955. – Т. 16. – С. 413-429.
24. Шевчук В. Дорога в тисячу років: Роздуми, статті, есе. – К.: Рад. письменник, 1990. – 411 с.
25. Шевчук В. Іван Величковський та Києво-Чернігівська школа другої половини ХVІІ ст. // Українська мова та література. – 2001. – № 43. – С. 3-12.
26. Шевчук В. Нерозгадані таємниці «Історії Русів» // Історія Русів / Пер. І. Драча. – К.: Рад. письменник, 1991. – С. 5-28.
27. Шевчук В. Самійло Величко та його літопис // Величко С. Літопис. Т.1. – К.: Дніпро, 1991. – С. 5-22.
28. Шумейко Т. «Слово про закон і благодать» як езотеричний текст (аналіз у конвенціях середньовічної герменевтики) // Київська старовина. – 2001. – № 4. – С. 13-20.
29. Яременко В. Українська поезія ХVІІ століття // Українська поезія ХVІІ століття. – К.: Рад. письменник, 1987. – С. 5-34
Список текстів для обов’язкового прочитання
Літопис Руський: Повість минулих літ. Київський літопис. Галицько-Волинський літопис.
Слово о полку Ігоревім. Слово про закон і благодать. Повчання дітям Володимира Мономаха. Києво-Печерський патерник.
Іван Вишенський: Викриття диявола-світодержця. Тобі, котрий мешкає в землі, що зветься польська. Послання до єпископів.
Мелетій Смотрицький: Тренос, або Лямент єдиної вселенської апостольської Східної Церкви.
Іван Величковський: поезії на вибір.
Климентій Зіновіїв: поезії на вибір.
Літопис Самовидця. Історія Русів.
Лазар Баранович: поезії на вибір.
Павло Русин: поезії на вибір.
Митрофан Довгалевський: Владотворний образ.
Семен Дівович: Розмова Великоросії з Малоросією.
Іван Нерунович: Милість Божа.
Феофан Прокопович: поезії на вибір. Владимир.
Касіян Сакович: Вірші на жалосний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича Сагайдачного.
Данило Братковський: поезії на вибір.
Григорій Сковорода: байки та поезії на вибір. Алфавіт чи Буквар світу.
Семестр
Практичне заняття № 1
Тема. Життєвий шлях і поетична творчість Т. Шевченка, її жанрова специфіка та ідейна спрямованість
Теоретичні питання:
1 Періодизація життя та творчості Т. Шевченка, найвідоміші біографи поета, суперечка навколо його спадщини і духовної постаті.
2 Освіта, культурно-мистецьке оточення Т. Шевченка, його інтерес до історії України.
3 Українська козаччина і гайдомацький рух у поетичній оцінці Т. Шевченка («Великий льох», «Гайдамаки», «Стоїть в селі Суботові», «Гамалія» та ін.).
4 Оскарження самодержавного деспотизму та ідея національного визволення у вершинних творах Т. Шевченка («Сон», «Кавказ», «Єретик», «І мертвим, і живим…» та ін.).
5 Особистісно-інтимна лірика Т. Шевченка (мотиви дитинства, кохання, самотності, фатальності долі та ін.).
Практичні завдання:
1 Прокоментуйте слова І. Франка з його статті «Тарас Шевченко»:
«Коли б мені прийшлось одним словом схарактеризувати поезію Шевченка, то я сказав би: се поезія бажання життя. Свобідне життя, всесторонній, нічим не опутаний розвій одиниці і цілої суспільності, цілого народу, – се ідеал Шевченка, котрому він був вірним все життя».
2 Підготуйте до виразного декламування поезію Т. Шевченка (чи уривок з поеми) на вибір.
3 З’ясуйте особливості власного бачення української історії Т. Шевченком, спираючись на твори поета на історичну тематику.
Література
1. Зеров М. Тарас Шевченко. Біографічні студії (і далі праці за змістом) // Зеров М. Твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1990. – Т. 2. – С. 145-185.
2. Кониський О. Тарас Шевченко - Грушівський. Хроніка його життя. – К.: Дніпро, 1991. – 702 с.
3. Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. – К.: Факт, 2007. – 148 с.
4. Єфремов С. Історія українського письменства. – К.: Феміна, 1995. – С. 358-384.
5. Дзюба І. У всякого своя доля. Епізод із стосунків Шевченка зі слов’янофілами. – К.: Рад. письменник, 1989. – 371 с.
6. Франко І. Тарас Шевченко // Франко І. Твори: В 20 т. – К.: Держ вид-во худ. л-ри, 1955. – Т. 17. –
С. 84-94.
7. Костомаров М. Воспоминание о двух малярах // Костомаров М. Слов’янська міфологія. Вибрані праці з фольклористики й літературознавства. – К.: Либідь, 1994. – С. 298-308.
Практичне заняття № 2
Тема. Суспільно-політичний, особистісно-інтимний та філософський аспекти поетичної творчості Івана Франка
Теоретичні питання:
1 «Не покидай мене, пекучий болю…» Суспільно-політичне забарвлення та емоційна глибина поезії І. Франка:
- збірка «З вершин і низин» (цикли «Веснянки», «Думи пролетарія» та ін.);
- збірка «Мій Ізмарагд» (цикл «Поклони»).
2 Власна доля й особисті переживання в ліриці поета:
- збірка «З вершин і низин» (цикли «Картка любові», «Тюремні сонети», «Нічні думи»);
- збірка «Semper tiro» (цикл «Із книги Кааф»).
3 Сердечна драма ліричного героя у поетичні збірці «Зів’яле листя».
Практичні завдання:
Прочитайте самостійно поему
1 І.Франка «Смерть Каїна». З’ясуйте її філософський зміст.
2 Проаналізуйте одну із найдраматичніших поезій І. Франка, в якій йдеться про трагедію нереалізованих творчих задумів (збірка «Semper tiro» («Завжди учень»), цикл «Із книги «Кааф»):
Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє.
Я змерз. І випало з холодних пальців
Перо. І мозок стомлений відмовив
Вже послуху. В душі глибока павза.
Ні думка, ні чуття, ні біль – ніщо
В ній не ворушиться. Замерзло все,
Немов гнилий ставок в гущавині,
Якого темну воду не ворушить
Вітровий подих.
Але цить! Се що?
Чи втопленики з болотного дна
Встають і з хвиль вонючих простягають
Опухлі, зеленуваті руки?
І голос чути, зойк, ридання, стогін –
Не дійсний голос, але щось далеке,
Слабке, марне, тінь голосу, зітхання,
Чутне лиш серцю, та яке ж болюче,
Яке болюче!..
«Тату! Тату! Тату!
Се ми, твої неврожденії діти!
Се ми, твої невиспівані співи,
Передчасом утоплені в багнюці!
О, глянь на нас! О, простягни нам руку!
Поклич до світла нас! О, простягни нам руку!
Поклич до світла нас! Поклич до сонця!
Там весело – нехай ми тут не чахнем!
Там гарно так – хай тут не гниєм!»
Не вийде на світло, небожата!
Не вивести вже вас мені до сонця!
Я сам оце лежу у темній ямі,
Я сам гнию тут, до землі прибитий,
А з диким реготом по моїй груді
Тупоче, б’є моя лихая доля!
І ще раз чути: «Тату! Тату! Тату!
Нам зимно тут! Огрій нас! Лиш дихни
Теплом, що з серця йде, повій весною,
А ми пурхнем, оживемо, заграєм!
Весняним чаром, співом соловейків
Наповнимо твою сумну хатину,
Арабських пахощів на своїх крилах
Нанесемо, коверцем пишнобарвним
Розстелемось під твоїми ногами.
Лише тепла нам! Серця! Серця! Серця!»
Де ж я тепла візьму вам, небожата?
Уста мої заціпило морозом,
А серце в мене вижерла гадюка.
Література
1. Маланюк Є. Іван Франко як явище інтелекту // Українська мова та література. – 1996. – № 2. – С. 1-2.
2. Гундорова Т. «Зів’яле листя» Івана Франка як явище культурософії // Дивослово. – 1996. – С. 9-15.
3. Зеров М. Франко – поет // Зеров М. Твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1990. – Т. 2. – С. 457-491.
4. Маланюк Є. Франко незнаний: До 140-річчя від дня народження І.Франка // Дивослово. – 1996. –
№ 7. – С. 3-8.
5. Автобіографія Івана Франка (з його листа до М. Драгоманова) // Франко І. Твори: В 20 т. – К.: Держ. вид-во худ. л-ри, 1955. – Т.1. – С. 11-21.
6. Горак Р. Твого ім’я не вимовлю ніколи я: повість-есе про Івана Франка. – К.: Академія, 2008. – 227 с.
7. Гундорова Т. Невідомий Іван Франко. Грані ізмарагду. – К.: Либідь, 2006. – 360 с.