Просторова композиція житлових утворень
На сельбищній території розташовуються складні містобудівні утворення, до яких входять десятки різноманітних будівель і споруд: житлові будинки, школи, дитячі дошкільні заклади, торгові центри, транспортні споруди, малі архітектурні форми та ін.
Вважається, що житловий район і житловий квартал (мікрорайон) можна розглядати як ансамбль нового типу, тобто ансамбль-середовище. Це означає формування загальної композиції з багатьох подібних елементів (будинків) у єдності з природними умовами місцевості, де споруджується житло.
Одним з основних стає формування відкритих просторів у громадській зоні житлового району чи кварталу і поєднання їх з системою відкритих просторів, які оточують безпосередньо житлову забудову.
Принципового значення набуває при цьому детальне врахування загальних природно-кліматичних особливостей місцевості і природних умов конкретної ділянки забудови. У всіх випадках просторова композиція житлових територій покликана формувати зручне і приємне для перебування середовище повсякденного життя людини, а не монументальну архітектурну композицію, яка сприймається епізодично протягом короткого проміжку часу.
Обов’язковими передумовами побудови будь-якого архітектурного ансамблю, а тим більше приязного людині середовища є гармонія і єдність. Досягти цього можливо, застосовуючи канонічні композиційні категорії: ритму і метра, тотожності, контрасту і нюансу, симетрії і асиметрії, пропорцій, масштабу і масштабності, кольору, фактури поверхні та ін.
У містобудуванні ритм і метр є одними з основних засобів формування простору, які застосовують як засіб впорядкування планування і забудови. Чергуванням активних і пасивних елементів формують просторову багатоманітність житлового середовища. Складна ритмічна композиція будинків різної поверховості відіграє важливу роль у створенні внутрішніх просторів і побудові зовнішніх панорам житлової забудови.
До активних засобів організації містобудівного простору належать контраст і нюанс. Контраст передбачає протиставлення форм, розмірів, фактури, кольору та інших характеристик житлового середовища. Щодо житлової забудови відомі багато форм контрасту: контраст житлових будинків за висотою і протяжністю, за образним вирішенням об’єктів, за фактурою і кольором поверхонь фасадів, за ступенем відкритості і замкнутості незабудованих (відкритих) просторів в оточенні забудови тощо.
Часто застосовують контрастне зіставлення чіткої геометрії в архітектурних формах будинків і м’яких, пластичних форм природного оточення.
Нюанс передбачає невелику різницю між елементами композиції і проявляється переважно у зміні архітектурних деталей, перехідних градаціях форм, фактури, кольору.
Традиційними засобами формування містобудівних композицій є симетрія. Симетричні побудови планувальної структури передбачають врівноваженість композиції і у житлових районах застосовуються доволі рідко, здебільшого в умовах спокійного рельєфу.
Натомість повсюдно маємо справу з асиметричними композиціями житлових комплексів і житлових кварталів, обумовленими особливостями конкретних територій і ділянок. Асиметрія не виключає використання симетричних елементів, що надають цілому статичності і врівноваженості.
Істотне значення для гармонізації композиції житлових районів і кварталів має масштаб, що виражає величину форм архітектури і відкритих просторів. У другій половині XX ст. значно збільшився масштаб забудови і незабудованих просторів, в містах України це явище поширилося у 1960-1980-х роках, тобто в період найбільшого розвитку багатоповерхового великопанельного житлового будівництва.
У житловому середовищі можна виділити декілька видів масштабних зв’язків: співвідношення забудови і навколишнього простору, окремих елементів житлової забудови між собою, елементів забудови і малих архітектурних форм тощо.
Масштабними “посередниками” між людиною і багатоповерховою житловою забудовою є малоповерхові будинки, малі архітектурні форми, елементи озеленення і благоустрою. Ті самі елементи є “вказівниками” масштабу, перебуваючи у безпосередній близькості до людини.
Протягом останнього десятиліття XX ст. в Україні помітно зменшився просторовий масштаб житлової забудови у зв’язку з різким скороченням державного фінансування комплексної забудови сельбищної території міст. Натомість набуло поширення будівництво малоповерхового житла за рахунок власних коштів населення і житла середньої поверховості за рахунок коштів фірм і організацій.
До основних композиційних засобів також належить колір, і стосовно житлового середовища йдеться про кольорову гаму, кольоровий клімат житлового району або кварталу. Застосування кольору дуже різноманітне і залежить від багатьох чинників, останнім часом навіть від моди.
Житлові і громадські будинки можуть бути зовнішньо монохромними (одноколірними) чи поліхромними (багатоколірними), з нюансним “пастельним” співвідношенням тонів чи з застосуванням насичених кольорів та їх конкретних співвідношень.
Колір може і повинен підкреслювати основні елементи композиції містобудівного житлового утворення, ним можна, наприклад, акцентувати громадські центри та окремі будинки і споруди, а також малі архітектурні форми. Відомо, що зазвичай насичених кольорів надають спорудам зупинок громадського транспорту, кіоскам різного призначення, парковим меблям, елементам інформації, освітлення тощо.
Важливу роль у формуванні відкритих просторів житлової території відіграють малі архітектурні форми ужиткового призначення (кіоски, місця для сидіння, захисні навіси, перголи), декоративна пластика (скульптура, рельєфи) та споруди інженерного призначення (підпорні стінки, водовідводи, захисні екрани тощо)
Малі архітектурні форми виконуються з різних матеріалів природного (дерево, камінь) і штучного походження (метали, скло, цегла, бетон, кераміка, пластмаси), різноманітні за кольором і фактурою, мають властиві тим чи іншим матеріалам можливості формоутворення. Важливим є питання їх композиційного поєднання, з одного боку, з забудовою, з іншого - з природним оточенням забудови. Тут можливе досягнення гармонійної єдності на засадах подібності і нюансу або шляхом контрастного протиставлення форм, кольорів, фактур. Обидва підходи поширені у формуванні середовища сучасної житлової забудови
