Обґрунтування
Керівник кожного наступного (вищого) рівня повинен мати навички і здібності керівника попереднього рівня. Але це, в основному, стосується керівників першого та другого рівнів, оскільки навички другого рівня можна набути шляхом самовдосконалення та наполегливої праці. Керівник третього рівня (вищого) повинен бути, насамперед, людиною творчою, чому навчити практично неможливо, тому необхідно спочатку знайти відповідну людину і вже потім підготувати з неї професійного керівника, розвиваючи творчі здібності. Керівник третього рівня це насамперед стратег, він повинен давати відповідь на запитання: “Куди ми йдемо? Чого ми хочемо досягти?”.
В цілому, основні якості досвідченого керівника, які повинні бути притаманні керівникам усіх рівнів, можна представити наступним чином:
– керівник повинен володіти ситуацією за будь-яких обставин;
– керівник повинен мати професійні знання, як загальні, так і вузькоспеціалізовані;
– володіти методикою прийняття рішень та мати навички контролю за виконанням рішень;
– мати соціальні навички (спілкування з підлеглими, іншими людьми);
– володіти мистецтвом ділового мовлення;
– мати емоційну гнучкість;
– мати власний творчий підхід до вирішення будь-яких питань та ін.;
Особливість управління полягає в тому, що керівники нижчого і вищого рівня, мають підлеглих, які так само управляють організаційними процесами. Тому одним із головних вмінь та навичок керівника у процесі управління організацією має бути вміння управляти людськими ресурсами (персоналом).
Виходячи з цього, розглянемо можливість застосування загальноприйнятих типів керівників в управлінні організаціями.
Найбільш прийнятною, на нашу думку, моделлю добору типу керівника на посаду з позиції оцінки діяльності, є таблиця Реддіна.
Він розглянув типи керівників з трьох позицій:
1) ефективності – ступеня, за якого керівник досягає найвищих вимог його посади;
2) орієнтації на завдання – ступеня, до якого керівник спрямовує власні зусилля та зусилля підлеглих щодо досягнення цілей, характеризується плануванням, організацією процесу, контролем;
3) орієнтації на відносини – ступінь відповідальності, з яким керівник ставиться до роботи, характеризується довірою, повагою до ідей підлеглих з урахуванням їх почуттів.
За розробкою Реддіна існує типологія восьми можливих стилів керівництва, що виникають як вісім комбінацій трьох вищенаведених факторів: адміністратор, «соглашатель», доброзичливий автократ, автократ, прогресист, місіонер, бюрократ, дезертир. Основними стилями керівництва є: адміністратор; автократ; доброзичливий автократ; бюрократ (табл. 8).
Таблиця 8
Типологізація стилів керівництва, що виникають шляхом комбінацій трьох факторів: ефективності; орієнтації на завдання; орієнтації на відносини