Висновки. Підводячи підсумок слід відзначити, що антимонопольне законодавство визначає поняття монопольне становище

Підводячи підсумок слід відзначити, що антимонопольне законодавство визначає поняття монопольне становище, під яким розуміється домінуюче становище підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару

Антимонопольне законодавство посідає значне місце в економіці та господарському праві як один із способів державного регулювання економіки, а саме обмеження утворення монополій, використання ними монопольної влади, а також недопущення незаконних дій у конкурентній боротьбі.

З фактів та досліджень, наведених у роботі, можна побачити, що монополії можуть негативно впливати на ціноутворення, створювати перешкоди конкуренції. Після свого створення монополії прагнуть якнайшвидше використати цю можливість, регулюючи обсяг випуску, встановлюючи цінову дискримінацію, або штучно знижуючи ціни. Це все негативно впливає на конкуренцію і збільшує суспільні видатки. Такі тенденції в економіці призвели до виникнення антимонопольного законодавства. Проте, з іншої сторони, монополії сприяють науково-технічному прогресу, так як здатні виділяти значно більші кошти на асигнування у цій галузі.

Порівнюючи норми антимонопольного законодавства різних країн, слід відмітити, що вони характеризуються значною схожістю. Це говорить про те, що в світі спостерігається загальна тенденція щодо врегулювання монополій, а також, що багато норм антимонопольного законодавства одних країн запозичені у інших. Проте кожна країна має свої особливості, що й відбилося на їх антимонопольному законодавстві. Зокрема значно різняться органи забезпечення дотримання норм встановлених антимонопольним законодавством, частка ринку, яку повинна охоплювати компанія, щоб вона стала монополією.

Антимонопольним законодавством України визначені правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності, форми здійснення державного контролю за його дотриманням, а також види зловживання монополь­ним становищем.

Антимонопольна політика ідеально являє собою спроби захистити і посилити конкуренцію шляхом створення перешкод для виникнення, використання чи захисту монопольної влади. За порушення антимонопольного законодавства накладаються штрафи на підприємців і посадових осіб. На підприємства вони накладаються за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень Антимонопольного комітету України; неподання чи несвоєчасне подання інформації Антимонопольному комітету і його територіальним управлінням або свідоме подання недостовірних даних. За аналогічні порушення несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу і посадові особи органів влади та управління, а також керівники підприємств.

Антимонопольне законодавство України відповідає вимогам світових стандартів. Але при цьому було б бажаним і введення на прикладі антимонопольної практики закордонних країн твердого контролю за виконанням даного законодавства. Приймаються відповідні закони, але введення їх у життя одержує відстрочку, або взагалі не відбувається. Тому для нормального функціонування антимонопольного законодавства необхідно створити ще одну його ланку - комісію з контролю за виконанням розпоряджень антимонопольних органів, надавши їй всі повноваження по застосуванню санкцій стосовно порушників антимонопольного законодавства.

Перешкодою антимонопольної діяльності є недостатня урегульованість економіки України в сучасних тяжких умовах і недоброякісна робота антимонопольної системи.

Непослідовність антимонопольної політики держави також слід включити до недоліків.

Таким чином, антимонопольна політика і антимонопольне законодавство спрямовані передусім на недопущення утворення економічних монополій, їх влади над ринком. Антимонопольне регулювання ринкової економічної системи необхідним для відновлення можливостей ринкового конкурентного механізму в сучасних умовах недосконалої конкуренції. Цей процес береться під строгий контроль держави.