Тема 6. Український романтизм 20-40-х років ХІХ ст.
План
1. Естетичні принципи романтизму. Специфіка художнього мислення письменників-романтиків.
2. «“Українська школа»” романтизму. Три періоди розвитку (Харківський, Київський, Петербурзький).
3. Стильові течії українського романтизму (фольклорно-міфологічна, фольклорно-історична, громадянська, особистісно-психологічна).
4. Жанрово-стильова палітра української романтичної поезії (балада, пісня, елегія, медитація, сонет).
5. Формування жанру української романтичної балади:
a) специфіка жанру балади у творчості П.Гулака-Артемовського;
b) баладна творчість Л.Боровиковського.
6. Жанрово-тематичне розмаїття української романтичної прози 20-40-х рр. ХІХ ст. Особливості освоєння фольклорно-етнографічного матеріалу.
7. Становлення жанру історико-романтичної драми в новій українській літературі: тип героя, сутність конфлікту.
Тексти
П.Гулак-Артемовський. Твардовський. Рибалка.
Л.Боровиковський. Маруся. Молодиця. Фарис. Ледащо. Чарівниця. Вивідка. Убійство. Чорноморець. Рибалка. Бандурист. Палій. Волох. Козак. Журба. Гайдамака.
В.Забіла. Соловей. Човник. Гуде вітер вельми в полі. Повіяли вітри буйні. Сирота. До невірної. Пугач. Пісня («„Не плач, дівчино...»”). Маруся. Будяк. Остап і чорт. До коня. Осінній вітер. Туга серця. Розлука.
М.Петренко. Вечір. Батьківська могила. Небо («“Дивлюсь я на небо…»”, «“По небу блакитнім очима блукаю…»”, «“Схилившись на руки, дивлюся…»”). Думи мої, думи мої… Весна. Недуг. Слов’янськ. Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче...
О.Афанасьєв-Чужбинський. Думка. Могила. Пісня («“Ой у полі на роздоллі…»”). Прощання. Є.П.Гребінці. Шевченкові. Огнище. Безталанна. Дівоцька правда.
І.Срезневський. Корній Овара. Море. Давно тебя, отчизна, я оставил...
О.Шпигоцький. Тільки тебе вбачила... Малороссийская баллада.
Література
1. І прадіди в струнах бандури живуть: Українська романтична поезія першої половини ХІХ ст. / Упоряд., передмова П.Хропка. – К., 1991.
2. Українські поети-романтики 20-40-х років ХІХ ст. / Вступ. ст. І.Айзенштока. – К., 1968.
3. Українські поети-романтики: Поетичні твори / Вступ. ст. М.Т.Яценка. – К., 1987.
4. Айзеншток І. Петро Гулак-Артемовський // Гулак-Артемовський П. Твори. – К., 1970. - С.15-23.
5. Айзеншток І. Українські поети-романтики // Українські поети-романтики 20-40-х років ХІХ ст. – К., 1968. – С. 7-64.
6. Арендаренко І. По дорозі й назустріч. Англійська та українська романтичні поезії: порівняльна типологія і поетика. – К., 2004.
7. Бовсунівська Т. Двійництво в українському романтизмі // Всесвіт. – 1997. - №5-6. – С.170-177.
8. Бовсунівська Т. Історія української естетики першої половини ХІХ століття. – К., 2001. – С.115-274.
9. Бовсунівська Т. Категорія серця в теорії українського романтизму // Сучасність. – 1995. - №10. – С.90-98.
10. Бовсунівська Т. Тема мовчазного пророка в українському романтизмі // Дивослово. – 1997. - №3. – С.3-8.
11. Віктор Забіла — поет-романтик: До 200-ліття від дня народження. — Ніжин, 2009.
12. Волинський П. Український романтизм у зв’язку з розвитком романтизму в слов’янських літературах // Волинський П.К. З творчого доробку. – К., 1973. – С.39-81.
13. Геник-Березовська З Історичний елемент в українській романтичній літературі // Геник-Березовська З. Грані культури. Бароко, романтизм, модернізм. – К., 2000. – С.96-112.
14. Гнатюк М. Олександр Афанасьєв-Чужбинський // Афанасьєв-Чужбинський О. Поезії. – К., 1972. – С.3-32.
15. Гончар О. Зачарований небом: (Романтичний світ М.Петренка) // Слово і час. – 1997. - №11-12. – С.21-26.
16. Гончар О. Українська література передшевченківського періоду і фольклор. – К., 1982. - С.207-287.
17. Дах М. Поетика балади // Слово і час. – 1998. - №12. – С.45-48.
18. Дзира І. Вплив козацького літописання на літературу українського відродження І половини ХІХ ст. – К., 1995. – С.
19. Єременко О. Українська балада ХІХ століття (історія жанру). – Суми, 2004.
20. Зеров М. Нове українське письменство // Зеров М. Українське письменство. – К., 2003. – С.61-67.
21. Зеров М. Українське письменство ХІХ століття // Зеров М. Твори: У 2-х т. – Т.2. – К., 1990. – С.64-79.
22. Історія української літератури ХІХ століття: У 2-х кн. / За ред. акад. М.Г.Жулинського. – Кн.1. – К., 2005. – С.230-309.
23. Калениченко Н. Українська література ХІХ ст.: Напрями, течії. – К., 1977. – С.115-135.
24. Камінчук О. Романтика української романтичної лірика: Проблеми просторової організації тексту. – К., 1998.
25. Кирилюк Є. Український романтизм у типологічному зіставленні західно- і південнослов’янських народів (перша половина ХІХ ст.). – К., 1973.
26. Комаринець Т. Ідейно-естетичні основи українського романтизму (Проблема національного й інтернаціонального). – Л., 1983.
27. Комаринець Т. Традиції бароко в системі українського романтизму // Комаринець Т. Твори. – Львів, 1999. – С.176-185.
28. Костенко А.Творчі методи у їх історичному розвитку. – К., 1981. – С.167-217.
29. Коцюбинська М. Специфіка балади українських романтиків // Матеріали до вивчення історії української літератури : У 5-ти т. – Т.2: Література першої половини ХІХ ст. – К., 1961. – С.274-280.
30. Крижанівський С. Віктор Забіла, поет і літературний герой // Київська старовина. – 1993. - №6. – С.69-78.
31. Крижанівський С. Михайло Петренко: вчора, сьогодні, завтра // Слово і час. – 1993. - №11. – С.10-16.
32. Крижанівський С., Ротач П. Визначний представник українського романтизму // Боровиковський Л. Повне зібрання творів. – К., 1967. – С.5-32.
33. Лімборський І. Оссіанізм в українській літературі // Всесвіт. – 1999. - №5/6. – С.141-146.
34. Мацапура В. Украина в русской литературе первой половины ХІХ века. – Харьков, 2001. – С.315-322.
35. Микитенко Ю. Антична спадщина і становлення нової української літератури. – К., 1991. – С.73-86.
36. Наливайко Д. Искусство: Направления, течения, стили. – К., 1980.
37. Наливайко Д. Спільність і своєрідність: Українська література в контексті європейського літературного процесу. – К., 1988. – С.156-233.
38. Нахлік Є. Українська романтична проза 20-60-х років ХІХ ст. – К., 1988. – С.13-27, 69-93.
39. Нудьга Г. Два поети-романтики // Забіла В., Петренко М. Поезії. – К., 1960. – С.3-48.
40. Нудьга Г. Українська балада (З історії та теорії жанру). – К., 1970. – С.7-101.
41. Охріменко О. Українська романтична балада (20-60-ті роки ХІХ ст.) // Рад. літературознавство. – 1986. - №5. – С.53-61.
42. Павличко С. Український романтизм: тяглість напряму як естетичний тупик // Українська література. Матеріали І конгресу МАУ. – К., 1995. – С.94-100.
43. Половина О. Конфлікт у баладі й світогляд поета // Слово і час. – 1999. - №6. – С.63-66.
44. Святовець В. Поет-романтик Левко Боровиковський // Боровиковський Л. Твори. – К., 1980. – С.5-14.
45. Творчість Л.Боровиковського в контексті словянського романтизму. – Луцьк, 2007.
46. Ткаченко О. Спроба типології романтизму: доба, стиль, мова // Слово і час. – 1999. – №6. – С.41-44.
47. Ткачук М. Стиль балад Левка Боровиковського. – Збараж, 1991.
48. Франко І. Дещо про «“Марусю»” Л.Боровиковського та її основу // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – К., 1982. – Т.33. – С.403-416.
49. Франко І. Поезії Віктора Забіли // Там само. - Т.37. – С.42-51.
50. Франко І. Южнорусская литература // Там само. – Т.41. – С.101-161.
51. Хропко П. Нетлінні барви української романтичної поезії // І прадіди в струнах бандури живуть: Українська романтична поезія. – К., 1991. – С.5-16.
52. Хропко П. Українська драматургія першої половини ХІХ ст. – К., 1972. – С.41-71.
53. Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). – Тернопіль, 1994. - С.355-376.
54. Чижевський Д. Порівняльна історія слов’янських літератур. – К., 2005. – С.145-183.
55. Шерех Ю. Інший романтик, інший романтизм // Третя сторожа. – К., 1993. – С.32-47.
56. Яценко М. Зачинатель українського романтизму // Наука і культура: Україна. – К., 1982. – С.470-475.
57. Яценко М. Романтизм як художній напрям в українській літературі // Укр. мова і літ.
в шк. – 1989. - №2.
58. Яценко М. Українська романтична поезія 20-60-х років ХІХ ст. // Українські поети-романтики. Поетичні твори. – К., 1987. – С.5-36.
Поміркуйте над висловлюваннями:
В часи доромантичні загальним уявленням було, що нація або вмерла, або вмирає… Романтика принесла уявлення про «“національне відродження»”, про “ «воскресіння нації»”, і це слово та це уявлення залишилося, незважаючи на зміну основних точок зору на єство нації, в усі поромантичні періоди…
Д.Чижевський
Перша спроба пересадити романтику і українську поезію була тому успішною, що знайдений був свій ґрунт, на який можна було пересаджувати, і на цьому ґрунті народної поезії, народної творчості виросла квітка, відмінна від німецької – простіша, живіша, ніжніша, навіть інше тут слово можна вжити – сентиментальніша...
П.Филипович
Минуле українського народу ожило в творах романтиків насамперед в образах борців за свободу батьківщини. Героїчний образ рідного сина народу, уславленого переможця чи святого мученика став улюбленим образом українських романтиків, піднісся до рівня естетичного ідеалу.
П.Волинський
Настанови романтизму тісно пов’язуються з боротьбою за національну незалежність. На передній план виходить історична трагедія з вітчизняної історії, яка проголошує любов до рідної землі, концепцію особистості, наділеної високими пристрастями, патріота, готового до самопожертви, утверджує виховання громадянської активності й піднесення національного духу. На чільне місце висувається моральний ідеал, що поєднує героїчні риси з морально-релігійними проблемами.
М.Яценко
Романтичне світобачення відоме з античних часів. Воно знайшло вияв і в славнозвісному «“Слові о полку Ігоревім»”, утверджувалось в епохах ренесансу і бароко. Одначе як літературний напрям і метод романтизм сформувався у час національного самоусвідомлення і самовираження, творення національних держав, всеохопленого руху народів до своєї консолідації як націй. Засвоївши здобутки попередніх літературних епох, романтизм став визначальним явищем у багатьох літературах світу.
Т.Комаринець
Історизм стає визначальною ознакою і проявом українського передромантизму та романтизму... саме «„історичною»” гранню українське романтичне письменство найтісніше дотикається до європейських і, зокрема, слов’янських літератур.
З.Геник-Березовська
З романтизмом українська література виникла, сформувалася такою, якою є. Вона відвоювала і довела своє право писати українською (народною мовою) не тільки бурлески, а й серйозні твори. З романтизмом з’явилися справжні письменники, які писали для друку, а не в альбом чи для розваги приятелів, і серйозно сприймали своє суспільне покликання.
С.Павличко
Тема 7. Поетична творчість Амвросія Метлинського[3]
(1814 – 1870)
План
1. Науково-педагогічна, фольклористична та видавнича діяльність А.Метлинського.
2. Романтичні настрої збірки «“Думки і пісні та ще дещо»” (1839). Стаття «“Заметки относительно южнорусского языка»” як передмова до збірки.
3. Романтична образність, жанрова своєрідність поезії А.Метлинського. Засоби романтичного письма при художньому відтворенні героїки козацького минулого (контраст, образ-символ, трагізм ситуації).
4. Версифікаційна новизна, ритмічне багатство творів поета.
Тексти
Підземна церква. Козак та буря. Козачая смерть. Гетьман.Зрадник. Степ. Спис. Чарка. Козак, гайдамак, чумак. Перекотиполе (Покотиполе). До вас. Дитина-сиротина. Старець. Бандура. Смерть бандуриста. Шинок. Ніч. Добридень. Рідна мова.
Література
1. Могила Амвросій, Галка Ієремія. Поезія. – К., 1970.
2. Бовсунівська Т. Історія української естетики першої половини ХІХ ст. – К., 2001. – С.219-227.
3. Гнідан О. Мотиви лірики Амвросія Метлинського (Аналіз в аспекті творчого методу) // Історія української літератури ХІХ – початку ХХ століття: Практ. заняття. – К., 1987.– С.29-43.
4. Гончар О. Українська література передшевченківського періоду і фольклор. – К., 1982. - С.249-253.
5. Дзира І. Вплив козацького літописання на літературу українського відродження І половини ХІХ ст. – К., 1995. – С.
6. Єременко О. Українська балада ХІХ століття (історія жанру). – Суми, 2004.
7. Зеров М. Українське письменство ХІХ ст. // Зеров М. Твори: В 2-х т. – Т.2. – К., 1990. – С.77-80.
8. Історія української літератури ХІХ століття: У 2-х кн. / За ред. акад. М.Г.Жулинського. – Кн.1. – К., 2005. – С.310-317.
9. Комаринець Т. Ідейно-естетичні основи українського романтизму: (Проблема національного й інтернаціонального). – Львів, 1983.
10. Крижанівський С. Амвросій Могила та Ієремія Галка // Амвросій Могила. Ієремія Галка. Поезії. – К., 1972. – С.11-21.
11. Нудьга Г. Українська балада (з історії та теорії жанру). – К., 1970. – С.83-85.
Поміркуйте над висловлюваннями:
При выражении какой бы то ни было страсти, какого бы то ни было чувства, южнорусс не встретит недостатка в родном языке своем! Гнев ли закипит в нем, тоска ли налетит на него, размягчится ли сердце его нежностью, или он придет в шутливо-веселое расположение духа – не встретит он недостатка в родном языке своем. Все выразится на этом языке, взлелеянном не на безжизненной почве грамматики, но в поле брани и в разгаре мщения, на вольных пирах козачества и в разгульном быту гайдамаки…
А.Метлинський
Убогість історичних описів козацької минувшини спонукає зацікавленого дослідника шукати інші джерела інформації, і він знаходить для своїх досліджень багате невичерпне родовище в народних легендах та думах.
І.Срезневський
А.Метлинський «”прекрасно зрозумів поезію степового козацького життя; у нього козак скрізь є істотою високою, але разом з тим і буйною та дикою…”»
М.Костомаров
Більшість балад цілком присвячена козацькій тематиці. Правда, в них ще немає конкретних історичних осіб і подій, бо Метлинський цікавився не стільки історією, як фольклором, старовинною бувальщиною. Він поєднує народну фантастику з своїми громадськими бажаннями – служити відродженню минулої слави України і збереженню української мови і пісні.
І.Скрипник
У поезії А.Метлинського виразно звучить мотив високого призначення слова в житті людини. Народний співець, вважає він, виступає носієм історичної пам’яті народу, саме він найгостріше відчуває духовну спустошеність людини.
П.Хропко
Тема 8. Літературна творчість Миколи Костомарова[4]
(1817 – 1885)
План
1. Політичні та естетичні погляди М.Костомарова. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві (1846-1847). «“Книга буття українського народу»”.
2. Поетична творчість: мотиви й образи, жанрова своєрідність поезій збірок «“Українськії балади»” (1839) та «“Вітка»” (1840). Риси індивідуального стилю поета.
3. Драматичні твори М.Костомарова як перші зразки історико-романтичної драматургії в новій українській літературі:
a) історична трагедія «„Сава Чалий»” (1838);
b) «„Переяславська ніч»” (1841) як драма ідей;
c) алюзійна політична драма «„Кремуций Корд»” (1847).
4. Художня проза М.Костомарова:
а) історична белетристика російською мовою («“Сын»” (1858-1864), «“Кудеяр»” (1874), «“Холуй»” (1878)): історизм, проблематика, образотворення;
б) драма українців та України у повісті «“Черниговка»” (1880).
Тексти
Великодня ніч. Клятьба. Згадка. Стежки. Максим Перебийніс. Щира правда. Дід-пасічник. Пісня моя. Могила. Горлиця. Грецька пісня. Діти слави, діти слави. Спить Вкраїна та руїни… На добраніч. Поцілунок. Пан Шульпіка. Посланець. Кінь. Чорний кіт. Співець Митуса. Брат з сестрою. Ластівка. Явір, тополя й береза. Наталя.
Сава Чалий. Переяславська ніч. Кремуций Корд.
Кудеяр. Сын. Сорок лет. Холуй. Черниговка.
Література
1. Костомаров Н. Исторические произведения. Автобиография. – К., 1989.
2. Костомаров М. Слов’янська міфологія: Вибр. праці з фольклористики й літературознавства. – К., 1994.
3. Костомаров М. Твори : У 2-х т. – К., 1967.
4. Костомаров М. Твори: У 2-х т. – К., 1990.
5. Баран Є. Історична повість М.Костомарова «“Черниговка»”: Сюжет, проблематика, характери // Дивослово. – 1994. - №5/6. – С.9-11.
6. Баглай-Соляник Б. Античні мотиви у творчості Миколи Костомарова // Проблеми літературознавства і художнього перекладу. – Львів, 1997. – С.28-36.
7. Бовсунівська Т. Історія української естетики першої половини ХІХ ст. – К., 2001. – С.192-201, 209-217, 219-227, 253-262.
8. Бойченко Н. Ідеї Кирило-Мефодієвського братства у сучасній ретроспективі // Історія України. – 2003. - №1. – С.
9. Галич В. Костомаров М. та проблеми суспільного та культурного розвитку нації. – Рівне, 1992.
10. Гончар О. Українська література передшевченківського періоду і фольклор. – К., 1982. - С.253-260.
11. Дзира І. Вплив козацького літописання на літературу українського відродження І половини ХІХ ст. – К., 1995. – С.
12. Зеров М. Українське письменство ХІХ ст. // Зеров М. Твори: В 2-х т. – Т.2. – К., 1990. – С.80-86, 135-145.
13. Іванова Р. М.Костомаров у суспільно-політичному русі ХІХ ст. // Український історичний журнал. – 1967. - №5. – С.31-41.
14. Івашків В. Українська романтична драма 30-80-х років ХІХ ст. – К., 1990. – С.31-63.
15. Історія української літературної критики: Дожовтневий період. – К., 1988. – С.108-122.
16. Історія української літератури ХІХ століття: У 2-х кн. / За ред. акад. М.Г.Жулинського. – Кн.1. – К., 2005. – С.318-354.
17. Кирило-Мефодіївське товариство: У 3-х т. – К., 1990.
18. Козачок Я. Забуттю не підлягає: М.Костомаров і Кирило-Мефодіївське товариство. – К., 2007.
19. Козачок Я. Українська ідея: з вузької стежки на широку дорогу (художня і науково-публіцистична творчість М.Костомарова). – К., 2004.
20. Крижанівський С. Амвросій Могила та Ієремія Галка // Амвросій Могила. Ієремія Галка. Поезії. – К., 1972. - С.21-32.
21. Микитенко Ю. Антична спадщина і становлення нової української літератури. – К., 1991. – С.87-102.
22. Пінчук Ю. Мемуари про Миколу Костомарова графині Катерини Юнге, Надії Білозерської, Аліни Костомарової: Історіограф. нариси з дод. спогадів Олександри Куліш, Віри Мордовцевої та статті Ольги Багалій. – К., 2005.
23. Пінчук Ю. Микола Іванович Костомаров. – К., 1992.
24. Сергієнко Г. Кирило-Мефодіївське братство: утворення ідеї національного відродження України в словянському світі // Український історичний журнал. – 1996. - №1. – С.
25. Смілянська В. Літературна творчість Миколи Костомарова // Костомаров М.І. Твори: В 2-х т. - Т.І. – К., 1990. – С.5-37.
26. Хропко П. Українська драматургія першої половини ХІХ ст. – К., 1972. – С.94-114.
27. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К., 1992. – С.138-155.
28. Шабліовський Є. Микола Іванович Костомаров, його життя та діяльність // Костомаров М. Твори: В 2-х т. – Т.І. – К., 1967. – С.5-33.
29. Шевчук В. Муза Миколи Костомарова // Шевчук В. Дорога в тисячу років. – К., 1990. – С.262-268.
30. Яценко М. Минуле проростає в сучасність (Романтична драматургія Миколи Костомарова) // Слово і час. – 1992. - №5. – С.3-8.
Поміркуйте над висловлюваннями:
История сделалась для меня любимым до страсти предметом; я читал много всякого рода исторических книг, вдумывался в науку и пришел к такому вопросу: отчего это во всех историях толкуют о выдающихся государственных деятелях, иногда о законах и учреждениях, но как будто пренебрегают жизнью народной массы? Бедный мужик, земледелец, труженик как будто не существует для истории; отчего история не говорит нам ничего о его быте, о его духовной жизни, о его чувствованиях, способе проявлений его радостей и печалей? Скоро я пришел к убеждению, что историю нужно изучать не только по мертвым летописям и запискам, а и в живом народе… Эта мысль обратила меня к чтению народных памятников.
Н.Костомаров
І встане Україна з своєї могили і знову озоветься до всіх братів своїх слов’ян, і почують крик її, і встане Слов’янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа, - ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у хорутан, ні у сербів, ні у болгар. І Україна буде непідлеглою Річчю Посполитою в Союзі Слов’янськім. Тоді скажуть всі язики, показуючи на те місто, де на карті буде намальована Україна: „От камень, єго же не брегоша зіждущиї, той бисть во главу угла”.
М.Костомаров
Костомаров приваблював «“своїми історичними, етнографічними й політичними бесідами. Так, політичними. На початку нашого життя ми були не стільки літераторами, скільки політиками. І ця обставина погубила багато кращих років»”.
П.Куліш
Костомаров очистив історію часів Богдана Хмельницького від безлічі помилкових поглядів і помилкових розповідей. Уважно і повно вивчив він джерела, із яких багато вперше відкриті його невтомними дослідженнями.
М.Чернишевський
Життя М.Костомарова показує як несприятливі суспільні обставини змарнували «„без користі для громади незвичайний професорський талант»”, як «„російські порядки... заїли в Костомарові і політичного діяча великої сили»”.
М.Драгоманов
Було в тих віршових творах (М.Костомарова – Іавт.С.) дещо відмінне від усіх інших сучасних українських творів, щось енергічне, хоч здержане, в усякому разі характерне, хоч не блискуче.
І.Франко
У відстоюванні соціальної рівноправності, демократії й свободи особистості Костомаров незмінно опирався на загальнолюдські моральні норми християнського вчення, вважаючи, що метою Христової проповіді є радикальне відродження людини. Це не тільки проходить лейтмотивом у його творчості, а й було його незмінним життєвим принципом, моральним законом, який не допускав застосування негідних засобів для досягнення високих ідеалів…
М.Яценко