Періоди вогневого ураження противника
В наступі
Артилерійські підрозділи у наступі беруть участь у загальному і безпосередньому вогневому ураженні противника.
Загальне вогневе ураження противника здійснюється в усій смузі наступу (контрнаступу), на всю глибину оперативної (тактичної) побудови оборони противника, що протистоїть, нанесенням вогневих ударів силами і засобами, які безпосередньо підпорядковані старшому загальновійськовому командиру.
Безпосереднє вогневе ураження противника здійснюється у смугах наступу (контрнаступу) загальновійськових частин (підрозділів) в інтересах виконання окремих тактичних завдань в обмежений термін ударами авіації, ракетних військ і вогневими нальотами (вогнем) артилерії. Воно проводиться з метою ураження головного угруповання військ противника і створення сприятливих умов для його остаточного розгрому й успішного виконання бойових завдань загальновійськовими підрозділами.
Змістом вогневого ураження противника артилерією є одночасне або послідовне ураження об’єктів (цілей) противника вогнем артилерії за єдиним і узгодженим за метою, завданнями, місцем і часом з діями загальновійськових підрозділів та інших засобів вогневого ураження замислом і планом з метою рішучого ураження його головного угруповання.
Як правило, засоби вогневого ураження (авіація, ракетні війська і артилерія) застосовуються по об’єктах (цілях) противника в своїх зонах відповідальності відповідно до своїх вогневих можливостей з рознесенням за часом.
Вогнева перевага – це здатність вогневих засобів, у тому числі й артилерії бригади успішно виконувати вогневі завдання, не допускаючи суттєвої протидії вогневих засобів противника [9].
Завоювання та утримання вогневої переваги над противником у наступі бригади досягається:
- створенням чисельної і якісної переваги над противником у вогневих засобах (у тому числі й артилерії);
- випередженням у відкритті вогню артилерією;
- раптовістю і високою ефективністю вогню артилерії;
- своєчасним і надійним ураженням артилерією найбільш важливих об’єктів (цілей) противника - тактичних засобів ядерного та хімічного нападу; наземних елементів РВК (РУК) та систем ВТЗ; пунктів управління військами і зброєю; артилерійських (мінометних) батарей (взводів); живої сили і вогневих засобів; складів боєприпасів, ПММ та ін.; вертольотів на посадкових майданчиках; протитанкових засобів; засобів ППО та ін.
Боротьба із завоювання та утримання вогневої переваги – це не короткочасний етап дій артилерії. Вона здійснюється постійно під час виконання усіх тактичних завдань артилерії.
Участь артилерії у вогневому ураженні противника в наступі організовується і здійснюється за періодами (рис. 11.9):
- артилерійської підтримка висування і розгортання наших військ;
- артилерійської підготовки атаки;
- артилерійської підтримки військ, що наступають.
| |
Рисунок 11.9 - Періоди вогневого ураження противника і тактичні завдання
артилерії в наступі
У разі необхідності може здійснюватися артилерійська підтримка висування і розгортання наших військ із глибини або зайняття вихідного положення для наступу шляхом проведення вогневих нальотів по засобах розвідки та вогневих засобах противника, які впливатимуть на хід виконання завдання [18].
Вогневе ураження противника під час відбиття контратак противника здійснюється відповідно до принципів вогневого ураження противника в обороні.
Кількість періодів може бути різною і буде визначатися кожного разу конкретними умовами обстановки, в яких узгоджено застосовуються звичайні і високоточні боєприпаси. При цьому більша частина боєприпасів високої точності застосовується для ураження найбільш важливих цілей, насамперед малорозмірних та високозахищених.
Для застосування боєприпасів високої точності в усіх періодах вогневого ураження може надаватися визначений час.
Артилерійська підготовка атаки – це завчасно спланований і підготовлений вогонь артилерії із закритих ВП, у сполученні з вогнем гармат, танків і установок ПТКР прямим наведенням по розвіданих цілях.
Вона проводиться з метою:
- завоювання вогневої переваги над противником;
- порушення управління його військами і зброєю;
- нанесення рішучого ураження йому на напрямку головного удару;
- позбавлення його змоги чинити опір підрозділам, що атакують;
- при переході до наступу з висуванням з глибини – і для прикриття висування і розгортання підрозділів першого ешелону в бойовий порядок.
Для проведення артилерійської підготовки атаки залучається вся штатна, додана та призначена для підтримки артилерія, а також артилерія військ, діючих попереду (без права зміни ВП).
Основні зусилля при плануванні артилерійської підготовки атаки зосереджують на ураженні противника і руйнуванні його оборонних споруд на ділянці прориву та на флангах, а також знищенні виявлених засобів ядерного та хімічного нападу, наземних елементів систем ВТЗ.
Артилерійська підготовка атаки проводиться перед переходом військ до наступу та здійснюється на глибину оборони частин першого ешелону противника, а по найбільш важливих цілях (об’єктах) і на більшу глибину.
Артилерійська підготовка наступу (контрнаступу) починається у встановлений час.
При переході у наступ з ходу (з висуванням з глибини) її доцільно починати не пізніше виходу підрозділів (частин) першого ешелону на рубіж досяжності основної маси артилерії противника. Як правило, цей рубіж збігається з рубежем розгортання в батальйонні колони.
При переході в наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником артилерійська підготовка атаки починається у встановлений час з урахуванням часу, необхідного на виконання усього обсягу вогневих завдань.
Закінчується артилерійська підготовка атаки також у визначений час (до часу закінчення артилерійської підготовки підрозділи першого ешелону повинні вийти на рубіж переходу в атаку).
Тривалість і побудова артилерійської підготовки атаки визначаються:
- замислом загальновійськового командира на бій;
- угрупованням і характером оборони противника;
- обсягом вогневих завдань, покладених на артилерію;
- наявністю артилерії і боєприпасів;
- часом, необхідним на висування і розгортання військ для атаки.
В умовах наступу з ходу тривалість артилерійської підготовки атаки визначається одним із двох часових параметрів:
- часу, необхідного артилерії для виконання призначеного обсягу завдань за режимом вогню;
- часу, необхідного на висування загальновійськових підрозділів з рубежу розгортання в батальйонні колони до рубежу переходу в атаку.
За тривалість артилерійської підготовки наступу беруть більший з цих показників.
У наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником – за тривалість артилерійської підготовки атаки беруть час, необхідний для виконання встановленого обсягу вогневих завдань за режимом вогню.
Тривалість артилерійської підготовки атаки знаходиться в прямій залежності від кількості артилерії, яка залучається. Чим її більше, тим менша тривалість артилерійської підготовки.
При недостатньому складі артилерії, яка залучається, вогневі завдання доводиться вирішувати послідовно (у 2-3 черги, тобто здійснювати вогневе ураження противника декількома вогневими нальотами у визначеній послідовності). Найбільш важливі цілі уражаються в першому і останньому вогневих нальотах, менш важливі - в подальших вогневих нальотах.
Під побудовою артилерійської підготовки атаки розуміють послідовність ураження цілей, кількість і тривалість вогневих нальотів по них.
Артилерійська підготовка може складатися з одного або декількох вогневих нальотів артилерії із закритих ВП у сполученні з вогнем гармат, танків, установок ПТКР прямим наведенням.
Тривалість кожного вогневого нальоту може бути від 5 до 15 хвилин. Між вогневими нальотами може проводитися вогневе спостереження.
Артилерійська підготовка атаки починається раптовим і потужним вогневим нальотом усієї артилерії по:
- новорозвіданих засобах ядерного нападу; наземних елементах РУК (РВК) та ВТЗ; артилерійських, мінометних батареях; пунктах управління, радіоелектронних засобах; живій силі, протитанкових та інших вогневих засобах в опорних пунктах першого ешелону противника та поза ними.
Наступні вогневі нальоти проводяться по об’єктах, розташованих як у глибині оборони противника, так і на передньому краї, і в першу чергу по протитанкових засобах.
Останній вогневий наліт проводиться по опорних пунктах - на глибину рот першого ешелону противника, а також по протитанкових засобах, артилерійських і мінометних батареях.
Він повинен починатися не пізніше виходу механізованих і танкових підрозділів першого ешелону до рубежу досяжності вогню далекобійних протитанкових засобів противника.
Вогонь артилерії у цьому вогневому нальоті повинен досягати максимальної щільності (6-8 снарядів за хвилину на 1 га площі цілі).
Останній вогневий наліт по артилерійських та мінометних батареях повинен починатися за 1-3 хв до закінчення артилерійської підготовки і перекривати час „Ч” на 1-3 хв. Тому він називається перекриваючим. Мета – заборонити ведення вогню артилерії противника по наших підрозділах у момент атаки.
Знищення спостережних вогневих засобів і руйнування фортифікаційних споруд на передньому краї і у найближчій глибині здійснюється, як правило, протягом всієї артилерійської підготовки наступу (контрнаступу) вогнем прямим наведенням гармат, танків, установок ПТКР і стрільбою із закритих ВП, спеціально призначених артилерійських (мінометних) підрозділів із застосуванням боєприпасів високої точності. Для ведення вогню ВТБ може виділятися час, коли артилерія уражає цілі в глибині оборони противника.
Побудова артилерійської підготовки атаки, її тривалість, кількість вогневих нальотів, види вогню, види боєприпасів, які застосовуються, повинні бути різноманітними, несподіваними для противника і відповідати конкретним умовам обстановки. Перший і останній вогневі нальоти повинні бути найбільш могутніми.
З метою сковування маневру артилерійських (мінометних) батарей (взводів), а також живої сили і вогневих засобів, які знаходяться у районах зосередження, доцільно, окрім осколково-фугасних боєприпасів, використовувати боєприпаси для дистанційного мінування імовірних районів розташування резервів противника та його артилерії особливо в умовах активної оборони. Це створює сприятливі умови для прориву оборони у високих темпах.
У ході артилерійської підготовки атаки артилерія уражає противника масованим, зосередженим вогнем, а також вогнем батарей, взводів, гармат (БМ, ПТКР) по окремих цілях.
Артилерійська підтримка військ, що наступають, полягає в безперервному ураженні вогнем артилерії нововиявлених цілей перед фронтом та на флангах військ, які атакують противника, а в подальшому наступають.
Артилерійська підтримка проводиться з метою:
- підтримання вогневої переваги над противником;
- заборони противнику маневрувати резервами до ділянки прориву та відновлення системи вогню і управління;
- створення сприятливих умов для безупинного просування наших військ із найменшими втратами від вогню противника.
Ця мета досягається своєчасним і надійним знищенням та подавленням протитанкових та інших вогневих засобів, живої сили противника безпосередньо перед фронтом і на флангах підрозділів, що атакують і наступають, а також ураженням нововиявлених ТЗЯХН, артилерії, пунктів управління, систем ВТЗ і найближчих резервів противника.
Артилерійська підтримка військ, що наступають, починається із закінченням артилерійської підготовки наступу за сигналом старшого загальновійськового командира. До цього часу перший ешелон наступаючих повинен вийти на рубіж переходу в атаку.
Артилерійська підтримка проводиться на ділянці прориву, безпосередньо на глибину оборони бригад (полків) першого ешелону противника з зосередженням основних зусиль на першій позиції противника.
Перехід від артилерійської підготовки до артилерійської підтримки військ, що наступають, повинен здійснюватися приховано для противника, без перериву у веденні вогню.
Це досягається:
продовженням ведення вогню з початком артилерійської підтримки, з тією самою щільністю і по тих самих цілях, по яких артилерія вела вогонь в останньому вогневому нальоті артилерійської підготовки наступу (контрнаступу);
- проведенням перекриваючого вогневого нальоту по артилерійських і мінометних батареях;
- продовженням ведення вогню прямим наведенням з початком атаки;
- застосуванням таких видів вогню, які забезпечують створення глибокої зони вогню.
До проведення артилерійської підтримки атаки залучаються: артилерія підрозділів і частин першого та другого ешелонів; артилерія військ, які знаходились у безпосередньому зіткненні з противником (при наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником) - тільки на дальність стрільби систем, без права зміни ВП.
Артилерійська підтримка військ може здійснюватися методами:
- рухомої вогневої зони;
- одинарного або подвійного вогневого валу;
- одинарного, подвійного і потрійного послідовного зосередження вогню;
- зосередженого вогню і вогню батарей по окремих цілях за викликом;
- сполученням вищеперелічених методів.
В усіх випадках вогонь із закритих ВП, в тому числі ВТБ, доповнюється вогнем прямою наводкою.
Вибір методу артилерійської підтримки військ залежить від:
- характеру оборони противника, насиченості її протитанковими засобами;
- умов місцевості;
- часу, виділеного на підготовку до наступу;
- наявності артилерії і боєприпасів.
Найменування методу артилерійської підтримки військ, що наступають, визначається основним видом вогню у цей період.
Зазвичай у ході артилерійської підтримки військ застосовується поєднання цих методів.
Наприклад, при прориві першої позиції - застосовується, як правило, найбільш могутній вид вогню: рухома вогнева зона, одинарний, або подвійний вогневий вал, подвійне або потрійне ПЗВ.
У проміжку між першою та другою позицією може застосовуватися зосереджений вогонь і вогонь по окремих цілях.
При прориві позицій бригадних (полкових) резервів може застосовуватися ПЗВ, ЗВ і вогонь по окремих цілях.
При усіх методах артилерійської підтримки військ здійснюється подавлення і знищення артилерійських батарей, нововиявлених ТЗЯХН, протитанкових засобів, засобів ППО та інших важливих об’єктів (цілей).
Для боротьби з артилерією противника, особливо самохідною, залучається розвідувально-вогневий комплекс (1-3 артилерійських дивізіони, засоби розвідки і засоби автоматизації управління).
У ході артилерійської підтримки військ, що наступають, артилерія послідовно вирішує такі тактичні завдання:
- підтримує введення в бій другого ешелону;
- підготовлює і підтримує форсування водних перешкод;
- уражає противника при прориві проміжних оборонних позицій (рубежів);
- прикриває проміжки і фланги своїх військ;
- забороняє противнику маневр;
- уражає резерви противника, що висувається, і відбиває його контратаки;
- бере участь у закріпленні захоплених рубежів;
- підтримує висадку і ведення бойових дій тактичних повітряних (аеромобільних) десантів.