Ius civitatis Право громадянства
Зверни увагу, занотуй (зазнач) добре
Respondēre, cavēre, agĕre
Давати відповіді, оформляти документи, виступати в суді
Sic!
Так!
Uti possidetis... Оскільки ви володієте...
Спочатку принцип uti possidetis походив з римського приватного права, де він застосовувався в якості позначення розпорядження претора про приналежність спірного нерухомого майна колишньому (фактичного) власнику, тобто заборонялося порушення існуючого стану речей між двома особами надалі до остаточного вирішення спору. В міжнародному праві принцип uti possidetis вперше застосований в сучасну епоху в Латинській Америці, коли держави — колишні колонії Іспанської імперії домагалися незалежності. Основною метою нових латиноамериканських держав було прагнення закріпити своє становище на територіях, які юридично належали Іспанській імперії, з тим щоб визнати себе її правонаступниками, успадкував всі колоніальні землі в межах існуючих адміністративних кордонів. Головне полягало в тому, щоб на континенті не залишалося жодного району terra nullius (тобто територій, котрі не належать до жодної держави), тому у вирішенні прикордонних питань було обрано принцип uti possidetis .
Ad littĕram Буквально
Advocatus diabŏli
Букв.: ≪Адвокат диявола≫
Ager publĭcus Публічне поле
A mensa et toro
≪Від столу і ложа≫ [відлучити]
Юридична формула розлучення в римському праві.
De facto
Букв.: «Насправді»
Dolus malus
Злий намір
Термін римського зобов’язального права, який позначає протизаконні дії, що об’єктивно спричинилися до шкоди якій-небудь особі, а також наявність злої волі-умислу; зловмисний обман. **
Ex cathedra
З кафедри, повчально
Спочатку малася на увазі церковна кафедра в Римі, звідки папи виступали з посланнями (енцикліками). Уживається як претензія на беззастережний авторитет, проте переважно в іронічному плані.
Ex libris
Із книг; екслібрис
Знак власника книги.
Factum notorium
Загальновідомий факт
Факт, що розглядається в суді як безумовно достовірний, реальний і тому не потребує доведення.
In alieno solo
На чужій землі
Термін може вживатися: 1) для позначення об’єктів, які внаслідок війни опинилися за межами території держави; 2) людей, що були інтерновані під час війни; 3) діаспори, що проживає за межа-
ми країни.
In contumaciam
Букв.: ≪У непокорі≫. Заочно.
Юридична формула, що означає заочну ухвалу судового вироку у випадку неприбуття без поважної причини обвинуваченого до суду.
Locus delicti
Місце злочину
Про місце, де було здійснено злочин чи цивільне правопорушення.
Matrimonium iustum = iustae nuptiae
Законний шлюб
Persona de facto
Букв.: ≪Фактична особа≫
Особа без громадянства.
Persona grata
Бажана особа
Persona non grata
Небажана особа *****
Pro aris et focis
Букв.: ≪За вівтарі та вогнища≫ [битва]
Тобто – за найважливіше, найдорожче; боротьба за найвищі людські цінності – батьківщину, ідеали, наукові ідеї.
Probabĭle ex vita
Імовірно, [якщо виходити] з [попереднього] життя
Так називалася в римському судовому красномовстві аргументація на основі біографічних відомостей, які наводилися в промовах для посилення звинувачення або захисту.
Sub rosa
≪Під трояндою≫ (межи нами [кажучи])
У римлян троянда була емблемою таємниці. Під час бенкетів її вішали над столом на знак того, що слід мовчати про все, що буде тут сказано.
Tabŭla rasa
Букв.: ≪Чиста дошка≫
Термін багатозначний. В античності позначав чисте місце, де можна написати все, що завгодно, оскільки стародавні греки й римляни писали загостреною паличкою (стилем) на воскових та-
бличках і написане легко стиралося. Англійський філософ-матеріаліст Дж. Локк услід за Аристотелем, що порівнював людський розум із табличкою для письма («Про думку»), у трактаті «Дослід про людський розум» (1690) використовував образ чистої дошки для характеристики інтелекту дитини перед початком виховного впливу на неї з боку навколишнього середовища. У сучасному міжнародному праві концепція tabŭla rasa проголошує, що новостворена держава немає ніяких зобов’язань своєї попередниці перед іншими державами. Однак цей принцип у чистому вигляді застосовується дуже рідко.
Terra incognĭta
Невідома земля
Actio directa
Прямий позов
Позов заставника про повернення речі; довірителя – про стягнення отриманого довіреним.
Actio legis
Дійсний позов [позов із закону]
Процесуально-правовий акт раннього римського права, винятково серед римських громадян із певними, урочисто проголошуваними формулами й символічними діями, якими розпочиналася
судова суперечка. Будь-яке відхилення від визначених формальностей, які спочатку досконало знали лише понтифіки [pontifĭces], що ревно охороняли їх, призводило до програшу процесу.
Ad homǐnem
До людини
Спосіб аргументації, який стосується не суті справи, а конкретної людини.
Ad honores
≪Заради шани≫
Про безоплатне виконання яких-небудь суспільних обов’язків;безкорисно, заради лише однієї честі. У Римі виконання службових функцій було безоплатним, через те їх займали лише багатії, часто
купуючи їх.
Alma mater
Мати-годувальниця
Aurea mediocrĭtas
Букв.: ≪Золота середина≫
Comĭtas gentium
Міжнародна чемність (увічливість)
Про взаємне визнання державами прав і звичаїв інших країн. Є важливою частиною дипломатичного права, коли на честь запрошеної офіційної делегації вишиковується почесна варта, виконується гімн країни-гостя і т.д. Однак de iure comĭtas gentium не передбачає взаємозобов’язань.
Corpus delicti
Склад злочину
Дослівно – «тіло злочину», тобто речові докази. Як античну юридичну формулу цитує ці слова італійський дослідник римського права Проспер Фарінацій (1544-1618).
Corpus iuris civilis (СІС)
Звід цивільного права
Custos morum
Охоронець звичаїв
Так у стародавньому Римі називали цензорів. Цю посаду було введено 443 до н.е. для комплектування сенату. Двох цензорів обирали один раз на 5 років із колишніх консулів, однак вони виконували обов’язки звичайно впродовж 18 місяців і йшли у відставку. До їхніх обов’язків входило складання списків громадян за розрядами(класами) згідно з майновим цензом. Рішення цензора міг скасували лише інший цензор накладанням вето. Вето народного трибуна на дії цензора не поширювалося. Також цензор давав від імені держави підряди на громадські роботи, стежив за якістю їх виконання, здавав в оренду громадські землі, давав на відкуп збір податків,спостерігав за збиранням мита на митницях, за надходженням податків з провінцій. Він був головною особою, що стежила за дотриманням «добрих звичаїв» (звідси й термін). Покараннями винних у порушеннях цих звичаїв були обмеження в політичних правах, усунення з сенату, виключення з вершницьких центурій і навіть позбавлення голосу в народних зборах. Цензор міг притягувати до відповідальності громадян за антисуспільну поведінку. Поступово посада цензора втратила значення, за диктатури Сулли вони були фактично позбавлені своїх повноважень. Починаючи з диктатури Гая Юлія Цезаря влада цензорів перейшла до імператорів і в епоху імперії посада цензора була ліквідована.
De iure
Букв.: ≪За правом≫; де-юре
Ex more
У відповідності зі звичаєм, за звичаєм
Honoris causa
Букв.: ≪Заради шани≫; за заслуги
Найчастіше вживається для позначення звичаю присуджувати вчений ступінь без захисту дисертації через загальновизнані заслуги в галузі науки або громадської діяльності. Також звання почес-
ного доктора.
Ignis et aquae [interdicĕre]
Вогню і води [позбавити]
Римська юридична формула, яка вживалася в значенні «позбавлення елементарних політичних прав і вигнання». Засуджений до ignis et aquae [interdicĕre] громадянин у період Республіки (509-30 до н.е.) перетворювався на раба, за доби Імперії (30 до н.е. –476 н.е.) так позначали осіб, присуджених до безстрокових каторжних робіт або заслання.
Igni et ferro Вогнем і мечем
In iudicio
У судді
Друга стадія легісакційного (від legis actio) судового процесу в Стародавньому Римі, коли відбувався сам судовий розгляд справи й ухвалювалося рішення.
In iure
У суді
Перша стадія легісакційного судового процесу в Стародавньому Римі, зводилася до розгляду справи у претора, коли встановлювалися правомірність позову і провадилася підготовка до рішення.
Сторони викладали свої вимоги. Якщо відповідач визнавав вимогу і зобов’язувався її виконати, подальший розгляд справи припинявся. У випадку його незгоди, претор просив свідків засвідчити
зроблені сторонами заяви й передавав справу на розгляд судді (in iudicio).
Ius auxilii
Право допомоги
Це право було головним і найбільш раннім історичним правом народних трибунів у Стародавньому Римі, які були зобов’яні допомагати своїм особистим втручанням (intercessio) будь-якому гро-
мадянинові, який звертався до них за підтримкою проти кожного магістрата (крім диктатора, на якого право інтерцесії не поширювалося).
Ius civitatis Право громадянства
Ius gentium Право народів [Міжнародне право]
У римському праві: 1) система правових норм, що встановлювали відносини (визначені судовою практикою – перегрінськими преторами, praetor peregrinus; див вислови: praetor ius facĕre non
potest; de minĭmis non curat praetor) між римськими громадянами, з одного боку, і негромадянами – з іншого, а також відносини негромадян між собою; 2) правові норми й інститути, що базувалися на
ratio naturalis «природному розумі» й спільні для римського права й права інших країн того часу; 3) у публічному праві: сукупність юридичних правил взаємостосунків Риму з іншими країнами (ан-
тична форма права народів) – foedus (договір), ius belli (право війни), legati (посли), recuperatores (залежні); 3) у філософському сенсі:природне право (ius naturale), наддержавне, всесвітнє й ідеальне
право, властиве всім людям. У Новий час термін набув значення «міжнародне право».
Ius mercatoria
Міжнародне торгівельне право
Ius sanguinis
Право крові
У міжнародному праві – один із принципів набуття громадянства внаслідок народження. Його дотримується більшість країн світу. Право крові означає, що дитина набуває громадянства бать-
ків незалежно від місця свого народження.
Ius soli Право ґрунту
Ius strictum Суворе право
У роз’ясненні «Кодексу Юстиніана» – право, що спирається на суворе тлумачення приписів закону, застосовується точно й жорстко.