ПОНЯТТЯ Й ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ: ПРОБЛЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ
Під соціальними нормами варто розуміти всі норми, що виникли в суспільстві в результаті взаємодії об’єктивних і суб’єктивних факторів і правила, що встановлюють належну поведінку людей.
Соціальні норми є результатом соціальної поведінки, діяльності й завжди з'являються як соціальні цілісності, утворення, що включають у себе не тільки осмислені й визнані правила поведінки, але й практику їхньої реалізації. Ці норми виступають як механізм безперервного процесу соціального взаємозв’язку, відбивають типові й соціально значимі зразки поводження й об’єктивуються у всіляких текстах. Але як явища інформаційні, що стають, норми ніколи не тотожні самим текстуальним правилам як знаковим системам.
Залежно від способу об'єктивації норми можуть сприйматися або як правила, що виникають незалежно від людини, наприклад, як результат божественної волі, або як винятково людський інститут, наприклад, норми договірного права. У кожному разі ці норми існують як образ, ідеальне відображення моделі реального поводження у свідомості й закріплення таких результатів у вигляді письмового джерела.
Деякі теоретики права так і не визначилися у видах цих норм. Так, відомий радянський вчений-юрист В.С.Нерсесянц у зв’язку з розглядом загального й специфічного співвідношення різних соціальних норм із: правом досліджував такі соціальні норми, як правові і політичні, правові й моральні, правові й релігійні та інші.
В. В. Оксамитний виділяє й розглядає більш широкий перелік соціальних норм, а саме норми: моралі; звичаїв; традицій; релігії; політики; корпоративні; естетики та ін.
А.В. Поляков розрізняє норми формальні й неформальні; по ступеню усвідомленості - явні й латентні (сховані); по характеру (універсальності) дії - загальні й специфічні; по характеру вимог - імперативні, імперативно-атрибутивні, рекомендуючі й т.д. Одночасно всі соціальні норми діляться також на моральні, правові й доцільні (утилітарні, технічні).
Соціальні норми — це результат історичного співвідношення й взаємозв’язку об’єктивного й суб’єктивного факторів природно історичного процесу, необхідно за вихідний критерій взяти принцип історизму, тобто досліджувати співвідношення й взаємозв’язок права з іншими видами соціальних норм із моменту їхньої появи й розвитку.
Класифікація соціальних норм є доволі складним завданням, оскільки вона може здійснюватися за різними критеріями. Найбільш поширеними критеріями класифікації соціальних норм є спосіб утворення, спосіб виразу, сфера регулювання суспільних відносин та спосіб забезпечення виконання норми (механізм впливу).
За способом утворення норми поділяються на стихійні - ті, утворення яких не можна відстежити у часі та просторі, виникають незалежно від волі окремих людей та їх об'єднань, як правило, не мають документальної фіксації (звичаї, мораль) та створені свідомо - норми, створені людьми та їх об’єднаннями для врегулювання існуючих відносин (корпоративні, правові). Ці норми, як правило, мають документальне оформлення і захищаються за допомогою примусу. При цьому моментом виникнення норм, які відносять до створених свідомо, не завжди є момент офіційного закріплення. Вони скоріше об’єктивуються у праві, набувають юридичного закріплення та державного захисту. Спочатку з’являється традиція святкувати релігійні та деякі громадські свята, і лише з часом встановлюється дата державного свята, яке є вихідним днем.
За способом виразу норми поділяються на письмові (норми права, корпоративні норми) та усні (звичаї, мораль).
За сферою регулювання суспільних відносин (за предметом регулювання) норми поділяються на політичні, економічні, екологічні тощо. Цей перелік не є вичерпним, кількість груп норм у цій класифікації відповідає кількості сфер суспільних відносин, які виділяє дослідник.
Політичні норми регулюють відносини між класами, націями та народами. На основі цих норм упорядковуються суспільні та державні процеси, пов'язані із захопленням, утриманням та реалізацією влади в суспільстві. Ці норми регулюють участь народу в державній владі та житті держави. Політичні норми доволі часто закріплюються на офіційному рівні - стають нормами права. Так, Конституція України містить велику кількість політичних норм. Окрім того, існують політичні звичаї, наприклад, норми дипломатичного етикету (протокол), ведення передвиборної агітації. Деякі політичні звичаї офіційно закріплюються і стають правовими. Прикладом цього може бути урочисте проголошення тексту депутатської присяги старшим за віком депутатом. Також політичні норми можуть мати корпоративний характер, до таких норм можна віднести програмні документи політичної партії.
Економічні норми діють у господарчому житті суспільства, пов’язані з власністю, виробництвом та розподілом матеріальних благ. Ці норми регулюють відносини в різних галузях промисловості, торгівлі, фінансової системи, діяльність банків, бірж, податки. Як і політичні норми, економічні можуть виражатися у формі права, звичаїв, корпоративних норм. Найбільш яскравим прикладом економічних норм, які набувають юридичного закріплення (стають правовими), є норми законів про державний бюджет.
Екологічні норми регулюють відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, галузі природокористування тощо.
Відомо, що спочатку з’явилися соціальні норми додержавного суспільства. Норми права в той період ще не з’явилися. Вони «страхували», охороняли громадське життя від хаосу й самопливу, направляли її плин у потрібне русло. Одні з них згодом відпадали, другі виникали, видозмінювалися, треті - нав’язували певними групами людей або владою. Процес становлення соціальних норм носив суб’єктивний характер. Інша справа, що нестаток у них диктувався об’єктивною необхідністю. Соціальні норми додержавного суспільства — це не просто абстрактні правила бажаної поведінки. Вони означають і самі реальні дії, які фактично затвердилися в житті, на практиці. У цьому випадку дійсні вчинки й ставали правилами. Соціальні норми тоді виражали не тільки належну, але й природну поведінку людей. Вони регулювали не всякі, а найбільш типові масові відносини. Випадкові зв’язки, учинки, дії не відображалися в нормі. Норма - це завжди стереотип, заснований як на внутрішніх спонуканнях, так і на зовнішніх детермінантах.
Соціальні норми додержавного суспільства досить докладно класифікувала й проаналізувала Т.В. Кашаніна. Першими із всіх соціальних норм можна виділити ритуали як специфічні правила поведінки, у яких звертається увага на зовнішню форму їхнього виконання, причому ця форма є строго обкресленою.
Ритуали - це ще церемонії, демонстративні дії. Причому ці дії часто барвисті, навіть театралізовані й відрізняються масовістю. Ціль ритуалу - вселяння людям певних почуттів. З його допомогою здійснюється їх певний психологічний настрій. Ритуали, без сумніву, виконували регулятивну функцію. Так, церемонія вступу хлопця й дівчини в шлюб має на меті вселити навколишнім думку про непорушність шлюбного союзу, його вічність й приналежність тепер уже до іншого споріднення.
Наступний вид соціальних норм — обряди. Це теж правила поведінки, які полягають у строгих формах, але, на відміну від ритуалів, глибше проникають у душу й серце людини й переслідують виховні цілі.
Обряди - дещо більш тонкі соціальні норми. Вони давали можливість людині виразити такі людські почуття, як радість, жалість, дбайливість, пам’ять про померлу людину. У процесі виконання обряду забезпечується співпереживання між людьми. Це їх відрізняє від ритуалів. Так, у всіх народів були обряди поховання померлих. Досить розвиненими були й поминання. Так, на Русі ще в стародавності існував обряд приносити на могилу до покійного що-небудь із їжі й питво, що символізувало турботу живих про померлого.
Як спеціальні норми можна розглядати й міфи. Це різні народні казки, билини, які вчать людей тому, як потрібно поводитися і як не треба. Міфи пояснювали безліч сторін нашого життя, таємницю появи людини, його побуту, рослин і тварин, характер відносин у родині й ін. Але все-таки головне в міфах - їхня нормативно-регулятивна особливість.
Загальновизнаними соціальними нормами вважалися й звичаї, тобто правила поведінки, що склалися історично. Вони регулюють стійкі суспільні відносини протягом тривалого проміжку часу, протягом життя декількох десятків поколінь. За кожним звичаєм тягнеться великий історичний період. Звичаї виражають якусь життєву закономірність, і її порушення загрожує неприємностями для людини, наприклад, рішення справи на основі звичаю, передача майна померлим близьким родичам, виховання дітей матір'ю, шанування старших, уживання навесні пісної їжі.
Релігійні норми — вид соціальних норм, які виступають як особливі правила поведінки, що регулюють відносини між людьми через призму вимог Всевишнього, творця, Бога. У цих нормах проповідується тісний духовний союз людини з богами (Богом). Союз полягає в тому, що Бог відкриває людині своє серце й своя воля, а людина, перебуваючи в спілкуванні з божеством, робить його волю своєю нормою й віддає свої сили на її реалізацію. Віруюча людина сприймає волю божу як норму свого поводження й бачить у божестві засновника заповідей. Релігійні норми вказували людям шлях до порятунку, рятуванню від страждань, досягненню безсмертя. Пізніше вони стали грати чисто регулятивну функцію: пропонували правила поведінки через призму божественного початку, адресувалися людям і впорядковували їхнє поводження. Тим самим у суспільстві встановлювався потрібний порядок замість можливої анархії й уседозволеності.
Норми моралі розглядалися найважливішими регуляторами життя людей, тому що в них закріплювалися правила поведінки, що визначають, що є добро й що є зло. На відміну від норм релігії, норми моралі не нав’язують із боку, а ґрунтуються на вільному й самостійному переконанні. У встановленні цих правил людина є наданим собі й своїй волі. Такого переконання ніхто ні в кого запозичити не може. Навіть зовнішнім авторитетом норми моралі не можуть бути встановлені, тому що єдиним авторитетом є голос совісті, що живе в глибині душі.
Одним з різновидів соціальних норм є правила етикету. Вважається аксіомою, що люди без них ніколи не обходилися й обходитися не можуть, тому що в цьому випадку мова ведеться про правила поведінки, що стосуються зовнішнього прояву ставлення до людей, причому відношення сприятливого, привабливого для спілкування, розмови, висновку угод і т.д. Так, у додержавному суспільстві існували особливі правила поведінки з особами, які в суспільстві займали високі посади. Їм клялися, їх вітали якимись жестами, для них улаштовували свята, їм намагалися віддати коштовності, їх боготворили.
Заслуговує на увагу висновок В.П. Алексєєва й А.И. Першиця. На їхню думку, правила поведінки в додержавному суспільстві не можуть бути віднесені ні до категорії правових, ні до категорії моральних норм. Вони мають характер мононорм, тобто норм єдиних, специфічних, ще не диференційованих і не розщеплених на різні норми соціальної регуляції первісного суспільства. На жаль, цю ідею підтримали й деякі вчені-юристи, імовірно, порахувавши, що вона - істина в останній інстанції.
У додержавному суспільстві, звичайно ж, існували різні диференційовані й розщеплені соціальні норми, крім, звичайно, правових норм. І з їхньою допомогою люди регулювали багато виникаючих своїх відносин, справи, суперечки, конфлікти й т.д.
Нормативне регулювання суспільних відносин у сучасний період здійснюється за допомогою досить складної й різноманітної сукупності соціальних норм. Соціальні норми обумовлені рівнем розвитку суспільства - і сферою їхньої дії є суспільні відносини. Визначаючи належну або можливу поведінку людини, вони створюються колективами людей.
Таким чином, соціальні норми характеризуються тим, що вони є:
- правилами поведінки людей, указуючи на те, якими повинні бути їхні вчинки;
- правилами поведінки загального характеру (на відміну від індивідуальних правил);
- не тільки загальними, але й обов'язковими правилами поведінки людей у суспільстві, які забезпечені для цього примусовими заходами впливу.
Завдяки наведеним властивостям соціальні норми здатні впливати на суспільні відносини й свідомість їхніх учасників.
Різноманіття видів соціальних норм пояснюється складністю системи суспільних відносин, а також множинністю суб'єктів, що здійснюють нормативне регулювання суспільних відносин.
Характерною рисою права як соціального регулятора є його формальний характер, тобто його зовнішнє вираження в офіційних юридичних джерелах (законах, міжнародних конвенціях, судових рішеннях і т.д.), системність або чіткий взаємозв'язок правових норм, загальнообов’язковість приписань, забезпеченість державним примусом у випадку зазіхання на норми права.
Розподіл соціальних норм можливий і за змістом. За цією ознакою виділяються економічні, політичні, екологічні, трудові, сімейні норми й т.д. Соціальні норми в їхній сукупності називаються правилами людського гуртожитку.