Від операційної діяльності 12 страница
6. Акції не можуть бути випущені для покриття збитків, пов’язаних з діяльністю акціонерного товариства.
7. Акціонерне товариство може випустити облігації на суму, яка не перевищує 25% величини статутного капіталу і тільки після повної оплати вартості всіх випущених акцій. Випуск облігацій в цілях формування статутного капіталу, а також для покриття збитків акціонерного товариства не допускається.
8. Вторинний випуск цінних паперів дозволяється тільки після повної оплати всіх цінних паперів, які були випущені підприємством.
При розгляді власного капіталу акціонерного товариства необхідно звернути увагу на такі показники, як неоплачений капітал і вилучений капітал.
Неоплачений капіталвідображає суму заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу. Неоплачений капітал при розрахунках величини власного капіталу акціонерного товариства повинен враховуватися зі знаком мінус.
До вилученого капіталу відноситься капітал (вартість акцій), викуплених акціонерним товариством у акціонерів та анульованих. В такому разі величина статутного капіталу зменшується на суму вилученого капіталу.
Зміна величини статутного капіталу
Величина статутного капіталу акціонерного товариства може збільшуватись або зменшуватись. Рішення про зміни статутного капіталу приймаються загальними зборами акціонерів або правлінням. Правління може прийняти рішення про зміни статутного капіталу на суму, яка не перевищує 1/3 його величини і тільки в тому випадку, якщо це передбачено статутом акціонерного товариства.
Збільшення статутного капіталу переслідує відповідні цілі. До них відноситься: - залучення додаткових фінансових ресурсів з метою забезпечення діяльності підприємства;
- проведення реструктуризації власного капіталу акціонерного товариства ;
- проведення реструктуризації зобов’язань підприємства .
До джерел фінансування збільшення статутного капіталу відносяться:
- додаткові внески учасників;
- прибуток підприємства, якщо він направляється на збільшення статутного
капіталу шляхом проведення виплати дивідендів акціями (в даному випадку має
місце реструктуризація власного капіталу акціонерного товариства);
- реструктуризація боргових зобов’язань підприємства (переведення боргових
зобов’язань у власний капітал );
- індексація статутного капіталу.
Використовуються такі способи збільшення статутного капіталу акціонерного товариства :
- збільшення кількості випущених акцій того ж номіналу;
- збільшення номінальної вартості однієї акції при незмінній їх кількості;
- проведення обміну облігацій акціонерного товариства на акції.
В цьому випадку має місце реструктуризація боргових зобов’язаньпідприємства у власний капітал.
При цьому випуск додаткової кількості акцій з метою збільшення статутного капіталу може здійснюватись в процесі використання будь-якого з вище названих джерел збільшення статутного капіталу. А збільшення номінальної вартості акцій використовується тільки у випадку реструктуризації власного капіталу акціонерного товариства і проведення індексації статутного капіталу. При проведенні збільшення статутного капіталу першим способом випускаються і розміщуються (на умовах передбачених емітентом) додаткові акції.
Більш складним є третій спосіб збільшення статутного капіталу акціонерного товариства. В цьому випадку проводиться конверсія облігацій підприємства в акції.
Під конверсією розуміється обмін одного виду цінних паперів (облігацій) на інший вид цінних паперів (акцій) того ж емітенту. Обмін проводиться у відповідності з ціною конверсії.
Ціна конверсії-це така ціна акції, що приймається за основу при розрахунку обміну облігації на акції.
Коефіцієнт конверсіїпоказує яку кількість акцій одержить власник облігації при обміні її на акції.
Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства, як правило, переслідує вирішення таких задач:
1. Приведення пасивного капіталу у відповідність з величиною активного капіталу акціонерного товариства.
2. Установлення раціонального співвідношення між ринковою ціною і номіналом акції.
3. Формування доходів (санаційного прибутку) з метою фінансування збитків акціонерного товариства.
4. Проведення перерозподілу власності на акції між акціонерами.
Приведення пасивного капіталу у відповідність з величиною активного капіталу акціонерного товариства шляхом зменшення статутного капіталу має місце в тому випадку, якщо активний капітал значно менше власного капіталу. Коли ринкова ціна акції стає нижче її номіналу, тоді шляхом зменшення статутного капіталу можна досягти встановлення їх більш раціонального співвідношення. Проведення перерозподілу власності між акціонерами, як правило, проводиться в процесі реструктуризації акціонерної власності.
У випадках, коли підприємство має збитки і джерела їх покриття відсутні, збори акціонерів можуть прийняти рішення про зменшення статутного капіталу. Для цього, емітент повинен одержати безкоштовно від акціонерів або викупити частину своїх акцій за цінами нижче номіналу. Результатом буде одержання санаційного прибутку, що може бути використаним для фінансування збитків акціонерного товариства.
Санаційний прибуток-це дохід, що виникає унаслідок викупу акціонерним товариством своїх акцій за цінами нижче номіналу чи в результаті їхньої безкоштовної передачі емітенту з метою анулювання. Такий дохід розраховується як різниця між номінальною вартістю переданих безкоштовно, або частково викуплених акцій акціонерним товариством і ціною їхнього викупу ( з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням таких операцій і зменшенням статутного капіталу). У деяких випадках акціонери виявляються зацікавленими у формуванні санаційного прибутку, тому що без такого фонду підприємство може потерпіти банкрутство.
Величина статутного капіталу акціонерного товариства може бути зменшена такими способами:
1. Шляхом зменшення номінальної вартості акцій ( проведення їх деномінації).
2. Зменшенням кількості акцій (при незмінній їх номінальній вартості) шляхом викупу їх в акціонерів і анулювання.
Активний капітал підприємства.
Активний капітал забезпечує проведення фінансових і комерційних операцій суб’єктами господарювання. Під активами розуміють ресурси підприємства, використання яких приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Але таке збільшення можливе в тому випадку, коли активи будуть використовуватися раціонально і економічно. Активний капітал підприємства має відповідну структуру, яка визначається галуззю, в якій зайнятий суб’єкт підприємницької діяльності, розміри підприємства, його зв’язками з постачальниками і споживачами та ін. Разом з тим, у складі активного капіталу можна позначити основні елементи, які характерні для всіх видів діяльності.
Активний капітал підприємства поділяється на дві частини: необоротні активи і оборотні активи. Необоротні активи охоплюють активи, що призначені для використання на протязі більше одного року, або операційного циклу. Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або одного року. Операційним циклом є проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції. Структура активного капіталу підприємства відображена на рис. 11.4.
 |
Рис.11.4 Структура активного капіталу підприємства
Економічні вигоди – це дохід, що одержує підприємство або від використання, або від продажу активу.
До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуватися для використання більше одного року для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам. Нематеріальні активи включають права користування: природними ресурсами, майном, знаками для товарів та послуг (товарні знаки, торгові марки), об’єктами промислової власності (права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ноу-хау, та ін.). До нематеріальних активів відносяться також гудвіл та інші нематеріальні активи.
Гудвіл розраховується як перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання. До інших нематеріальних активів відносяться права на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв, авторські та суміжні з ними права (програми для ЕОМ, бази даних тощо). Склад нематеріальних активів підприємства відображено на рис. 11.5.
 |
Рис. 11.5 Склад нематеріальних активів підприємства
Незавершене будівництво включає вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва. Незавершене будівництво пов’язане з проведенням капітальних інвестицій в формі капітального будівництва. Капітальне будівництво відображає витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способами для власних потреб підприємства.
До основних засобів належать матеріальні активи, які утримуються підприємством з метою використання в господарській діяльності, надання в оренду або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, а строк їх використання перевищує один рік. До основних засобів відносяться будинки та споруди, земельні ділянки, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар та ін. Основні засоби відображають надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю. Сюди включаються також суми витрат, пов’язані з поліпшенням об’єктів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо) та суми дооцінки основних засобів.
Необоротні активи підлягають зносу. Знос відображає інформацію про нараховану амортизацію та можливу індексацію зносу. Розраховується знос основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та знос нематеріальних активів.
Довгострокові фінансові інвестиції охоплюють вкладення підприємства у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутні капітали інших підприємств, створених на території країни та за кордоном. Довгострокові фінансові інвестиції поділяються на інвестиції пов’язаним сторонам за методом участі в капіталі, інші інвестиції пов’язаним сторонам та інвестиції непов’язаним сторонам
Інші необоротні активи включають бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентарну тару, предмети прокату та ін. До малоцінних необоротних матеріальних активів відносяться предмети, строк корисного використання яких більше одного року. Вони, зокрема, включають: спеціальні інструменти і пристосування. Показник Природні ресурси відображає придбані природні ресурси для наступного видобутку нафти, газу тощо.
Запаси – це предмети, що належать підприємству і призначені для обробки, переробки та використання у виробництві і для господарських потреб, а також засоби праці, що відносяться до малоцінних і швидкозношуваних предметів. До виробничих запасів відносяться сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, комплектуючі вироби, запчастини, тара, будівельні матеріали та ін. Малоцінні і швидкозношувані предмети включають предмети, що використовуються на протязі не більше одного року. Сюди відносяться інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг та ін.
Доходи підприємства та їх структура.
В процесі проведення господарської діяльності підприємство здійснює певні її види. Це основна діяльність, інвестиційна, фінансова та інші види. За умов настання надзвичайних подій здійснюється надзвичайна діяльність. Всі види діяльності підприємства є тісно пов’язаними. Результативність розвитку АТ в цілому залежить від величини доходів та збитків, що одержує підприємство від проведення різних видів діяльності. Класифікація видів діяльності підприємства відображена на рис. 11.6.
 |
Рис. 11.6 Класифікація видів діяльності підприємства
Перш за все, діяльність підприємства поділяється на дві частини: звичайна та надзвичайна. Звичайна діяльність здійснюється за наявності нормальних (звичайних) умов. Надзвичайна починається в період настання надзвичайних подій. Це подія або операція, що не передбачаються до періодичного повторення. Така діяльність має місце в умовах стихійного лиха, пожеж, технологічних аварій та ін.. проведення звичайної діяльності передбачає одержання доходів та витрачання коштів для їх забезпечення. А ліквідація наслідків надзвичайних подій має за мету збільшення витрат та залучення доходів з метою їх компенсації.
Звичайна діяльність підприємства охоплює операційну, інвестиційну та фінансову діяльність. Проведення таких операцій в сукупності забезпечує розвиток підприємства в звичайних умовах. Найбільш важливим видом є операційна діяльність. Вона пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції, а також операціями, що їх забезпечують. В свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну діяльність та інші види діяльності. Проведення основної та інших видів діяльності, що відносяться до операційної діяльності, мають за мету забезпечення роботи підприємства в звичайних умовах. Разом з тим, його розвиток може бути більш результативним за умов здійснення обґрунтованої інвестиційної та фінансової діяльності. Останні мають за мету проведення змін в структурі активів підприємства, одержання або виплату доходів на інвестиції, цінове авансування, управління обсягами та структурою власного і позикового капіталу та ін.
Інвестиційна діяльність зводиться до придбання та реалізації необоротних активів, а також фінансових вкладень (за виключенням короткострокових високоліквідних фінансових інвестицій, що розглядаються як еквівалент грошових коштів). До інвестиційної діяльності, зокрема, відносяться:
- реалізація та придбання необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів та ін.);
- продаж (купівля) фінансових інвестицій (акцій, часток в статутному капіталі господарських товариств та ін.);
- придбання та продаж майнових комплексів (дочірніх товариств та інших господарських товариств);
- одержання процентів та дивідендів (одержані проценти за авансами та позиками, інвестиціями в боргові цінні папери, орендна плата за передані в оренду необоротні активи, дивіденди на акції та частки в капіталі інших підприємств);
- інші надходження (повернення авансів та позик, надходження від контрактів з деривативами та ін.);
- інші платежі (аванси та позики надані, виплати за контрактами з деривативами та ін.).
Фінансова діяльність підприємства – це діяльність, результатом якої є зміна розмірів та складу власного та позикового капіталу підприємства. До фінансової діяльності відносяться такі операції:
- надходження до складу власного капіталу (від розміщення акцій та інших операцій), що приводять до зростання його обсягів;
- одержання позик (коштів, що надходять внаслідок розміщення позик, векселів, облігацій);
- виплачені дивіденди (суми дивідендів, виплачених грошовими коштами);
- інші надходження та платежі (викуп власних акцій, виплати орендної плати з фінансової оренди та ін.).
В процесі проведення діяльності підприємства формуються доходи, витрати та фінансові результати. Під доходами розуміють збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов’язань, що приводять до зростання величини власного капіталу підприємства (за винятком його змін, що здійснюються внаслідок проведення додаткових внесків власників). Всі доходи поділяються на декілька груп: доходи від операційної діяльності; фінансові доходи; інші доходи від операційної діяльності та надзвичайні доходи. Схему формування доходів підприємства відображено на Рис.
Доходи від операційної діяльності охоплюють доходи (виручку) від реалізації продукції та інші операційні доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) – це загальний дохід, виручка від реалізації продукції без врахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків.
Інші операційні доходи включають всі доходи від операційної діяльності, крім доходу від реалізації продукції. До них, зокрема, відносяться:
- доходи від реалізації іноземної валюти;
- доходи від продажу оборотних активів (крім фінансових інвестицій);
- доходи, одержані від операційної оренди активів;
- доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті;
- суми одержаних штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів;
- доходи від списання кредиторської заборгованості;
- відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні);
- суми одержаних грантів та субсидій;
- інші доходи.
До фінансових доходів відносяться доходи, одержані в процесі проведення інвестиційної та фінансової діяльності. Це, зокрема, доходи від участі в капіталі та інші фінансові доходи.
Дохід від участі в капіталі відображає доходи, одержані від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства. Вони включають:
- збільшення частки інвестора в чистих активах об’єкту інвестування (внаслідок одержання асоційованим, дочірнім та спільним підприємством прибутків або зростання їх власного капіталу).
Інші фінансові доходи включають доходи, що виникають у ході проведення
фінансової діяльності підприємства. До них відносяться:
- дивіденди одержані;
- відсотки одержані;
- інші доходи від фінансових операцій.
 |
Рис. 11.7 Формування доходів підприємства
Третя група доходів підприємства - це інші доходи. До них відносяться:
- дохід від реалізації фінансових інвестицій;
- дохід від продажу необоротних активів;
- дохід від реалізації майнових комплексів;
- дохід від безоплатно одержаних активів;
- інші доходи.
До надзвичайних доходів відносяться доходи, що отримує підприємство в надзвичайних умовах. Це можуть бути такі доходи:
- відшкодування, одержані від страхових організацій з метою покриття надзвичайних витрат;
- суми, що перераховані підприємству на фінансування втрат з інших джерел (державних органів, юридичних та фізичних осіб, іноземних суб’єктів фінансової діяльності та ін.).
Окремо треба розглянути такий показник, як доходи майбутніх періодів. Вони не відносяться до якихось особливих доходів, що відрізняються від розглянутих вище. Використання такого поняття пов’язано з існуванням часових відмінностей між одержанням та віднесенням до доходів тих або інших надходжень. В тих випадках, коли доходи мають бути одержані в майбутні періоди, але за якихось причин надходять підприємству раніше, вони відображаються в цьому розділі. Прикладами доходів майбутніх періодів можуть бути авансові платежі, одержані підприємством за оренду необоротних активів, кошти, перераховані в процесі проведення підписки на періодичні та довідкові видання, авансові перерахування за здійснення вантажних перевезень, виторг з продажу білетів підприємств, пов’язаних з театрально-видовищною діяльністю, абонентська плата за користування засобами зв’язку та ін..
Класифікація витрат підприємства.
Забезпечення діяльності підприємства передбачає проведення різноманітних витрат. Витрати підприємства – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Всі витрати підприємства поділяються на дві групи: витрати, що здійснюються в процесі проведення звичайної діяльності, та витрати, які проводяться за наявністю надзвичайних подій. В свою чергу, витрати від звичайної діяльності включають:
- витрати від операційної діяльності;
- фінансові витрати;
- витрати від участі в капіталі;
- інші витрати.
Структуру витрат підприємства відображено на рис. 11.8.
Рис. 11.8 Структура витрат підприємства
Витрати від операційної діяльності охоплюють витрати підприємства, що пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції (основна діяльність), а також з проведенням операцій з їх забезпечення 9інша діяльність). До витрат від операційної діяльності відносяться:
- собівартість продукції;
- адміністративні витрати;
- витрати на збут;
- інші операційні витрати.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) являє собою витрати підприємства на її виробництво. Склад витрат, що можуть відноситися підприємством до собівартості продукції, регламентується законодавством. Основні елементи собівартості продукції включають:
- матеріальні витрати;
- витрати на оплату праці;
- відрахування на соціальні заходи;
- амортизація основних фондів та нематеріальних активів;
- інші витрати.
У зв’язку з тим, що обсяги та склад собівартості продукції мають важливе значення в процесі оподаткування доходів підприємств, окремі їх елементи підлягають регулюванню з боку законодавства. Як правило, це стосується таких витрат як амортизація необоротних активів та обов’язкові відрахування підприємств до державних цільових фондів. Державне регулювання таких витрат проводиться шляхом визначення нормативів відрахувань.
До виробничої собівартості продукції включаються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- загальновиробничі витрати (нерозподілені).
Загальновиробничі витрати охоплюють витрати на управління виробництвом (оплата працівників апарату управління цехами, дільницями та ін.; відрахування на соціальні заходи та медичне страхування апарату управління, витрати на відрядження персоналу цехів, дільниць та ін.); амортизацію основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на опалення, освітлення, водозабезпечення, каналізацію та ін. виробничих приміщень; на охорону праці; додержання техніки безпеки та ін.. Загальновиробничі витрати поділяються також на постійні та змінні. Постійні витрати не змінюються за умов збільшення (зменшення) обсягів діяльності підприємства. Змінні витрати пропорційно збільшуються або зменшуються при нарощування (скороченні) реалізації продукції. Як змінні, так і постійні витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням прийнятої бази розподілу (часів праці, заробітної плати, обсягів діяльності, прямих витрат та ін.). Нерозподілені витрати відносять до собівартості в періоди їх виникнення. Перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.
Собівартість продукції – це лише одна з частин витрат підприємства, пов’язаних з операційною діяльністю. До інших частин відносяться адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати. Вони не включаються до складу собівартості, але враховуються в загальному обсязі витрат підприємства. Кожна з частин витрат має певне функціональне призначення.
Адміністративні витрати – це частина загальногосподарських витрат, що має своєю метою забезпечення обслуговування: управління підприємством в цілому. Сюди не входять витрати на управління виробничими підрозділами (цехами, дільницями та ін.). До складу адміністративних витрат включаються:
- загально корпоративні організаційні витрати (на проведення річних зборів учасників, представницькі витрати та ін.);
- витрати на відрядження апарату управління підприємством;
- витрати на утримання матеріальних необоротних активів загальногосподарського користування (оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона, водопостачання та ін.);
- податки, збори та інші обов’язкові платежі;
- інші витрати (плата за послуги комерційних банків; виплати, пов’язані з судовими процесами; винагороди за послуги юристів, аудиторів, фінансистів та ін.).
Витрати на збут охоплюють витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів, послуг). До їх складу відносяться:
- витрати на пакувальні матеріали для затоварювання готової продукції;
- витрати на ремонт тари;
- оплата праці та комісійних винагород продавцям, торговельним агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
- витрати на рекламу та дослідження ринку;
- відрядження працівників сфери збуту;
- витрати на утримання необоротних активів, що використовуються в процесі забезпечення збуту продукції;
- витрати на транспортування, перевалку та страхування готової продукції;
- витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування;
- інші витрати, пов’язані зі збутом продукції.
Інші операційні витрати складаються з таких основних елементів:
- витрати на дослідження та розробки;
- собівартість реалізованих виробничих запасів та реалізованої іноземної валюти;
- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування в резерв сумнівних боргів;
- втрати від зменшення запасів, нестач та псування цінностей;
- визнані штрафи, пені та неустойки;
- витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;
- інші витрати, що здійснюються в процесі проведення операційної діяльності.
Фінансові витрати – це витрати підприємства, пов’язані з виплатою процентів та інших платежів, пов’язаних з залученням позикового капіталу. Вони охоплюють проценти за кредит та інші фінансові витрати. До процентів за кредит відносяться процентні платежі, нараховані та виплачені за користування банківськими кредитами. Інші фінансові витрати включають витрати, пов’язані з випуском, утриманням та обігом власних цінних паперів, нарахуванням відсотків згідно з кредитними угодами (крім банківських кредитів), фінансового лізингу та ін..
Втрати від участі в капіталі відображають збитки, що одержує підприємство від проведення інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства. Їх величина розраховується шляхом віднесення загальної суми збитків або зменшення власного капіталу асоційованої, дочірньої або спільної фірми до частки підприємства в їх статутному капіталі. При цьому такі витрати не повинні перевищувати вартості фінансової інвестиції. Збитки або зменшення власного капіталу підприємства можуть мати місце, зокрема, в разі переоцінки вартості необоротних активів та інвестицій.
У випадках, коли підприємство здійснює витрати у звітному періоді, але згідно з законодавством їх можна враховувати в ціні продукції тільки в наступні строки, використовується показник витрати майбутніх періодів. Таким чином, такі витрати можуть бути віднесеними до витрат підприємства тільки за умов настання передбачених подій. До таких витрат, зокрема, відносяться витрат, пов’язані з проведенням підготовчих робіт в галузях виробництва з сезонними циклами; витрати, що мають за мету освоєння нових виробництв; авансові платежі за оренду нематеріальних активів; оплата страхових полісів; перерахування коштів в процесі проведення підписки на періодичні та довідкові видання та ін..
Показники діяльності акціонерного товариства
Фінансові результати діяльності підприємства характеризують результативність його розвитку і відображаються певними показниками. До основних з них відносяться: чистий дохід, валовий прибуток, прибуток (збиток), чистий прибуток (збиток), чистий прибуток на одну просту акцію, дивіденди на одну просту акцію. Схема формування фінансових результатів підприємства відображена на Рис.
Показник доход (виручка) від реалізації продукції відображає загальну суму доходів, одержаних підприємством від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До складу таких доходів входять надходження від реалізації: