Стихійна політична поведінка значних мас людей – це неорганізована, але аналогічна реакція великої кількості людей на виклики, що поступають від політичного середовища.

До найбільш загальних механізмів політичної поведінки необхідно віднести:

  1. «Циркулярну реакцію» - та або інша емоція, підхоплюючись іншими людьми, звичайно повертається до вас як би по колу. Так вона може циркулювати визначений час, і це – перший етап формування емоційної спільності. Процес циркуляції може перериватися, і тоді емоція поступово зникне. Однак, при включенні в спільність нових людей вона буде щораз, як би відтворюватися заново. Це відбувається в тих випадках, коли емоція і її привід досить актуальні і значимі для людей. Тим самим забезпечується другий етап:
  2. «Емоційне кружляння» - спільності, що стихійно склалися, та або інша емоція як би ходить по колу, безупинно підтримуючи і підсилюючи сама себе. Це етап емоційної самопідтримки такої спільності.
  3. „Поява нового загального об’єкта уваги, на якому фокусуються емоційні імпульси, почуття й уяви людей. Якщо спочатку загальний об’єкт інтересу складав збудливу подію, що викликала емоційну реакцію й утримувала біля себе людей, то на даному етапі новим об’єктом стає образ, створюваний у процесі «емоційного кружляння» і спілкування членів спільності. Цей образ – подукт спільної творчості, він усіма розділяється і дає загальну орієнтацію, виступаючи як об’єкт – збудник спільної поведінки. Виникнення такого, як правило, уявлюваного, віртуального об’єкта стає фактором, що згуртовує спільність у єдине ціле.
  4. Активізація членів спільностіІ через додаткове стимулювання, шляхом порушення імпульсів, що відповідають загальному уявному об’єктові. Таке стимулювання, звичайно, здійснюється на основі прямого вселяння. Здійснює його лідер спільності. Тим самим, він безпосередньо спонукує членів спільності до конкретних, потрібних йому дій. Або, за відсутності такого лідера, цілеспрямованого спонукання не відбувається, і спільність сама, стихійно знаходить для себе об'єкт власних безпосередніх дій.

До основних суб’єктів стихійних форм поведінки в політиці можна віднести:

  • Юрбу;
  • «Зібрану публіку»;
  • «Незібрану публіку».

Юрба – це контактна, зовні неорганізована спільність, що відрізняється високим ступенем конформізму складових її індивідів, що діють вкрай емоційно й одностайно. Характерними рисами будь-якої юрби є:

1. Стійкий психологічний зв’язок, що поєднує людей.

2. Деіндивідуалізація, внаслідок якої в людей зростає схильність до наслідування.

Особливу силу юрбі додає наявність конкретних опонентів. За словами Б. Поршнєва, юрбу часом робить спільністю тільки те, що вона «проти» «них».

У політико-психологічній літературі виділяють чотири основних типи юрби:

А). Випадкова юрба. Основною емоцією тут, найчастіше, є цікавість.

Б). Експресивна юрба. Сукупність людей, що спільно виражають радість або горе, гнів або протест.

В). Конвенційна юрба. Керується якимись правилами у своєму поводженні. Звичайно, така юрба збирається з приводу події, оголошеного заздалегідь –політичного мітингу. Але така юрба залишається «конвенційною» лише до визначеного моменту.

Г). Діюча юрба. Отут виділяється ряд підтипів – агресивна юрба, панічна юрба, заколотна, революційна тощо.

Політична поведінка юрби, у принципі, цілком піддається контролю і керуванню. Однак, це ефективно до визначеного ступеня. Головна суть подібних методів керування юрбою – у зворотній трансформації видів і різновидів юрби, у їхній редукції до нижніх рівнів.

«Зібрана публіка» - це скупчення людей, яких об¢єднує певне переживання або зацікавлених тим самим предметом. Ця загальна зацікавленість і поляризація настанов навколо того самого предмету або події – основа її відокремлення. Наступною рисою є готовність до реагування деяким спільним чином. Це подібність настанов, орієнтацій і готовність до дії – основа існування публіки. Зібрана публіка дуже швидко може трансформуватися в юрбу.

«Незібраною публікою» є, наприклад, читачі тих самих газет. У російському варіанті можна говорити про «аудиторію НТВ». З зовнішньої т.з., незібрана публіка – це усього лише «поляризована маса», тобто велике число людей, мислення й інтереси яких орієнтовані ідентичними стимулами в одному напрямку, і які поводяться подібним образом. Ця подібність може виявлятися не тільки в побутових, але й у більш соціально важливих питаннях – в ідеології і політиці. Усякі види «поляризованих мас», являють собою базу для вироблення подібних поглядів, готовності до некритичного сприйняття визначеної інформації.

Семінарське заняття 10

Психологія політичного насильства.

План: