Різновиди договору дарування

Договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбут­ньому:

– має консенсуальний характер;

– укладається в письмовій формі;

– зміст договору має міс­тити умову про конкретну особу – обдаровуваного, а також умову про конкретний предмет дарування.

Договір пожертви:

– здійснюється для до­сягнення сторонами певної, наперед обумовленої мети;

– є укладеним із моменту прийняття пожертви, тобто має харак­тер реального договору;

– пожертва використовується відповідно до мети, встановленої договором про пожертву; якщо це не­можливо, то використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквіда­ції юридичної особи – за рішенням суду.

Якщо пожертву ви­користовують не за призначенням, то пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву.

3. Договір поставки – це договір, за яким продавець (постачаль­ник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти то­вар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Специфіка договору (порівняно з договором купівлі-продажу)

1. У договорі постав­ки момент виконання договору, як правило, не збігається з момен­том його укладення.

2. Договір поставки призначений для оформлення передання товару з метою його використання в під­приємницьких або інших цілях, не пов’язаних з особистим використанням, для забезпечення довгострокових постачань сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо.

Сторони договору:постачальник та покупець, як правило, суб’єкти підприємницької діяльності, які спеціалізуються на виробництві або купівлі-продажу певних товарів.

Істотні умови: строки поставки, кількість, асортимент, якість, комплектність, ціна тощо.

Строки(періоди) поставки (квартальні, місячні, декадні) встановлюються з урахуванням необхідності без­перебійного постачання покупців і забезпечення ритмічності виробництва. Договір може бути укладений на 1 рік, на строк більше 1 року (довгостроковий договір) або на інший строк, передбачений угодою сторін. У договорі можуть бути передбачені періоди поставки – у разі якщо сторонами передбачена поставка товарів протягом строку дії договору окремими партіями, але строки поставки окремих партій (періоди поставки) у ньому не визначені, то товари поставляються рівномірними партіями помісячне, якщо інше не випливає із договору або закону.

Дострокова поставка допускається, коли її дозволе­но законом та за згодою покупця. Достроково поставлене і прийняте зараховується в рахунок продукції, що підлягає поставці в наступному періоді. Покупець має право, повідомивши постачальника, відмовитись від прийняття продукції, поставку якої прострочено, якщо в дого­ворі не передбачено інше. Продукцію, відвантажену до одержання повідомлення покупця, той зобов’язаний прийняти і оплатити.

Кількість товару, що є предметом договору, встанов­люється у договорі у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Асортимент (номенклатура) товару– співвідношення окремих видів (груп) продукції. Може бути груповим (розбивка продукції одного найменування за видами), і розгорнутим (розбивка за більш дрібни­ми ознаками). Якщо за договором переданню піддягає товар у певному співвідношенні, продавець зобов’язаний передати товар в асортименті, погодженому сторо­нами. Якщо асортимент не встановлений, але з суті зобов’язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, постачальник має право передати товар в асортименті, виходячи з потреб покупця, які бу­ли відомі на момент укладення договору, або від­мовитися від нього (ст. 671 ЦК).

Поставка продукції одних видів, що входять до асортименту, в більшій кількості не зараховується у покриття недопоставки продукції інших видів, крім випадків, коли вона здійснена за згодою покупця. За недопоставку продукції окремих видів, що входять до асортименту, постачальник сплачує неустойку, навіть як­що поставку в загальній вартос­ті продукції виконано.

Якість товару зазви­чай визначається шляхом вказівки видів, сортів, марок із посиланням на стандарти, технічні умови, зразки (еталони), затверджені у встановленому порядку. Повинна відповідати умовам договору, в разі відсутності таких умов постачальник зобов’язаний передати товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо постачальник був пові­домлений про конкретну мету придбання товару, він має передати товар, придатний для використан­ня відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом постачаль­ник повинен передати товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості това­ру, товар має їм від­повідати. Сторони можуть домовити­ся про передання товару підвищеної якості. Договором або законом може бути встановлений гарантійний строк. Гарантія зазвичай поширюється на комплектуючі.

Під комплектністюрозуміється така єд­ність складових товару, що забезпечує можливість використання його за прямим призначенням, а в спеціально передбачених випадках – можливість догляду за ним, збереження і ремонту. У комплект можуть входити запасні частини і приналежності. Комплектність визначається стандартами, технічними умовами, прейскурантами, договором. Постачальник зобов’язаний передати товар, що відповідає умові комплектності. Якщо дого­вором не встановлено умов щодо комплектності, постачальник зобов’язаний передати товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обігу або звичайними ви­могами (ст. 682 ЦК).

1. Якщо передано меншу кількість товару, ніж встановлено договором, покупець має право вима­гати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, – ви­магати повернення сплаченої суми.

2. Якщо передано більшу кількість товару, ніж встановлено договором, покупець зобов’язаний повідомити постачальника. Якщо в розумний строк постачальник не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

3. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж вста­новлено договором, він зобов’язаний оплатити додатковий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого за договором, якщо інша ціна не встановлена за домов­леністю сторін.

4. Якщо товар передано в асортименті, що не відповідає умовам договору, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо товар вже оплачений, – вимагати повернення сплаченої суми.

5. Якщо передано частину товару належного асорти­менту, і частину – з порушенням, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортимен­ту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

6. Якщо покупець не відмовився від товару неналежного асортименту, він зобов’язаний оплатити його за ціною, погодженою з постачальником. Якщо постачальник не вжив заходів щодо погод­ження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору застосовувалася щодо аналогічного товару.

7. За прострочку поставки або недопоставку постачальник сплачує покупцеві щодо продукції виробничо-технічного призначення неустойку в розмірі 8% вартості не поставленої в строк продукції, щодо товарів народного споживання – 5%.

8. Якщо продукція не відповідає вимогам щодо якості, покупець може відмовитися від її прийняття та опла­ти, стягнути з постачальника штраф у розмірі 20% вартості забракованої продукції, а якщо вона оплачена, – вимагати також повернення сплачених сум. Постачальник зобов’язаний протягом 10 днів з моменту визнання вимоги покупця замінити забраковану продукцію і розпорядитися нею. Якщо цього не відбудеться, поку­пець вправі її реалізувати на місці або повернути постачальнику. Продукція, що швидко псується, під­лягає реалізації на місці.

9. При виявленні у постав­леній продукції виробничих дефектів, що можуть бути усунуті на місці, покупець, якщо він не згоден прийняти їх, впра­ві усунути недоліки своїми засобами, але за рахунок постачальни­ка або вимагати усунення їх останнім у місці знаходження продук­ції, затримавши її оплату, а якщо во­на вже оплачена, – вимагати повернення сплачених сум. Крім того, постачальник сплачує покупцеві штраф – 5% щодо продукції виробничо-технічного призначення, і 2% – щодо товарів народного споживання. Якщо у встановлений строк недоліки постачальником не усунуті, з нього стягується штраф – 20 % вартості продукції, а поку­пець вправі відмовитись від її прийняття і вимагати заміни.

10. Якщо поставлена продукція, якість якої нижче, ніж зазначено у сертифікаті, товарних ярликах, рахунку-фактурі тощо, на розсуд покупця вона може бути прийнята з переведенням у більш низьку категорію якості та уцінкою або повернута. В обох випадках постачальник сплачує штраф – 200% суми уцінки продукції, але не більш ніж 20 % її вартості до уцінки.

11. За поставку некомплектної продукції з постачальника стягується штраф – 20% вартості некомплектної продукції, включаючи вартість відсутніх частин. Некомплектне поставлена продукція до укомплектування її або заміни не зараховується у виконання зобов’язання і не підлягає оплаті. Постачальник зобов’язаний до­укомплектувати продукцію протягом 15 днів з моменту одержання вимоги, якщо інше не встановлено угодою сто­рін. До укомплектування оплата некомплектної продукції не про­водиться. Якщо вона вже зроблена, покупець вправі вимагати по­вернення сплачених сум. При неукомплектуванні продукції у встановлений строк покупець вправі повернути її постачальникові, ви­магаючи заміни комплектною продукцією.

Крім відповідальності за недопоставку і порушень умов про асортимент, якість, комплектність, нормативні акти регламентують штрафну відповідальність за відхилення від укладення договору, поставку немаркованої продукції, недотри­мання порядку розрахунків тощо. Сплачувана неустойка носить заліковий характер, якщо інше не встановлено законом. Збитки, що виникають у зв’язку з неналежним виконанням дого­вору, стягуються понад неустойку лише у випадках поставки про­дукції неналежної якості або некомплектної.

У разі невиконання або неналежного виконання державного кон­тракту на поставку продукції для державних потреб з винної сторо­ни стягується неустойка (штраф, пеня), та відшкодовуються збитки. При невико­нанні державним замовником зобов’язань за державним контрактом або у разі прийняття КМУ рішення про при­пинення дії контракту державний замовник відшкодовує виконавцю збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток. У разі відмови державного замовника від закупівлі продукції, виготовленої за державним контрактом, і за умови відповідності продукції вимогам якості виконавець замовлення реалізує її на свій розсуд і має право на відшкодуван­ня додаткових витрат, пов’язаних з реалізацією, а у разі неможливос­ті реалізації продукції – на відшкодування збитків, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток.

4. Договір контрактації (різновид договору купів­лі-продажу) регулює відносини, пов’язані з державною закупівлею сільськогос­подарської продукції, вирощуваної чи виробленої сільськогоспо­дарськими виробниками, на основі держзамовлень (§4 гл. 54 ЦК).

Відносини, пов’язані з реалізацією продукції, виробленої у сфе­рі сільськогосподарського виробництва, відрізняються значною специфікою, що, зокрема, пов’язано зі значним впливом природ­них факторів і сезонним характером виробництва.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції – це дого­вір, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продук­цію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту)або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо ін­ше не встановлено договором або законом.

Характеристики договору– двосторонній, консенсуальний, сп­латний.

Сплатний характер договору виражається в оплаті продукції, що закуповується.

Обидві сторони беруть на себе обов’язки та у кожної виникає право вимоги до іншої сторони.

Договір має плановий характер. Він укладається на основі та на виконання державних замовлень, які визна­чають правовідносини сторін щодо закупівлі, структуру договірних зв’язків, основні умови договору.

Відносини, пов’язані з державним замовленням, регулюються Законом «Про поставки продукції для державних потреб» та Поряд­ком формування та розміщення державних замовлень на поставки продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженим постановою КМУ від 29 лютого 1996 р.

Державні замовники, виходячи з інтересів держави, укладають із виконавцями державного замовлення державний контракт (дого­вір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, що випливають із державного замовлення або передбачені чинним законодавством.

Сторони договору: виробник сільськогосподарської продукції (ко­лективні, державні, акціонерні сільськогосподарські підприємства, фермерські та інші господарства) і заготівельник (контрактант) (організації, на які у встановленому порядку покладені функції дер­жавної закупівлі сільськогосподарської продукції (міністерства, ві­домства, а також підприємства й організації, яким надані такі повноваження).

Зміст договору: це сукупність встановлених нормативними актами, плановими завданнями і сторонами умов про пред­мет, строки і порядок доставки продукції, що закуповується, місця її здачі, ціна, характер допомоги виробнику і відповідальності сторін.

Істотні умови: кількість за видами продукції (встановлюється сто­ронами виходячи з плану держзакупівель), якість (визначається стандартами, техніч­ними умовами, правилами ветеринарного і санітарного наг­ляду), строки, поря­док, умови доставки, місця здачі.

Здача продукції здійснюється в передбачені договором строки відповідно до строків, встановлених в планах закупівель, а також з урахуванням біологічних термінів дозрівання культур, вирощуван­ня худоби, умов виробництва і зберігання продукції. Порядок приймання-здавання продукції за кількістю та якістю визначається спеціальними інструкціями (пра­вилами), технічними умовами.

Заго­тівельник (контрактант) зобов’язаний:

– вчасно прийняти продукцію у місцях її виробництва і вивезти своїми за­собами, якщо інше не передбачено договором;

– оплатити продукцію за встановленими цінами;

– видати гро­шові аванси виробникам;

– надати допомогу виробникам в організації виробництва сільськогосподарської продукції і тран­спортуванні її на приймальні пункти і підприємства;

– забезпечити сільськогосподарського товаровироб­ника основними матеріально-технічними ресурсами в рахунок авансів під закупівлю продукції (паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, засоби захисту рослин тощо).

У договорі також передбачається взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними обов’язків.

Відповідальність за договором: можлива у формі стягнення неустойки (пені, штрафу) і відшкодування заподіяних збитків. Сплата неустойки не звільняє сторону від виконання договору. Виробник звільняється від відповідальності за невиконання зобов’язань за договором, якщо вони не виконані через стихійні лиха або інші несприятливі умови, або з вини заготівельника (контрактанта).

Договором можуть бути передбачені обов’язки за­готівельника, який здійснює переробку сільськогосподарської про­дукції, повертати виробникові на його вимогу продукти переробки або відходи від переробки продукції з оплатою за цінами, визначе­ними договором

Контрактант має право контролювати виробництво і зберігання сільськогосподарської продукції відповідно до технологічних, сані­тарних та інших правил, спрямованих на захист здоров’я населен­ня та охорону довкілля.

5.За договором постачання енергетичними та іншими ре­сурсами через приєднану мережу (ст. 714 ЦК) одна сторона (постачаль­ник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, або­нентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість при­йнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (§ 5 гл. 54 ЦК, Закони «Про енергозбереження», «Про електроенергетику»).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальнийтавідплатний.

Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу належить до публічних договорівта договорів приєднання.

Сторони договору: постачальник та споживач (або­нент).

Істотні умовами договору: умови про предмет, кіль­кість ресурсів, їх якість, режим використання, обов’язок забезпечити безпечну експлуатацію обладнання, а також про оплату та про відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом викори­стання.

Предметом договору є енергетичні та інші ресурси. Енергія – це електрична чи теплова енергія, що виробля­ється на об’єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу, а інші природні ресурси – газ, нафта, нафтопродукти, вода тощо. Специфіку предмету зумовлено особливостями обігу: безперервність процесів виробництва, транспортування і споживання ресурсів, обмежена можливість зберігання, вплив діяльності споживачів на якість товару; наяв­ність єдиних систем постачання в країні.

Постачання здійснюється через приєднану мережу.Мере­жа (електрична чи теплова) – це сукупність установок для передачі та розподілу електричної енергії, гарячої води та пари.

Умова про кількістьістотна умова договору, якщо споживачем є юридична особа або підприємець. В договорі обумовлюється межа кількості ресурсів (ліміт), яку споживач має право одер­жувати. Фактична кількість ресурсів менша за ліміт і ви­значається за лічильником. У разі спожи­вання більшої кількості ресурсів абонент зобов’язаний відшкодувати додаткові витрати.

Фізична особа, яка використовує ресур­си для задоволення побутових потреб, має право отримувати їх у будь-якій кількості. Для цього дого­вору умова про кількість неістотна.

Якість ресурсів повинна відповідати вимогам нормативних доку­ментів та договору.

Умова про оплату та про відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання є обов’язковоюумовою.

Строк договору визначається домовленістю між сторонами. За договором постачальник зобов’язаний забезпечити безперервність постачання. У зв’язку з цим, якщо немає заяви про припинення договору, він вважається продовженим на той самий строк.

Форма тапорядок укладення договору залежить від особи споживача і мети використання товару. Договір, укладений із юридичною особою або підприємцем, потребує письмової форми. Якщо споживачем є фізична особа, що використовує ресурси для побутових потреб, договір вважається укладеним із моменту підключення до мережі. Однак договір не є реальним (підключення до мережі не свідчить про фактичну передачу товару), обов’язковою є письмова форма договору.

Змістдоговору становлять права та обов’язки сторін, най­головніші з яких визначаються у договорах, що укладаються відповідно до типових. Основним обов’язком постачальника є надання енергетичних та інших ресурсів споживачеві (абоненту) за допомогою технічних засобів пере­дачі: в обумовленій кількості; із дотриманням погодженого режиму постачання; встановленої якості.

Обов’язки споживача: оплатити вартість прийнятих ресурсів; дотри­муватися режиму їх використання; забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншо­го обладнання.

6. Договір довічного утримання (догляду) – це договір, за яким од­на сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у влас­ність жилий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме май­но або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) дог­лядом довічно (ст. 744 ЦК).

На відміну від ЦК 1963 р., де договір був розміщений серед договорів про надання послуг (для того, щоб підкреслити надання набувачем послуг у вигляді довічного матеріального забезпечення в натурі), в ЦК 2003 р. цей договір розміщений після договорів купівлі-продажу, дарування та ренти. Це під­креслює ту обставину, що договір довічного утримання (догляду) опосередковує перехід права власності від відчужувача до набувача.

Характеристики договору:

1) односторонній – зобов’язаним за договором стає лише набу­вач майна, відчужувач не має ніяких обов’язків;

2) реальний – момент укладення договору пов’язується з пере­дачею майна;

3) сплатний – набувач майна зобов’язаний забезпечувати утри­мання та (або) догляд відчужувача замість отриманого майна.

Відмінність від договору купівлі-продажу:

1. Перехід май­на у власність покупця є безумовним.

2. Покупець вправі повернути майно продавцю у разі продажу майна неналежної якості у вста­новлені строки. Повернення ж майна колишньому влас­нику при розірванні договору довічного утримання мож­ливе лише на зазначених у законі під­ставах незалежно від якості предмета договору і строків.

3. Метою договору довічного утримання є забезпечення утримання та (або) догляду відчужувача, тому відносини сторін ма­ють тривалий характер.

4. За договором купівлі-продажу еквівалент виражений у грошовій сумі, а за договором довічного утримання – у матеріальному забезпеченні в натурі.

Форма договору: уклада­ється у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а якщо передається нерухо­ме майно – державній реєстрації (ст. 745 ЦК).

Сторони:

Відчужувач – фізична особа незалежно від її віку та ста­ну здоров’я.

Набувач – повнолітня дієздатна фізична або юри­дична особа (якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна на праві спільної сумісної власності; їх обов’язок перед відчужувачем є солідарним).

Договір може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Зміст договору:

Істотною умовою договору є надання набувачем систематичного матеріального забезпечення відчужувачеві в натурі у вигляді житла, харчування, догляду та необхідної допомоги. Сторони вправі передбачити й інші елементи матеріально­го забезпечення в натурі. Можливе включення в обов’язок набувача щомісячної виплати відчужувачу певної грошової суми.

Згідно зі ст. 754 ЦК набувач не має права до смерті відчужувача продавати, да­рувати, міняти майно, передане за договором, укладати щодо нього договір застави. На майно не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача. Втрата (знищення), пошкодження майна не є підставою для припинен­ня чи зменшення обсягу його обов’язків перед відчужувачем.

Договір – терміновий правочин. Строкдоговору є невизначеним, оскільки набувач зобов’язаний доглядати відчу­жувача до його смерті.

Договір не є умовним правочином, оскільки умова може настати або не наставати, а смерть обов’язково настає.

Право виникає на стороні відчужува­ча, а обов’язок – на стороні набувача.

1. Відчужувач має право вимагати, а набувач зобов’язаний виконати вимогу, що полягає в здійсненні дій з матеріального забезпечення відчужува­на.

2. Набувач зобов’язаний поховати відчужувача, навіть якщо це не було передбачено договором. Якщо частина майна відчужувача перейшла до спадкоємців, витрати на поховання мають бути розпо­ділені (ст. 749 ЦК).

3. Набувач може бути зобов’язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), переданим за договором (ст. 750 ЦК).

4. У разі не­можливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором з підстав, що мають істотне значення, обов’язки можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі. Відмова відчужувача у наданні згоди оскаржується до суду.

Згідно зі ст. 755 ЦК договір може бути розірваний за рішенням суду:

– на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання на­бувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини;

– на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Наслідки розірвання договору. У разі ро­зірвання договору у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. Витрати, зроблені набувачем, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його по­дальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне зна­чення, суд може залишити за набувачем право власності на части­ну майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він на­лежно виконував свої обов’язки.

Правові наслідки смерті (припинення юридичної особи) набувача(ст.ст. 757, 758 ЦК):

– обов’язки набувача переходять до спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, передане відчужувачем;

– якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, переданого відчужувачем, право власності на майно може перейти до спадкоємця за законом;

– якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на нього. У цьому разі до­говір припиняється;

– у разі припинення юридичної особи-набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов’язки за догово­ром;

– у разі ліквідації юридичної особи-набувача право власності на майно, передане за договором, переходить до відчужувача;

– якщо в результаті ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передане їй за договором, перей­шло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов’язки набувача за договором.