Підсумкове тестування
Глосарій (Термінологічний словник)
Гендер- поняття, що увійшло у вжиток з соціології і визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі, соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі в освіті, професійній діяльності, доступ довлади, сімейній ролі та репродуктивній поведінці і є одним з базових вимірів соціальної структури суспільства, соціальна особливість статі людини на відміну від біологічної статі соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості людини чоловіка і жінки в усіх сферах життєдіяльності. В літературі існує декілька концепцій гендера. Це обумовлено як відносною «молодістю» гендерного підходу (перші наукові праці з'явилися близько двадцяти років тому), так і складністю самот феномена. Для всіх них базовим положенням є розрізняння понять стать і гендер. Стать – це термін, що означає ті анатомо-біологічні особливості людей (в основному – в репродуктивній системі), на основі яких люди визначаються як чоловіки або жінки. Його слід вживати тільки стосовно характеристик і поведінки, які випливають безпосередньо з біологічних відмінностей між чоловіками і жінками. Гендер - це складний соціокультурний конструкт; який відображає відмінності в ролях, поведінці, ментальних і емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим. В рамках цього підходу гендер розуміється як організована модель соціальних відносин між жінками і чоловіками, яка не тільки характеризує їх спілкування і взаємодію в сім'ї, а і визначає їх соціальні відносини в основних інституціях суспільства. Гендер, таким чином, трактується як один з базових вимірів соціальної структури суспільства, якай разом з іншими соціально-демографічними і культурними характеристиками (раса, клас, вік) організує соціальну систему. Соціальне відтворення гендерної свідомості на рівні індивідів підтримує засновану за ознакою статі соціальну структуру. Втілюючи в своїх діях очікування, які пов'язані з їх гендерним статусом, індивіди конституюють гендерні відмінності і одночасно обумовлені ними системи панування і володарювання. В багатьох суспільствах жінок і чоловіків не тільки сприймають, але і оцінюють по-різному, обґрунтовуючи це гендерними особливостями і різницею в їх здібностях, відмінностями у розподілі влади між ними. Гендер конструюється через певну систему соціалізації, розподілу праці і існуючі в суспільстві культурні норми, ролі і стереотипи. Вони в певній мірі визначають психологічні якості, здібності, види діяльності, професії людей в залежності від їх біологічної статі. При цьому гендерні ролі і норми не мають універсального змісту і значно розрізняються в різних суспільствах. В цьому розумінні бути чоловіком або жінкою означає зовсім не володіння певними природними якостями, а виконання певної ролі. В сучасних соціальних і гуманітарних дослідженнях гендер використовується не як незмінна і універсальна конструкція. Поняття гендер означає не річ або предмет, не багато речей або предметів, а комплексне; переплетіння стосунків і процесів.
Гендерна демократія- система волевиявлення двох статей - жінок чоловіків у громадянському суспільстві як рівних у правах і можливостях що законодавче закріплені й реально забезпеченні в усвідомленні політико-правових принципів; діях, розбудові суспільних і державних структур з урахуванням гендерних інтересів та потреб.
Гендерні стратегії- визначення суспільне значимих гендерних спрямувань в діяльності соціумів та їх організаційних структур, направлених на утвердження гендерної демократії в суспільстві з метою розвитку гендерної культури.
Гендерний індекс людського розвитку- це встановлені Організацією Об'єднаних Націй показники, що відображають становище в країні чоловіка і жінки в таких базових напрямах людського розвитку: можливість вести здоровий спосіб життя ти довго жити; доступність якісної освіти; рівень матеріального добробуту.
Гендерна культура - сукупність статеворольових цінностей у суспільних сферах буття та відповідних до них потреб, інтересів і форм діяльності, зумовлених суспільним устроєм та пов'язаними з ним інституціями.
Гендерна політика- утвердження партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей і завдань та методів їх досягання в діяльності політичних структур - держави, політичних партій., громадсько-політичних, об'єднань.
Гендерна рівністьє процесом справедливого відношення до жінок і чоловіків. Дія забезпечення справедливості, критерії часто повинні компенсувати історичні та соціальні перешкоди., які не дають жінкам і чоловікам існувати в рівних умовах. Справедливість веде до рівноправності.
Гендерна рівноправність– це рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою і чоловіком та розрізнення ролей, які вони відіграють.
Гендерна соціалізація– процес засвоєння людиною соціальні ролі, визначеної для нього суспільством від народження, в залежності від того, чоловікам чи жінкою вона народилась.
Гендерна стратифікація– ієрархічний розподіл в суспільстві економічних та соціальних ресурсів по статевій належності.
Гендерна чутливість– один з критеріїв оцінки планування змін, проектів, методів дослідження і аналізу. Зміни, що плануються, методи, чутливі в гендерному відношенні, якщо вони враховують існуюче становище жінок і чоловіків, не погіршують становище жінок і чоловіків, сприяють встановленню гендерного балансу.
Гендерні ролі– зразки поведінки жінок і чоловіків, які ґрунтуються на традиційних очкуваннях, пов'язаних з їх статтю.
Гендерний баланс– фактичний, або такий що планується, стан справ, при якому зрівнюється соціальне, економічне, політичне становище чоловіків і жінок. Встановлення гендерного балансу спирається на сукупність ключових показників, серед яких найбільше значення маютьрівномірний розподіл доходів, представництво на управлінських і політичних посадах, рівень завантаження при веденні домашнього господарства і громадських справ, досягнутий рівень освіти, рівень захворюваності і тривалість життя.
Гендерна демократія– це система загальноприйнятих у громадянському суспільстві двох статей - жінок і чоловіків, як рівних у можливостях і правах, що законодавчо закріплені і реально забезпечені у політики-правових принципах, діях, розбудові суспільних і державних структур з урахуванням гендерних інтересів, потреб.
Гендерна культура– це сукупність статево-рольових цінностей у суспільних сферах буття та відповідних до них потреб, інтересів і форм діяльності, що обумовлена демократичним устроєм і пов'язаними з ним демократичними інституціями.
Гендерна рівністьє процесом справедливого ставлення до жінок і чоловіків. Для її забезпечення критерії справедливості часто повинні компенсувати історичні та соціальні перешкоди, які не дають жінкам і чоловікам існувати в рівних умовах. Справедливість веде до рівноправності.
Гендерна рівноправністьозначає, що жінки і чоловіки користуються однаковим статусом, мають однакові умови для реалізації всіх прав людини і можливість робити свій внесок у національний, політичний, економічний, соціальний культурний розвиток, а також отримувати користь від результатів. Тобто - це рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою і чоловіком та розрізнення ролей, які вони відіграють.
Гендерна політика– це утвердження партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей і завдань та методів їх досягнення в діяльності політичних структур: держави, політичних партій, громадсько-політичних об'єднань.
Гендерні стереотипи– це один із видів соціальних стереотипів, заснований на прийняти;; в суспільстві уявленнях про маскулинне і фемінне. Під соціальним стереотипом, зазвичай, розуміється стандартизований, стійкий, емоційно насичений, ціннісно визначений образ. Синонімами стереотипу нерідко виступають поняття упередження, забобони або кліше.
Гендерні стратегії– це визначення суспільно значимих гендерних спрямувань у діяльності соціумів та їх організаційних структур, направлених на утвердження гендерної демократії в суспільстві з метою розвитку гендерної культури.
Дискримінація жінок(сексизм) в „Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” одному з найважливіших документів в сфері прав людини, визначається таким чином: „Дискримінація щодо жінок означає будь-яку відмінність, виключення або обмеження за ознакою статі, яке спрямоване на ослаблення або зводить нанівець визнання, використання або здійснення жінками (незалежно від їх родинного стану) прав людини і основних свобод у політичній, економічний, соціальній, культурній, громадянській або будь-якій іншій галузі”. Найважливіша особливість цього визначення полягає в тому, що поняття дискримінація застосовується не тільки до юридичного рівноправ'я чоловіків і жінок, але і до їх фактичного становища. Цей принцип підкреслюється в Конвенції, де держави-учасниці зобов'язуються „приймати всі відповідні заходи, включаючи законодавчі, для зміни чи відміни діючих законів, постанов, звичаїв і практики, які являють собою дискримінацію щодо жінок”. Свій подальший розвиток цей принцип отримує в Конвенції, де запроваджено поняття спеціальних заходів, „які не вважаються дискримінаційними”. Так, не вважається дискримінацією „прийняття державами-учасницями термінових спеціальних заходів, спрямованих на прискорення встановлення фактичної рівності між чоловіками і жінками; ці заходи мають бути відмінені, коли будуть досягнуті цілі рівності можливостей і рівноправного ставлення”.
Дискримінація– дії або практика систематичного приниження групи або однієї людини.
Дискримінація позитивна– один з засобів для вирівнювання гендерного балансу. На практиці воно означає надання переваг жінкам перед чоловіками в усіх ключових сферах: при прийомі на престижні, високооплачувані посади, у вищі навчальні заклади, висування кандидатур до органів влади і т.д. В основі політики лежить ідея, що якщо вибір між однаково кваліфікованим чоловіками і жінками робиться „на загальних підставах”, то перевага першим (чоловікам) надається практично автоматично, закріплюючи стереотип домінування чоловіків. Якщо не застосовується принцип позитивної дискримінації, то шанси для жінок більш справедливі. В свою чергу, збільшення кількості жінок на високих посадах, в управлінні і інших ключових сферах допомагає сформувати в суспільстві більш справедливі гендерні стереотипи.
Патріархатпервісно, в римському праві розумівся як влада батька (патріарха) над усіма юридично недієздатними членами родини -жінками, дітьми, рабами. В феміністській теорії патріархат розуміється як родинна, соціальна, ідеологічна і політична система, в якій жінка і жіноче (фемінне) завжди підкорено чоловіку і чоловічому (маскулинному). Патріархат - домінуюча ідеологія, яка може бути подолана тільки в процесі культурної і соціальної еволюції.
Поняття „ремінний” і „маскулінний”стали активно використовуватися разом з- розробкою концепції гендера і застосовуються в гендерних дослідженнях для визначення культурно-символічного змісту „жіночого” і „чоловічого”.
Права людини.В. теорії прав людини розрізняють права першого, другого і третього покоління. До першого покоління відносяться так звані природні невід'ємні права людини: право на свободу думки, совісті і релігії; право кожного громадянина на ведення державних справ; право на рівність перед законом; право на життя, свободу і безпеку особистості. До другого покоління відносяться так звані позитивні або основні права людини. Це ті природні права, що закріплені в конституціях, законодавчо регламентовані і забезпечені системою гарантій і механізмів захисту. Третє покоління прав людини називають колективними правами. До них відносяться право на мир, на здорове оточуюче середовище, на соціальний і економічний розвиток. Ці права належать кожній людині і кожному народу, але здійснюватися вони можуть не окремою людиною, а колективом, загалом, тою чи іншою категорією громадян. Зокрема, до таких прав відносяться права людини жінки.
Сексизм– високомірне, зверхнє, зневажливе ставлення представників однієї статі до іншої. Ґрунтується на удаваному уявленні про перевагу моральних, інтелектуальних, культурних, фізичних і інших якостей у однієї статі по відношенню до іншої.
Сталий розвиток- це процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації соціальної, економічної та екологічної складових зметою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь. Сталий розвиток узагальнює в собі процес виживання і відтворення генофонду нації, активізацію ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення її прав і свобод, збереження навколишнього природного середовища, формування умов для відновлення біосфери та її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня антропогенного впливу на природне середовище й гармонізацію розвитку людини в природі. Ідея сталого розвитку - це ідея рівноправ'я всіх поколінь І всіх людей кожного покоління, справедливості в просторі і в часі, ефективного використання потенційних можливостей, збалансованості суспільного розвитку і збереження природи. Основні цілі сталого розвитку: - економічне зростання - формування соціально-орієнтованої ринкової економіки, забезпечення можливостей, мотивів і гарантій праці громадян, якості життя,раціонального споживання матеріальних ресурсів; - охорона навколишнього природного середовища - створення громадянам умов для життя в якісному навколишньому природному середовищі з чистим повітрям, землею, водою, захист і відновлення біорозмаїття, реалізація екологічного імперативу розвитку виробництва; добробут – запровадження соціальних стандартів на основі науково обґрунтованих нормативів бюджетної забезпеченості одного жителя з урахуванням регіональних особливостей; - справедливість встановлення гарантій рівності громадян перед законом, забезпечення рівних можливостей для досягнення матеріального, екологічного і соціального благополуччя; - ефективне (стале) використання природних ресурсів - створення системи гарантій раціонального використання природних ресурсів на основі дотримання національних інтересів країни та їх збереження для майбутніх поколінь; - стабілізація чисельності населення - формування державної політики з метою збільшення тривалості життя і стабілізації чисельності населення, надання всебічної підтримки молодим сім'ям, охорона материнства і дитинства; - освіта - забезпечення гарантій доступності для одержання освіти громадян, збереження інтелектуального потенціалу країни; - міжнародне співробітництво - активна співпраця з усіма країнами і міжнародними організаціями з метою раціонального використання економічних і екологічних систем, гарантування безпечного і сприятливого майбутнього.
Сексуальне домагання– принизлива (образлива) поведінка сексуального плану (словесна чи фізична) стосовно особи, щодо якої є робочі, бізнесові чи інші відносини підпорядкування.