ПРАВИЛЬНА ВИМОВА ТА НАПИСАННЯ СЛIВ З АПОСТРОФОМ
Додержуючи правильної вимови, прочитати поданi слова. Зробити звуковий запис слiв. Для чого вживається апостроф?
М’ята, дев’ять, п’ятий, сузiр’я, пiд’їзд.
Вибiрковий диктант. Виписати слова з апострофом, позначивши в них орфограму - апостроф. Пригадати вивченi в початкових класах правила, пояснити вживання апострофа.
М’якi слова i камiнь крушать. До слова йде й прислiв’я. Птицю пiзнати по пiр’ю, а людину по мовi. Говорить п’яте через десяте. Людям язика не не зав’яжеш. У всякому подвiр’ї свої повiр’я. Це мухи коня з’їли, а вовк помагав. Розжалобився, як вовк над поросям: вiд’їв нiжки та плаче. (Нар. творч.)
Словниковий диктант.
Солов’ї, в’ється, верф’ю, пом’якшувати, пiв’яблука, пiв’ящика, узгiр’я, під’яр’я, матiр’ю, з’їхати, під’яскравити, з’явитися, об’єднати, пiд’язичний, з’юрбитися, під’южувати, Лук’ян, комп’ютер, iнтерв’ю, миш’як.
До поданих слiв дiбрати спорiдненi, якi пишуться з апострофом. З’ясувати вживання апострофа.
Солома, риба, перо, трава, двiр, хлопець, торф, їздити, їсти.
Додержуючи правильної вимови, прочитати пари слiв. Пояснити вживання та невживання апострофа.
Бур’ян - буряк. Мiжгiр’я - порядок. Зв’язати - свято.
Подвiр’я - повiтря. М’ята - тьмяний. В’ялити - цвях.
Зв’язок – дзвякнути, п’ятий – мавпячий, під’язичний - вдячний.
Слова з апострофом та без нього записати в двi колонки.
Слов’яни, присвята, святкувати, пов’язаний, дзвякнути, риб’ячий, мавпячий, без’ядерний, безiменний, з’єднати, зекономити, з’явитися, зйомка, пiв’юрти, Лук’янченко, Воробйов, гороб’ята, солов’їний, Соловйов, рясний, пiр’їна, любов’ю, морквяний, рум’яний, бюро, пюре, п’ятнадцять, верб’я.
Переписати речення, на мiсцi крапок ставлячи, де потрiбно, апостроф. Зробити звуковий запис видiлених слiв.
Ой гори, гори, золотi верхiв..я! Та нащо ж я до вас так пориваюсь? (Леся Українка.) Ви, Зв..ягеля скелi, узгiр..я веселi! (Олена Пчiлка.) Кругом поле широкеє р..ястом зацвiло. (Левко Боровиковський.) Гуде в Задніпров..ї діброва. (В.Швець.) Винувато крізь поле Мар..їне шлях пульсує. (М.Шевченко.) Iз темноти з..являються зiрки i мерехтять сторожко i тремтливо. (В.Мороз.) Тчуть у небі казкові узори волохаті сузір’я вгорі. (П.Вакуленко.) В травi росинки затремтiли, жемчужним полум..ям горять. (Д.Загул.) Садiв рум..яний цвiт обсипався духм..яно. (В.Сосюра.)
Записати прислiв’я, на мiсцi крапок уставляючи потрiбне слово. Пояснити вживання та невживання апострофа.
В чужiй хатi i ... б’ється. Доскакався м’ячик, поки на ...наколовся. В ноги кланяється, а за ... кусає. У нього грошей, як у ... пiр’я. Буряк не дурак: на ... не росте, а все в огородi. Усолодився, як ... у хрiнi. Як усе ..., то не буде чого ковтати. Поки зайця вб’ють, то вола ... . Опеньки з’явились - ... скiнчилось.
Народна творчість.
Для довiдок. Трiска. Цвях. П’яти. Жаби. Дорозi. Черв’як. Святкувати. З’їдять. Лiто.
Пояснювальний диктант.
Зверху чорний ворон в’ється, вихром кiнь баский несеться. (М.Костомаров.) Богдан Хмельницький в’їхав до Києва через Золоті ворота. (В.Земляний.) I здається, за вiкнами темними сивий кiнь пiд’їжджає пiд клен. (М.Левицький.) Поп’ялися чепурнi хатки по пiдгiр’ю. (О.Гончар.) Чорнiє млин, рум’яна спить вода, i солов’їна пiсня молода пливе струмком iз росяного саду. (М.Рильський.) Садки убрались рясно, красно, хмарки вгорi закам’янiли. (Д.Загул.) Немов метелик полум’яний, на кущ тернини сонце сiло. (Б.-I.Антонич.) Духмянить медуниця i рута. (Д.Павличко.) Лук’янiвка - район Києва з багатим iсторичним минулим. Назва виникла, на думку iсторикiв, вiд iменi подiльського майстра Лук’яна, який мав тут земельнi дiлянки. (З довiдника.)
Диктант з коментуванням.
І. Чи не той то хмiль, що коло тичин в’ється? Чи не той то Хмельницький, що з ляхами б’ється? Їхав ляшок морквяний, коник буряковий, кожушина горiхова, жупан лопуховий. На козаковi сап’янцi - видно п’яти i пальцi. Нема гiрше, як iндик, бо одного мало, а двох не з’їси. Солом’яна згода краща за золоту зраду.
Народна творчість.
ІІ. Ступаю твердо по своїй землi i слухаю священну рiдну мову. (I.Качуровський.) Мова твоя, Україно, з мови твоїх солов’їв... (Д.Кремiнь.) А пам’ять вiдлунює славнi подiї, роз’ятрюють дзвони Святої Софiї (Д.Вiдмарович.) Я серце напою любов’ю святою, за правду я стану до бою! (Д.Загул.) Жаром калини зiгрiюся, хмелевим цвiтом уп’юсь. (П.Воронько.) Над озером пливла м’яка й тендiтна тиша.(М.Хвильовий.) В мiжгiр’ях синi стеляться тумани. (С.Черкасенко.) Сади шумливi i духмянi холодна осiнь роздягла. (В.Сосюра.)
ПОДВОЄННЯ БУКВ
НА ПОЗНАЧЕННЯ ПОДОВЖЕНИХ М’ЯКИХ ПРИГОЛОСНИХ ТА ЗБIГУ ОДНАКОВИХ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКIВ
Поданi слова розiбрати за будовою. На межi яких частин слова можуть збiгатися звуки? Зробити звуковий запис слiв.
Беззоряний, беззубий, стiнний, годинний, пiднiсся, розрiсся.
Утворити вiд поданих слiв новi слова на -ний (-нiй). На межi яких частин слова збiгаються звуки?
Осiнь, цiна, кiнь, лимон, будень, день, балкон, ячмiнь, закон.
Словниковий диктант. Розібрати слова за будовою.
Вiддалений, вiдданiсть, оббiлений, піддатливий, перенiсся, зрiсся, надднiпрянський, юннат, вiйськкерiвник.
Переписати речення. Позначити орфограму - подвоєння приголосних, пояснити написання слів.
I лиш шумить осiннiй Київ за голубим моїм вiкном. (В.Сосюра.) Лимонний вітер задмухав понаддніпровий вечір. (М.Вінграновський.) Лунають надднiпрянськi спiви, зозуля золото кує. (М.Рильський.) В снах віддзеркалена турбота денна. (В.Малишко.) Над пасмом туману вознiсся собор. (М.Левицький.) Для людської думки немає вiддалi. Бездонної бочки не наповниш. Позика не штука, та вiддача мука. (Нар. творч.)
Прочитати. Пояснити написання видiлених слiв.
Дивлюсь, аж супротив мене їде здоровенний запорожець. На конi збруя така, що незчисленнi грошi коштує... (П.Кулiш.) Це був князь палкий, вiдважний, незрiвнянний у бою. (Олександр Олесь.) Яка прекрасна й невблаганна осiнь... (О.Омельченко.) Моя печаль неподоланна. (С.Черкасенко.)
Прочитати поданi слова. Як вимовляються подовженi м’якi приголоснi? Виділені слова передати звукописом.
Волосся, колосся, знання, завдання, стаття, сiллю, пiччю, ллється, лляний, зрання, спросоння.
Переписати, на мiсцi крапок уставляючи там, де це потрiбно, букви. Позначити орфограми, пояснити написання слiв.
Занят..я, жит..я, безсмер..я, стат..я, лист..я, узлiс..я, рiл..я, сiл..ю, мiд..ю, повiс..ю, скатер..ю, мит..ю, радiс..ю, л..є, вил..ють, навман..я, бов..анiти, спросон..я.
Слова з подвоєнням та без подвоєння записати в двi колонки.
Гiлля, щастя, тiнню, дiлення, швидкiстю, розповiддю, даллю, буття, кров’ю, ртуттю, ллється, нiжнiстю, гордiстю, матiр’ю, навмання.
Переписати, на місці крапок уставляючи, де це потрібно, літери.
Нема вершини без підніж..я, немає неба без землі. (А.Бортняк.) Світ був переповнений сонцем і ніжною блакит..ю. (Ю.Збанацький.) А он букет Андріївської церкви возніс..я в небо. (В.Чуйко.) Дзвони різнотон..ям, перелун..ям ціле місто полонили вмить. (О.Лупій.) Дзвеніло жайворонків стоголос..я, волошки видивлялись з-під колос..я. (Я.Камінецький.) Спросон..я позіхнув кіс..лявий ліс. (Б.Костиря.) Ніжніст..ю повнит..ся серце, радість по жилах тече (О.Різниченко.) А світлих мрій кружляє зграя і в серці молодіст..ю грає. (О.Ющенко.)
Вiд поданих слiв утворити спiльнокореневi слова з подвоєнням. Позначити орфограму, пояснити написання слiв.
Наближати, звертатись, мовчати, визволити.
Пояснювальний диктант.
На сходi ранок ухопився за золоту гичку промiння i витягнув iз землi сонце. Зрiдка спросоння заскрипить журавель або гупне бiля якогось похиленого тину яблуко, проллється шипучим соком на траву, i знову тиша... Сумне осiннє смеркання. Мiсяць все щедрiше оббризкував сяйвом дерева i шлях. На ставку спросоння кахикнула качка.
З творiв М.Стельмаха.
Виписати з речень слова з подвоєнням через збiг та з подвоєнням на позначення подовжених м’яких приголосних у двi колонки.
Рвуть зiлля дiвчата, вiночки плетуть, а мої оченьки тiльки сльози ллють. (С.Руданський.) А тут нiч темна така, що тiльки навмання вгадуєш дорогу. (П.Кулiш.) В сивину неба ввiрчуються буравцi диму з хат унизу. (В.Винниченко.) I пахощi покошених полян лились медами в далечiнь бездонну. (М.Рильський.) Шумить дощ осiннiй, шумить монотонно, i сутiнь снується свинцево i сонно. (М.Лукiв.) На небi чистому ген хмара бовванiє. (Є.Гребiнка.)
Диктант з коментуванням.
Душа ласкава, наче озеро, i трохи синiм вiддає. (В.Стус.) Може, хмара грозова пролине тінню лиш легкою? (О.Середа-Загаєцька.) Кругом луги, лiси завмерли, горою нiсся тихий спiв... (Д.Загул.) Обiзвися ж, моя мелодiє, я за тебе й життя вiддам. (А.Малишко.) Серед поля ллється пiсня, вiє вiтер. (Олександр Олесь.) Мене сонце в степу лизало так, що й досi волосся лляне. (Б.Мозолевський.) Раптом звiддаля донiсся крик. (М.Левицький.) Лiс зустрiв мене як друга тiнню вiд дубiв крислатих. (М.Рильський.) Вересню, виглянь зiмли, хмарку злови за даллю! Милiй на плечi вона ляже пухнастою шаллю. (К.Дрок.)