Загальна характеристика глобальних проблем. 1 страница
Культурно-ментальне середовище.
12. Міжнародний рух капіталів.
13. Світовий ринок позичкових капіталів.
14. Міжнародні кредитні відносини.
15. Міжнародні фінансово-кредитні організації.
16. Проблеми і перспективи участі України в розвитку світового ринку капіталів.
17. Загальні закономірності розвитку світового ринку трудових ресурсів.
18. Суть міжнародних трудових відносин.
19. Основні тенденції розвитку сучасних міжнародних міграційних процесів.
20. Регулювання міжнародних міграційних процесів.
21. Україна у світових міграційних потоках.
22. Суть і структура міжнародного науково-технічного співробітництва.
23. Інтелектуальна власність у царині МНТС.
24. Міжнародне науково-технічне ліцензування.
25. Міжнародний інжиніринг.
26. Міжнародні міжвузівські наукові та навчальні стосунки.
27. Регулювання у сфері МНТС.
28. Проблеми і перспективи участі України в МНТС.
29. Загальний підхід до визначення суті міжнародного виробничого співробітництва.
30. Міжнародна спеціалізація і кооперація виробництва.
31. Міжнародне спільне підприємництво.
32. Транснаціональна кооперація.
33. Вертикальний розтин системи міжнародного виробничого співробітництва.
34. Сучасні міжнародні виробничі зв’язки України та пріоритетні напрямки їхнього розвитку.
35. Сучасна міжнародна торгівля в системі МЕВ.
36. Особливості структури міжнародної торгівлі.
37. Ціноутворення в міжнародні торгівлі.
38. Регулювання міжнародних торговельних відносин.
39. Інструменти державної політики в царині зовнішньої торгівлі.
40. Діяльність міжнародних торговельних організацій.
41. Участь України в міжнародних торговельних відносинах.
42. Загальне ознайомлення зі системою міжнародних послугових відносин.
43. Міжнародний лізинг.
44. Міжнародний факторинг.
45. Міжнародний форфейтинг.
46. Міжнародний френчайзинг.
47. Міжнародний консалтинг.
48. Світовий ринок професійних послуг.
49. Міжнародний туризм.
50. Страхові послуги на світовому ринку.
51. Україна на світовому ринку послуг.
52. Специфіка міжнародних транспортних відносин як форми МЕВ.
53. Особливості окремих видів міжнародних перевезень.
54. Міжнародне транспортно-експедиторське посередництво.
55. Міжнародні транспортні відносини й Україна.
56. Суть міжнародних валютних відносин і загальні відомості про валюту.
57. Світова валютна система.
58. Міжнародні валютні розрахунки.
59. Проблеми становлення валютної системи в Україні.
60. Особливості міжнародного співробітництва в рамках єврорегіону.
61. Вільні (спеціальні) економічні зони.
62. Міжнародна економічна інтеграція.
63. Європейські інтеграційні процеси.
64. Північноамериканська міжнародна економічна інтеграція.
65. Економічна інтеграція країн Латинської Америки.
66. Інтеграційні процеси в Азії й Африці.
67. Проблеми і перспективи розвитку глобальної економічної інтеграції.
68. Інтеграція України в сучасну систему світогосподарських зв’язків.
Загальна характеристика глобальних проблем.
70. Роль МЕВ у вирішенні проблем роззброєння і конверсії військового виробництва.
71. Роль МЕВ у подоланні світової проблеми економічного відставання країн, що розвиваються.
72. Світова економіка та глобальні екологічні проблеми.
1. "Міжнародна економіка” як наука і як навчальна дисципліна.
Міжнародна економіка як навчальна дисципліна вивчає: формування світового ринку, встановлення міждержавних зв´язків з їх характерними рисами, особливостями та закономірностями.
Міжнародна економіка — це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу, теорії ринкової економіки, закономірність взаємодії суб´єктів у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики держав.
Ключовими поняттями міжнародної економіки є: товар, міжнародна макро- та мікроекономіка, міжнародна кооперація праці, міжнародна торгівля, міжнародний поділ праці, міжнародний поділ факторів виробництва, світове господарство, сукупний попит та сукупна пропозиція, ринки (внутрішній, національний, світовий), фактори виробництва (праця, капітал, земля, технологія), експорт, імпорт, торговий обіг, торгове сальдо тощо.
Як наука міжнародна економіка вивчає: закономірності взаємодії господарських суб´єктів різних держав у міжнародному економічному просторі.
Міжнародна економіка це — прагматичний підхід до вибору теорії, моделей та інструментів економічної політики.
Міжнародна економіка проявляється у конкретних формах міжнародних економічних відносин, а саме: міжнародна торгівля товарами та послугами; міжнародний рух факторів виробництва — капіталу, робочої сили, технології; міжнародна торгівля фінансовими інструментами — валютою, цінними паперами, деривативами, кредитами; міжнародні розрахунки.
Предметом курсу є міжнародні економічні відносини як система господарських зв´язків різних країн, що засновані на міжнародному поділі праці.
Таким чином, поняття «міжнародна економіка» об’єднує систему різноманітних господарських (науково-технічних, виробничих, комерційних, валютно-фінансових, грошово-кредитних) зв’язків національних економік різних країн, що ґрунтуються на міжнародному поділі праці.
Курс "Міжнародна економіка” - аналізує економічні відносини та дії економічних законів на міжнародному рівні, а також основи зовнішньо-торгівельної, валютно-кредитної та виробничо-інвестиційної політики.
Предмет курсу "Міжнародна економіка”:закономірності функціонування і розвитку у міжнародному масштабі ринкової системи організації господарського життя;закономірності формування сукупного попиту та сукупної пропозиції на товари та фактори виробництва, що знаходяться у міжнародному обігу;інструментарій аналізу і програмування відкритої національної економіки;тенденції розвитку міжнародних фінансових ринків і фінансових механізмів, що обслуговують функціонування міжнародної економіки;
Об'єктом вивчення міжнародної економіки є світове господарство, під яким розуміється сукупна система окремих країн, які приймають участь у міжнародному розподілі праці та пов'язані системою міжнародних економічних відносин.
Мета курсу - Викладання дисципліни "Міжнародна економіка” має за мету формування системи знань з міжнародної економіки, умов, форм, методів і основного інструментарію міжнародної економічної діяльності.
Завдання курсу - розкрити на теоретичному рівні суть та форми сучасних міжнародних економічних відносин, формування системи знань з міжнародної економіки, умов, форм, методів і основного інструментарію міжнародної економічної діяльності.
2. Будова та методологія вивчення курсу.
Міжнародна економіка у вузькому розумінні як складової теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності взаємодії господарюючих суб'єктів різної державної приналежності в сфері міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва та формування міжнародної економічної політики держав.
Міжнародна економіка у широкому розумінні – це теорія, застосовувана для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу.
Міжнародна економіка (визначення за різними джерелами):сукупність економік країн світу; сукупність міжнародних економічних відносин; органічна сукупність національних господарств та економічних взаємозв'язків між ними;сукупність національних експортних потенціалів країн світу господарських взаємозв'язків між ними;система економічних відносин, яка функціонує на національному та інтернаціональному рівнях у межах світового співтовариства;теорія, що використовується для вивчення економіки сучасного взаємопов'язаного світу;частина теорії ринкової економіки, яка вивчає закономірності взаємодії господарських суб'єктів різних державних належностей в області міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва, фінансування і формування міжнародної економічної політики.
Риси міжнародної економіки:розвинута сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва (капітал, робоча сила, технології);міжнародні форми виробництва на підприємствах, розміщених у декількох країнах (транснаціональні корпорації);самостійна міжнародна фінансова сфера, що не пов'язана з обслуговуванням ні міжнародного руху товарів, ні руху факторів виробництва; системи міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання в цілях забезпечення збалансованості і стабільності економічного розвитку;економічна політика держав, що випливає з принципів відкритої економіки.
Структура курсу "Міжнародна економіка”
- Базові поняття і концепції, що лежать в основі міжнародної економіки, починаючи від міжнародного поділу праці та інших факторів виробництва, через світовий ринок і світове господарство до концепції міжнародної економіки.
- Економічна політика держав, механізми державного регулювання економіки. Основні форми регулювання міжнародної економіки – державне регулювання зовнішньої торгівлі (тарифні та нетарифні методи), державне регулювання руху факторів виробництва (експорту-імпорту капіталу, робочої сили та технології), державне валютне і фінансове регулювання.
- Форми міжнародних економічних відносин, в яких проявляється міжнародна економіка, включають міжнародну торгівлю товарами та послугами, міжнародний рух факторів виробництва, міжнародну торгівлю фінансовими інструментами, міжнародні розрахунки.
- Діяльність міжнародних економічних і фінансових організацій, які створені для моніторингу і регулювання міжнародної економіки або окремих її елементів.
Суб'єкти міжнародної економіки: організації, діяльність яких виходить за національні кордони: міжнародні організації; спільні підприємства; державні органи тощо. Регулювання відносин між цими суб'єктами здійснюється:
- на національному рівні – державою,
- на регіональному – органами регіонального співробітництва,
- на глобальному – всесвітніми організаціями.
Інституційна одиниця (в міжнародній економіці) - це економічний агент, котрий може володіти товарами і активами, мати економічні зобов'язання і від свого імені здійснювати угоди з іншими агентами.
Інституційні одиниці поділяються:
· Домашні господарства - всі фізичні особи, які діють в економіці, продають свою робочу силу, виробляють і споживають ринкові товари і послуги.
· Неприбуткові інститути – юридичні особи, які займаються наданням неринкових послуг домашнім господарствам і засновані на добровільній участі фізичних осіб.
· Нефінансові корпорації – інституційні одиниці, які займаються виробництвом товарів для ринку і нефінансових послуг (підприємства).
· Урядові установи – інституційні одиниці, які крім виконання своїх політичних функцій і функцій регулювання економіки, займаються виробництвом неринкових товарів і послуг для індивідуального і колективного споживання і перерозподілом доходів.
· Фінансові корпорації – інституційні одиниці (банки, фінансові компанії), які здійснюють фінансове посередництво і допоміжні фінансові послуги.
Сектори економічної діяльності (в міжнародній економіці):
- реальний або приватний нефінансовий сектор включає домашнє господарство і недержавні нефінансові підприємства. Він забезпечує виробництво та пропозицію товару держави на її внутрішньому і зовнішньому ринку. Реальний сектор пред'являє попит на товари для приватного і виробничого використання.
- бюджетний або урядовий (державний), або фіскальний сектор слугує для перерозподілу доходів. Витрати державного бюджету є складовою частиною агрегованого попиту.
- грошовий або фінансовий, або банківський сектор представлений грошовими потоками, які проходять через центральний (національний, державний) та комерційні банки.
- зовнішній сектор включає операції з зарубіжними країнами кожного із вище названих секторів і відображається у платіжному балансі.
3. Еволюція теорії міжнародної економіки.
1. Меркантилізм – напрям ек. думки, розроблений європ. вченими, які підкреслювали товарний х-р вир-ва. Ця теорія з’явилась в період, коли відбувався занепад середньовічного феодалізму, укріплювались нац. держави, а найбільш сильні з них захоплювали колонії і боролись за розподіл сфер впливу, міста почали відігравати все більш вагому роль як ек. центри.
Суть:багатство країни вимірюється кількістю наявного золота та інших цінностей, а тому держава повинна більше експортувати, щоб більше золота надходило в країну. Рівноправні країни боялись імпортувати один від одного щоб не втрачати золота, розвиток торгівлі гальмувався.
Переваги теорії: вперше підкреслили значимість міжн. торгівлі для ек. росту країн і розробили одну з можливих моделей її розвитку; вперше описали те, що в суч. ек-ці називається платіжним балансом.
Недоліки: меркантилісти не змогли зрозуміти, що збагачення однієї нації може відбуватися не тільки за рахунок обнищання інших, з якими вона торгує, що міжн. ек-ка розвивається, а тому розвиток країн можливий не лише за рахунок перерозподілу вже існуючого багатства, але і за рахунок його нарощування.
2. Фізіократи.Школа фізіократів виступила з різкою критикою монетаризму. Вона відкидала помилкові вихідні положення його концепції про те, що єдиною формою багатства є золото, а його джерелом - зовнішня торгівля. Ф. Кене та його колеги вважали, що багатство складається із споживних вартостей. Грошам відводилася роль посередника в обігу. Джерело багатства вони бачили у виробництві, а не в торгівлі, для якої характерний, на їхню думку, тільки обмін рівних цінностей (еквівалентний обмін). Заслуга фізіократів в тому, що вони перенесли дослідження про походження додаткового продукту в сферу безпосереднього виробництва і тим самим заклали основу для аналізу капіталістичного виробництва. Фізіократи одними з перших дали аналіз капіталу.
Фізіократи суперечливо тлумачили виробництво "чистого продукту". З одного боку, він представлявся як результат природного процесу, властивого землеробства, отже, як дар природи. Разом з тим "чистий продукт" виступає у них і як результат хліборобської праці, надлишок над заробітною платою. Прибуток розглядалася як різновид заробітної плати.
3. Теорія абсолютних переваг—розробив Адам Сміт, він виступав за розвиток торгівлі. Його загальне правило:”Не потрібно коливатись при купівлі за кордоном усього того, що іноземні виробники можуть виробляти дешевше ніж національні”.
Міжн. торгівля є вигодною в тому випадку, якщо 2 країни торгують такими товарами, які кожна з них виробляє з меншими витратами, ніж країна-партнер. Країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами, і імпортують ті товари, які виробляються інш. країнами з меншими витратами. Оскільки праця є єдиним фактором вир-ва, умова абс-ної переваги у витратах означає лише, що одній країні потрібно менше часу на вир-во одиниці товару, ніж інш. країні.
Перевага теорії:вона заснована на трудовій теорії вартості і показує явні переваги розподілу праці вже не тільки на нац-ному, а й на міжн. рівні.
Недолік теорії для пояснення міжн. торговлі: теорія не відповідає на питання, чому торгують між собою країни навіть при відсутності абсолютної переваги в вир-ві тих чи інш. Товарів.
4. Теорія відносних(порівняльних) переваг—розробив Девід Рікардо:”кожна країна зацікавлена спеціалізуватись на виробництві, в якому вона має найбільшу перевагу або найменшу слабкість, тобто з якого вона має найбільшу відносну вигоду”. Вадою теорії є те,що не враховуються розміри країни і транспортні витрати.
Теорія порівняльних переваг справедлива по відношенню до будь-якої к-сті товарів і будь-якій к-сті країн, а також для аналізу торгівлі між окремими районами, областями, республіками однієї держави. В цьому випадку спец-ція країн на окремих товарах залежить від співвідношення рівнів існуючих в кожній з них зарплат.
Переваги теорії: ця теорія вперше описала баланс сукупного попиту і сукупної пропозиції; ясно довела існування виграшу від торгівлі для всіх країн, що беруть в ній участь. Велике значення цієї теорії в наш час полягає в тому, що вона дозволяє будувати зовнішньоек. політику на науковому фундаменті.
Недоліки:не враховує трансп. витрат;ігнорує вплив зовн. торговлі на розподіл доходів в середині країни, будь-які коливання ціні з/п, інфляцію і міжн. рух к-лу;виходить із існування тільки одного фактора вир-ва (праці) і не приймає до уваги інші важливі передумови міжн. торгівлі;виходить із передумови повної зайн-сті; не дозволяє пояснити торгівлю між приблизно однаковими країнами, жодна з яких не має порівняльної переваги перед іншою.
5. Теорії "Гекшера-Оліна.Модель “Гекшера-Оліна-Самуельсона” наз-ся базовою теорією факторонаділеності. Ця теорія пояснює експортну спеціалізацію країни інтенсивним використанням надлишкових ф-рів вир-ва.
Факторо наділеність - показник, який визначає відносну забезпеченість країни факторами вир-ва.Теорія спирається на наступні припущення: ·урівноваженість по країнах (2 країни), по факторах (труд і капітал), по товарах (2 товари); ·однаковість технологій у двох країнах; ·постійний ефект масштабів вир-ва; ·різна фактороінтенсивність товарів (один товар - трудоємкий, інший – капіталоємкий).
Факторо інтенсивність-показник, який визначає відносні витрати факторів вир-ва на створення певного товару. ·неповна спеціалізація; ·внутр. мобільність і зовн. немобільність; ·схожість смаків у 2-х країнах; ·вільна торгівля; ·відсутність затрат на транспортування товарів. Ця теорія базується на 4-х осн. теоремах:
1.Теорема Гекшера-Оліна: кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для вир-ва яких вона володіє має надлишкові фактори вир-ва, а імпортує ті товари, для вир-ва яких вона відчуває відносну недостачу факторів вир-ва.
2.Теорема Самуельсона: вільна торгівля, урівнюючи факторні винагороди між країнами, заміняє зовн. мобільність ф-рів вир-ва.
3.Теорема Столпера-Самуельсона: зростання відносних цін товарів веде до винагороди того ф-ра, який ефективно використовується у вир-ві товару і скорочує реальні винагороди іншого ф-ру.
4.Теорема Гекшера-Оліна-Самуельсона має вигляд: міжн. торгівля призводить до вирівнювання абс-них і відносних цін на гомогенні фактори вир-ва в країнах, що торгують. Ця теорема ще називається теоремою вирівнювання цін на ф-ри вир-ва.
5.Парадокс Леонтьєва. В 1947 р Василь Леонтьєв перевіряв той факт, що США (найбільш наділена капіталом країна) експортує капіталомісткі, а імпортує трудомісткі товари. Однак виявилось, що амер. продукція, яка конкурує з імпортованою, потребує » на 30% більше капіталу на 1 робітника, ніж амер. експортна продукція.Отже, Парадокс Леонтьєва полягає в тому, що всупереч теорії Хекшера-Оліна, країни, що мають надлишок труда, експортують капіталомістку продукцію, і навпаки. Однак парадокс Л. не дав відповіді на чисельні запитання. Але, незважаючи на деякі умовності у розрахунках Л-ва (розрах-ки не реального імпорту, а імпортозаміщення, специфіка післявоєнного періоду тощо), а також незважаючи на неодноразові спроби спростувати Парадокс Л. як самим Леонтьєвим, так і іншими вченими, це явище у практ. плані є актуальним і на сьогодні.
7. Моделі міжнародного руху капіталу. Особливе місце в дослідженні світової економіки належить сучасним теоріям індустріального розвитку (моделі міжнародного руху капіталів і прямих іноземних інвестицій), які стверджують, що будь-яка країна, яка прагне збільшення національного доходу, не може обмежитись використанням тільки національних коштів з метою здійснення капіталовкладень.
8. Специфіка теорії життєвого циклу продукту на світовому ринку.
Теорія міжнародного життєвого циклу продукту стверджує, що деякі види продукції проходять цикл, що складається із чотирьох етапів — впровадження, зростання, зрілість та занепад; виробництво цієї продукції переміщується з країни в країну залежно від етапу циклу.На першому етапі (впровадження) розробляються нововведення у відповідь на виявлену потребу. Як правило, головна роль тут належить промислово розвиненим країнам (ПРК).На другому етапі (зростання) країна нововведення паралельно із вітчизняним виробництвом нового товару може розпочати його випуск за кордоном. На третьому етапі (зрілість) світовий попит на новий продукт починає вирівнюватись. На четвертому етапі (занепад) технологія та обладнання настільки вдосконалюються, що для виробництва товару вже не потрібна особлива кваліфікація, і тому воно переміщається у СРК, які мають надлишок дешевої робочої сили.
Переваги теорії міжнародного життєвого циклу продукту полягають в тому, що вона пояснює закономірності розвитку зовнішньої торгівлі великою групою товарів, зокрема синтетичних матеріалів, консервів (у Аргентині та Бразилії), бавовняних тканин та виробів, шкіряних та гумотехнічних виробів, паперу, електроніки, технологічно складних товарів, нафтопродуктів, конторського обладнання.
Недоліки цієї теорії: Існує багато видів продукції, які не проходять усі стадії життєвого циклу (предмети розкоші). Теорія закріплювала за США лідерство, оскільки вони його вже завоювали.
9. Модель технологічного розриву. Автор англ. економіст М.Познер. Її суть полягає в тому, що міжнародна торгівля може виникати навіть за однакової наявності у країнах виробничих факторів, але за умов технологічного розриву між ними.
Нові технології, що вперше виникають в будь-якій країні, дають їй можливість виробляти традиційні товари з меншими витратами або випускати нові товари. В обох випадках, країна, що першою застосувала технічне нововведення, одержує порівняльні переваги і спеціалізується на експорті високотехнологічних, наукомістких товарів, ліцензій та прямого інвестування чи на експорті порівняно дешевих традиційних товарів.
Технологічний розрив між країнами в окремих галузях виробництва не вічний. Він поступово долається, але може виникати знову, проте в інших галузях, між іншими країнами і на більш високому рівні НТП.
4. Світове господарство.
Світове господарство – це сукупність національних господарств або національних економік, пов'язаних між собою факторами виробництва та міжнародним поділом праці
Структура світового господарства:
- міжнародна виробничо-інвестиційна сфера;
- міжнародні науково-технічні відносини;
- світовий ринок та світова торгівля;
- міжнародний рух капіталів;
- міжнародні валютні відносини;
- міжнародна міграція робочої сили;
- міжнародна транспортна система та зв'язок;
- міжнародна інформаційна система.
Світовий ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг.
Національний ринок поєднує внутрішню та зовнішню торгівлю даної країни.
Світова економіка – це сукупність національних господарств, пов'язаних один з одним системою міжнародного поділу праці (МПП), економічними і політичними відносинами. Універсальний зв'язок між національними господарствами здійснюють міжнародні економічні відносини.
Світова економіка сформувалась на стадії зрілого капіталізму (к. ХІХ - поч. ХХст.).
Світову економіку можна визначити як економічну систему, що самовідтворюється на рівні продуктивних сил, виробничих відносин і визначених аспектів надбудовних відносин у тій мірі, у якій вхідні в нього національні господарства мають визначену сумісність на кожному із трьох названих рівнів. У цьому визначенні знаходять висвітлення основні складові частини господарства, включаючи матеріальну базу, реалізацію різних форм власності і визначений порядок функціонування відтворювальних процесів.
Елементи системи економічних відносин:
- міжнародний рух капіталу
- міграція робочої сили
- міжнародний товарний обіг
- міжнародний технологічний обіг
- міжнародні кредно-фінансові відносини
- міжнародні зв'язки
5. Міжнародний поділ праці.
Суспільний поділ праці— відокремлення різних видів трудової діяльності в межах світового господарства (в тому числі окремих регіонів), національної економіки й окремого підприємства, внаслідок чого значно зростає продуктивність суспільної праці.
Існують три основні форми СПП :
1) загальна форма – виникає у результаті поділу суспільного виробництва на окремі великі роди;
2) часткова форма – створюється в результаті поділу цих родів виробництва на види і підвиди.
Ці дві форми СПП характеризують процеси всередині суспільства.
3) одинична форма – характеризує цей процес всередині окремого підприємства.
Передумовою МПП є суспільний поділ праці. Міжнародний поділ праці – це вища форма суспільного, територіального поділу праці, яка характеризується міжнародною спеціалізацією та міжнародним кооперуванням виробництва. На формування МПП впливають наступні фактори:
¾ Природно-географічні: (відмінності у кліматичних у мовах, території, чисельності населення, економічно-географічному положенні, наявності природних ресурсів).
¾ Соціально-економічні: (трудовий потенціал, наявність робочої сили, науково-технічний потенціал, економічний потенціал: рівень розвитку продуктивних сил, масштаби і серійність виробництва, масштаби виробничої і соціальної інфраструктури, соціально-економічний тип національного виробництва і наявність зовнішньоекономічних зв’язків).
¾ НТП (науково-технічний прогрес): НДДКР (науково-дослідних та дослідно конструкторських розробок, прискорення темпів морального зносу, технологічна диверсифікація – це швидке проникнення нових технологій у всі галузі виробництва).
Порівняльна характеристика:
А.Суспільний поділ праці – СПП – ґрунтується на спеціалізації виробників, що задовольняють потреби переважно внутрішніх національних ринків.
Суспільний поділ праці – категорія теорії феодальної економіки. За феодалізму суспільний поділ праці ґрунтується на спеціалізації, що визначається і поглиблюється:у сільському господарстві,у ремісництві,у цеховому виробництві;у торгівлі;у інших сферах господарства.
Суспільний поділ праці визначає місце виробників на внутрішньому/національному ринку за відповідною спеціалізацією.
В. Міжнародний поділ праці стає різновидом прояву суспільного поділу праці. Таким чином, суспільний поділ праці починає проявлятися: а) у вигляді спеціалізації виробництва на національному рівні; б) як спеціалізація на міжнародному рівні; як спеціалізація між країнами або як міжнародний поділ праці.
Отже, міжнародний поділ праці – МПП – як форма прояву МЕВ являє собою спеціалізацію окремих країн на виробництві певних видів продукції для задоволення потреб міжнародного/світового ринку за міжнародною спеціалізацією.
6. Система міжнародних економічних відносин.
МЕВ як наука, являє собою своєрідну частину економічної теорії, оскільки тут вивчаються економічні явища і процеси, що виникають на міжнародному рівні з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ в умовах обмеженості та рідкісності ресурсів.