Розвиток баскетболу можна умовно розділити на п'ять етапів
Перший етап(1891 – 1918 рр.) характеризується його становленням. Із США баскетбол проник в країни Сходу – Японію, Китай, Філіппіни. Так, у 1911 році на Філіппінах правила баскетболу були включені в керівництво по спорту та проведений перший чемпіонат країни. З 1913 року баскетболом сталі займатися у всіх школах на уроках гімнастики. Приблизно в цей же період баскетбол почав культивуватися в країнах Європи (Франція – 1893, Англія – 1895, Чехословакія – 1897, Росія – 1906, Італія – 1919).
Другий етап(1919 – 1931 рр.) характеризується створенням національних федерацій з баскетболу. Змагання привертали все більше число учасників. Були проведені перші національні чемпіонати Кореї (1920 р.), Японії (1921 р.) та інших країн. На VIII Олімпійських іграх (Париж, 1924 р.) був проведений міжнародний турнір, в якому взяли участь команди Франції, Італії, Великобританії і США.
Дуже важливим виявився третій етап розвитку баскетболу (1932-1947 рр.). В цей період – 18 червня 1932 року була створена Міжнародна федерація баскетболу (ФІБА). В Женеві представники баскетбольних федерацій Аргентини, Греції, Італії, Латвії, Чехословакії, Португалії, Румунії та Швейцарії вибрали першим президентом ФІБА Леона Буффара, першим генеральним секретарем федерації був призначений Вільям Джонс. Спочатку штаб-квартира ФІБА знаходилася в Римі, пізніше перемістилася до Мюнхена.
Створення ФІБА сприяло зростанню авторитету баскетболу в міжнародному Олімпійському комітеті. Це дозволило включити баскетбол в програму XI Олімпійських ігор, які проводилися в Берліні у 1936 році в яких брали участь баскетбольні команди 21 країни. На цих іграх відбувся перший конгрес ФІБА де були прийняті єдині правила гри, що розширило практику міжнародних змагань. Першим Олімпійським чемпіоном з баскетболу стала команда США. Золота олімпійська медаль була вручена і творцю баскетболу Джеймсу Нейсміту.
Четвертий етап розвитку баскетболу охоплює період з 1948 по 1956 роки. В 1950 рік в Аргентині відбувся перший чемпіонат світу серед чоловічих команд де переможцями змагань сталі господарі чемпіонату. Перший чемпіонат світу серед жіночих команд був проведений у 1953 році в Чілі. Спортсменки США стали першими чемпіонками світу. Надалі чемпіонати світу серед чоловіків і жінок стали проводитися один раз в чотири роки. ФІБА зайняла одне з провідних місць серед міжнародних спортивних об'єднань. В 1948 році членами ФІБА сталі 50 країн світу.
П'ятий етап розвитку баскетболу, щопочався в 1957 році і триваючий до теперішнього часу, характеризується подальшим збільшенням масовості та активізацією науково-методичної роботи. Великий вплив на подальший розвиток баскетболу надали спортсмени соціалістичних країн, зокрема радянські баскетболісти. В 1957 році збірна жіноча команда СРСР вперше брала участь в чемпіонаті світу в Ріо-де-Жанейро, де зайняла друге місце. Чоловіча збірна команда СРСР вперше брала участь в чемпіонаті світу у 1959 році в Сант-Яго. Радянські баскетболісти, вигравши всі зустрічі, не змогли стати чемпіонами світу через відмову грати з командою Тайваню. Рішенням ФІБА звання чемпіонів світу було віддано команді Бразилії.
У 1946 році в Америці створено Національну баскетбольну асоціацію (NBA – National Basketball Association). На цей час у склад асоціації входять 30 команд, які по своєму географічному розташуванню поділені на Західну та Східну конференції, а кожна з конференцій в свою чергу поділена на 3 дивізіони по 5 команд. За ігровий сезон кожна команда проводить по 82 матчі, за результатами яких відбираються учасники плей-офф. Далі команди грають за олімпійською системою до 4-х перемог своєї конференції. Два чемпіони конференції зустрічаються між собою в головному фіналі, де і визначається чемпіон Національної баскетбольної асоціації.
Жіноча національна баскетбольна асоціація (WNBA – Women's National Basketball Association) утворилася у 1996 році. Ліга поділена на дві конференції по 7 команд. В ігровому сезоні, який продовжується с травня по серпень, кожна команда проводить по 34 гри: з 4-ма командами з конференції по 3 гри, с 2-ма які залишилися по 4 гри (20 ігор), а також по 2 гри з командами із другої конференції (14 ігор), причому одна із зустрічей проходить на домашньому майданчику. Чотири команди із кожної конференції з найліпшими показниками перемог/поразок переходять у раунд плей-офф, який продовжується на протязі вересня і закінчується серією фінальних зустрічей.
Досягнення збірної команди Америки з баскетболу. На Олімпійських іграх з 1936 року чоловіча команда США 13 разів виборювала золоті нагороди, а жіноча з 1976 року ставала переможцем 7 разів. На чемпіонатах світу чоловіча збірна команда Америки з 1950 року вигравала 4 рази, жіноча збірна 8 разів.
В Європі у 1932 році була утворена Міжнародна федерація баскетбольних асоціацій (FIBA – Fédération Internationale de Basketball).
Рішення про проведення чемпіонатів світу було прийняте на конгресі ФІБА у Лондоні 1948 року. Визначений інтервал змагань – раз на чотири роки – не завжди витримувався. Неодноразово змінювалось і положення про проведення чемпіонатів. В останні роки, щоб потрапити на чемпіонат світу, національним командам доводиться пройти ряд кваліфікаційних турнірів. Сходження до фіналу триває роками.
Радянські баскетболісти беруть участь у змаганнях з третього чемпіонату світу, що відбувся 1959 року, а жінки – з другого, 1957 року.
Збірні команди незалежної України не брали участі в жодному з чемпіонатів світу, тому, що не в змозі подолати кваліфікаційне сито (Хромаєв З.М., Волошин М.П.).
Початок проведення першостей Європи з баскетболу сягає у 1935 рік. Це були перші змагання організовані ФІБА. Від самого початку чемпіонати Європи серед чоловічих та жіночих команд проводять окремо.
Досягнення радянських та українських команд на чемпіонатах Європи. Чоловічі збірні команди СРСР вигравали чемпіонати Європи 14 разів. Після створення України, як незалежної держави, збірна команда з баскетболу у 2001 році стала 14-ю у Стамбулі, зайняла 16 місце у Белграді (2005) та стала 13-ю на останньому чемпіонаті Європи у Литві у 2011 році.
Жіночу збірну команду СРСР можна відмітити 20-ти разовою перемогою в чемпіонатах Європи, а збірну команду незалежної України 1 разовою перемогою в Чехії у 1995 році, 2001 рік – 11 місце (Франція), 2003 рік – 11 місце (Греція), 2009 рік – 16 місце (Латвія).
В свою чергу в Європі у 1957 році створена євроліга ULEB (кубок європейських чемпіонів), в якій приймають учать найсильніші клуби Європи. У 2008 році по узгодженню ФІБА та УЛЕБ стартував другий по рангу турнір кубок Європи (Eurocup), та третій кубок виклику (Euro Challenge).
Одним з найвідоміших баскетболістів міста Чернігова є Олександр Волков (Чемпіон Олімпійських ігор 1988 року в Сеулі. Заслужений майстер спорту СРСР, чемпіон Європи, чемпіон СРСР, чемпіону України).
2.2. Баскетбол незалежної України
В Україні баскетбол досить швидко став популярним видом спорту. Вже у 1922 році в Чернігові, Харкові, Одесі, Києві грали в цю гру. На II Всеукраїнській Спартакіаді у 1924 році в Харкові були проведені змагання чоловічих команд. Перемогла команда Чернігова, що виграла у команди Харкова вирішальний матч з рахунком 14:12. Пізніше в баскетбол стали грати в Запоріжжі, Дніпропетровську, Миколаєві, Бердичеві і інших містах України. В Одесі в лютому 1927 року був проведений перший чемпіонат України і переможцями в цих змаганнях сталі жіноча і чоловіча команди Одеси.
Починаючи з 1934 року почали регулярно проводити першість України по баскетболу. В 1935 р. на Україні вперше проводилася першість серед підліткових команд. Баскетбол був включений в програму III Спартакіади юніорів і школярів України. Перші переможці серед хлопців – одесити, серед дівчат – киянки. В довоєнні роки, як правило, кращими в республіці були жіночі команди Києва і чоловічі – Одеси.
Баскетбол увійшов до системи фізичної підготовки в Червоній Армії, в учбових закладах. Почали практикуватися міжнародні зустрічі. На I Всесоюзній спартакіаді в 1928 році виступили чоловіча і жіноча робочі команди баскетболістів Франції. В 1935 р. радянські команди вперше виїжджають за кордон. Жіноча збірна СРСР зустрічалася в Європі з робочими командами Франції і Бельгії.
Нові правила гри, які були близькі за своєю суттю до міжнародних, в нашій країні були прийняті 1 січня 1939 р.
В 1940 році до складу СРСР увійшли Литва, Латвія, Естонія. Баскетбол в цих республіках знаходився на високому спортивному рівні. Ця обставина сприяла подальшому розвитку баскетболу у всіх союзних республіках. На початку 40-х років в країні покращилася навчально-методична робота. Відомий радянський фахівець з баскетболу П.М. Цетлин в 1940 році. написав програму для секцій колективів фізичної культури, у 1941 році – навчальний посібник з баскетболу.
Після трьохрічної перерви, в 1944 році, в Тбілісі була проведена одинадцята першість країни, а весною 1945 року в Каунасі відбувся традиційний матч збірних команд.
Із здобуттям Україною незалежності 1991 року баскетбол, як і всі інші види спорту опинився на роздоріжжі. Попервах на якості проведення перших чемпіонатів позначився матеріальний стан як Держкомспорту, так і спортивних клубів, колективів фізкультури, які утримували провідні команди. Діставши безпосередній вихід на міжнародну арену, збірні команди та окремі колективи, через фінансову скруту не змогли цим як слід скористатись.
Дещо згорталася робота в дитячо-юнацьких спортивних школах. Чемпіонати України, ще деякий час, не стабілізувались. Гравці окремих нових команд демонстрували вкрай низький рівень технічної підготовленості.
За безпосередньої участі активістів Федерації баскетболу України, яка, до речі, також потребувала зміцнення і реорганізації, вдалося виробити таку систему, яка на перших порах виявилась прийнятною і задовольняла усіх, не дала занепасти подальшому розвитку баскетболу в Україні.
Якщо перший чемпіонат незалежної України зібрав лише сім жіночих і вісім чоловічих команд, то другий 36 чоловічих і 18 жіночих команд, які поділили на три чоловічі і дві жіночі ліги. Майже стільки ж команд заявилося на третій і четвертий чемпіонати. Про рівність сил команд цих перших чемпіонатів не може бути мови. Перемагали традиційно найсильніші колективи. У чоловіків – "Будівельник" Київ, у жінок – динамівки столиці, які показували стабільну високотехнічну гру.
Зміни до кращого намітились лише 1994 року з приходом нових сил до керівництва вітчизняним баскетболом. Більш стрункішим стає внутрішній чемпіонат. З'являються перші професійні баскетбольні клуби у Києві, Миколаєві, Одесі, Маріуполі, Донецьку, Дніпропетровську, Львові. Бажання грати надто велике. В чоловічому чемпіонаті з'явились такі команди, як "На-фтохім – Олександрія" Біла Церква, "Металург" Нікополь, АкКГРІ Кривий Ріг, "Пульсар" Рівне, "Алмаз" Вінниця, "Асторія" Дружківка, "Нафтовім" Кременчук, в жіночому – "Веснянка" Луганськ, "Вікторія" Кривий Ріг, "Колос – Алупка" Ялта, "Буревісник" – Чернігів та інші, про які раніше уболівальники баскетболу цих регіонів нічого не чули.
Багато суперечок викликав факт появи в складах команд, особливо чоловічої суперліги, закордонних гравців.
Здавалося також, що нездоланою для нас виявиться і дорога до світових вершин. Прорив намітився тоді, коли до справи нарешті взялися з професійним підходом.
За три роки київська жіноча динамівська команда, керована Володимиром Рижовим, посилена кількома майстринями з інших колективів, у складі збірної України стала чемпіоном Європи 1995 р. А через рік ця команда майже в незміненому складі виборола право участі в Олімпійських іграх 1996 р. у Атланті, де посіла почесне четверте місце. На першості Європи серед юніорок у 2004 році українки посіли п'яте місце.
Вихованку бердянського баскетболу Олександру Горбунову на чемпіонатах Європи серед кадеток, юніорок та жінок віком до 20 років тричі поспіль називали кращою. Нині вона провідний гравець угорського чемпіонату.
2005 року оновлена жіноча збірна, очолювана Мариною Ткаченко, хоч і не пробилася до фіналу чемпіонату Європи, все ж показала зрілий баскетбол європейського рівня.
На дві третини складена з молодих (необстріляних) баскетболістів чоловіча команди, керована Геннадієм Защуком, 2005 року, спочатку посіла друге місце (за американцями) на Всесвітній Універсіаді, а потім виступала у фіналі чемпіонату Європи. Три поразки у підгрупі від сильних команд Росії, Німеччини та Італії не дали змоги продовжити змагання за більш високі місця.
Українські жіночі і чоловічі клубні команди беруть участь у європейських кубках, де здобувають перемоги над сильними професійними командами, але поки що, без жаданих кубків.
Нині в чемпіонаті України бере участь 18 жіночих і 56 чоловічих команд. Чоловіки розбиті на групи – Суперлігу, Вищу і Першу. Існує також Юнацька ліга, де змагається сотня дівочих та юнацьких колективів з усієї України.
Станом на 01.01. 2006 року в Україні баскетбол культивується в 285 ДЮСШ, 17 – СДЮШОР, 7 – УФК, та 2 відділеннях ІІІВСМ, де тренується понад 40 тисяч юних спортсменів. З ними працює 1075 тренерів.
За минулий олімпійський цикл було відкрито 75 нових відділень в ДЮСШ 20 регіонів.
Проте є й негативні факти. Скорочується кількість учнів і закриваються ДЮСШ в Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Київській областей. Лише по чотири відділення баскетболу залишилось в ДЮСШ АР Крим, Закарпатської та Чернігівської областей, 5 – Миколаївської, 6 – Черкаської та в місті Києві. Дитячо-юнацькі спортивні школи, що підпорядковані Міністерству освіти та науки (а таких більшість, близько тисячі) згідно з наказом по галузі віднесені до позашкільних закладів освіти і ставлять перед собою переважно оздоровчі завдання, в них найнижчі показники ефективності роботи, не ставиться завдання підготовки резерву для збірних команд країни.
На цей час, вагомий внесок у розвиток дитячо-юнацького баскетболу вносять працівники Київського спортивного ліцею інтернату (КСЛІ) – Гладун В.І. (Заслужений тренер України), Крочак В.А., Філозоф Є.П., Макаревич В.А. (Заслужений тренер СРСР і України), Свірський О.І. (Заслужений тренер України), Кочергіна Ф.Г. (Орел) (Заслужений тренер України). Під їх керівництвом вихованці спортивного ліцею здобувають перемоги на міському та національному рівнях, приймають участь у чемпіонатах Європи та займають призові місця на багатьох міжнародних турнірах.
Як не дивно, баскетбол досі визначений пріоритетним видом лише для шести регіонів. Про байдуже ставлення до баскетболу свідчить той факт, що в Молодіжних іграх 2006 року взяли участь представники дев'яти областей.
Як зазначає у своєму підручнику "Баскетбол" кандидат педагогічних наук, почесний майстер спорту, колишній гравець київського "Будівельника" та збірної України Леонід Поплавський:
"Є усі підстави стверджувати про сталі тенденції до відновлення престижу українського баскетболу. Традиції українського баскетболу будуть подовжені і примножені завдяки нинішньому поколінню баскетболістів, тренерів, арбітрів, наукових працівників, які працюють у тісній співпраці і за підтримки державних організації і Національної федерації баскетболу України".
2.3. Техніка і тактика гри в баскетбол
До засобів ведення гри належать технічні прийоми, без яких у баскетбол, грати неможливо. Технічна підготовка спрямована на вивчення структури рухів того чи іншого прийому, а тактична озброює баскетболістів умінням доцільно використовувати вивчені прийоми в умовах суперництва двох команд. Доцільність індивідуальних тактичних дій визначається успіхом у грі. Чим вища індивідуальна майстерність, баскетболістів, тим гнучкіша техніко-тактична стратегія команди, тим успішніші дії колективу.
Аналіз спеціальної літератури, узагальнення передового досвіду практики свідчать, що найважливішими особливостями техніко-тактичної підготовки на сучасному етапі розвитку баскетболу є:
– універсалізація гравців поряд з тенденцією до спеціалізації (поняття універсалізації переважно стосується високорослих гравців, зокрема центрових, котрі, як правило, відходять від звичних позицій біля щита, беручи активну участь не тільки в завершенні атаки, але й в її підготовці; спеціалізація більше притаманна захисникам, серед яких виділяють захисників розігруючіх та захисників, що здатні до атакуючих дій;
– всебічний розвиток інтелектуальних здібностей, цілеспрямована підготовка до самостійного осмислення змагальних ситуацій, здатність до імпровізації в умовах змагального ліміту часу, простору, інформації;
– застосування тактичних дій, які базуються на двох або трьох ходових комбінаціях;
– збільшення часу, протягом якого суперник застосовує активний захист;
– створення в ході учбово-тренувальних занять умов, наближених до змагальних, шляхом використання кількісного підходу (обмеження простору та часу), підвищення активності протидії тощо;
– всебічне використання методу моделювання манери гри суперника, особливо в груповому та індивідуальному аспектах.
Техніка нападу – рухи, за допомогою яких м’яч утримується в команді та здійснюється атака кошика суперника.
Техніка захисту – рухи, які застосовуються для протидії гравцю володіючому м’ячем та гравцю без м’яча з метою протидії ефективному виконанню прийому.
Техніка гри в баскетболі поділяється та техніку гри в нападі та техніку гри в захисті.
Кожен з цих розділів включає дві групи прийомів – прийоми пересування та дії з м’ячем. Вказані групи об’єднують окремі способи виконання прийомів, відрізняючихся цільовим призначенням та структурою руху. Технічні дії володіння м’ячем виконуються на місці, в русі та в стрибках.