Методика Ш. Шварца для вивчення цінностей особистості (адаптація В.Н.Карандашева)
Шкала, призначена для вимірювання значущості десяти типів цінностей особистості і семи типів цінностей культури. Опитув. Шварца передбачає самостійну роботу випробуваного і може застос. як індивід., так і в групі. Опитув. склад. З двох частин, що відрізняються процедурою проведення. Перша частина - надає можливість вивчити нормативні ідеали - цінності особистості на рівні переконань, що роблять вплив на особистість, але не завжди виявляється в соц. поведінці. Перша частина методики представл. собою два списки слів, що характеризують в сумі 57 цінностей. Всі вони мають ясну мотиваційну мету і є в тій чи іншій мірі значущими для різних культур.
У першому списку містят. термінальні цінності, у вигляді іменників. В другому - інструментальні цінності, у вигляді прикметників.
Проте в ключі для обробки ці два типу цінностей не згадуються. Розрізнення цих типів цінностей було введено Рокічем.
У опитувальнику випробуваному пропонується оцінити ступінь важливості кожній цінності як керівного принципу його життя. Використ. шкала від -1 до 7. Чим вищий бал в діапазоні -1, 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, тим більш важливою представляється йому ця цінність.
Друга частина методики (Портретний опитувальник цінностей) вивчає цінності на рівні поведінки, тобто індивідуальні пріоритети, які проявляються в соціальній поведінці особистості. Там наводиться список з 40 описів людини, відповідних тому або іншому з 10 типів цінностей. Досл. просять оцінити, якою мірою описана в опитувальнику людина схожа або не схожий на нього. Використовується шкала з 5 позицій: від «дуже схожий на мене» до «зовсім не схожий на мене».
20. Методики високого рівня формалізації
І.Тести - це стандартизовані короткі і найчастіше обмежені у часі дослідження, призначені для встановлення кількісних (і якісних) індивідуально-психологічних відмінностей.
За змістом:Тести інтелекту - для дослідження і вимірювання рівня інтелектуального розвитку людини. Вони є найбільш поширеними. Під інтелектом як об'єктом вимірювання маються на увазі не будь-які прояви індивідуальності, а перш за все ті, які мають відношення до пізнавальним процесів і функцій (до мислення, пам'яті, уваги, сприйняття).
За формою тести інтелекту можуть бути груповими та індивідуальними, усними та письмовими, бланковими, предметними і комп'ютерними.
Тести здібностей – признач. для оцінки можливостей індивіда в оволод. знаннями, навичками, уміннями, необхідн. для однієї або декілька. діяльност.
Прийнято розмежовув. заг. та спец. здібності. Загальні здібності забезпеч. оволод. багатьма видами діяльн.
Спеціальні здібності розгляд. у конкретн. вид. діяльності. З таким поділом розробл. тести заг. і спец. здібностей. За своєю формою тести здібностей мають різн. характер (індивід. і груповий, усний та письм., бланковий, предметний, апаратурний і т.д.).
Тести досягнень (успішн. шкільної, професійної, спортивної) призначені для оцінки ступеня удосконалення здібностей, знань, навичок, умінь після проходження людиною навчання, професійної та іншої підготовки. Вони вимірюють вплив на розвиток індивіда різних навчально-виховних програм. Вони широко використовуються для оцінки шкільних, навчальних, а також професійних досягнень..
Професійні тести досягнень зазвичай мають три різні форми: 1) апаратурні (тести виконання або дії), 2) письмові та 3) усні.
Тести особистості. Це ПД прийоми, спрямив. на оцінку емоційно-вольових компонентів психічної діяльності - мотивації, інтересів, емоцій, стосунків, а також особливостей поведінки індивіда в певних ситуаціях. Діагностують неінтелектуальні прояви.
ІІ.Опитувальник - самооціночна вербальна методика, яка досліджує комплекс психологічних ознак і передбачає відсутність системи «правильних» і «неправильних» відповідей. Особистісні опитувальники можна розглядати як стандартизовані самозвіти, які за формою бувають груповими та індивідуальними, найчастіше письмовими, бланковими або комп'ютерними (Кеттела 16 фак опитув.).
За характером відповідей на питання вони поділяються на 2 види:
1. опитувальники із наперед заданими варіантами відповіді (закриті опитувальники);
2. опитувальники з вільними відповідями (відкриті опитувальники).
Опитув. стану і настрою - дозволяє виявити функціональний стан індивіда в даний момент часу за принципом (Н-д, опитув. "Самопочуття, активність, настрій" ).
Опитувальники думок – призначений для ідентифікації думок індивіда, наприклад, коли він знаходиться в депресії. "Автоматичних" думок опитувальник - опитувальник-анкета, складається з 30 тверджень, які необхідно оцінити за 5-бальною шкалою, відзначаючи, як часто такі думки відвідували протягом останнього тижня.
Опитувальники-анкети – використ. для отрим. будь-яких даних про людину, які не мають безпосереднього відношення до її психологічних особливостей (наприклад, про історію її життя). Вони передбачають жорстко фіксований порядок, зміст і форму запитань, чітке зазначення форми відповідей. Відповіді можуть даватися опитуваним наодинці (заочне опитування) або в присутності експериментатора (пряме опитування).
ІІІ. Проективні техніки. Класифік. проект. методик, за О.В. Бєловою
І. Методики доповнення. Інваріанти стимульного матеріалу: 1. набір слів-стимулів. Респонденту потрібно назвати слова, які першими спадають йому на думку у зв'язку з почутим словом (асоціативний тест К.Г. Юнга). 2. набір незак. речень або незак. розповідей, які потребують завершення («Незакінчені речення»). 3. запитання, на яке необхідно дати певну кількість відповідей («Хто Я?»).
ІІ. Методики інтерпретації. Стимульний матеріал - набір картинок, фотографій. Респонденту потрібно:
– скласти розповідь (ТАТ, САТ) за запропон. картинками; -відповісти на питання за запропонованими ситуаціями на картинках (Тест фрустрації Розенцвейга, Тест Жиля); -відібрати приємні або неприємні картинки чи фотографії (Тест Сонді).
ІІІ. Методики структурування. Мало структуров. стимульний матеріал (Тлумачення випадкових форм Г. Роршаха).
ІV. Методики вивчення експресії (аналіз почерку, особливостей мовної поведінки).
V. Методики вивчення продуктів творчості. Предметом інтерпретації є малюнок, який малює респондент («Три дерева», «Людина», «Малюнок сім'ї», «Неіснуюча тварина»).
21. Методики діагностики психічних станів особистості
Методика САН («Самопочуття, активність, настрій»).Розроблена В. А. Доскін, Н. А. Лаврентьєвої, В. Б. Шарай та М. П. Мірошниковим в 1973 р.
САН являє собою карту (таблицю), яка містить 30 пар слів, що відображають досліджувані особливості психоемоційного стану (самопочуття, настрій, активність). Кожну з них представляє 10 пар слів.На бланку обстеження між полярними характеристиками розташовується рейтингова шкала.
Випробуваному пропонують співвіднести свій стан з певною оцінкою на шкалі. При обробці результатів дослідження оцінки перераховуються в «сирі» бали від 1 до 7. Кількісний результат являє собою суму первинних балів за окремим категоріям (або їх середнє арифметичне).
Обробка та інтерпретація даних. Крайня ступінь вираженості негат. полюса пари оцін. в 1 бал, а крайня ступінь вираженості позитивн. полюса пари в 7 балів. Отримані бали групуються відповідно до ключа в три категорії і підрахов. кількість балів по кожній: Самопочуття, Активність, Настрій. Отримані результ. по кожній категорії діляться на 10.
Оцінки, що перевищ. 4 бали, говорять про сприят. стан випробуваного, оцінки нижче чотирьох свідчать про зворотне. Нормальні оцінки стану лежать в діапазоні 5,0-5,5 балів. Слід врахувати, що при аналізі функціонального стану важливі не лише значення окремих його показників, але і їх співвідношення