Філософські погляди представників Елейської школи
Елейська школа (6-5 ст.), м. Елея, Італія.
Представники:
Ксенофан
Основні філософські ідеї:
Всеєдине буття, безвідносне до своїх конкретних форм,є Богом:
«Один Бог,найвеличніший серед богів і людей,він весь цілий бачить,весь цілий чує,весь цілий мислить,править світом силою розуму;єдино він володіє повним знанням.»
Всесвіт завжди подібний сам собі – він не знає ні виникнення,ні зникнення:існуюче не може виникнути,бо це було б виникненням з нічого(що неможливо), а також не може зникнути,бо це було б перетворенням в ніщо(що також неможливе).
Символ безмежності Всесвіту – куля,яка обмежена тільки сама собою,поєднує своєю формою конечність і безконечність,обмеженість і безмежність.
Пізнання світу йде двома шляхами:
Шлях мислення – який приводить до істини і розуміння світу як єдиної і незнищуваної суті – тобто Бога.
Шлях уяви(гадки,чуттів) – який приводить до уявлення про світ як множину мінливих в чуттях речей,тобто Природи.
Парменід(учень Ксенофана)
Вчення про бутя: суть буття незмінна і неоднорідна;все ,що мінливе,несуттєве і належить небуттю;звідси – буття існує,а небуття – немає.
Порівняння:Для Піфагора – небуття реальне, як і буття;для Геракліта – небуття і буття тотожні.
Вчення про істину:істина має своїм джерелом та основою – тільки розум; істина,що має основою чуття,перестає бути істиною,перетворюючись в думку,яка дає видимість речей без їх суті.
Висновок: Тому,Істина і Буття – тотожні. Тільки думка дає сутність речей!
Зенон– учень Парменіда, філософські ідеї – в апоріях(«апорія» - безвихідь),які доводять:
Рух і змінність (мінливість) речей є видимістю,обманом,який дають чуття,але розум,якому доступна незмінна суть речей;
Почуттям довіряти не можна,бо вони абсолютизують видимість та приховують суть,що ілюструється окремими апоріями:
«Рух» - тіло не рухається там,де його немає,бо його там нема!
Суть і специфіка філософії класичного періоду античності.
Буття світу є нескінченною множиною елементів,які єдині за змістом,але різні в проявах(формах).
Демокріт
Буття має два компоненти:
Атоми(неподільні) – як найменші і неділимі часточки світу;
Порожнеча – як відсутність ознак – в якій атоми існують та об’єднуються в конкретні речі.
Атоми не мають ніякої якості,тільки первинно розрізняються формою,порядком та положенням.
Рухаючись в порожнечі атоми створюють не тільки нескінченну множину речей світу,а й самі світи,які постійно виникають та гинуть.
Пізнання має два види:
«темний» шлях пізнання – здійснюється за допомогою чуттів,дає видимий світ предметів,утворених взаємодією атомів в порожнечі(зір,слух,нюх,смак,дотик)
«світлий» - здійснюється за допомогою мислення – дає розуміння атомів і порожнечі,тобто суті речей і світу(мислення)
Мудрість,як талант пізнання,дає три плоди:1.Дар гарно думати. 2. Дар гарно говорити. 3. Дар гарно діяти.
Сократ– вчитель Платона.
Основна теза - «пізнай самого себе»,бо-
Вивчати природу,створювати свою картину світу – це намагання заглянути туди,куди людині боги закрили дорогу;
Шлях від людини до космосу – богами закритий,а відкритий шлях - від космосу до лодини.
«я знаю те,що я нічого не знаю» - як усвідомлення безмежності світу і безконечності процесу пізнання.
2.Сократівський метод ведення дискусій – в системі постановки запитань,які приводять опонента в суперечність з самим собою.
Складові моменти його методу:
Іронія(тонке,приховане глузування)Визначення опонентом власних помилок,або навіть власного нерозуміння проблеми,до чого опонента «змушують»сократівські питання.
Маєвтика(повивальне мистецтво)Допомога опоненту і слухачам в осягненні істина через пізнання загального в окремих явищах.
Індукція(наведення )
Визначення – формування висновків на основі загальних рис та ознак ,виявлених індукцією.
3.Етичне вчення – у визначенні трьох основних чеснот,якими є:
-поміркованість; - сміливість; -справедливість