ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
Заліковий модуль 1
1. Економічна сутність фінансів підприємств і їх функції.
2. Фінансовий механізм підприємства.
3. Принципи управління фінансами підприємства і організації фінансової роботи на підприємстві.
4. Фінансові ресурси підприємства.
5. Зміст і принципи організації грошових розрахунків підприємства.
6. Форми безготівкових розрахунків.
7. Організація готівкових розрахунків.
8. Структура грошових надходжень підприємств.
9. Види цін на продукцію та принципи їх формування.
10. Виторг від реалізації продукції як основне джерело доходів підприємства.
11. Складові елементи виторгу від реалізації.
12. Роль і місце прибутку в економіці підприємства.
13. Сутність та види рентабельності.
14. Використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.
15. Контроль за прибутковістю підприємства.
16. Сутність оподаткування підприємств.
17. Оподаткування прибутку підприємств.
18. Платежі за ресурси.
19. Непрямі податки, які сплачують підприємства.
20. Збори і цільові відрахування.
Заліковий модуль 2
21. Сутність і принципи організації обігових коштів на підприємстві.
22. Нормування обігових коштів.
23. Фінансування приросту обігових коштів.
24. Контроль за раціональним використанням обігових коштів.
25. Необхідність і сутність кредитування підприємств.
26. Роль та призначення банківських кредитів у стабілізації фінансової діяльності підприємства.
27. Види та методи банківського кредитування підприємств.
28. Небанківське кредитування підприємств.
29. Економічна сутність і класифікація основних засобів.
30. Показники стану та ефективності використання основних засобів.
31. Зношування та амортизація основних засобів.
32. Способи нарахування амортизації на основні фонди.
33. Джерела фінансування ремонту основних фондів.
34. Джерела фінансування капітальних вкладень.
35. Визначення фінансового стану підприємства і ознаки його стійкості.
36. Сутність платоспроможності і ліквідності підприємства.
37. Показники оцінки фінансового стану підприємства.
38. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.
39. Прогнозування фінансового стану підприємства.
40. Призначення і форми фінансового планування на підприємствах.
41. Організація формування фінансового плану.
42. Фінансовий план – основа фінансової діяльності підприємства.
43. Фінансова криза на підприємстві: ознаки та фактори, що її спричиняють.
44. Поняття та економічний зміст фінансової санації підприємств.
45. Менеджмент фінансової санації підприємства.
46. Класична модель фінансової санації.
47. Санаційний аудит.
48. Фінансові джерела санації підприємств.
ГЛОСАРІЙ
А
Аваль – вексельна порука (зобов’язання, гарантія), надана третьою особою (стороною), яка перебирає на себе обов’язки (повну відповідальність) за зобов’язання, означені у векселі його першим власником перед будь-якою фізичною чи юридичною особою – наступним власником векселя – акцептантом, індосантом, векселедавцем.
Авансовий вексель – переказний вексель, трасований (виданий) на особу, яка в момент видачі векселя не є боржником векселедавця й не має підстави для його оплати, але своєчасне пред’явлення векселя до акцепту або на термін платежу за векселем має стати таким у силу попередньої домовленості, що вже відбувся.
Акредитив – розрахунковий документ з розпорядженням однієї кредитної установи іншій такій установі здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.
Акціонерне товариство –товариство, капітал якого поділено на визначену кількість звичайних або привелійованих акцій. Акціонери не відповідають за зобов’язаннями товариства та несуть ризик збитків від його діяльності в межах вартості належних їм акцій.
Асоціація – договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з учасників.
Б
Банківський вексель (банківська тратта) – це тратта, яка виставляється банками на своїх кореспондентів, та емітуєтся банком з метою залучення тимчасово вільних коштів.Бенефіціар – особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитив.«Бронзовий» вексель (сленг) – вид фіктивного векселя, який не має товарного покриття.
В
Валова додана вартість (ВДС) – різниця між випуском товарів і послуг та проміжним споживанням (тобто вартістю спожитих товарів, за винятком споживання основного капіталу і спожитих у процесі виробництва ринкових послуг). У показнику ВДС не враховуються витрати минулої праці, пов’язані з виробництвом товарів і послуг даного року, що складаються зі спожитих у процесі виробництва предметів праці й послуг, але враховується вартість у процесі виробництва споживання основного капіталу (СОК).
Валовий прибуток (ВП) інституційної одиниці, галузі, сектора економіки – це частина ВДС витрат, що залишається у виробників після відрахувань, пов’язаних з оплатою праці найманих робітників, і чистих податків на виробництво та імпорт.
Валовий прибуток економіки (ВПЕ) – це різниця між ВВП і витратами виробників, пов’язаними з оплатою праці найманих робітників, і чистими податками на виробництво та імпорт, що характеризує прибуток чи збиток, отримані резидентами від виробництва, до обліку доходів від власності.
Валове нагромадження – це чисте придбання інституційними одиницями-резидентами (сектором економіки) товарів і послуг, вироблених або таких, які надійшли за імпортом у поточному періоді, але не спожитих протягом цього періоду.
Валове нагромадження основного капіталу (ВНОК) – являє собою вкладення резидентами коштів в об’єкти основного капіталу для створення нового доходу в майбутньому шляхом використання їх у виробництві. Показує чисте придбання резидентами товарів і послуг, вироблених або таких, які надійшли за імпортом у поточному періоді, але не спожитих у ньому. Валове нагромадження припускає валове нагромадження основного капіталу, зміну запасів матеріальних оборотних коштів, чисте придбання цінностей.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – показник кінцевих результатів виробництва; являє собою вартість сукупності кінцевих товарів і послуг, створених резидентами за визначений період, виражену в ринкових цінах кінцевих покупців.
Валовий національний дохід (ВНД) – усі первинні доходи, отримані резидентами даної країни від участі в процесі виробництва ВВП своєї країни і ВВП інших країн (доходи від виробництва і від власності). Раніше цей показник називався валовим національним продуктом (ВНП). ВНД більше за ВВП на сальдо первинних доходів, отриманих резидентами даної країни від нерезидентів, і первинних доходів, виплачених нерезидентам (оплата праці найманих робітників, податків і субсидій на виробництво, доходи від власності).
Валютний вексель – банківський вексель, що містить зобов’язання векселедавця сплатити векселедержателеві певну суму в іноземній валюті.
Вексель-деплац – вексель, у якому місце платежу не збігається з місцем його складання.
Вексель до запитання – вексель, оплачуваний при пред’явленні, в т. ч. разом з товаророзпорядчими документами.
Вексель-плац – вексель, який підлягає оплаті в тому ж місці, в якому він був складений. Якщо місце платежу не збігається з місцем проживання (знаходження) платника, то говорять про доміцильований переказний вексель.
Вексель зі строком платежу «за звичаєм»/вексель-узо – вексель зі строком платежу 15 днів від дати пред’явлення.
Виробничий цикл підприємства – це період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів, використовуваних для обслуговування виробничого процесу, починаючи з моменту надходження сировини, матеріалів і напівфабрикатів на підприємство й до моменту відвантаження виробленої з них готової продукції.
Внутрішній вексель – вексель, за яким векселедавець і векселедержатель є резидентами даної країни.
Врахований вексель – вексель, куплений у векселедержателя банком або спеціалізованою фінансовою установою до закінчення терміну пред’явлення його до оплати.
Г
Госпрозрахунок – це діяльність, заснована на самоокупності та самофінансуванні.
Грошові агрегати – показники, що характеризують кількість та види грошових знаків у грошовому обігу країни.
Грошові фонди – спеціально виділена, відносно відособлена частина коштів, призначена для певних цілей, що виконують певну функцію. Наприклад, грошові кошти, виділені для виплати пенсій, утворюють пенсійний фонд, а призначені для виплати заробітної плати – фонд оплати праці. Грошові фонди можуть формуватися як частина коштів держави (приміром, позабюджетний фонд соціального страхування), так і у виді частини коштів підприємства (фонд амортизації).
Гудвіл – нематеріальний актив, вартість якого визначається різницею між балансовою вартістю активів підприємства і його звичайною вартістю як цілісного майнового комплекту, яка виникає, в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації та не враховується при визначенні валових витрат платника податків.
Д
Девальвація – зниження офіційного курсу національної валюти щодо іноземних валют. Є повсюдно поширеним у світі методом підтримки конкурентоспроможності національної економіки.
Демонетизація золота – дії з припинення використання золота як засобу міжнародних платежів і монетарних запасів.
Депозит – ощадний рахунок фізичної або юридичної особи в кредитній установі.
Депозит (вклад) – кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з законодавством України, або нерезиденту на строк та під відсоток. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів (п. 1.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Депозитарій – організація, що займається зберіганням цінних паперів.
Депозитний вексель – це вексель, прийнятий на зберігання третьою особою.
Депонований вексель – це вексель, переданий у заставу.
Депресивні регіони – територіальні соціально-економічні системи, для яких характерними є довготривалі негативні явища та зрушення у процесі суспільного відтворення, що проявляються у низькій продуктивності людського капіталу, скороченні суспільного виробництва, зменшенні накопичення та споживання, які призводять у цілому до відставання території у рівні соціально-економічного розвитку, та за багатьма іншими характеристиками (за рівнем життя населення тощо) від решти територіальних утворень.
Державна позика – здійснюється з боку якоїсь держави в інституційних одиниць інших секторів економіки. Це основний спосіб залучення державою вільних фінансових ресурсів. Якщо вона здійснюється всередині країни, держава виступає в ролі позичальника, а населення та підприємства – кредиторами. Якщо – у сфері міжнародних відносин, то держава виступає як позичальник, так і кредитор; може також виступати в ролі гаранта за кредитами.
Державний борг – 1) сума заборгованості за наданими і непогашеними внутрішніми державними позиками, а також сума фінансових зобов’язань країни щодо іноземних кредиторів на певну дату; 2) несплачена сума офіційно визнаних прямих зобов’язань органів державного управління перед іншими секторами економіки та країнами світу, що утворилася в результаті їх операцій у минулому і має бути погашена за допомогою операцій цих органів у майбутньому або переоформлена в безстроковий борг.
Державний бюджет – 1) централізований грошовий фонд, що являє собою фінансові загальнодержавні ресурси; 2) узагальнений основний фінансовий план країни. Як економічна категорія, відбиває фінансові відносини, пов’язані з утворенням і використанням централізованого фонду грошових ресурсів держави. Ці відносини складаються між державою, з одного боку, і резидентами, з іншого.
Державний бюджет України – план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, виконуваних органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим і місцевими Радами народних депутатів.
Державний кредит – 1) одна з форм руху позикового фонду і насамперед тимчасово вільних коштів населення та суб’єктів економічної діяльності. Цей рух здійснюється на добровільній основі для фінансування потреб економіки на умовах державної гарантії повернення коштів зі сплатою установленого відсотка; 2) сукупність економічних відносин, що виникають між державою як позичальником (або позикодавцем) коштів і фізичними/юридичними особами, іноземними урядами в процесі формування та використання загальнодержавного фонду грошових ресурсів.
Державні витрати – 1) сукупність фінансових відносин, що виникають на завершальній стадії процесу розподілу в зв’язку з використанням грошових фондів держави; 2) прямі витрати держави і суб’єктів економічної діяльності державної форми власності.
Державні прибутки – частина грошових відносин із приводу розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту, пов’язана з формуванням прибутків держави.
Державні фінанси – 1) це система грошових фондів, зосереджених у державі і призначених для забезпечення властивих їй функцій а також сукупності форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються; 2) частина фінансів держави (інша частина – фінанси підприємств недержавних форм власності), що являє собою сукупність Державного бюджету, бюджетів різних рівнів державного управління, державного соціального страхування, державного кредиту, позабюджетних фондів, фінансів державних підприємств.
Дефіцит бюджету – перевищення видаткової частини бюджету над дохідною.
Дефіцит платіжного балансу – перевищення валютних платежів країни за кордон над надходженнями в країну.
Дефіцит прибутку домогосподарства – різниця між межею бідності та прибутком домогосподарства, доходи (витрати) якого є меншими за межу бідності.
Дефіцит торговельного балансу – перевищення імпорту товарів і послуг над їх експортом із держави.
Дефлятор валового внутрішнього продукту – враховує зміни цін усіх товарів і послуг, у т. ч. товарів, вироблених лише всередині держави.
Джерело сплати – прибуток, із якого вносяться податки.
Диверсифікація – 1) засіб захисту від комерційних ризиків шляхом вкладання коштів підприємцем у різні напрями комерційної діяльності;
2) створення декількох виробничих напрямів у межах одного підприємства.
Дивіденд – частина загальної суми чистого прибутку акціонерного товариства, що розподіляється між акціонерами відповідно до наявних в їх розпорядженні акцій.
Дисконт – 1) облік векселя; 2) обліковий відсоток при обліку цінних паперів; 3) знижка з ціни товару.
Дисконт векселя – один із видів операцій комерційного банку з викупу векселів у їхніх власників за визначеною ціною, що залежить від їхньої суми, термінів погашення, ризику неповернення боргу і середньої облікової вексельної ставки.
Дисконтний вексель – банківський вексель, що був реалізований нижче номіналу, а погашається за номіналом.
Дисконтна ставка (облікова ставка) - розмір відсотка, на підставі якого здійснюється реалізація кредитних ресурсів Національного банку комерційним банкам.
Доміциляція – призначення за векселем особливого місця платежу, відмінного від місцезнаходження особи, зазначеної як платник за векселем, шляхом проставлення доміциляційної формули. При складанні векселя векселедавець може зазначити не лише особливе місце платежу, але й особу, яка оплатить вексель у місці доміциляції. Якщо така особа не зазначена, то це означає, що її може визначити трасат при акцепті. Якщо він цього не зробить, то вважається, що акцептант сам виконує платіж у місці доміциляції.
Дружній вексель – зустрічні, взаємні, безгрошові векселі, не пов’язані з реальною комерційною справою, що виписуються контрагентами один на одного з метою одержання за ними банківського кредиту шляхом взаємного обліку таких векселів у банку. При використанні дружніх векселів розрахунки будуються на їхньому наступному викупі особами, на користь яких вони видані.
Ж
«Живий» вексель – це вексель у період від дня складання до пред’явлення для платежу.
З
Зустрічний вексель – це вексель, виданий проти виставляння іншого векселя на користь особи, яка його виставляє.
Зворотний вексель (ретратта) – 1) оборотний переказний вексель;
2) документ, за яким особа – платник опротестованого векселя, висуває вимоги про відшкодування суми векселя, відсотків, пені та витрат за протестом до особи, зобов’язаної за векселем.
І
Іменний вексель – це вексель із вказівкою імені бенефіціара.
Індосований вексель – це вексель із передатним написом на його звороті.
Інтелектуальні ресурси – це засоби підвищення ефективності розумової роботи, методики розвитку й тренування мислення, результати досліджень інтелекту й матеріали, що сприяють удосконаленню розумового процесу.
Іноземний вексель – банківський вексель, виданий банками даної країни на своїх зарубіжних кореспондентів (на іноземні банки).
К
Казначейський вексель – це короткостроковий урядовий цінний папір (термін дії якого звичайно не перевищує 3-6 місяців), що регулярно випускається державою для короткострокових позик і регулювання ліквідності грошового ринку.
Казначейські облігації держави – це вид розміщених на добровільній основі серед населення державних цінних паперів, які засвідчують внесення їхніми держателями коштів у бюджет і дають право на одержання фіксованого прибутку протягом усього терміну володіння даними цінними паперами.
Капітальний державний борг – вся сума заборгованості за раніше випущеними позиками.
Касова система виконання бюджету – ведення обліку надходження прибутків і фінансування витрат Державного бюджету на основі реєстрації фактичних грошових потоків.
Касовий обіг національного банку – це рух грошей, що відбиває оборот з випуску грошей в обіг та їх вилучення з обігу.
Ко-брендинг – об’єднання (кооперація) брендів з метою підвищення продажів кожного з них (тактичний ко-брендинг), розширення меж цільової аудиторії (стратегічний ко-брендинг).
Командитне товариство – це товариство, в якому разом з одним або кількома учасниками, які проводять від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, належать також один або декілька учасників (вкладників), відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства. Якщо у командитному товаристві беруть участь двоє або більше учасників з повною відповідальністю, то вони несуть солідарну відповідальність за борги товариства. Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю.
Комерційні банки – це основа кредитної системи держави. Створюються як акціонерні товариства або на пайових засадах, характеризуються повною самостійністю у проведенні кредитної політики.
Корпоративні права – права власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, враховуючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також частки активів у випадку його ліквідації відповідно до чинного законодавства.
Консорціум – цетимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.
Концерн – цестатутне об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі фінансової залежності від одного або групи підприємств.
Корпорація - цедоговірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.
Кредит – це певний тип економічних відносин між суб’єктами господарської діяльності, сутність яких полягає в наданні на основі зворотності фінансових ресурсів із виплатою відсотка. Дані відносини виникають між кредитором і позичальником. Важливою формою кредиту є рух позикового капіталу.
Кредит міжнародний – це форма державних зовнішніх позик. Надається на основі: зворотності, терміновості, платності. Надання зовнішніх позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Державні зовнішні позики надаються в грошовій або товарній формі. Погашаються валютою або товарними постачаннями (за згодою сторін). Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими відсотками включається в державний борг країни.
Кредитна система – це сукупність усіх банківських закладів держави.
Кредитні відносини – це усі грошові відносини, пов’язані з наданням і поверненням позик, організацією грошових розрахунків, емісією грошових знаків, кредитуванням інвестицій, використанням державного кредиту, проведенням страхових операцій (частково) тощо.
Л
Лізинг – це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів.
Ліміт каси – це сума коштів, яка може постійно перебувати в касі компанії, фірми, організації. Ця сума встановлюється національним банком залежно від конкретних умов і використовується на щоденні дрібні витрати.
М
Маклер – це професійний посередник при укладенні угод на фондових, товарних і валютних біржах.
Макроекономічна стабілізація – це стабілізація, заснована на валютному курсі та монетарна. Перша припускає узгодження курсу національної валюти з твердою валютою і використання курсу як номінального «якоря» для запобігання інфляції. Друга – для подолання інфляції використовує встановлення орієнтирів збільшення грошової маси. Класична програма шокової терапії рекомендує стабілізацію, засновану на фіксації валютного курсу.
Маржа - різниця між курсами купівлі й продажу валюти комерційним банком.
Матеріальні ресурси - сукупність предметів праці, призначених для використання в процесі виробництва суспільного продукту: сировина, матеріали, паливо, енергія, напівфабрикати, деталі тощо.
Міжнародний вексель – це вексель, за яким на території різних держав перебувають:
· місце видачі й місце платежу;
· місце видачі й місце знаходження платника;
· місце видачі й місце знаходження одержувача платежу;
· місце видачі й місце знаходження векселедержателя;
· місце платежу й місце знаходження платника;
· місце платежу й місце знаходження його одержувача;
· місце платежу й місце складання.
Н
Накладні витрати – це витрати, які неможливо безпосередньо вважати специфічним продажем або продуктом: витрати на оренду приміщень, електроенергію, канцелярські вироби тощо.
Нематеріальні ресурси – це частина потенціалу підприємства, що приносить економічну вигоду протягом тривалого періоду, який має нематеріальну основу одержання доходів. До них належать об’єкти промислової й інтелектуальної власності, а також інші ресурси нематеріального походження. Поняття «промислова власність» використовують для позначення виняткового права на нематеріальні цінності: винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки й знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки походження або найменування місця походження товару, а також право з припинення недоброякісної конкуренції. «Інтелектуальна власність» – це юридичне поняття, що охоплює авторське право та інші права, що належать до інтелектуальної діяльності в області виробництва, науки, програмного забезпечення, літератури й мистецтва.
О
Овердрафт – кредитування банком розрахункового рахунка клієнта для оплати ним розрахункових документів за недостатності або відсутності на розрахунковому рахунку клієнта-позичальника коштів. У цьому випадку банк списує кошти з рахунка клієнта в повному обсязі, тобто автоматично надає клієнтові кредит на суму, що перевищує залишок коштів. Овердрафт відрізняється від звичайного кредиту тим, що в погашення заборгованості спрямовуються всі суми, що надходять на рахунок клієнта. Іноді надається пільговий період користування овердрафтом, протягом якого відсотки за використання кредиту не нараховуються.
Овердрафт (для фізичних осіб), (кредит-овердрафт) – це кредит, яким може скористатися позичальник, у разі виникнення тимчасової потреби в коштах. Багатьма банками допускається овердрафт – перевитрата кредитних коштів. Користування кредитними ресурсами здійснюється під відсотки, причому, у даному випадку підвищені.
Операційний цикл – це період повної трансформації всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна окремих видів.
Опротестований вексель – це вексель, за яким нотаріально засвідчена векселедержателем відмова боржника від оплати.
П
Переказний вексель (тратта) – це письмовий наказ векселедавця платнику (трасату) про сплату векселедержателю певної суми грошей у визначеному мiсцi у визначений час. Отримувачем коштів може виступати як перший векселедержатель (ремiтент), так i кожний з наступних векселедержателiв (iндосат).
Переоблікований/пансіонійований вексель – це вексель, придбаний у комерційного банку національним банком.
Підроблений вексель – це вексель-фікція, підробка, не відповідний дійсності, використовуваний з певною метою (метою афери).
Повне товариство - це товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства своїм майном. Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників.
Погашений вексель – 1) вексель, за яким зроблений платіж або зобов’язання прямого боржника припинено з іншої підстави; 2) вексель, наявний у прямого боржника.
Податковий період – це термін, за який відбувається нарахування і сплата податку.
Позабюджетні фонди – це фінансові ресурси, утворені за рахунок відрахувань суб’єктів економічної діяльності й використані за цільовим призначенням (наприклад, пенсійний фонд). Розрізняють фонди за цільовим призначенням (такі, що мають економічну, соціальну або природоохоронну спрямованість) і за рівнями управління (загальнодержавний, регіональний і місцевий).
Позиковий відсоток – 1) сплачується банком за депозитом і являє собою можливі витрати у результаті збереження грошей (номінальний); 2) збільшення купівельної спроможності клієнта банку в результаті одержання прибутку за депозитом (реальний).
Позиковий капітал – це сукупність грошових коштів держави, банків, тимчасово вільні кошти бюджетних закладів, населення, акумульовані в кредитних закладах (державних і комерційних), які надаються у виді кредитних ресурсів суб’єктам економічної діяльності під відсоток. Можливим є безвідсоткове надання позикового капіталу, але лише в разі виконання суб’єктом економічної діяльності державного замовлення. Залежно від ступеня повернення позики поділяють на стандартні, з підвищеним ризиком (субстандартні), пролонговані, прострочені й безнадійні до погашення. Основними критеріями для віднесення позики до якоїсь із категорій є юридичне оформлення кредиту і договору на заставу, а також платоспроможність позичальника.
Портфельні інвестиції – це господарські операції, що припускають придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за гроші на біржовому ринку.
Поточний державний борг – це витрати держави, пов’язані з виплатою сум виграшів, відсотків за поточними тиражами державних лотерей (облігацій), а також незатребуваних сум виграшів за раніше проведеними тиражами.
Пред’явницький вексель - вексель, що дає право на одержання платежу будь-якому пред’явникові документа.
Преюдиційований вексель – це вексель, за яким векселедержатель пропустив будь-який із припинювальних вексельних строків (наприклад, строк протесту).
Прибутки від страхових операцій – це надходження страхових платежів і внесків від різних видів страхування.
Прибутки Державного бюджету – це обов’язкові та добровільні надходження в Державний бюджет, що зараховуються в бюджет на основі правових норм і використовуються державою для виконання її функцій.
Прибутки місцевих бюджетів – це фінансові кошти, що надходять у відповідні місцеві бюджети в розмірах і порядку, встановлених законом. Містять у собі: власні або закріплені прибутки, відрахування від регулюючих прибутків, дотації, субсидії, субвенції та інші трансферти. Прибутки місцевих бюджетів поділяють на податкові й неподаткові.
Привілейовані акції – це акції, які дають їх власникам переважне право на одержання дивідендів, а також право на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації. По цими акціями дивіденди виплачуються в розмірі не менше заздалегідь установленого твердого відсотка до їх номінальної вартості, незалежно від суми прибутку, отриманої акціонерним товариством. У випадку недостатності прибутку виплата відсотків за даними акціям здійснюється за рахунок резервного фонду. Ці акції не дають права їх власникам брати участь в управлінні акціонерним товариством.
Принцип паритету відсоткових ставок полягає в тому, що відсоткові ставки двох країн різняться настільки, наскільки очікується зміна обмінного курсу валют у цих країнах. На цьому принципі ґрунтується розрахунок форвардного курсу валюти.
Природні ресурси – це сукупність об’єктів і систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину і використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.
Прихована інфляція – це інфляція грошової одиниці, яка проявляється не в підвищенні цін, а в хронічному дефіциті товарів і послуг, збільшення вимушених грошових заощаджень, розвитку тіньової економіки.
Прихований дефіцит бюджету – це неповне або несвоєчасне фінансування галузей бюджетної сфери. Виникає в умовах боротьби за скорочення витрат із метою зменшення «відкритого» офіційного дефіциту бюджету.
Промисловий інвестор – це інвестор, зацікавлений у зберіганні частки підприємства на ринку відповідного продукту і не менше трьох років виробляє продукцію (виконує роботи, надає послуги).
Простий вексель – це просте і нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця сплатити власнику векселя у вказаний строк у вказаному місці зазначену суму.
С
Система оподаткування – це сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів у бюджет; внесків у державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законом порядку.
Соціальні нормативи - науково обґрунтовані нормативні показники оптимальної забезпеченості населення соціальними благами, об’єктами соціальної сфери. Вони визначають, скільки тих або інших благ об’єктів (місць на об’єктах) соціальної сфери має припадати на душу населення чи на певний контингент населення.
Спекулянт – це особа, яка в процесі хеджування ризику підприємцем бере на себе ризик зміни ринкової ціни на товар і отримує прибуток як «плату за ризик» після наступного продажу товару за ціну, вищу за ціну купівлі цього товару в хеджера.
Спекуляція – це форма отримання прибутку від комерційної діяльності, за якої спекулянт перебирає з хеджера на себе ризик зміни ринкової ціни на товар, купуючи в нього товар за ціною, нижчою від перспективної ціни продажу, за якою спекулянт розраховує продати цей товар у майбутньому на ринку.
Споживчий попит – це представлена на ринку й обмежена рамками платоспроможності потреба в товарах. Попит може виступати у таких формах: негативний, відсутність попиту, прихований, спадний, нерегулярний, повноцінний, надмірний, нераціональний. Попит поділяють на три види:
1) реалізований, 2) незадоволений і 3) такий, що формується.
Споживчі товари і послуги – це товари і послуги, призначені для задоволення індивідуальних і сімейних потреб громадян.
СПОТ – 1) вид угоди на товар, у т. ч. при біржовій торгівлі, що передбачає негайну оплату; 2) покупка вже виробленого товару за готівку, при якій даний товар негайно доставляється покупцю.
Справжній вексель – це вексель, що не містить елементів підробки.
Спред – це різниця в прибутковості цінних паперів однакової якості, але різних термінів, і навпаки, однакових термінів, але різної якості.
Стагнація – це застій в економіці, пов’язаний зі збільшенням безробіття та безперервним підвищенням цін.
Стагфляція – це інфляція грошової одиниці, що характеризується проявом стагнації економіки й одночасного підвищення цін на товари і послуги.
Страхова сума – 1) сума, на яку страхується об’єкт при складанні договору страхування; 2) основний показник страхування, що визначає розмір страхового забезпечення при настанні страхового випадку. Визначається за згодою між страхувальником і страховиком і виплачується страхувальнику при настанні страхового випадку (повністю або частково).
Страхова угода (страховий поліс) – це розроблений під визначений вид страхування продукт (товар у виді зобов’язання) страховика, який пропонують купити страхувальнику.
Страхове відшкодування – фактично зроблені виплати, що компенсують збиток, який виникає при настанні страхового випадку.
Страховий брокер – суб’єкт страхового ринку, який виступає на стороні страхувальника і відповідає перед ним за надійне розміщення його ризику.
Страховий випадок – це передбачена договором страхування і така, що реально сталася, подія (аварія автомобіля, пожежа, повінь, інший нещасний випадок), у результаті настання якого виплачується страхове відшкодування.
Страховий платіж (страхова премія) – ціна страхування: винагорода, яку страхувальник виплачує страховику за взятий на себе ризик.
Страховий портфель – це число закладених договорів страхування.
Страховий ризик – це страховий випадок, що не настав, але вірогідність настання якого відома (вірогідність дожиття або смерті, аварії з транспортним засобом, пожежі тощо).
Страховий тариф (страхова премія, платіж) – це сума, яку страхувальник виплачує страховику за одержувані страхові послуги.
Т
Товариство з додатковою відповідальністю – це товариство зі статутним капіталом, розподіленим на частки, розмір яких визначений установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного капіталу, а в разі недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх кратному розмірі щодо внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасника передбачається установчими документами.
Товариство з обмеженою відповідальністю – це товариство, що має статутний капітал, розподілений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Характерним для них є те, що учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх внесків.
Товарний вексель – це приватний вексель, що виникає на основі реальних угод із купівлі-продажу товарів у кредит.
Торговельний вексель – це різновид товарного векселя, виданого або акцептованого торговельною організацією згідно з розрахунками за придбані товари.
Трансакція - це виконання закінчених дій стосовно визначеного об’єкта, який переводить цей об’єкт з одного постійного стану в інший; зміна права розпорядження матеріальними благами або послугами, в якій бере участь більше ніж один суб’єкт; банківська операція, що полягає у переказі грошових коштів з одного рахунка на інший.
Трудові ресурси – це частина населення країни, яке досягло працездатного віку та за фізичним розвитком, здобутою освітою, професійно-кваліфікаційним рівнем здатне займатися суспільно корисною діяльністю.
Ф
Факторинг – це продаж дебіторської заборгованості підприємства на користь факторингової компанії чи комерційного банку раніше строку їх погашення з дисконтом від номінальної вартості.
Фізичне зношення основних засобів – це зменшення вартості основних засобів унаслідок виробничого використання.
Фіксована ціна – це незмінна відпускна ціна на окремі види продукції, робіт, послуг.
Фіксований сільськогосподарський податок – це податок, установлений для сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання та власності, які здійснюють виробництво, переробку та збут сільськогосподарської продукції, коли їх валовий дохід від операцій з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75% суми валового доходу підприємства.
Фінанси підприємств – це економічні відносини, пов’язані з рухом грошових коштів, формуванням, розподілом і використанням доходів та грошових фондів суб’єктів підприємництва в процесі відтворення.
Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та/або складу власного і позикового капіталу (випуск акцій, отримання позик та їх погашення; викуп акцій власної емісії; виплата дивідендів).
Фінансова звітність – публічна звітність, складена за правилами бухгалтерського обліку, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства та зміни власного капіталу за звітний період.
Фінансова криза на підприємстві – кінцева стадія непрогнозованого процесу втрати (під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів) потенціалу розвитку, коли структура капіталу та ліквідність підприємства погіршуються настільки, що це загрожує його подальшій діяльності.
Фінансова робота на підприємстві – це діяльність за такими основними напрямками: фінансове прогнозування і планування; оперативна поточна фінансово-економічна робота; аналіз і контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства.
Фінансова санація – покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, відновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для вжиття санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
Фінансова стійкість підприємства – це спроможність забезпечити фінансову діяльність за рахунок власних коштів, не допускаючи невиправданої кредиторської заборгованості та своєчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями.
Фінансова стратегія – це довгострокова мета діяльності підприємства, що відбиває основні принципи його фінансової політики та вибору фінансового забезпечення реалізації корпоративного управління.
Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства в плановому періоді.
Фінансовий аналіз – це процес оцінювання фінансового стану та основних результатів діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку.
Фінансовий бюджет – це план, в якому відбиваються обсяг і структура грошових коштів та напрямки їх використання.
Фінансовий вексель – 1) спосіб мобілізації грошових ресурсів, що має депозитну природу; 2) вексель, не забезпечений товарами, що виставляється власником з метою обліку в банку й одержання капіталу.
Фінансовий лізинг (оренда) – це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів з наступним їх передаванням у користування орендарю на строк, який не перевищує строку повної амортизації основних фондів з обов’язковим передаванням права власності на такі основні фонди орендарю.
Фінансовий механізм – це управління фінансовими відносинами через фінансові важелі (за допомогою фінансових методів) з метою підвищення ефективності господарювання підприємства.
Фінансовий план – це документ, який показує доходи й витрати грошових коштів підприємства в плановому періоді.
Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Фінансовий цикл (цикл грошового обігу) підприємства – це період часу між початком оплати постачальникам отриманих від них сировини й матеріалів (погашенням кредиторської заборгованості) і початком надходження коштів від покупців за поставлену їм продукцію (погашенням дебіторської заборгованості)
Фінансові активи – це касова готівка, депозити в банках, внески, чеки, страхові поліси, вкладення в цінні папери, зобов’язання інших підприємств і організацій з виплати коштів за поставлену продукцію (комерційний кредит), портфельні вкладення в акції інших підприємств, пакети акцій інших підприємств, що дають право контролю, паї або участь на паях в діяльності інших підприємств.
Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), підвищення вартості капіталу або інших вигод для інвестора.
Фінансові ресурси – це грошові кошти, наявні у розпорядженні підприємства. До фінансових ресурсів належать усі грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується поза фондами.
Фінансування – це процес фінансового забезпечення фінансово-економічного розвитку та зростання ринкової вартості підприємства.
Фіскальна функція податків – це мобілізація коштів у розпорядження держави, через розподіл частини валового національного продукту та формування централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів до Державного бюджету.
Фонди обігу – 1) готова продукція на складі та відвантажена; 2) кошти на рахунках у банках і в розрахунках, 3) дебіторська заборгованість.
Формалізовані методи фінансового аналізу – це методи аналізу, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності.
Функції фінансів підприємств – це суспільне відбиття їхньої сутності, внутрішніх властивостей.
Функціонуючий капітал – це величина власних оборотних коштів, яка характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше року).
Ц
Цільові державні фонди – це спеціальні фонди, створені державою для фінансування цільових витрат за рахунок спеціальних зборів (відрахувань) з юридичних і фізичних осіб.
Ч
Чек грошовий – це документ стандартної форми, який використовується для отримання підприємствами готівки з рахунків у банківських установах.
Чекодавець – це підприємство або фізична особа, що здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.
Чекодержатель – це підприємство або фізична особа, які є одержувачем коштів за чеком.
Чистий дохід – це грошовий вираз вартості новоствореного продукту, що визначається як різниця між валовим доходом і заробітною платою.
Чистий оборотний капітал – це різниця між поточними активами і поточними (короткостроковими) зобов’язаннями.
Чистий прибуток – це прибуток підприємства, який залишається після сплати податку на прибуток.
Я
Ярмарковий вексель – це вексель, що брав участь у вексельних ярмарках і відповідає ярмарковим вимогам.
ЛІТЕРАТУРА
1. Аксьонов І. Лізинг: оподаткування і облік / І. Аксьонов // Бух. облік і аудит. - 2007. - № 11. - С. 22-24.
2. Белялов Т.Е. Інформаційні технології у забезпеченні розвитку фінансової діяльності підприємств корпоративного типу / Т.Е. Белялов. – Актуальні проблеми економіки. – № 10. – 2005. – С. 25-31.
3. Бикова В.Г. Фінансово-економічний потенціал підприємств загальнодержавного значення – оцінка й управління / В.Г. Бикова, Ю.М. Ряснянський. – Фінанси України. – № 6. – 2005. – С. 56-61.
4. Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств / М.Д. Білик. – Фінанси України. – № 3. – 2005. – С. 117-128.
5. Буряк П.Ю. Інтегровані корпоративні структури в підприємництві України / П.Ю. Буряк. – Фінанси України. – № 9. – 2005. – С. 50-61.
6. Василик Д.О. Оцінка ефективності інвестиційних проектів / Д.О. Василик. – Фінанси України. – № 6. – 2005. – С. 93-102.
7. Вишневский В.П. Налогообложение прибыли: теоретические основы и опыт применения / В.П. Вишневский, Н.А. Пономаренко, С.С. Степанчук. – К.: УкрНИИНТИ Госплана УССР, 1990. – 40 с.
8. Гриліцька А. Математичні моделі оптимізації грошових залишків та аналіз руху грошових коштів / А. Гриліцька. – Економіст. – № 9. – 2005. – С.50-53.
9. Гришин В.А. Малый бизнес как фактор стабильного роста экономики Донбасса / В.А. Гришин. – Меркурий. – №2. – 2005. – С. 10-11.
10. Конституція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.liga.net.
11. Корнус В.Г. Удосконалення прибуткового оподаткування громадян в Україні / В.Г. Корнус. – Фінанси України. – № 10. – 2005. – С. 19-27.
12. Крамаренко Г.О. Ціноутворення в умовах ринкових реформ / Г.О. Крамаренко. - Фінанси України. – №4. – 2005. – С. 54-60.
13. Кривицька О.Р. Планування прибутку підприємства при визначенні стратегії його розвитку / О.Р. Кривицька. - Фінанси України. – № 9. – 2005. –
С. 138-146.
14. Кривоног О.Л. Банківське кредитування малих підприємств / О.Л. Кривоног. - Фінанси України. – №8. – 2005. – С. 101-105.
15. Кримінальний Кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.liga.net.
16. Кузьмін О.Є. Побудова бюджетів в організації / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник. – Фінанси України. – № 7. – 2005. – С. 136-146.
17. Методичні рекомендації з аналізу фінансово-господарської діяльності державних та комунальних підприємств / уклад.: С.С. Степанчук,
Н.А. Ясинська. – Донецьк: ДонДУУ, 2008. – 139 с.
18. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: навчальний посібник / В.О. Мец. – К.: Вища шк., 2003. –
С. 117-216.
19. Морочковская И. Эффективность адаптации предприятия как ускорение / И. Морочковская. – Менеджмент. – № 20. – 2005. – С. 44-47.
20. Назарова Г.В. Структура власності в моделях корпоративного контролю промисловості / Г.В. Назарова. – Фінанси України. – №9. – 2005. – С. 62-70.
21. Нам Г.Г. Фінансова наука і сьогодення / Г.Г. Нам. – Фінанси України. –
№ 8. – 2005. – С. 153-158.
22. Нікитенко Д.В. Податкове стимулювання малого та середнього підприємництва / Д.В. Нікитенко. – Фінанси України. – № 3. – 2005. – С. 48-56.
23. Олешко А.А. Особливості реалізації державної промислової політики України в кризових умовах / А.А. Олешко // Інвестиції: практика та досвід. – 2009.- №6.- С 31-34.
24. Паєнтко Т.В. Гармонізація прибуткового оподаткування / Т.В. Паєнтко. – Фінанси України. – № 3. – 2005. – С. 37-43.
25. Пашутин А.С. Персонал на предприятиях-банкротах или стратегия выживания / А.С. Пашутин. - Менеджмент. – № 20. – 2005. – С. 48-51.
26. Перчук О.В. Економічні методи управляння якістю / О.В. Перчук. – Фінанси України. – №4. – 2005. – С. 74-80.
27. Петренко М.О. Роль оподаткування зовнішньої торгівлі у зростанні доходів бюджетів / М.О. Петренко. – Фінанси України. – №3. – 2005. – С. 44-47.
28. Поважний А.С. Принципы государственной налоговой политики в контексте эволюционной экономики / А.С. Поважний, В.В. Болобан // Фінансовий механізм держаного управління економікою України: зб. наук. праць ДонДУУ. – Донецьк: Норд-Прес, 2004. – С. 98-110. (Державне управління; т. V, вип. 37).
29. Правовий Уклад та Конституція відносно прав і вільностей війська запорозького Гетьмана Війська Запорозького П. Орлика від 05.04.1710 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.liga.net.
30. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: закон України № 2322-IV від 12.01.2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.liga.net.
31. Про державну податкову службу в Україні: закон України № 509-ХІІ від 04.12.1990 р. (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
32. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: закон України № 755-IV від 15.05.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.liga.net.
33. Про затвердження Порядку і нормативу відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році: постанова Кабінету Міністрів України № 50 від 15.01. 2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.liga.net.
34. Про звернення громадян: закон України № 393 від 02.10.1996 р. (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.liga.net.
35. Про систему оподаткування: закон України № 1251-ХІІ від 25.06.1991 р. (із змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.liga.net.
36. Про тимчасовий державний устрій України: закон Ради Міністрів Гетьмана всієї України Павла Скоропадського від 29.04.1918 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.liga.net.
37. Рибалка О. Формування системи показників фінансового стану підприємства для оцінки імовірності банкрутства / О. Рибалка. – Економіст. –
№ 9. – 2005. – С.63-65.
38. Савицкая Г.В. Экономический анализ: учебник / Г.В. Савицкая. – М.: Новое знание, 2004. – С. 260-296.
39. Слав’юк Р.А. Структурування власного капіталу підприємств України / Р.А. Слав’юк. – Фінанси України. – № 8. – 2005. – С. 123-131.
40. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: навчальний посібник / О.Ю. Смолянська. – Київ: Центр навч. літ., 2005. – 384 с.
41. Соломянюк Н. Вплив зовнішнього середовища на стратегічні плани підприємства в умовах невизначеності / Н. Соломянюк. – Економіст. – № 9. – 2005. – С.66-67.
42. Соціально-економічні результати впливають із попередніх етапів розвитку економіки. Державний комітет статистики України / Економіст. – № 9. – 2005. – С.18-20.
43. Теория финансов: учебное пособие / под общ. ред. Н.Е. Заяц, М.К. Фисенко. – Мн.: Вышэйш. шк., 1997. – 315 с.
44. Фінанси підприємств: методичні рекомендації до виконання самостійних та індивідуальних завдань (для студ. спец. МО (УПП, МПД, ММ), МАД, МЗД, Л, УПЕП, ЕП IV курсу денної форми навчання) / уклад. Н.А. Ясинська. – Донецьк: ДонДУУ, 2009. – 39 с.
45. Фінанси: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – 2-ге вид., переробл. і допов. / О.Р Романенко, О.Я. Огородник, М.С. Зязюн, А.А. Славкова. – К.: КНЕУ, 2003. – 387 с.
46. Харламова Г.О. Вплив інвестицій на економічне зростання / Г.О. Харламова. – Фінанси України. – № 3. – 2005. – С. 57-64.
47. Шевцов А.І., Мечніков, Г.І. Актуальні проблеми економіки України в контексті світової кризи / А.І. Шевцов, Г.І. Мечніков // Стратегічні пріоритети. - 2009. - № 1.- С. 80-85.
48. Шульга Л.О. Стислий конспект лекцій з дисципліни «Фінанси підприємств» / Л.О. Шульга. – Донецьк: ДонДУУ, 2005. – 60 с.
49. Юхименко П.І. Сучасні тенденції та стратегії фінансової політики України / П.І. Юхименко. – Фінанси України. – № 10. – 2005. – С. 101-110.
50. Ядгаров Я.С. История экономических учений: учеб. для вузов. – 2-е издание / Я.С. Ядгаров – М.: Инфра-М, 1998. – 288 с.
51. Яроцька Т.Р. Податкова база при оподаткуванні доходів фізичних осіб в Україні / Т.Р. Яроцька. - Фінанси України. – № 10. – 2005. – С. 28-33.
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Умовні позначення:
ФП – фінанси підприємств;
П – підприємство;
ГР – грошові розрахунки;
БезР – безготівкові розрахунки;
Д – діяльність;
ОбА – обігові активи
Z
Z-Показник Альтмана 285
А
Авальний кредит 215
Автономна санація 337
Агресивна стратегія ОбА 188
Акредитив 41
Акцептний кредит 214
Амортизація 249
Аналіз грошових потоків 76
Аналітичний метод 108, 186
Б
Базова рентабельність 108
Базові ресурси 16
Банківське кредитування 207
Банківський кредит 205
Банківські консорціуми 344
Банкрутство 335
Безвідкличний акредитив 48
Безготівкові розрахунки 31
В
Вексель 42, 50
Вертикальний аналіз 178, 290
Види грошових розрахунків 30
Види кругообігу коштів П 199
Види підприємств 12
Види пластикових карток 58
Види платіжних інструментів 40
Види податкових ставок 140
Види прибутку 103, 112
Виробнича (операційна) Д 67
Виробнича ставка амортизації 256
Виробнича функція
Кобба-Дугласа 324
Виробничий метод 256
Виторг від інвестиційної
діяльності 69
Виторг від основної діяльності 69
Виторг від фінансової
діяльності 70
Виторг 81
Витрати на оплату праці 73
Витрати 100
Відкличний акредитив 48
Відкритий факторинг 217
Відстрочений платіж 40
Відстрочені (пролонговані)
позики 207
Відтворювальна функція 19
Вкладний рахунок 53
Власний капітал 17
Власні джерела основних
засобів 257
Вступний фінансовий план 305
Г
Гарантійний лист 216
Генеральний фінансовий план 305
Гетерономна санація 337
Гнучка тактика формування
обігових активів 187
Горизонтальний аналіз 178, 290
Господарська діяльність 7
Готівка 76
Готівкові розрахунки 30, 32
Граничний дохід 323
Граничні витрати 323
Грошові кошти 30
Грошові розрахунки 30
Групи безготівкових
розрахунків 39
Групи грошових витрат 74
Д
Державний кредит 205
Джерела власних коштів 257
Динамічний план 306
Дисконт векселя 214
Дисконтний кредит 207
Достроковий платіж 39
Довгострокові фонди 320
Допоміжний фінансовий план 305
Доходи 100
Е
Екзек’ютивна картка 57
Елементи оперативного
фінансового планування 77
Етапи лізингового процесу 226
Етапи податкового планування 145
Етапи фінансової роботи 20
Ефективність управління
грошовими потоками 80
З
Задачі банків у роботі з
готівкою 38
Задачі фінансової роботи 20
Загальна система
оподаткування 147
Задачі фінансового
планування, 21, 313
Закритий факторинг 217
Зведений агрегований фінансовий
план 305
Зведений план 306
Звіт про рух грошових
коштів 68, 182
І
Ідеальна стратегія ОбА 188
Інвестиції 74
Інвестиційна Д (приток й
відтоки) 71
Інвестування 259
Інкасове доручення 42
Інструменти запобігання
фінансовій кризі 333
Інструменти податкового
планування 147
Інфляція 85
Інформаційне забезпечення 14
К
Капітал підприємства 9, 17
Касовий метод 81
Класифікація аналізу 76
Класифікація векселів 50
Класифікація витрат на
виробництво й реалізацію 74
Класифікація пластикових
карток 56
Класифікація форм БезР 40
Класифікація податків 141
Класифікація цін 83
Коефіцієнти рентабельності 112
Коефіцієнтний метод 185, 290
Комерційний кредит 205, 220
Компромісна стратегія ОбА 188
Консервативна стратегія ОбА 188
Консигнація 221
Контокорентний кредит 210
Контролінг 341
Контроль грошових коштів 80
Контрольна функція 19
Кореспондентський рахунок 54
Кошторис 304
Кошторисне планування 304
Кредит під заставу
нерухомості 219
Кредит 197
Кредитна лінія 206, 210
Кумулятивний метод 255
Л
Лізинг 222
Лізингова операція 222
Лізинговий кредит 205
Ліквідаційний фінансовий
план 305
Ліквідний грошовий потік 68
Ліміт каси 33
Ліміт 211
М
Максимальний грошовий
відтік 261
Матеріальні витрат 73
Матриця фінансових
стратегій 283
Меморіальний ордер 41
Метод зменшення залишкової
вартості 252
Метод нарахування 81
Метод прискореного зменшення
залишкової вартості 253
Метод прямого рахунку 103, 186
Метод рівномірного
списання 251
Метод спільного розрахунку 111
Метод цільового
планування прибутку 107
Метод ціноутворення 88
Методи амортизації 250
Методи нормування 175
Методи планування 185
Методи планування
прибутку 103
Методи проведення аналізу 275
Методи регулювання
прибутку 127
Методи складання кошторисів 304
Мирова угода 341
Модель Дюпон 125, 281
Моральний знос 249
Н
Накладні витрати 73
Напрямки грошового обороту 30
Напрямки фінансової роботи 18
Негативні потоки (відтоки) 67
Незавершені капітальні
вкладення 239
Непокритий акредитив 48
Норма беззбитковості 261
Норма витрат 174
Норма обігових засобів 175
Норматив оборотних засобів 175
Нормативне забезпечення 14
Нормативний метод 107
Норми амортизації 251
Нормовані обігові засоби 174
Нуль-базисне бюджетування 342
О
Об’єкт фінансів підприємств 7
Об’єкти довгострокового
кредитування 198
Об’єкти короткострокового
кредитування 198
Об’єкти лізингу 223
Обіговий капітал 168
Обігові кошти П 168
Облік грошових коштів 80
Обліковий відсоток 213
Обліковий кредит 209, 213
Обмежувальна тактика
формування
обігових активів 187
Оборотні активи 168
Овердрафт 209
Одиничний план 306
Онкольний кредит 219
Оперативна фінансова робота 21
Оперативне планування 312
Операційна Д (притоки й
відтоки) 71
Організація фінансової роботи 19
Основний фінансовий план 305
Основні види діяльності П 70
Основні засоби 237
Основні фонди 237
Остаточний план 306
Оцінка фінансового стану П 271
П
Паралельні позики 207
Період обігу дебіторської
заборгованості 169
Період обігу кредиторської
заборгованості 169