Наукові категорії геопросторової (територіальної) організації логістичних систем
Логістичні системи бувають різної галузевої належності (галузеві) та різних просторово-територіальних рівнів (регіональні). За першою ознакою логістичні системи охоплюють такі їх різновиди, як: промислові, агропромислові, транспортні, будівельні, торговельні, туристичні, митні, банківські, міжнародно-бізнесові тощо. За другою ознакою розрізняють логістичні системи мікрорівня (підприємство, фірма), мезорівня (область), макрорівня (країна), мегарівня (інтеграційне об'єднання кількох країн, регіон світу), метарівня (світ). Як галузеві, так і регіональні логістичні системи характеризуються своєю територіальною організацією, що відображає територіальні особливості схеми взаємозв'язків суб'єктів логістичної діяльності.
Територіальна організація логістичних систем взагалі повинна враховувати як першочергові чинники розміщення виробництва, споживання і транспортної інфраструктури. Перше розкриває територіальні особливості процесу виробництва і розміщення підприємств, що виробляють (і прагнуть продати) певні товари або послуги. Саме підприємства сфери виробництва є головним замовником транспортно-логістичних послуг по доставці своєї продукції, оскільки процеси поглиблення міжгалузевого поділу праці в сучасному світовому господарстві вимагають від суб'єктів господарювання повного зосередження на основній діяльності і передачі інших функцій відповідним спеціалізованим структурам, які можуть їх виконати ефективніше, отже, й успішніше. Розміщення виробництва формується під впливом системи закономірностей, засад, чинників, які в цілому можуть застосовуватися і щодо територіальної організації логістичних систем. Особливо це відноситься до закономірностей як універсальних правил раціонального розміщення господарства. Засади або принципи територіальної організації господарства також успішно застосовуються і до логістичних систем. Зокрема: засади використання системи чинників розміщення (про що йтиметься далі) і територіальної спеціалізації (певна транспортна спеціалізація логістичної системи залежно від фізико-географічних особливостей території, особливо її рельєфу); засади територіальної комплексності (в розумінні транспортної комплексності, про що йшлося вище, або логістичної комплексності, тобто оптимального поєднання транспортного і складського господарства на певній території); засади вирівнювання ступенів розвитку територій (стосується і відповідних логістичних систем); засади врахування міжнародного поділу праці (як найбільше відноситься до логістичних систем як окремих країн, так і міжнародних.
Чинники розміщення виробництва (сировинний, паливно-енергетичний, споживацький, трудових ресурсів, транспортний, наукової бази, форм галузевої організації виробництва тощо) стосуються і територіальної організації логістичних систем, але неповністю, оскільки у виробничій сфері підприємства різних галузей розміщуються під впливом неоднакових чинників. Логістика на це не впливає, вона розцінює територіальну організацію виробництва як сталу величину (константу), як підставу (вихідну основу) для побудови територіально-логістичних схем зв'язків виробників зі споживачами. Такою найбільш сталою величиною для логістики є і територіальні особливості споживання (збуту), що формуються переважно під впливом одного чинника споживчого, який, проте, має складну диференціацію залежно від характеристик товару, споживача, системи збуту (торгівлі) тощо. Але так чи інакше розміщення магазинів та інших закладів сфери торгівлі (споживання) при побудові територіально-логістичних схем вважається величиною жорстко заданою, оскільки логістика покладає на себе завдання задовольнити саме потреби конкретних закладів сфери споживання, а це неможливо без визначення та дотримання їхніх точних географічних реквізитів.
3 іншого боку, логістика може здійснювати зворотній вплив на розміщення як закладів сфери виробництва, так і сфери споживання. Ця властивість логістики пов'язана з тим, що в процесі вдосконалення територіальної організації логістичних систем і систем просторових взаємозв'язків між виробництвом і споживанням може виявитися доцільним ліквідувати деякі виробничі заклади, а інші - змістити ближче до споживача з метою зменшення сукупних витрат логістичної системи. Саме такий приклад надають країни ЄС, які у процесі здійснення регіональних логістичних проектів розглядають і реалізують можливості переміщення деяких підприємств по виробництву споживчих товарів із периферії до центру ЄС з метою скорочення логістичних витрат і підвищення рівня логістичного сервісу. Територіальна організація логістичних систем враховує різні типи (корпоративні, загального користування, транзитні) та види складів. Логістика може впливати і на розміщення кінцевих закладів сфери споживання (підприємств роздрібної торгівлі), коли у процесі становлення зв'язків безпосередньо із споживачами може виявитися зайвим якийсь магазин; (йдеться про форму т.зв. прямої торгівлі через дистриб'юторів або багаторівневого маркетингу).
Крім розміщення виробництва, споживання та інфраструктури, четвертим чинником, що впливає на територіальну організацію логістичних систем, є стратегія управління, яка особливо проявляється на рівні держави (національна геополітична та геоекономічна стратегія) та на рівні інтеграційного утворення держав (наприклад, ЄС, НАФТА), але також важливе значення має і на рівні підприємства (бізнес-стратегія фірми) тощо.