Психологічні рекомендації щодо подолання емоційного вигорання в колективі
Дослідивши науково-практичні джерела з проблематики, нами були підібрані ряд методів та вправ, які слід використовувати при роботі з профілактики емоційного вигорання в колективі.
М. Авраменко вказує основні підходи в роботі з психоемоційним вигоранням:
1. Турбота про себе і зниження рівня стресу:
· прагнення до рівноваги і гармонії, здорового способу життя, задоволення потреби в спілкуванні;
· задоволення, релаксація, гра;
· вміння відволікатися від переживань, пов'язаних з роботою [16, 45].
Дуже важливими у процесі подолання психоемоційного вигорання є вправи з глибоким диханням, що є фундаментальним навиком емоційно-орієнтованого подолання стресу.
Вправи, орієнтовані на глибоке дихання, – важлива складова всіх видів розслаблюючих процедур. Вони є одними з простих і найбільш ефективних методів релаксації. Вправа з використанням глибокого дихання дає можливість контролювати фізіологічні реакції в стресових ситуаціях. Якщо людина навчиться знижувати рівень свого фізіологічного/емоційного збудження на декілька порядків, то зможе мислити ясніше і з великим успіхом застосовувати в стресових ситуаціях інші стратегії подолання стресу. Варто пам’ятати, якщо стресор не піддається контролю, можна контролювати свою емоційну реакцію на ситуацію, якщо оволодіти такою стратегією, як вправа з глибоким диханням та релаксацією.
Варто пам'ятати, що для того, щоб отримати користь від вправи, не обов'язково виконувати її ідеально. Найбільшою проблемою тренування є необхідність пам'ятати про неї. Щоб не забувати про вправи, можна відвести для них певний час протягом дня або особливі ситуації. Введення в щоденний розпорядок декількох часових проміжків для щоденного тренування – хороший спосіб приступити до вправи. Можна також прикріпити пам'ятку в тому місці, де її легко відмітити.
2. Трансформація негативних переконань, почуття відчаю, втрати сенсу і безнадійності:
· прагнення знаходити сенс у всьому – як у значних подіях життя, так і у звичних, повсякденних турботах;
· прагнення боротися зі своїми негативними переконаннями;
· створення співтовариства .
Другою проблемою психоемоційного вигорання є невміння регулювати свій емоційний стан. Цьому теж можна навчитися, використовуючи деякі вправи.
Вправа 1. «Прес». Ця вправа нейтралізує негативні емоції гніву, роздратування, підвищеної тривожності, агресії. Її рекомендується практикувати перед роботою з важкою аудиторією, готуючись до розмови з важким клієнтом, перед будь-якою психологічно напруженою ситуацією, що вимагає внутрішнього самовладання і впевненості в собі.
Уявіть в середині себе, на рівні грудей, могутній прес, який рухається зверху вниз, пригнічуючи виникаючу негативну енергію і пов'язану з нею внутрішню напругу. При виконанні вправи важливо добитися виразного відчуття фізичної тяжкості внутрішнього преса, що пригнічує і ніби виштовхує вниз небажану негативну енергію.
Вправа 2. «Внутрішній промінь». Цю вправу спрямовано на зняття стомленості, отримання внутрішнього спокою.
Уявіть, що в середині вашої голови, у верхній її частині виникає світлий промінь, який поволі і послідовно рухається зверху вниз і освітлює зсередини всі деталі обличчя, шиї, плечей, рук теплим і рівним, розслаблюючим світлом. З рухом променя розгладжуються зморшки, зникає напруга в області потилиці, розгладжується складка на лобі, «охолоджуються» очі, опускаються плечі, звільняються шия і груди. Внутрішній промінь ніби формує нову зовнішність людини, спокійної і задоволеної собою, своїм життям, професією і клієнтами [12].
Ще одна причина розвитку психоемоційного вигорання – стресові ситуації, з якими працівники служби зайнятості стикаються на роботі. Але стрес – нормальний фізіологічний стан організму і можна навчитися легко виходити із стресу. Наведемо приклади способів зняття стресу.
Спосіб 1.Вивільнення дихання – один із способів, який допоможе викинути з голови проблеми та одночасно розслабитись. .
Забудьте про всі неприємності, просто дозвольте собі це. Ви зможете до них повернутися, коли побажаєте. Протягом трьох хвилин дихаєте поволі, спокійно і глибоко, можете навіть закрити очі, якщо вам так більше подобається. Якщо хочете, порахуйте до п'яти, поки робите вдих, і до семи, коли видихаєте. Уявіть, що коли ви насолоджуєтеся цим глибоким, неквапливим диханням, всі ваші неприємності і неспокій випаровуються.
Спосіб 2. Повторення коротких, простих тверджень (аффірмацій) дозволяє подолати емоційну напругу, знімає неспокій. Ось декілька прикладів: «зараз я відчуваю себе краще»; «я можу повністю розслабитися, а потім швидко зібратися»; «я можу управляти своїми внутрішніми відчуттями»; «я справлюся з напругою у будь-який момент, коли побажаю»; «життя дуже коротке, щоб витрачати його на всякий неспокій»; «що б не трапилося, постараюся зробити все, від мене залежне, щоб уникнути стресу»; «внутрішньо я відчуваю, що все буде в порядку». Можете придумати свої твердження. Головне – повторювати їх декілька разів в день (вголос або записувати).
Спосіб 3. За допомогою заспокійливих слів або фраз потік негативних думок можна перервати. Виберіть прості слова, наприклад, «мир», «відпочинок», «спокій», «заспокоїтися», «врівноважений», або фрази типу: «глибоке розслаблення». Закрийте очі і зосередьтесь. Повторюйте слово, фразу вголос або подумки протягом 60 секунд. Хай думки проносяться у вашій голові, не давайте їм оволодіти вами. Дихайте поволі і глибоко [12].
3. Важливим напрямком отримання допомоги у випадку психоемоційного вигорання є підвищення рівня професійної майстерності та робота з супервізором. Супервізія корисна для налагодження робочих відносин і для кращого розуміння проблем клієнтів.
О. Матвієнко, М. Пересадін, Є. Андропов вважають, що одним із шляхів подолання проблеми психоемоційного вигорання працівників соціальної сфери є участь персоналу в Т-групах. Участь в тренінгових групах сприяє розвитку комунікативних навичок у персоналу, а також покращує пізнання суті спілкування. Це дозволяє учасникам Т-груп розширити і змінити свої стратегії поведінки, чутливіше ставитися до своїх та чужих проблем, допомагає досягти самоідентичності та підвищити самооцінку. Крім того, робота в цих групах, дозволяє фахівцеві навчитися ідентифікувати і виражати свої почуття, особливо відчуття страху, яке, частіше не усвідомлюється. Результатом участі співробітників в цих групах стає особистісне зростання і розвиток відчуття власної гідності, можливість зрозуміти, як групова динаміка впливає на учасників групи, зрозуміти вплив співробітників на клієнтів і на колег. Крім того, заняття допоможуть розвитку здатності фахівців стати більш емпатійними з клієнтами.
Кожна людина може виробити свої індивідуальні стратегії для боротьби із синдромом емоційного вигорання але варто згадати декілька універсальних правил.
Правило розподілу. Необхідно чітко розділяти професійну діяльність і особисте життя: не брати роботу додому, мати хобі, яке не стосується роботи, спілкуватися з друзями, які не є колегами по роботі.. Для цього досить дієвими є різноманітні ритуали. Наприклад ритуал «корпоративного одягу». Коли працівник приходить на роботу він одягає корпоративний одяг, починає спілкуватися з клієнтами є добрим і розуміючим, активним і професійним, але коли робочий день закінчується і працівник знімає робочий одяг, він забуває про всіх своїх клієнтів і займається особистими справами (перестає бути працівником компанії, стає мамою чи татом, дружиною чи чоловіком і.ін.).
Правило зміни діяльності. Намагатися чергувати свою професійну діяльність, тобто не тільки спілкуватися з клієнтами, а й займатися різноманітною паперовою роботою, або особистим професійним вдосконаленням: відвідувати тренінги та навчання.
Правило часу. Страх не встигнути, запізнитися, відсутність структури можна подолати за допомогою тайм-менеджменту. Він дозволяє при організації часу враховувати індивідуальні ритми людини, що зводить до мінімуму хронічні перевтоми. Сучасний Тайм-менеджмент діє за трьома принципами:
Індивідуальний підхід – людина сама повинна визначити власний баланс між жорсткою організацією і спонтанністю у своїх діях.
Мислення спрямоване на ефективність. Якщо ми встановлюємо правила, ми повинні вірити у їх ефективність, а інакше позитивні зміни не можливі.
Все можна удосконалювати, так як резерви ефективності і розвитку не вичерпні.
Правило внутрішньої метафори. Дуже велику роль у формуванні синдрому емоційного вигорання відіграють внутрішні установки, те як людина сприймає себе як спеціаліста.
Деструктивність девізу «палаю для інших – згораю сам» очевидна.
Працівник, який досягнув певного професіонального рівня має уже сформований образ свого професійного «Я».
Якщо в процесі роботи виявлено, що цей образ має певні деструктивні елементи, його варто видозмінити, але не знищувати, тому що це може принести шкоду особистості. Внутрішні переконання варто міняти конструктивно, щоб з однієї сторони людина відчувала себе хорошим спеціалістом, який дійсно допомагає людям, а з іншої – була емоційно благополучною, врівноваженою і захищеною від стресу.
І на кінець, можна додати, що ще одним важливим фактором, який може спричинити емоційне вигорання є ставлення до своїх невдач.
Ідеальних людей не буває, тому усі час від часу помиляються, але кожен реагує на невдачу по-своєму. Якщо Ви не даєте собі права на помилку і картаєтесь за кожну невдачу, поява у Вас синдрому емоційного вигорання – це цілком прогнозована річ.
Тому стикаючись із труднощами інколи варто говорити собі: «немає нічого поганого, що не вийшло на добре», «все найскладніше уже позаду», «я не один, разом ми впораємось», «могло бути і гірше».
Такі прийомі позитивного мислення на перший погляд можуть здатися примітивними. Але на практиці вони вже тривалий час доводять свою ефективність.
Висновки до ІІІ розділу
Дослідження проводилося на базі ЗАТ «Планета-Буд». Досліджувану групу склали особистості професійного типу «людина-людина», контрольну – працівники інженерних спеціальностей.
Були обрані методики діагностики рівня «емоційного вигорання» В. Бойко та опитувальник «професійного вигорання».
Досліджуючи особливості вигорання типу «людина-людина», ми помітили, що специфіка роботи негативно впливає на їх здоров’я і тим самим сприяє пришвидшенню психоемоційного вигорання. Особливо сприяють цьому невизначеність змісту обов’язків та рольових рамок роботи, наявність «важких» клієнтів, та підвищена напруженість праці.
У практичній діяльності цього типу однією з головних причин негативних станів є конфлікти, які виникають між клієнтами-інвесторами та спеціалістами під час їх безпосереднього спілкування. Поява конфліктів, як одного з факторів, що призводять до певного негативного стану, обумовлена самою специфікою домовленостей між інвесторами та будівельною компанією.
Графік роботи занадто щільний, що призводить до дефіциту часу. Щодня працівники вимушені отримувати та обробляти велику кількість візитів та дзвінків. В обмежений термін фахівцеві доводиться не тільки визначати насущні проблеми відвідувача, але й знаходити найбільш оптимальні шляхи щодо їх вирішення. Це потребує від нього сталої концентрації уваги, постійної інтелектуальної боєздатності. Така специфіка праці обумовлює поступове підвищення психологічної та емоційної напруженості спеціаліста, призводить до виснаженості, роздратованості, незадоволеності результатами своєї роботи. Стан психічної втоми виявляється в тому, що працівник під кінець робочого дня незадовільно почуває себе, змінюються фізіологічні реакції: прискорюється пульс, підвищується тиск.
Саме тому виникає необхідність детального дослідження проблеми емоційного вигорання в сфері професійних типів та уточненні можливих шляхів подолання вигорання працівників на робочому місці.
РОЗДІЛ IV.