Проектування, впровадження і освоєння сівозмін
Запровадження сівозмін складається у розробки, затвердження і перенесення проекту сівозміни на території землекористування господарства. Освоєння – це поступовий перехід прийнятого чергування культур, який триває 2-3 і більше років. Сівозміна вважається освоєною тоді, коли в ній витримуються прийняті межі полів, а розміщення культур у полях після певних попередників відповідає прийнятій схемі.
Розробку проекту сівозмін починають з визначення спеціалізації господарства, напрямку його розвитку, вивчають кліматичні, грунтово-гідрологічні, організаційно-господарські умови.
Після цього приступають до складання організаційно-господарського плану, який включає план організації території і сівозмін.
При складанні проекту сівозмін необхідно:
1 – провести облік усіх земельних угідь, дати їм агровиробничу характеристику;
2 – розробити ефективну структуру посівних площ та визначити площу багаторічних насаджень;
3 – встановити необхідну кількість сівозмін у господарстві та розподілити культури між ними;
4 – визначити кількість полів у кожної сівозміні і скласти схему чергування культур;
5 – скласти план освоєння і ротаційну таблицю до кожної з прийнятих сівозмін;
6 – розробити систему обробітку ґрунту і удобрення кожної сівозміни, а також заходи боротьби з бур’янами, шкідниками, хворобами с/г культур;
7 – при цьому необхідно передбачити комплекс заходів по захисту ґрунту від ерозії.
Контрольні запитання.
1. Що таке сівозміна, беззмінна культура і монокультура?
2. Які причини викликають необхідність чергування культур у сівозміні?
3. Значення різних культур у підвищенні родючості ґрунту і їх оцінка як попередника.
4. Класифікація сівозмін, ознаки, за якими вона проводиться.
5. Проміжні культури, їх значення і класифікація.
6. Що розуміють під введенням і засвоєнням сівозміни?
Обробіток ґрунту
Обробіток ґрунту - механічна дія на ґрунт робочими органами машин та агрегатів з метою створення кращих умов для культурних рослин шляхом зміни його водно-повітряного, теплового та поживного режимів.
У процесі зміни суспільно-економічних формацій, розвитку природних наук, росту технічного забезпечення сільського господарства змінювались прийоми регулювання родючості ґрунту. Щоб вибрати раціональні способи обробітку ґрунту, необхідно враховувати місцеві конкретні умови.
Задачі обробітку ґрунту:
- зміни будови орного шару ґрунту і його стану для складення сприятливих водно-повітряного та теплового режимів;
- посилення кругообігу поживних речовин шляхом підняття їх з більш глибоких горизонтів ґрунту і вплив у необхідному напрямку на мікробіологічні процеси;
- знищення бур'янів, збудників хвороб та шкідників сільськогосподарських культур;
- заробляння у ґрунт рослинних залишків і добрив,
- захист ґрунтів від ерозії;
- утворення умов для заробки насіння культурних рослин на оптимальну глибину;
- утворення борозенок та гребенів.
. Враховуючи особливості обробки ґрунту, студент повинен знати окремі прийоми обробітку та технологічні процеси.
Прийоми обробітку ґрунту – це одноразова дія на грунт сільськогосподарськими знаряддями з метою виконання того чи іншого завдання (оранка, лущення, культивація, боронування, коткування і т.д.)
Технологічні процеси - перевертання, кришення, рихлення, переміщування
ущільнення, вирівнювання, підрізання бур'янів, які відбуваються при виконанні різних прийомів обробітку.
Важливо знати шляхи утворення потужного орного шару у різних грунтово-кліматичних зонах України.
Мінімалізація обробітку грунту –це науково обгрунтований обробіток грунту, що забезпечує зниження енергетичних, трудових та матеріальних витрат через зменшення кількості і глибини обробітків, поєднання кількох операцій в одному робочому процесі та застосування гербіцидів. Необхідність мінімалізації обробітку грунту обумовлена погіршенням фізичних властивостей, пов'язанних з родючістю. Крім того, на обробіток грунту припадає близько третини всіх витрат на вирощування сільськогосподарських культур і обгрунтована економія цих витрат сприяє рентабельності виробництва.
Мінімалізація обробітку грунту актуальна не лише з погляду економії затрат, але і з погляду охорони грунту від фізичної деградації. За сезон поле підлягає ущільненню різними механізмами в середньому 3-5, а під просапними культурами 8-12 разів, внаслідок чого погіршується водний, повітряний, поживний режими, зумовлені зміною фізичних властивостей під впливом ущільнення, що негативно позначається на умовах розвитку культур. Щоб запобігти шкідливому впливу ущільнення грунту сільськогосподарською технікою, необхідно дотримуватись раціонального її використання: обробіток грунту вести лише в період його фізичної спілості; в ранньо-весняний період використовувати гусеничні трактори, а якщо колісні, то тільки із здвоєними колесами; застосовувати комбіновані широкозахватні агрегати: чергувати обробітки за глибиною і способами.
Необхідно звернути увагу на системи обробітку ґрунту. Під системою обробки розуміють сукупність прийомів о6ро6їтку ґрунту, які викуються у відповідній послідовності і підпорядковані вирішеннюїї головних задач стосовно до грунтово-кліматичних умов.
Єдиної системи обробітку ґрунту не може бути. Система обробітку видозмінюється в залежності від природних умов, біологічних особливостей культури, забур'яненості полів, присутності шкідників та хвороб, попередників та особливостей ґрунтового покриву.
В залежності від забур`яненості основний обробіток грунту складається з лущення стерні та зяблевої оранки. Проти кореневищних бур'янів –лущення дисковими знаряддями у двох взаємноперпендикулярних напрямках на глибину розміщення кореневищ (частіше 10-12 см). Після проростання кореневищ до білих шилець оранка плугами з передплужниками. Коренепаросткові бур'яни знищують дворазовим лущенням: перше –дисковими знаряддями на глибину 6-8 см, а друге – після відростання розеток лемішними на 12-14 см з наступною полицевою оранкою. Ефективними є боронування ярих культур до і після сівби при наявності малорічних бур'янів. Два-три досходових боронування кукурудзи, соняшнику, картоплі майже повністю звільняють поле від однорічних бур'янів, особливо при поєднанні до- і післяпосівного боронування з культивацією міжрядь.
Студент повинен звернути особливу увагу на систему обробітку ґрунту під ярі культури, яка включає основний, передпосівний обробіток поля. Необхідно також знати систему обробітку ґрунту під озимі культури, включаючи обробіток чистих та зайнятих парів та непарових попередників, знати, де і як застосовують мінімальний обробіток ґрунту, як боротися з водною та вітровою ерозією.
В останні роки багато господарств отримують високі і сталі врожаї на зрошуваних землях. Студенту необхідно знати особливості обробітку ґрунту при вирощуванні сільськогосподарських культур на зрошуваних ділянках.
Велике значення для отримання високих врожаїв польових культур при зрошенні має передпосівний обробіток ґрунту. Студент повинен вивчити способи посіву сільськогосподарських культур, вміти дати оцінку якості обробітку ґрунту і сівби. Студент повинен знати, за якими критеріями оцінюється якість обробітку ґрунту, посіву, догляд за посівами.
Наприклад:
лущення оцінюється вищім балом за умов проведення цього агрозаходу у строк — одраз за збиранням врожаю культури, встановленої глибини, підрізання бур'янів — повне, огріхи відсутні;
оранка відмінна або гарна буває за умов:
- проведення її в кращі агротехнічні строки;
- оранка загінного або комбінованого способу;
- встановленої глибини (20-22 см, 25-27 см, 28-30 см);
- відсутністю глибистості;
- повної заробки пожнивних решток;
- відсутністю огріхів.
Контрольні запитання.
1. Наукові основи та задачі обробітку ґрунту.
2. Технологічні процеси при обробітку ґрунту.
3. Поняття про прийоми та системи обробітку ґрунту.
4. Контроль якості обробітку ґрунту, посіву та догляд за посівами сільськогосподарських культур.
5. Поняття про мінімалізацію обробітку ґрунту.
Розділ 3. Агрохімія