Причини пошкодження і загибелі озимих зернових культур під час перезимівлі та заходи запобігання їх загибелі

Зимостійкість – здатність рослин переносити неблагоприємні умови у зимовий і ранньовесняний періоди, це біологічна властивість рослин, але вона може змінюватись під впливом умов життя (благоприємні осінні умови – ясна сонячна погода з теплими днями і прохолодними ночами, сприяють кращій закальці рослин та підвищенню їх стійкості до зимових умов).

Морозостійкість (холодостійкість) – здатність протидіяти низьким температурам. З озимих найбільш морозостійке жито (–25⁰С), пшениця (–16–18⁰С), ячмінь (–12⁰С).

Вимерзання – під впливом низьких температур в клітинах рослин утворюється лід, що призводить до пошкоджень (снігозатримання, виведення морозостійких сортів).

Випрівання – при випадінні снігу на талий грунт. Загибель рослин від грибного захворювання – снігової плісені та інших несприятливих умов (ущільнення снігу важкими катками для промерзання ґрунту і запобіганню інтенсивного дихання рослин, недопускання ранніх загущених посівів і осіннього переростання ) .

Вимокання – у понижених місцях, де накопичуються талі води рослини гинуть від нестачі кисню (восени ви копка канав для відводу вод).

Льодова кірка – висяча та притерта (першу порушують шпоровими та рубчастими катками, другу – розсіюють золу, сажу, торф’яну кришку для прискорення таїння льоду).

Випирання – внаслідок відтаювання та замерзання ґрунту взимку та навесні рослини випираються з ґрунту з частковим пошкодженням коренів (проведення основного обробітку ґрунту за місяць до сівби, прикочування озимих кільчастими або рубчастими катками).

Видування та засікання – під час ураганного вітру, чорних та піщаних завірюх (кулісні пари, полезахисні лісосмуги, прикочування ґрунту після сівби).

. Для успішної перезимівлі необхідно комплекс агротехнічних заходів: своєчасний високоякісний обробіток ґрунту для забезпечення знищення бур‘янів , утворення пухкого шару ґрунту та накопичення вологи, своєчасна сівба з внесенням фосфорних і калійних добрив, додержання встановлених для даної культури і району оптимальних норм висіву, глибини заробки насіння, протруювання насіння перед сівбою, снігозатримання.

Контроль за перезимівлею.

Озима пшениця.

Біологічні особливості і вимоги до факторів життя.

Температура.

У різні періоди вегетації різні вимоги до температурних умов. Мінімальна температура проростання насіння у посівному шару ґрунту 1-2⁰ С.Оптимальні строки посіву озимої пшениці при температурі повітря 14-17⁰ С. Для осіннього розвитку її при посіві по чорному пару потрібно 45-50 діб, по зайнятому-50-55. Рослини за цей період ( при переході середньодобової температури повітря через 5⁰ С та достатньому зволоженні) гарно розвиваються та досягають високої зимостійкості. У безсніжні зими озима пшениця вимерзає при –16...-18⁰ С, при сніговому покриві 20 см витримує морози до –30⁰ С.

Озима пшениця куститься восени та весною. Посилене кущення відбувається при достатньої вологості та температурі 8-10⁰ С. Із зниженням температури до 3-4⁰ С воно припиняється. Строки посіву впливають на стійкість озимої пшениці до низьких температур. За своєчасним висівом до зими рослини утворюють 3-4 стебла. Висока температура весною та недостатня кількість вологи у грунті не сприяє кущенню. Висока температура (35-40⁰ С) при сухості повітря під час наливу зерна призводить до утворення мілкого та щуплого зерна.

Вологість.

Оптимальна вологость грунту 70-74% ПВ. Для набубнявіння та початку проростання насіння потребується 45-50% води до маси повітряно- сухого зерна. Озима пшениця добре використовує осінню та весняну вологу, розвиває глибоку кореневу систему, гарно засвоює поживні речовини та менше потерпає від посухи ніж ярові культури. Від посухи та суховіїв вона менше пошкоджується завдяки раннього визрівання.

Найбільшої кількості вологи треба у період - виходу в трубку - цвітіння. Недостатня її кількість після цвітіння - призводе до череззерниці та пустоколосості, у кінці молочної на початку воскової стиглості - до зниження маси 1000 зерен. У фазі воскової стиглості стебла та листя жовтіють., потреба рослин у вологості зменшується, а у кінці воскової стиглості пшениці волога не потрібна. Транспіраційний коефіцієнт 250-350 в залежності від кліматичних умов та сортових особливостей.