Збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків

Підприємство може самостійно фінансувати санаційні заходи одним з двох прийомів в залежності від обраної стратегії (агресивної чи захисної):

1)збільшення вхідних грошових потоків підприємства:

1.1) збільшення виручки від реалізації;

1.2) реструктуризація активів;

1.3) згортання довгострокових фінансових вкладень;

2) зменшення вихідних грошових потоків:

2.1) зменшення собівартості продукції;

2.2) зменшення витрат, що не відносяться на собівартість продукції;

Головним симптомом фінансової кризи на підприємстві, як правило, виступає зниження виручки від реалізації продукції, робіт, послуг. Розмір виручки від реалізації залежить від двох основних факторів: обсягу реалізації продукції та ціни реалізації. Для збільшення обсягу реалізації слід зробити більш активною збутову політику підприємства, тобто стимулювати маркетинговий відділ. Завдання вибору правильної ціни одиниці продукції належить планово-економічному або фінансовому відділу підприємства.

Реструктуризація активів (оптимізація структури капіталу) пов'язана зі зміною структури та складу активів балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів). В рамках реструктуризації активів виокремлюють такі види санаційних заходів:

1. Мобілізація прихованих резервів. Розмір прихованих резервів в активі балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю.

2. Використання зворотного лізингу (господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг). Наприклад, збиткове підприємство продає лізинговій компанії адміністративну будівлю з одночасним укладанням договору про лізинг цього об'єкта нерухомості.

3. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі.

4. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо).

5. Продаж структурних підрозділів (філій) та об'єктів основних фондів. За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності.

6. Використання факторингових операцій, тобто продаж дебіторької заборгованості зі знижкою банкам або іншим фінансовим установам.

Одним із головних напрямків підвищення платоспроможності та відновлення фінансової стійкості підприємств, що перебувають у фінансовій кризі, є зменшення вихідних грошових потоків.

Вихідні грошові потоки підприємства класифікуються таким чином:

1) оплата товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість продукції;

2) оплата товарів, робіт, послуг, які не належать до валових витрат;

3) здійснення реальних та фінансових інвестицій;

4) сплата податків та інших платежів до бюджету;

5) повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку.

З вищенаведених потоків для підприємства найважливішими є грошові потоки, які спрямовані на оплату собівартості продукції та інших витрат, які не належать до валових.

Одним з основних заходів санаційного менеджменту є заходи щодо зниженню витрат і зменшенню собівартості продукції.

Для цього варто проаналізувати витрати підприємства. Як показує практика, зріст витрат підприємства відбувається по наступних основних причинах:

· через зменшення обсягів виробництва;

· через зріст виробничих витрат;

· через зростання кількості оплачуваних і неоплачуваних простоїв;

· через використання застарілої технології й основних засобів;

· через дисбаланс виробничих потужностей і ін.

Фактори зниження собівартості продукції:

– підвищення технічного рівня виробництва;

– вдосконалення організації виробництва і праці;

– зміна структури та обсягу виробництва.

Одним з найважливіших показників успішності роботи менеджменту є зусилля по зниженню собівартості продукції. Вважається, що значно легше виявити резерви зниження витрат, чим можливості (резерви) одержання додаткового доходу і прибутку. Численні приклади показують, що там, де перед керівництвом і персоналом поставлена задача зниження витрат і колектив готовий шукати ці резерви, завжди знаходять безліч можливостей це зробити.

Звичайна діяльність по визначенню рівня витрат, значень собівартості і їхніх змін по різних статтях і позиціям (факторам), спирається на ряд методик і підходів.

Плани використання ресурсів і комплектуючих можуть бути розроблені по окремих видах продукції і по окремих видах витрат. Для визначення резервів варто проаналізувати динаміку відхилень споживаних ресурсів від їхніх планових значень, співвіднести ці показники з результатами діяльності підрозділів і підприємства в цілому, виявити причини відхилень.

Досить важливі фактори, що впливають на появу відхилень фактичних показників від нормативних, - це зміна обсягів виробництва, зміна цін, а також зміна норм витрат на виробництво одиниці продукції і ряд інших. Цей метод орієнтований тільки внутрішні показники даного підприємства і дає оцінку змінам, що вже сталися, що неадекватні нинішньому станові підприємства. Однак, цей метод ефективний, якщо зміни зовнішнього середовища досить повільні і зберігають еволюційний характер.

На підприємстві, при аналізі даних за результатами роботи в сьогоденні і попередніх звітних періодах повинна бути виявлена частка витрат, що не зв'язані з основною виробничою діяльністю, тобто:

· перевитрата сировини, матеріалів, що комплектують і т.д. у процесі виробництва, збереження, транспортування;

· перевитрата енергії і паливних ресурсів на виробничі і невиробничі нестатки;

· перевитрата грошових коштів (або їхнього еквівалента при бартерних постачаннях) при придбанні сировини, матеріалів, що комплектують, енергії;

· перевитрата грошових коштів при доплатах працівникам у випадку порушення нормальних умов праці (робота у позаробочий час, приписки і т.д.);

· ненормативні витрати при простоях техніки і працівників (порушення трудової і технологічної дисципліни, погана організація виробничого процесу) і т.п.

Узагальнені розрахунки змін рівня витрат проводять при формуванні планів. Вони корисні для вивчення динаміки витрат і доходів; перевірки відповідності вартісних і матеріальних показників.

На базі факторного аналізу проводиться розрахунок рівня витрат по окремих факторах (по місцях виникнення витрат, по окремих групах витрат) Використовуючи ці дані, рекомендують відслідковувати динамікові зміни собівартості і неї складових.