Стратегічні напрями прориву
Професор М. С. Слободяник досліджував бібліотечну справу в різних напрямах. Одне із його досліджень це стратегічні напрями прориву в Україні. Адже, в українській бібліотечній справі часто відбувається кризовий стан, який має потребу вийти з неї, щоб розвиватись та виконувати необхідні функції для суспільства. М. С. Слободяник дослідив питання, як вийти бібліотечній справі України з кризового стану.
Професор вважав, що «вихід бібліотечної справи України з кризового стану можливий лише на основі розробки і реалізації стратегії прориву, що передбачає концентрацію фінансового і кадрового потенціалу на пріоритетних напрямках, реалізація яких забезпечить досягнення якісних змін у функціонуванні бібліотечної системи України та її рівноправного входження до світового інформаційного простору» [13].
В наш час, на підставі узагальнення української бібліотечної справи та світових тенденцій її розвитку пропонують для обговорення п’ять напрямів, що мають потребу в фінансуванні та кадрового потенціалу. Серед цих п’яти напрямів професор виділив: формування та збереження бібліотечних фондів як стратегічного інформаційного ресурсу суспільства; формування національної електронної бібліотеки; створення розподіленої бази даних національної бібліографії України; формування в структурі бібліотек центрів інформаційного забезпечення органів державної влади або місцевого самоврядування; оптимізація системи підготовки і перепідготовки кадрів.
Для реалізації формування та забезпечення збереження бібліотечних фондів як стратегічного інформаційного ресурсу суспільства, кошти на поповнення бібліотечних фондів мають бути віднесеними до захищених статей бюджету бібліотеки. Відповідальність за виділення цих коштів має бути покладено на засновника (власника) бібліотеки, а відповідний контроль – на Рахункову палату України. До загальнодержавних завдань належать консервація та реставрація унікальних і цінних фондів.
Освоєння новітніх технологій дозволяє налагодити оцифровку цих документів для створення страхових фондів та представлення історико-культурних документів у мережі Інтернет.
Формування національної електронної бібліотеки складається з двох складових – повнотекстової бази наукових та історико-культурних документів та метаінформації (електронного каталогу), що дозволяє оперативно знайти первинні документи. Розробка і реалізація вимог щодо якості документів, що включені до електронної бібліотеки, є необхідною умовою досягнення якісно нового рівня інформаційного забезпечення суспільства в цілому і кожного громадянина України зокрема.
Створення розподіленої бази даних національної бібліографії України складається з двох частин – ретроспективної (український бібліографічний репертуар, про який мріяли багато поколінь української інтелігенції) та поточного бібліографічного обліку, об’єктом якого мають бути документи на різних носіях, що вийшли в Україні. Використання можливостей інформаційних технологій дозволить на основі міжнародної співпраці забезпечити поповнення цієї бази екстеріорикою (українською, що виходить за межами держави).
Розв’язання цього завдання суттєво сприятиме підвищенню ролі бібліотек у розвитку морального та інтелектуального потенціалу українського суспільства і суттєвого підвищення міжнародного іміджу України.
Формування в структурі бібліотек центрів інформаційного забезпечення органів державної влади або місцевого самоврядування вже частково реалізується провідними бібліотеками – НБУВ, НПБУ, ДНСГБ. Певний досвід мають також низка обласних і міських бібліотек. Надання цій роботі системного характеру суттєво посилить авторитет бібліотеки у владних структурах. Це дозволить значно ефективніше використовувати інформаційний потенціал бібліотек для схвалення ефективних управлінських рішень.
Оптимізація системи підготовки і перепідготовки кадрів зумовлює розвиток безперервної бібліотечної освіти, що передбачає перехід від підвищення кваліфікації до перепідготовки, яка має здійснюватися системно, враховуючи сучасні вимоги і перспективні тенденцій розвитку бібліотечної справи в Україні та світі.
Реалізація вищеназваних стратегічних напрямів потребує якісного законодавчого і наукового забезпечення. Новий бібліотечний закон, на думку М. С. Слободяника, має вирішити два основних завдання – зняти на законодавчому рівні все, що заважає бібліотекам працювати та забезпечити соціальний захист бібліотечних працівників.
Отже, професор М. С. Слободяник приділив чи мало часу дослідженню стратегічних напрямів прориву в бібліотечній справі в Україні.