Базова модель бібліотеки як соціально-комунікаційної інституції

Питання розробки базових моделей бібліотек як культурних, інформаційних та освітніх центрів знаходиться на теоретико-методологічному рівні бібліотекознавства як дисципліни та довгий період у центрі уваги бібліотечних фахівців.

Системно-функціональну модель бібліотеки запропонував М. С. Слободяник, яка складається з чотирьох елементів – функції, структура, технології, організація. Професор вважав, що виражену комунікаційну спрямованість мають елементи функції і технологія. Зокрема серед сутнісних функцій бібліотеки існує комунікаційна функція. Значну комунікаційну орієнтацію мають інші функції – документальної пам’яті, інформаційна та когнітивна. Елемент технологія є забезпеченням активізації комунікаційних процесів, що відбуваються в бібліотеці. Все вищезазначене призначено для відображення загальних закономірностей функціонування бібліотеки під впливом зовнішнього середовища.

«Зокрема у 2009 р. про необхідність оновлення теоретичних засад бібліотекознавства йшлося у публікації М. С. Слободяника, а необхідним елементом такого оновлення було визначено розроблення моделі бібліотеки як інституції, що входить до системи соціальних комунікацій. На підставі критичного огляду змістовно-логічних моделей, які найбільш повно репрезентовані в монографіях професорів В. П. Леонова, М. С. Слободяника, Ю. М. Столярова, автор аналізованої публікації доходить висновку, що жодна з існуючих моделей не відображає у повну міру бібліотеку як соціально-комунікаційну інституцію, що зумовлює необхідність розробки саме такої моделі» [3].

М. С. Слободяник вважав, що модель, яка відображає у повній мірі бібліотеку як соціально-комунікаційну інституцію має відповідати таким вимогам: мати високий рівень абстракції, але обов’язково бути схожою на оригінал; бути керованою; відображати ресурси і засоби комунікаційної діяльності; мати елементи необхідності та достатні для репрезентації бібліотеки у соціально-комунікаційному контексті. Відповідно з цими вимогами Михайло Семенович запропонував модель бібліотеки, яка складається з таких елементів як: інформаційний потенціал, інформаційна діяльність, комунікаційний процес та управління. Дані елементи знаходяться між собою у взаємозалежності та у відношеннях взаємозв’язку.

До елементу «інформаційний потенціал» основними складовими визначений фонд, каталоги та електронні бази даних. Дані елементи повинні відповідати інформаційним потребам суспільства і особистості як учасника процесу комунікації.

Елемент «інформаційна діяльність» покликаний забезпечити ефективний пошук і надання читачам бібліотеки первинних і вторинних документів, а також синтезованої та інтегрованої інформації. Результатом інформаційної діяльності розробляється система інформаційної продукції та послуг для читачів і зовнішніх користувачів бібліотеки. Даний елемент покликаний забезпечити ефективне використання інформаційної потенціалу в бібліотечній комунікаційній діяльності.

В елементі «комунікаційний процес» професор виділяє такі основні комунікаційні відносини як: бібліотекар — читач; бібліотекар — бібліотекар; читач — бібліотекар; читач — читач; віддалений користувач — сайт бібліотеки; читач — інтернет-ресурси. В змістовному наповненні цих відносин чільне місце займають потенціал інформації та результати бібліотечної інформаційної діяльності.

До основних завдань управління виділяється моніторинг функціонування основних елементів моделі та оперативне внесення до них необхідних змін, спрямованих на підвищення їхньої ефективності. Це дозволить розробити стратегію і тактику розвитку комунікаційної діяльності бібліотеки.

«Запропонована модель розглядається автором як базова, що дає підстави багатьом дослідникам у подальшому долучитися до її доповнення й розвитку. Підтримуючи прагнення відомого українського бібліотекознавця і документознавця привернути увагу фахової спільноти до такого важливого питання як метологічного, так і конкретно-змістовного і діяльнісного характеру: від питання визначення місця у такій моделі техніко-технологічній складовій інформаційного потенціалу (нам ближче термін «ресурс») та інформаційної діяльності, кадрового ресурсу (людський потенціал, система підготовки й перепідготовки кадрів) тощо» [3].