Промисловий переворот у Німеччині
Промисловий переворот у Німеччині розпочався у 30-ті рр.
ХІХ ст. і лише в текстильній промисловості окремих німецьких дер-
жав. До середини ХІХ ст. він не вийшов за межі початкової стадії, що
й зумовило переважання ремісничого виробництва. Це пояснювалось
тим, що в першій половині ХІХ ст. зберігалась феодальна роздробле-
ність, продовжувалось звільнення селян, Німеччина була віддалена
від світових торговельних шляхів.
Створення митного союзу в 1833 р., який став першим кроком до
об’єднання німецьких держав в одне економічне ціле, та буржуазна
революція 1848 р., в результаті якої були ліквідовані залишки феода-
льних відносин та політичне домінування феодалів, частково усунули
перешкоди на шляху індустріалізації країни.
Промисловий переворот у Німеччині мав свої особливості. У ро-
ки перевороту в країні розвивалась переважно важка промисловість, а
легка – відставала. Основними стимулами розвитку промисловості
було будівництво залізниць та воєнні потреби. У результаті прискоре-
ного будівництва залізниць Німеччина, розташована в центрі Європи,
опинилась у центрі європейської сітки залізниць. Пруссія прагнула
об’єднати Німеччину, тому виникла необхідність виробництва пере-
дової воєнної техніки. У зв’язку з цим провідну роль у промисловості
відігравали саме воєнні підприємства, серед яких перше місце посіда-
ли артилерійські заводи Круппа.
До особливостей промислового перевороту в Німеччині варто ві-
днести ту обставину, що промислові об’єкти будувались на півстоліт-
тя пізніше англійських і тому комплектувались найновішою на той
час технікою, завезеною з Англії. У самій Німеччині в означений пе-
ріод були відкриті способи виробництва анілінових барвників, винай-
дено динамо-машину, що зумовило стрімкий розвиток хімічної та
електротехнічної промисловості.
Специфікою промислового перевороту стало використання для
розвитку промисловості капіталів поміщиків, які мобілізувались через
акціонерне підприємництво. Промислові фірми та банки створюва-
лись як акціонерні, продавали акції юнкерам, отримуючи їх капітали.
Як наслідок, юнкери отримали міцні позиції не лише в сільському го-
сподарстві, а і в промисловості.
У результаті зазначених процесів Німеччина посіла третє місце у
світі за обсягами промислового виробництва, поступившись Англії та
США. За першу половину ХІХ ст. обсяги зовнішньої торгівлі зросли
вдвічі, а в 50-60-ті рр. – втричі. В експорті країни переважала промис-
лова продукція (вугілля, машини, тканини), в імпорті – сировина та
сільськогосподарська продукція.
Розвиток капіталізму в сільському господарстві Німеччини відбу-
вався шляхом перетворення феодальних маєтків у великі капіталістичні
господарства (шляхом перетворення поміщиків (юнкерів) у сільських
капіталістів), а селян – у найманих працівників. При цьому експлуатато-
ри та експлуатовані залишались на своїх місцях, змінювалась лише
форма експлуатації. Такий шлях утвердження капіталістичних відно-
син у сільському господарстві В. Ленін назвав прусським. Він був до-
сить болісним для селян, оскільки невеликі земельні наділи не могли
забезпечити їх життя, прив’язували до господаря та дозволяли експлу-
атувати. Водночас юнкери переходили до великого товарного вироб-
ництва, застосовуючи інтенсивні технології.
40 пром. Перев.. США
США. У ХVІІ ст. Англія створила низку колоній на Атлантичному
узбережжі американського материка. У результаті боротьби з Нідер-
ландами і Францією вона значно розширила свої володіння в Північ-
ній Америці.
У північних англійських колоніях (Нова Англія) розвивались
різноманітні промисли (хутряний, рибальство, скотарство), примітивні
мануфактури (деревообробні, суднобудівні, текстильні). У сільському
господарстві домінували дрібні і середні фермерські господарства то-
варного характеру. Земля могла вільно відчужуватись.
Північні колонії виникали з вільних союзів людей, яких влада єв-
ропейських країн переслідувала за релігійні переконання (квакери,
пуритани, індепендисти, гугеноти). Вони відзначались підприємливіс-
тю та енергійністю. На півдні англійські колонії засновувались торго-
вельними компаніями та англійським урядом. Тут розвивались великі
плантаційні господарства, які спеціалізувались на вирощуванні тютю-
ну, рису, бавовни, цукрової тростини. Тютюн та рис стали основними
статтями експорту, що давало великі прибутки. На плантаціях викори-
стовувалась праця рабів.
Колонії мали свої органи самоуправління – законодавчі зібрання,
ради при губернаторах. Незважаючи на це, вони вважались частиною
Англії, а жителі – підданими короля.
Щоб обмежити конкуренцію американської буржуазії, Англія чи-
нила опір економічному розвитку колоній. На основі навігаційних актів
колонії позбавлялись права вільної торгівлі. Не дозволялось переробляти
сировину, її можна було лише вивозити, а отже, можливості створювати
фабрики обмежувались. З 1770 р. до Північної Америки заборонили ви-
возити щойно винайдені машини. Колоніям дозволялось торгувати лише
з Англією, мито на іноземні товари було збільшене.
У такій ситуації постала проблема ліквідації британського пану-
вання та творення незалежної держави. Війна за незалежність закін-
чилась перемогою північноамериканських колоній. У 1776 р. було
проголошено нову незалежну державу – Сполучені Штати Америки.
Одночасно ця війна була і буржуазною революцією, внаслідок чого
знищувались феодальні маєтки, конфісковувались і розподілялись зе-
млі прихильників Англії. На Заході створювався фонд державних зе-
мель, що сприяло розвитку фермерства.
Поява потужної самостійної держави стала головним чинником її
економічного зростання. Промисловий переворот розпочався у Півні-
чних штатах в останньому десятилітті ХVІІІ ст. і тривав до середини
ХІХ ст.