Родина складноцвіті або айстрові
Родина складноцвіті є єдиною в порядку складноцвітих. Це найбільша родина серед дводольних рослин. В ній більш як 20 000 видів і поширені вони по всіх континентах. Серед складноцвітих зустрічаються невеличкі дерева, кущі, ліани, напівкущі, але частіше - багаторічні та однорічні трави. Таке розмаїття форм і широке поширення свідчить про те, що складноцвіті найвисокоорганізованіші рослини. Багато родів знаходяться в стадії інтенсивного еволюційного процесу. Рослини цієї родини мають високу продуктивність насінного та вегетативного розмноження.
Характерна ознака складноцвітих - це суцвіття кошик, що зовні нагадує квітку. Іноді більш дрібні кошики зібрані в складний щиток, або волоть (наприклад, як у полину гіркого). Зовні кошик оточений накривними листками, які утворюють обгортку.
Основа кошика утворена розширеним ложем суцвіття, на
якому розташовуються квітки, що щільно прилягають одна до одної. Вони п`ятичленні: 5 видозмінених чашолистків, 5 пелюсток, гінецей з двох плодолистків. Чашечка видозмінена в чубок, який складається з різних по кількості і видів щетинок, волосків, виростів. Чубки складноцвітих утворюють своєрідний парашутик, як, наприклад, у кульбаби, який відіграє важливу роль у поширенні насіння. За будовою віночка розрізнюють 4 типи квіток: трубчасті, язичкові, несправжньоязичкові, лійковидні. Віночок трубчастої квітки зростається в трубку (звідки і назва квітки) і у верхній розширеній частині розщеплюється на п`ять зубчиків. Язичкова квітка має вкорочену трубку, але верхня частина віночка витягнута в язичок, який теж розщеплений на п`ять зубчиків. Несправжньоязичкова квітка утворена не п`ятьма пелюстками, а трьома і, звичайно, на кінці язичка є три зубчики. Ці квітки часто лише маточкові або зовсім безплідні і розташовуються по краю кошика. Лійковидні квітки нагадують трубчасті, але верхня частина розширена у вигляді лійки. Ці квітки розташовуються також по краю кошика і не мають ні тичинок, ні маточок (наприклад, у волошок).
Рисунок 2 - Квітки складноцвітих: А - трубчасті; Б - язичкові; В - лійковидні; Г - несправжньоязичкові; 1, 7 - волошка синя; 2 - полин гіркий; 3 - кульбаба лікарська; 4, 8 - цикорій звичайний; 5 - соняшник однорічний; 6 - волошка лучна
Розміри кошика у дикорослих складноцвітих невеликі - від одного до кількох сантиметрів. Лише у соняшника однорічного він може досягати 60 см. У полину кошик зовсім крихітний -
всього 2 - 4 мм. Квітки в одному кошику неоднакові. В центральній частині кошика розташовані трубчасті, а по краю кошика - несправжньоязичкові, або лійковидні. Язичкові квітки з крупними яскраво забарвленими язичками розташовані по самому краю, що робить суцвіття більш помітним для запилювачів. Для приваблювання комах багато складноцвітих виділяють нектар, тому вони добрі медоноси. У непогоду, коли неможливе перехресне запилення, квітки можуть самозапилюватися. У деяких складноцвітих відома ще одна особливість - можливість розвитку насіння без запилення. Це явище отримало назву апоміксісу(від грецьк. apo- вдалині + mixis- зміщування). Таким способом, розвивається насіння відомої всім кульбаби, а також нечуйвітра та інших. Розвиток без запліднення відомий і в тваринному світі. Таке явище - розвитку яйцеклітини без заплілнення - в біології отримало загальну назву партеногенезу.
Родину складноцвітих поділяють на дві підродини - айстрові, до складу якої входить більшість рослин цієї родини та латукові або цикорієві.
Економічно найважливішим є рідсоняшник.В ньому біля 70 видів і, звичайно, соняшник однорічний. Ця популярна рослина була завезена з Америки в Європу іспанцями на початку XVI ст. Але довго соняшник вирощувався виключно як декоративна рослина. В Росію і на Україну ця рослина потрапила в XVII cт. В 30-ті роки ХІХ ст. кріпак графа Шереметьєва селянин Д.І.Бакорєв поклав початок добуванню олії. З цього часу почалося виведення різних сортів соняшника. Менш популярний інший вид роду - соняшник бульбистий, або топінамбур, або земляна груша. В Північній Америці топінамбур росте як дика рослина, досягаючи у висоту від 1,5 до 4 м. Це цінна кормова та технічна культура.
Види роду амброзіяє небезпечними бур`янами. Їх пилок викликає алергічне захворювання - сінну лихоманку. Амброзії - американські рослини, але завдяки великій витривалості та продуктивності, вони розселилися по всьому світу. До таких бур`янів належить і нетреба звичайна. Представники роду
чередаростуть скрізь, особливо їх багато в Америці. Сім`янки череди мають на кінчику зубці, за допомогою яких чіпляються за вовну та пір`яний покрив тварин або одяг людини. Череда трироздільна - звичайний для нашої місцевості бур`ян, що росте на зволожених місцях, берегах струмків, річок, озер. Ця рослина цінна, як лікарська, і часто використовується для лікування хвороб шкіри.
Згадаємо рід жоржину.Це багаторічники з бульбовидними потовщеннями коренів. Родом вони з ГваТема. ли та Мексики. Культурні жоржини нараховують більш як 8 000 сортів. Багатьом відомі махрові сорти рудбекії роздільнолистої, родом з Північної Америки. Гарні суцвіття рослин з роду гайлардія - гайлардія остиста, г. гарна та інші. Багато видів вирощують як декоративні. Наприклад, стокротки багаторічні, які більш відомі по червоних ніжно забарвлених квітках.
Рід полиннараховує до 400 видів, які ростуть лише в Північній півкулі. Ці рослини полюбляють посушливі райони і невибагливі до ґрунтів. Вони слугують гарним кормом для тварин. Відвар полину гіркого є добрим лікарським засобом при лікуванні шлунково-кишкових захворювань. Полин також прославився в лікеро-горілчаному виробництві (при приготуванні напоїв “абсент”, “вермут” та інш.). В роді деревій також багато рослин, що застосовуються в народній медицині.
Цілу групу рослин, що належать до різних родів, називають ромашками. Справжні ромашки мають порожнє всередині квітколоже. Найбільш відома ромашка аптечна і ромашка, що немає язичкових квіток - ромашка пахуча. Звичайною рослиною наших пустирів є пижмо звичайне - старовинна лікарська рослина з роду пижмо.
Великою популярністю та заслуженою славою користуються хризантеми.Вони належать до двох родів: рід хризанТема. з трьома видами - хризанТема. кілювата, х. увінчана та х. посівна. Багаторічні хризантеми належать до роду дендранТема. , що нараховує до 50 видів. Початок тисячам сортів багаторічних хризантем дали два види: хризанТема. дрібноквіткова та х. вели-коквіткова. В Китаї та Японії цим
квітам вклонялися з давніх часів. В Японії хризанТема. є символом сонця та імператорським гербом, а один з вищих орденів цієї країни носить назву “Ордена хризантеми”. З ХІХ століття хризантеми починають культивуватися по всіх країнах світу. Популярність цих квітів пояснюється й тим, що вони цвітуть і пізно восени, і рано навесні, коли інші рослини ще не цвітуть або вже відцвіли.
З роду оманможна відмітити цінну лікарську рослину оман високий. Цілющі властивості має його корінь і кореневище, що лікують від “дев`яти хвороб”. Інша рослина- сухоцвіт багновий використовується як сильний засіб, що знижує кров`яний тиск. Рід підбілвідомий рослинами, які зацвітають рано навесні. Відвар з їх кошиків є сильним засобом від кашлю.
В нашій місцевості добре відомі рослини з роду календулаз 20 видами. Календула лікарська здавна культивується як декоративна та лікарська рослина. З неї отримують також нешкідливий барвник для харчових продуктів.
Рід волошка включає до 500 видів. Добре відомі всім, як бур`яни та лікарські трави, волошка синя та в. лучна.
Серед складноцвітих є і колючі рослини. Це рослини роду будяк, татарник, відкасник. В роді лопух 8 видів дворічних рослин. Лопухи добрі медоноси, а їх коріння - старовинний засіб для укріплення волосся. Настій коренів лопуха на мигдальній або оливковій олії носить назву реп’яхової олії.
Рід цикорійпідродини цикорієвих представлений в рослинності України 4 видами. Один з них - цикорій звичайний - служить джерелом продукту “цикорій”, який додають до кави або замінюють її. Цикорій - цінна лікарська рослина, що поліпшує роботу травної системи.
Інший рід цієї підродини кульбабадобре відомий кожному з дитинства. Її дозріле насіння з чубками здувається з квітколожа навіть при легкому подихові вітру. Дуже близький до кульбаби рід нечуйвітер, види якого знаходять застосування в народній медицині і культивуються як декоративні.
Клас однодольні
В класі однодольних чотири підкласи: алісматиди,
триурециди, ліліїди, арециди. Найменші за кількістю видів підкласи - алісматіди та триурециди. Триурециди - дуже маленька група тропічних безхлорофільних рослин. Алісматиди мають широке поширення. Цей підклас включає 2 порядки і 14 родин з 475 видами, які мають відносно просту будову. Так, серед рослин порядку частухоцвітих переважають водні, або водноприбережні рослини (представники родин сусакові, часту-хові, жабурникові). Інший порядок підкласу - різухоцвіті - також болотні, або занурені у воду багаторічні трави (родини рдестові, різухові, тризубцеві та інші).
Найбільший підклас однодольних - ліліїди, в якому нараховується 14 порядків. Серед родин зустрічаються, як просто побудовані рослини (родина мелантієві), так і рослини з високим рівнем розвитку (родини орхідні та злакові).
Підклас арециди складається з 5 порядків. Поряд з трав`янистими формами цього підкласу є і деревовидні, які за кількістю видів переважають (три порядки з п`яти).
Всі чотири підкласи однодольних мають загальне походження. Предок цих рослин невідомий, але припускають, що це були багаторічні кореневищні трави. Квітки їх були просто побудовані і без нектарників.
Нижче ми розглянемо лише ті родини, які мають або велике практичне значення, або цікаві своїми біологічними особливостями. Це родини цибулеві та злакові з підкласу ліліїд та родина пальмові з підкласу арецид.