СТРАХУВАННЯ ТА СТРАХОВИЙ РИНОК 3 страница
Тема 13
боргових фінансових інструментів є облігації, векселі, чеки тощо;
— пайові фінансові інструменти, які підтверджують пра
во їх власника на частку (пай у статутному фонді їх емітента)
і на отримання відповідного доходу (у формі дивіденду, про
цента тощо). Пайовими фінансовими інструментами є, як пра
вило, цінні папери відповідних видів (акції, інвестиційні сер
тифікати тощо).
Залежно від пріоритетної значимості розрізняють такі види фінансових інструментів:
— первинні фінансові інструменти (фінансові інструменти першого порядку); як правило, цінні папери, що характеризуються їх випуском в обіг первинним емітентом і підтверджують прямі майнові права або відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі і т. ін.);
— вторинні фінансові інструменти, або деривативи (фінансові інструменти другого порядку), — виключно цінні папери, що підтверджують право або зобов'язання їх власника купити чи продати первинні цінні папери, які обертаються, валюту, товари або нематеріальні активи на попередньо визначених умовах у майбутньому періоді. їх використовують для проведення спекулятивних фінансових операцій та страхування цінового ризику ("хеджування"). Залежно від складу первинних фінансових інструментів або активів, відповідно до яких вони випущені в обіг, деривативи поділяють на фондові, валютні, страхові, товарні і т. ін. Основними видами дерива-тивів є опціони, свопи, ф'ючерсні і форвардні контракти.
За гарантованістю рівня дохідності фінансові інструменти є таких видів:
— фінансові інструменти з фіксованим доходом — фінансові інструменти з гарантованим рівнем дохідності при їх погашенні (або протягом періоду їх обігу) незалежно від кон'юнктурних коливань ставки позикового процента (норми прибутку на капітал) на фінансовому ринку;
— фінансові інструменти з невизначеним доходом — фінансові інструменти, рівень дохідності яких "може змінюватися залежно від фінансового стану емітента (прості акції, інвестиційні сертифікати) або у зв'язку зі зміною кон'юнктури фінансового ринку (боргові фінансові інструменти з плаваючою процентною ставкою, "прив'язаною" до встановленої облікової ставки, курсу певної "твердої" іноземної валюти тощо)-
фінансовий ринок
За рівнем ризику виділяють такі види фінансових інструментів:
— безризикові фінансові інструменти — державні короткострокові цінні папери, короткострокові депозитні сертифікати найбільш надійних банків, "тверда" іноземна валюта, золото та інші цінні метали й каміння, придбані на короткий період. Термін "безризикові" є певною мірою умовним, оскільки потенційний фінансовий ризик несе в собі будь-який із перелічених видів фінансових інструментів; вони слугують лише для формування точки відліку вимірювання рівня ризику за іншими фінансовими інструментами;
— фінансові інструменти з низьким рівнем ризику — це, як правило, короткострокові боргові фінансові інструменти, що обслуговують ринок грошей, виконання зобов'язань за якими гарантовано стійким фінансовим станом і надійною репутацією позичальника (характеризується терміном "першокласний позичальник");
— фінансові інструменти з помірним рівнем ризику — група фінансових інструментів, рівень ризику за якими приблизно дорівнює середньоринковому;
— фінансові інструменти з високим рівнем ризику — фінансові інструменти, рівень ризику за якими суттєво перевищує середньоринковий;
— фінансові інструменти з дуже високим рівнем ризику ("спекулятивні") — ті, що характеризуються найвищим рівнем ризику і використовуються для здійснення найбільш ризикованих спекулятивних операцій на фінансовому ринку. Прикладом таких високоризикованих фінансових інструментів є акції "венчурних" (ризикових) підприємств; облігації з високим рівнем процента, емітовані підприємством, що перебуває в кризовому фінансовому стані; опціонні та ф'ючерсні контракти тощо.
Наведена класифікація відображає поділ фінансових інструментів лише за найбільш суттєвими загальними ознаками (табл. 13.2). Кожна з розглянутих груп фінансових інструментів, у свою чергу, класифікується за окремими специфічними ознаками, які відображають особливості їх випуску, обігу і погашення.
Тема 13
Таблиця 13.2. Класифікація інструментів фінансового ринку
| № з/п | Критерії класифікації | Види фінансових інструментів |
| За окремими видами фінансових ринків | Інструменти грошового ринку. Інструменти ринку позичкових капіталів. Інструменти ринку цінних паперів. Інструменти валютного ринку. Інструменти страхового ринку. Інструменти ринку золота (срібла, платини) та дорогоцінного каміння. Інструменти ринку нерухомості | |
| За термінами обігу | Короткострокові фінансові інструменти. Довгострокові фінансові інструменти | |
| За характером фінансових зобов'язань | Інструменти без наступних фінансових зобов'язань. Боргові фінансові інструменти. Пайові фінансові інструменти | |
| Залежно від пріоритетної значимості | Первинні фінансові інструменти. Вторинні фінансові інструменти, або деривативи. | |
| За гарантованістю рівня дохідності | Фінансові інструменти з фіксованим доходом. Фінансові інструменти з невизначе- ним доходом | |
| За рівнем ризику | Безризикові фінансові інструменти. Фінансові інструменти з низьким рівнем ризику. Фінансові інструменти з помірним рівнем ризику. Фінансові інструменти з високим рівнем ризику. Фінансові інструменти з дуже високим рівнем ризику ("спекулятивні") |
фінансовий ринок
13.4. Структура фінансового ринку
Єдиного методу структуризації фінансового ринку не вироблено. У практиці розвинутих країн оптимальна структура фінансового ринку визначається двома основними ознаками — часовою та інституціональною (рис. 13.5).
Відповідно до часової ознаки фінансовий ринок поділяють на два основних елементи:
1) грошовий ринок — ринок короткострокових капіталів (на термін до одного року) або грошових коштів, що виступають у платіжних засобах;
2) ринок капіталів — це ринок середньо- та довгострокових капіталів або грошових коштів (на термін більше одного року), що представляють інвестиційний фактор у розвитку економіки.
Структура фінансового ринку в інституціональному розумінні складається з таких секторів:
1) кредитно-фінансових інститутів (банків та інших не-банківських фінансово-кредитних установ, тобто фінансових посередників);
2) ринку цінних паперів, який, у свою чергу, поділяється на первинний (нові емісії цінних паперів) і вторинний, який також поділяється на біржовий, або організований (фондову біржу), і позабіржовий, або неорганізований ("вуличний").
За часовою ознакою (терміном кредитних операцій та боргових зобов'язань) та за формою фінансових ресурсів фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів.
Грошовий ринок пов'язаний з готівковими грошима та аналогічними платіжними засобами. Це ринок готівкових грошей, короткострокових кредитних операцій (до одного року), валюти.
Структуру грошового ринку можна представити таким чином:
— обліковий ринок — це ринок, на якому під час укладання угод в обігу перебувають високоліквідні активи (векселі, Чеки); гроші обмінюють на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю, що вимірюється в одиницях номінальної Норми процента;
— міжбанківський ринок — це ринок, на якому залучаються та розміщуються міжбанківські кредити, у тому числі Кредити НБУ та комерційних банків;
 | ||||
 | ||||
 | ||||
| Тема 13 |
Рис. 13.5. Структуризація фінансового ринку
— валютні ринки — це ринки, що ефективно обслугову ють внутрішній та міжнародний платіжний оборот за допомогою обміну однієї валюти на іншу у формі купівлі-продажУ-
фінансовий ринок
Це складова грошового ринку, де "зустрічаються" попит і пропозиція на валюту.
Ринок капіталів — це ринок, на якому купують грошові кошти на тривалий строк (більше одного року). Класичними операціями ринку капіталів є операції з фондовими інструментами — акціями, середньо- та довгостроковими облігаціями; довгострокові депозити та позики комерційних банків, операції спеціалізованих інвестиційних та фінансових компаній.
Структура ринку капіталів така:
— ринок цінних паперів — це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються емісія та купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважується попит і пропозиція. Через ринок цінних паперів (банки, спеціальні кредитно-фінансові інститути, фондову біржу) акумулюються грошові нагромадження підприємств, приватних осіб, держави, банків і спрямовуються на виробниче та невиробниче вкладення капіталів;
— ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів — це частина ринку позичкових капіталів, де купуються грошові кошти (кредитні ресурси) на тривалий строк (більше одного року). Ці кошти використовують для збільшення маси основного та оборотного капіталу, зайнятого в обороті позичальників.
В основі первинного поділу фінансового ринку лежить певна група фінансових активів. Це пояснюється тим, що саме фінансовий актив визначає зміст поняття "фінансовий ринок". Тоді структуру фінансового ринку можна представити у вигляді грошового ринку та ринку капіталів (кредитного ринку), які у свою чергу можна представити як: грошовий ринок; ринок позичкових капіталів; ринок цінних паперів; валютний ринок; страховий ринок; ринок дорогоцінних металів і каміння; ринок інструментів нерухомості.
Кожен виокремлений структурний сегмент фінансового ринку можна розбити на окремі сектори (мікросегменти). В основу виокремлення того чи іншого сектору (мікросегмента) покладено конкретний вид фінансового активу: конкретну Послугу (як товар); ф'ючерс; акції конкретного емітента; золото тощо.
Кожний із названих сегментів фінансового ринку з самостійною ланкою національного фінансового ринку (рис. 13.6).
Тема 13
Фінансовий ринок
Для розвитку означених структурних сегментів фінансового ринку в регіонах країни (область, економічний район чи інше територіальне утворення) має створюватись відповідна інфраструктура. Для кожного сегмента фінансового ринку характерні своя специфіка та особливості функціонування, власні правила укладання угод із фінансовими активами тощо. Один і той самий фінансовий актив може бути товаром декількох ринків. Наприклад, кредит у гривнях — це об'єкт діяльності грошового, кредитного а також валютного ринку.
Процес переливання фінансових ресурсів із одного виду фінансового ринку і сегмента в інші називається сек'юритиза-цією. Останніми роками процес сек'юритизації характеризується переміщенням операцій з ринку позичкових капіталів на ринок цінних паперів (насамперед ринок облігацій) і забезпечує зниження витрат при залученні кредитів. Це робить виокремлені ринки (сегменти) тісно залежними один від одного.
13.5. Кредитний ринок та ринок цінних паперів. Види цінних паперів, їх класифікація та характеристика
За організацією торгівлі та інституціональною ознакою фінансовий ринок поділяється на кредитний ринок (сукупність фінансово-кредитних інститутів) і ринок цінних паперів.
Кредитний ринок охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод. Він має договірний характер. Кредитний ринок є основною складовою фінансового ринку. По-перше, він забезпечує найшвидший доступ до фінансових ресурсів. По-друге, переваги кредитного ринку випливають із функціонального потенціалу основних суб'єктів цього ринку — комерційних банків, які не тільки опосередковують рух фінансових ресурсів, а й певною мірою продукують їх.
Сукупність фінансово-кредитних інститутів складається з таких сегментів фінансового ринку:
— банківський сектор (дворівнева банківська система: НБУ та комерційні банки);
— небанківський сектор (спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні установи);
— страховий сектор (страхові компанії, пенсійні фонди та ін.).
Тема 13
Кредитний ринок належить до каналів опосередкованого фінансування, коли кошти проходять від власників заощаджень та нагромаджень до позичальників через фінансових посередників. На рис. 13.4 зображено структуру фінансових інститутів — посередників на фінансовому ринку. Ринок цінних паперів структурується за двома ознаками: стадіями та місцем торгівлі.
За стадіями торгівлі розрізняють:
— первинний ринок — первинний випуск цінних паперів в обіг, який здійснюється на основі оголошення про емісію; торгівля ведеться між емітентами з одного боку та інвесторами і фінансовими посередниками — з другого;
— вторинний ринок — характеризується операціями перепродажу раніше випущених цінних паперів, які здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками та між фінансовими посередниками.
За місцем торгівлі ринок цінних паперів поділяють:
— на біржовий ринок, що включає угоди, які укладаються на фондовій біржі, й охоплює насамперед вторинний ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних паперів може здійснюватись через фондову біржу;
— позабіржовий ринок, що охоплює угоди, які укладаються і здійснюються поза біржею; він пов'язаний насамперед з первинним ринком, однак позабіржові операції можуть здійснюватись і на вторинному ринку.
Широкий вибір інструментів ринку цінних паперів, умов їх випуску, погашення та виплати доходу, різні схеми торгівлі забезпечують максимальну мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і швидкий перерозподіл та ефективне використання. Це визначає велику роль і важливе місце цієї ланки фінансового ринку у фінансовій системі.
Ринок цінних паперів складається з акцій, облігацій, казначейських векселів, депозитних та інвестиційних сертифікатів, комерційних паперів, що є інструментами цього ринку. Певною мірою до цінних паперів належить комерційний вексель, однак його слід розглядати насамперед як інструмент комерційного кредиту. Крім того, є так звані деривативи — похідні інструменти (опціони, ф'ючерси та ін.), які відображають різні види контрактів з торгівлі цінними паперами. У зв'язку з цим, як правило, розрізняють ринок цінних паперів і ринок похідних інструментів. Однак останній за своїм змістом не відображає самостійних фінансових ресурсів, а показує форми і методи торгівлі ними.
фінансовий ринок
Акція — це документ, який засвідчує право на певну частину власності у статутному капіталі акціонерного товариства І ідає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів. Є різні види акцій, які визначають різні права їх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред'явника; паперові та електронні; номінальні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом. Використання різних видів акцій пов'язане з різними цілями, якими керуються засновники акціонерних товариств.
Облігація — це боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а прода-жем-купівлею спеціального цінного папера. Це такий цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів та підтверджує зобов'язання позичальника відшкодувати кредитору номінальну вартість облігації у визначений строк з виплатою доходу у вигляді процента або дисконту. Є різні види облігацій залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вони випускаються, умов обігу та надійності.
Функціонування ринку цінних паперів забезпечується його суб'єктами: емітентами, інвесторами, посередниками, фондовою біржею.
Емітент — це юридична особа чи уповноважений державою орган, що здійснює випуск цінних паперів в обіг. Залежно від емітента розрізняють корпоративні (акціонерних товариств) і державні цінні папери.
Інвестор — це юридична чи фізична особа. В окремих випадках — держава, яка, купуючи цінні папери певного емітента, вкладає (інвестує) кошти в його діяльність. Маючи широкий вибір різних видів цінних паперів великої кількості емітентів, інвестори обирають найкращі, на їхній погляд, варіанти розміщення своїх коштів.
Посередники відіграють роль сполучної ланки між емітентом та інвестором. Посередників на фінансовому ринку поділяють на фінансових, якими є інституційні інвестори, та обслуговуючих — реєстратори, депозитарії та ін. Інституційних інвесторів розглядають як колективних інвесторів на ринку цінних паперів, які централізують фінансові ресурси індивідуальних інвесторів. Видами фінансових посередників є інвестиційні фонди, трасти та компанії. Вони мобілізують кошти шляхом випуску власних цінних паперів — інвестиційних сертифікатів.
Інвестиційні фонди та трасти здійснюють тільки мобілізацію коштів. Розміщують кошти спеціальні компанії — інвестиційні керуючі, а зберігання забезпечують депозитарії.
Тема 13
Обслуговуючі посередники на ринку цінних паперів належать до його інфраструктури. Вони не беруть участі у мобілізації і розміщенні фінансових ресурсів, але сприяють цим процесам. Реєстратори надають послуги щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів, а депозитарії — зі збереження та (або) обміну прав власності на цінні папери, а також обслуговують угоди, пов'язані з рухом цінних паперів. Ці незалежні від емітентів та інвесторів посередники забезпечують надійне функціонування ринку цінних паперів.
Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, будучи центром торгівлі ними. Вона виконує три основні функції — посередницьку, індикативну та регулятивну. Сутність посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й усебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам. Торговельні угоди на біржі укладають брокери.
Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вартості й привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну і якісну оцінку цінних паперів та динаміку їх розвитку.
Регулятивна функція фондової біржі виражається в організації торгівлі цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладення і виконання угод, механізм контролю за діяльністю суб'єктів біржової торгівлі.
ПРАКТИКУМ
План семінарського заняття
1. Сутність і функції фінансового ринку.
2. Суб'єкти та інструменти фінансового ринку.
3. Структура фінансового ринку. Характеристика ринку грошей та ринку капіталів.
4. Кредитний ринок та ринок цінних паперів, їх структура» суб'єкти та інструменти.
5. Види цінних паперів, їх класифікація, характеристика-
Фінансовий ринок
Теми рефератів
1. Правове регулювання фінансового ринку в Україні.
2. Структура фінансового ринку та його суб'єкти.
3. Фінансові інструменти фінансового ринку, їх економічна та правова природа.
4. Міжнародні стандарти розвитку фінансового ринку.
Контрольні запитання та завдання
1. Дайте визначення фінансового ринку.
2. Розкрийте економічну сутність та роль фінансового ринку.
3. Які функції виконує фінансовий ринок?
4. Дайте характеристику структури фінансового ринку.
5. Дайте визначення та класифікуйте суб'єктів і об'єктів фінансового ринку.
6. Що являє собою ринок грошей?
7. Що входить до ринку капіталів?
8. У чому полягає значення фінансових посередників на фінансовому ринку? Класифікуйте їх.
9. Охарактеризуйте роль держави та державного регулювання на фінансовому ринку.
10. Дайте характеристику та класифікуйте основні інструменти фінансового ринку.
11. Яка основна роль емітентів та інвесторів на фінансовому ринку?
12. Як функціонує кредитний ринок?
13. Як функціонує ринок цінних паперів?
14. У чому полягає структуризація фінансового ринку? За якими критеріями вона здійснюється?
15. Які інститути входять до складу інфраструктури фінансового ринку? Охарактеризуйте їхню діяльність.
16. Які інструменти обертаються на фондовому ринку? Дайте характеристику та класифікуйте їх.
Тема 13
Тести
1. Фінансовий ринок — це:
1) специфічна сфера грошових відносин, яка функціонує за умов наявності в економіці реальних власників;
2) ринок, який складається із ринку цінних паперів та ринку позичкових капіталів;
3) сукупність економічних відносин у сфері трансформації тимчасово вільних коштів у позичковий капітал через фінансово-кредитні інститути та ринок цінних паперів на основі попиту та пропозиції.
2. Фінансовий ринок — це механізм:
1) утворення капіталу;
2) використання капіталу;
3) перерозподілу капіталу;
4) акумуляції капіталу.
3. Фінансовий ринок за інституційною ознакою поділяють на:
1) ринок грошей та ринок капіталів;
2) фінансово-кредитні інститути та ринок цінних паперів;
3) обліковий та міжбанківський ринок;
4) ринок позичкових зобов'язань та валютний ринок;
5) ринок банківських кредитів та депозитів.
4. Фінансовий ринок за часовою ознакою поділяють на:
1) ринок грошей та ринок капіталів;
2) обліковий та міжбанківський ринок;
3) кредитний ринок та фондовий ринок;
4) ринок позичкових зобов'язань та валютний ринок.
5. Ринок капіталів включає:
1) фондовий та валютний ринок;
2) ринок грошей та довгострокових банківських кредитів і депозитів;
3) обліковий, міжбанківський, валютний ринок;
4) ринок цінних паперів, середньо- та довгострокових банківських кредитів;
Фінансовий ринок
6. Грошовий ринок включає:
1) фондовий та валютний ринок;
2) ринок капіталів, довгострокових банківських кредитів та депозитів;
3) обліковий, міжбанківський, валютний ринок;
4) ринок грошових сурогатів та середньострокових фінансових інструментів.
7. Ринок цінних паперів включає:
1) ринок грошей та ринок капіталів;
2) первинний та вторинний ринки цінних паперів;
3) біржовий та "вуличний" ринки;
4) обліковий, міжбанківський та валютний ринки;
8. Суб'єкти фінансового ринку, що вкладають свої грошові
кошти в цінні папери виключно в цілях отримання доходу — це:
1) фінансові посередники;
2) емітенти;
3) індивідуальні інвестори;
4) портфельні інвестори;
5) стратегічні інвестори;
6) інституціональні інвестори.
9. Кредитори та позичальники — це суб'єкти:
1) страхового ринку;
2) ринку позичкових капіталів;
3) ринку цінних паперів;
4) ринку нерухомості.
10. Об'єктами фінансового ринку є:
1) фінансово-кредитні інститути;
2) інститути інфраструктури фінансового ринку;
3) держава, суб'єкти господарювання та домашні господар-тва;
4) інструменти фінансового ринку;
5) продавці та покупці фінансових активів.
11. Емітенти — це суб'єкти:
1) що залучають фінансові ресурси;
2) що вкладають грошові кошти у фінансові інструменти;
3) що перерозподіляють фінансові ресурси;
4) що реалізують різні види страхових послуг.
1 Фінанси
Тема 13
12. Суб'єкти фінансового ринку, що купують контрольний
пакет акцій для здійснення управління підприємством, — це:
1) фінансові посередники;
2) емітенти;
3) індивідуальні інвестори;
4) портфельні інвестори;
5) стратегічні інвестори;
6) інституціональні інвестори.
13. До боргових фінансових інструментів належать:
1) акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати;
2) акції, інвестиційні сертифікати, опціони, свопи, облігації;
3) державні та корпоративні облігації, казначейські та комерційні векселі, чеки;
4) первинні фінансові інструменти та деривативи.
14. За характером фінансових зобов'язань фінансові інстру
менти поділяють на такі види:
1) інструменти грошового ринку, інструменти валютного ринку, інструменти страхового ринку, інструменти ринку цінних паперів, інструменти ринку золота та нерухомості;
2) короткострокові та довгострокові фінансові інструменти;
3) боргові та пайові;
4) первинні та вторинні;
5) з фіксованим та невизначеним доходом.
15. Деривативи в основному використовують:
1) для отримання дивідендів;
2) для отримання процентів;
3) для засвідчення права власності на депозит у банку;
4) для хеджування цінового ризику;
5) для обслуговування операцій на ринку позичкових капіталів.
16. Фінансові інститути на фінансовому ринку — це:
1) емітенти;
2) інвестори;
3) посередники;
4) споживачі;
5) зберігачі.
Фінансовий ринок
17. Обліковий та міжбанківський ринок — це частини:
1) ринку грошей;
2) ринку капіталів;
3) валютного ринку;
4) фондового ринку.
18. До пайових фінансових інструментів належать:
1) акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати;
2) акції, інвестиційні сертифікати, опціони, свопи, облігації;
3) державні та корпоративні облігації, казначейські та комерційні векселі, чеки;
4) первинні фінансові інструменти та деривативи.
5) акції, паї, інвестиційні сертифікати.
19. Ринок цінних паперів — це частина:
1) ринку грошей;
2) ринку капіталів;
3) валютного ринку;
4) ринку банківських кредитів.
20. Спеціалізовані небанківські установи — це:
1) НБУ, спеціалізовані комерційні банки, пенсійні фонди;
2) інвестиційні банки, ощадні банки, іпотечні банки, кредитні спілки;
3) страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, іпотечні та ощадні банки;
4) кредитні спілки, фінансові фонди, інвестиційні та страхові компанії, пенсійні фонди.
21. Валютний ринок — це частина:
1) ринку грошей;
2) ринку капіталів;
3) ринку банківських кредитів;
4) фондового ринку;
5) облікового та міжбанківського ринку.
22. До вторинних фінансових інструментів належать:
1) акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати;
2) акції, інвестиційні сертифікати, опціони, свопи, облігації;
Тема 13