Викривлення носової перегородки

Причини деформації · Неправильна кореляція між ростом кісток лицьового і черепного кіс­тяка. При цьому носова перегородка згинається. · Травми. · Занадто розвинутий зачаток Якобсонова органа.
Види дефор­мацій · Вигин в сагітальній і фронтальній площинах. · Виступи - гребені, ості або комбінації.
Діагностика Діагноз установлюють за допомогою передньої риноскопії. Додатково використовують задню риноскопію і рентгенографію носа.
Симптомато­логія 6. Розлад носового дихання з одного або обох боків. 7. Порушення з боку серцево-судинної системи, легень. 8. Розвиток рефлекторних неврозів. 9. Частіі гострі риніти, розвиток хронічного вазомоторного риніту.
Лікування Оперативне - септопластика.

Фурункул носа

Етіологія Причиною фурункула носа є кокова флора, превалює золотистий ста­філокок, що проникає у волосяний фолікул або сальну залозу присін- ка порожнини носа.
Патогенез Мікроорганізми в носі активізуються при травмі носа, запаленні на- вколоносових пазух, зниженні реактивності організму, гіповітамінозі, діабеті та ін.
Форми Обмежена (одиничний фурункул) і дифузно-інфільтративна (карбун­кул).
Діагностика При огляді присінка порожнини носа видно обмежене узвишшя яскраво-червоного кольору з жовтою точкою в центрі. Для карбункула характерна інфільтрація, гіперемія, набряк повіки, обличчя.
Ускладнення Тромбоз вен обличчя, кавернозного синуса (набряк повік, хемоз, по­рушення руху очного яблука та ін.).
Лікування Лікувальний комплекс включає: а) місцевий вплив на фурункул (об­робка 10% прополісом на 70% спирті, саліциловим або борним спир­том, закладання мазі, фізіотерапія, протизапальна рентгентерапія по 100 рад х 4 рази; б) антибактеріальна терапія (антибіотики (захищені пеніциліни, макроліди (роваміцин), фторхінолони), сульфаніламіди, ві­таміни); в) дезінтоксикація і десенсибілізація (неогемодез, антигіста- мінні препарати); г) вплив на мікроциркуляцію, гіперкоагуляцію (раннє застосування гепарину, хлориду натрію; д) седативні засоби, регуля­тори кровообігу і дихання (серцеві глікозиди, дихальні аналептики); е) підвищення імунологічної реактивності (гамма-глобуліни, антистафі- лококова плазма та ін.); ж) при формуванні гнійника - його розтин.

Носові кровотечі

Причини · Загальні: захворювання крові, серцево-судинної системи, інфекційні захворювання, хвороби печінки, нирок, легень, авітамінози. · Місцеві: травми носа, риніти (атрофічний, гострий); пухлини носа, носоглотки, сторонні тіла та ін.
Класифіка­ція · Незначні - декілька мілілітрів, однократно, за короткий час. · Помірні - до 200 мл, неодноразово, протягом тривалого часу. · Сильні - понад 200 мл, неодноразово, протягом тривалого часу, за­грожує життю хворого.
Симптома­тика Відомості про носову кровотечу: час початку, тривалість, з однієї полови­ни носа або з обох. Колір крові, консистенція (свіжа або згустки). Дані анамнезу: скарги хворого на кровотечі з носа в минулому, їхній зв'язок з наявними захворюваннями. Наявність хворих з носовими кровотечами серед родичів. Огляд: загальний стан, характер шкірних покривів і слизових. ЛОР- огляд: порожнина носа - чи видне джерело кровотечі, його локаліза­ція (locus Kisselbahii, інші відділи), наявність вільної крові, в якій по­ловині носа, її консистенція. Лабораторні дані: клінічний аналіз крові. Показники системи згортан­ня: кількість тромбоцитів, тривалість кровотечі, час згортання, про- тромбіновий індекс, рекальцинація плазми, тромбіновий час, вільний гепарини, фібриноген та ін.
Кровопоста­чання носа Ніс кровопостачається із зовнішніх і внутрішніх сонних артерій. Із зовнішньої сонної артерії*, зовнішня і внутрішня щелепні артерії: а) від зовнішньої щелепної - а. labialis superior, а. angularis; б) від внутріш­ньої щелепної - a. sphenopalatina. Із внутрішньої сонної артерії (передньо-верхні відділи): a. ophatalmica.
від неї передні і задня ґратчасті артерії. Особливості будови кровоточивої зони Киссельбаха (передньо-нижній відділ перегородки носа): тут починаються гілки артерій, венозні сплетіння. Судини розташовані в три шари: епітеліальний, залозистий і перихондральний.
Лікування Перша допомога: вкласти хворого, очистити ніс від згустків кро­ві, стиснути пальцями крила носа, вкласти в порожнину носа вату, змочену перекисом водню, із сухим тромбіном, гемостатичною губ­кою, сухою плазмою та ін., холод на ніс і потилицю. Припекти зону, що кровоточить, азотно-кислим сріблом (30-35%), трихлоруксусною або хромовою кислотою, капрофеном. Кріовплив, гальванокаустика. Переливання крові. Передня і задня тампонада носа. Перев'язки зо­внішньої сонної артерії.

Гострий риніт

Причини · Інфікування при зниженій опірності організму. · Переохолодження. · Термічні, механічні або хімічні подразники.
Класифіка­ція Форми гострого риніту: · (острі інфекційні (rhinitis acuta). · Неінфекційні нежиті (coriza). Виділяють 3 стадії: 1) Суха. 2) Серозних виділень. 3) Слизово-гнійних виділень.
Симптоми 1. Суха стадія - коливається від декількох годин до 1-2 діб. Слизова гіперемована, суха, носові раковини значно збільшені в об'ємі, відзна­чається відчуття сухості, печіння в порожнині носа. 2. Стадія серозних виділень - з'являється ринорея, кількість секрету по­ступово збільшується. З'являються серозні, потім слизисті виділення. Відзначається порушення дихання, слизова носових раковин менш гіперемована і різко набрякла. Триває 3-4 доби. 3. Стадія слизово-гнійних виділень - виділення в носі мають слизово- гнійний характер, кількість їх зменшується, вони стають більш густи­ми. Зменшуються запальні явища в порожнині носа. Відновлюється носове дихання. Тривалість стадії - 4-10 днів.
Діагностика При передній риноскопії відзначається гіперемія і набряклість слизо­вої, наявність слизистого або слизово-гнійного секрету.
Перебіг і результат Середня тривалість гострого риніту - кілька днів або (рідко) до 2 тиж. Результат: а) повне видужання; б) перехід запалення на інші органи; в) перехід у хронічні форми.
Лікування Показано спокій, судинозвужувальні, жарознижувальні засоби, якщо є алергійний компонент - антигістамінні препарати.

Хронічний риніт

Етіологія Інфекційний початок. Часті простудні захворювання, професійні шкідливості, наявність аденоїдів, синуїтів, зниження імунологіч­ної реактивності, спадкова схильність.
Класифікація 1. Катаральний. 2. Гіпертрофічний 3. Атрофічний. 4. Вазомоторний
1. Катаральний Характеризується застійною гіперемією слизової оболонки, на­бряклістю раковин. Супроводжується утрудненням носового дихання, головним болем, порушенням нюху, слизистими виді­леннями.
Скарги Постійні виділення з носа слизистого або слизово-гнійного ха­рактеру, закладеність носа.
Лікування В'язкі краплі: 2-3% протаргол, 2% саліцилова, 5% стрептоцидо- ва мазі. Ментолова олія, судинозвужувальні краплі: нафтизин, санорин, галазолін, назол та ін. Показано УВЧ, солюкс, УФО, аерозолі та ін. Усунення факторів, що викликають захворювання. Лужні роз­чини у вигляді крапель, аерозолів, змазування порожнини носа розчином Люголя.
II. Гіпертрофічний Характерні тривалий перебіг, стійка гіпертрофія раковин (не скорочуються від судинозвужувальних засобів). Об'єктивно: за­стійна гіперемія слизової оболонки, раковини постійно збільше­ні в розмірах, потовщення слизової, звуження просвіту носових ходів. Розрізняють кавернозну, сосочкову і комбіновану форми риніту.
Симптоми Стійке порушення носового дихання. Відзначаються головні болі, розлади нюху, загальна слабість, розлад сну.
Лікування В основному хірургічне: · інцизіокріодія; · підслизова гальванокаустика; · ультразвукова дезінтеграція; · лазерна конхотомія.
III. Атрофічний Атрофія (субатрофія) слизової оболонки носа часто обумовлена тривалим впливом термічних, механічних, хімічних і метеороло­гічних факторів.
Діагностика Сухість у носі, зниження нюху, печіння, поколювання в порожнині носа, утворення кірок, періодичні незначні кровотечі. При риноскопії видні широкі носові ходи, атрофія і кровоточи­вість, блідо-рожева слизова оболонка і наявність сіруватих кірок, густі в'язкі виділення без запаху.
Лікування Місцеве: · Вкладання в порожнину носа мазей. · Змазування слизової оболонки носа йодгліцерином після ви­далення кірок. · Вкладання хлорофілкаротилової пасти. · Звуження носових ходів хірургічним шляхом. · Ендоназальний електрофорез лікарських речовин, опромінен­ня ГН-лазером. Загальне: 1) Біостимулятори: алое, пелоїдин, ФіБС, підсадження плаценти. 2) Препарати заліза, вітаміни А, В і С. 3) Ультрафіолетове опромінення крові.
Хронічний вазомоторний Є дві форми: нейровегетативна та алергічна (Л.Б. Дайняк). В основі нейровегетативної форми лежить порушення нервових механізмів, що виявляється у вигляді дистонії і судинного неврозу. Механізм алергічної форми містить у собі підвищену чутливість до алергену, відрізняє його імунопатогенетична роль антигенів і антитіл.
Симптоми Для нейровегетативної форми риніту характерно утруднення но­сового дихання, головний біль. При цій формі риніту часті заго­стрення. Виражений набряк слизової оболонки порожнини носа, вона синюшна, в'яла, особливо на передніх і задніх кінцях но­сових раковин. Відокремлюване прозоре і водянисте. Закладеність носа і ринорея часто сполучаються. Для алергічної форми в основному характерні ті ж прояви, тільки при цьому простежується зв'язок загострення риніту 3 впливом специфічного алергену. Відзначаються приступи чхання, свербін­ня, бліда слизова оболонка, плями Кейлика, Філатова.  
Лікування Нейровегетативна форма. Консервативне й обов'язково комп­лексне, що включає гіпосенсибілізацію і вплив на нервову сис­тему. Використовують судинозвужувальні засоби: назол, лазолназал плюс, нафтизин, санорин; спленін як в ін'єкціях, так і місцево в порожнину носа. Застосовують фонофорез з гідрокортизоном, ендоназапьно гіс- тоглобін, усередині раковин на слизову носа, голкорефлексо- і магнітолазеротерапію, діадинамічні струми. При неефективності консервативного лікування використовують напівхірургічні й хірургічні методи: кріодію, ультразвукову дезін­теграцію, лазерну конхотомію. Алергічна форма. Ендоназапьний електрофорез інталу, електро­форез з димедролом, фонофорез з гідрокортизоном, епсилон- амінокапронову кислоту, антигістамінні препарати, аутовакцину та ін.  
       

Гострий гайморит

Етіологія Мікробні збудники: стрептококи, стафілококи, диплококи. Віруси. Вони можуть потрапляти природними шляхами, а також гематогенно та з гнійного осередку зубів.
Патоморфологія Набряклість слизової оболонки порожнини носа і верхньощелепної пазухи призводить до закриття відвідного отвору, що перешкоджає аерації пазухи і появі секрету.
Клініка Симптоми: утруднення носового дихання, частіше однобічне. Іоловний біль, біль у проекції пазухи з іррадіацією в зуби, чоло. Іноді відзнача­ється припухлість м'яких тканин обличчя на ураженому боці. Підви­щується температура, знижується нюх.
Діагностика При передній риноскопії видно запалення слизової оболонки, особливо в середньому носовому ході, наявність в ньому гною. У діагностиці гаймори­ту застосовують рентгенографію придаткових пазух носа, комп'ютерну, ядерно-магніторезонансну, спіралеподібну томографію, локальну термо­метрію, а також пункцію верхньощелепного синуса.
Лікування Дня відновлення дихання через ніс призначають судинозвужувальні кра­плі (нафтизин, назол, санорин та ін.), протизапальні й антибактеріальні препарати (захищені пеніциліни, макроліди (Роваміцин(>), фторхінолони (Таванік®)). Пункція пазухи з введенням антибіотика, емульсії гідрокорти­зону і ферменту, фізіолікування (Солюкс, КУФ та ін.)

Гострий етмоїдит

Клініка Буває зазвичай у дітей. Загальноінтоксикаційні симптоми: підвищення тем­ператури, слабкість, нездужання, головний біль з іррадіацією в ділянку коре-, ня носа й ока, зниження нюху. Іноді з'являється набряк повік.
Діагностика При передній риноскопії-слизова оболонка носа гіперемована, набрякла, | особливо передній кінець середньої пазухи, у середньому носовому ході| слиз або гній. Рентгенографія, комп'ютерна, ядерно-магніторезонансна,] спіралеподібна томографія.
Лікування Таке саме, як при гострому гаймориті.

Гострий фронтит

Клініка Інтенсивний головний біль, болючість передньої стінки пазухи при перку­сії і пальпації, висока температура, закладеність носа і виділення на боці ураження.
Діагнос­тика Дані передньої риноскопії: набряклість і гіперемія слизової оболонки, на­явність слизу або гною в середньому носовому ході. У постановці діагно­зу допомагає діафаноскопія, томо- і рентгенографія.
Лікування Таке саме, як при гострому гаймориті. Трепанопункція лобової пазухи з евакуацією патологічного вмісту і наступним промиванням і введенням лікарських препаратів.

Гострий сфеноїдит