Опис умов комфорту суден, що використовуються туристами в подорож. 4 страница

Види запасів:

1. Сукупні запаси (сировина, матеріали, напівфабрикати, деталі, гот. Изд., Зап. Частини для ремонту)

1) Виробничі, формуються в організаціях-споживачах.

2) Товарні, знаходяться у організацій-виробників нагий складах гот. продукції, а також в каналах сфери обігу.

2. За виконуваної функції

1) виробничі - призначені для виробничого споживання.

2) Товарні - необхідні для безперебійного забезпечення споживачів матеріальними ресурсами.

3. Виробничі і товарні запаси підрозділяються на:

• Поточні забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між 2-ма поставками

• Подготовітельние- формуються в разі необхідності підготувати матеріальні ресурси до відпустки споживачам

• Страхові -призначені для безперервного постачання споживача у разі непередбачених обставин: затримки поставок в дорозі і ін.

• Сезонні -забезпечують нормальну роботу організації під час сезонної перерви у виробництві, споживанні або транспортуванні продукції.

• Перехідні - це залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду. Призначені для забезпечення безперервності виробництва і споживання в звітному і наступному за звітним періоді до чергової поставки.

4. За часом

1) мах бажаний запас - орієнтир при розрахунку обсягу запасу,

2) граничний запас -використовується для визначення моменту часу видачі чергового замовлення.

3) поточний запас -відповідає рівню запасу в будь-який момент обліку. .

4) гарантійний запас - призначений для безперервного постачання споживача у разі непередбачених обставин.

5) неліквідні запаси - довгостроково невикористовувані виробничі і товарні запаси.

27. Коротка характеристика систем контролю управління запасами.

Управління запасами, поряд з нормуванням, предусматрівает організацію контролю за їх фактичним станом.

Контроль за станом запасів - це вивчення і регулірованіе рівня запасів продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного потребленія з метою виявлення відхилень від норм запасів і прийняття оперативних заходів до ліквідації відхилень.

Необхідність контролю за станом запасів обумовлена ​​підвищенням витрат у разі виходу фактичного розміру запасу за рамки, передбачені нормами запасу. Контроль за станом запасу може проводитися на основі даних обліку запасів, переписів матеріальних ресурсів, інвентаризацій або в міру необхідності.

На практиці застосовуються різні методи контролю.

При першому методі період, через який предпріятіе направляє замовлення постачальнику, не змінюється (система з фіксованою періодичністю замовлення). Наприклад, щопонеділка менеджер фірми переглядає залишки товарів і дозамовляти їх до заздалегідь визначеної максимальної норми. Сутність другого методу полягає в тому, що як тільки запас будь-якого товару досягне заздалегідь певного мінімального значення, цей товар замовляється. При цьому розмір замовляється партії весь час один і той же (система з фіксованим розміром замовлення). Розглянемо докладніше названі системи.

Система контролю за станом запасів з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в наступних випадках:

- Умови постачання дозволяють отримувати замовлення різними за величиною партіями,

- Витрати з розміщення замовлення і доставка порівняно невелика,

- Втрати від можливого дефіциту порівняно невелікі.

На практиці за даною системою можна замовляти один з багатьох товарів, що закуповуються у одного і того ж постачальника, товари, на які рівень попиту відносно постійний, малоцінні товари і т. Д.

Система контролю за станом запасів з фіксованим розміром, замовлення. У цій системі контролю за станом запасів розмір замовлення на поповнення запасу є величиною постоянной. Інтервали часу, через які проводиться розміщення замовлення, в цьому випадку можуть бути різні

На практиці система контролю за станом запасу з фіксірованним кількістю замовлення застосовується переважно в наступних випадках:

- Великі втрати в результаті відсутності запасу;

- Високі витрати по зберіганню запасів;

- Висока вартість товару, що замовляється;

- Високий ступінь невизначеності попиту;

- Наявність знижки з ціни залежно .від замовляється кількості.

Система з фіксованим розміром замовлення передбачає непреривний облік залишків для визначення точки замовлення. При налічіі широкої номенклатури матеріалів (або асортименту для торгового підприємства) необхідною умовою застосування системи є використання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

28.Определеніе розміру запасів.

Після того як зроблений вибір системи поповнення запасів, необхідно кількісно визначити величину замовленої партії, а також інтервал часу, через який повторюється замовлення.

Оптимальний розмір партії товарів, що поставляються і, соответственно, оптимальна частота завезення залежать від наступних факторів:

обсяг попиту (обороту);

витрати з доставки товарів;

витрати по зберіганню запасу.

В якості критерію оптимальності вибирають мінімум сукупних витрат по доставці і зберіганню.

І витрати з доставки і витрати по зберіганню залежать від розміру замовлення, однак характер залежності кожної з цих статей витрат від обсягу замовлення, різний. Витрати з доставки товарів при збільшенні розміру замовлення очевидно зменшуються, так як перевезення здійснюються більш великими партіями і, отже, рідше. Графік цієї залежності, що має форму гіперболи, представлений на рис. 60.

Расходы по хранению растут прямо пропорционально разме­ру заказа. Эта зависимость графически представлена на рис. 61.

Рис. 60. Зависимость расходов на транспортировку от размера заказа

Мал. 61. Залежність витрат на зберігання запасів від розміру замовлення

Склавши обидва графіка, отримаємо криву, яка відображатиме характер залежності сукупних витрат з транспортування і зберігання від розміру замовленої партії (рис. 62). Як бачимо, крива сумарних витрат має точку мінімуму, в якій сумарні витрати будуть мінімальні. Абсциса цієї точки Sопт дає значення оптимального розміру замовлення

Мал. 62. Залежність сумарних витрат на зберігання і транспортування від розміру закаеа. Оптимальний розмір замовлення S опт

Завдання визначення оптимального розміру замовлення, поряд з графічним методом, може бути вирішена і аналітично. Для цього необхідно знайти рівняння сумарної кривої, продіф-ференціровать його і прирівняти другу похідну до нуля. В результаті отримаємо формулу, відому в теорії управленія запасами, як формулу Уїлсона, що дозволяє розрахувати оптимальний розмір замовлення:

де Sопт - оптимальний розмір замовляється партії;

Про - величина обороту;

Ст-витрати, пов'язані з доставкою;

Сх- витрати, пов'язані зі зберіганням.

29. Визначення оптимальної кількості складів.

Складська мережу, через яку здійснюється распределеніе матеріального потоку, є значимим елементом логістіческой системи. Побудова цієї мережі робить существенное вплив на витрати, що виникають в процесі доведення товарів до споживачів, а через них і на кінцеву вартість реалізованого продукту.

Мал. 36. Варіанти організації розподілу матеріального потоку:

а) з одним розподільним центром;

б) з двома розподільними центрами;

в) з шістьма розподільними центрами

Умовні позначення:

- розподільні центри (склади);

- споживачі матеріального потоку;

- Матеріальні потоки.

Розглянемо модель системи розподілу матеріального потоку, представлену на рис. 36. Припустимо, що на певній території є деяка кількість споживачів матеріального потоку. На малюнку представлено три варіанти організації розподілу: за допомогою одного, двох або шесті складів (відповідно, малюнки а, б і в). Очевидно, що в разі прийняття варіанту (а) транспортні витрати по доставке будуть найбільшими. Варіант (в) припускає наявність шести розподільних центрів, максимально наближених до місць зосередження споживачів матеріального потоку. В цьому випадку транспортні витрати по товароснабженію будут мінімальними. Однак поява в системі розподілу п'яти додаткових складів збільшує експлуатаційні витрати, витрати на доставку товарів на склади, на управленіе всієї розподільної системою. Не виключено, що дополнітельние витрати в цьому випадку можуть значно превисіть економічний виграш, отриманий від скорочення пробігу транспорту, що доставляє товари споживачам. По , можливо, що краще виявиться варіант (б), згідно з яким район обслуговується двома складами.

Як бачимо, при зміні кількості складів у системі розподілу частина витрат, пов'язаних з процесом доведенія матеріального потоку до споживача, зростає, а частина знижується. Це дозволяє ставити і вирішувати завдання пошуку оптімального кількості складів.

30. Визначення місця розташування складів на території, що обслуговується.

Величина транспортних витрат може істотно змінюватися не тільки в залежності від кількості складів, але також і в залежності від місця розташування цих складів на яку обслуговує терріторіі.

Тісну залежність транспортних витрат по товароснабженію від розташування розподільного центру іллюстрірует приклад, наведений на рис. 44. Представлена ​​тут модель системи розподілу містить один склад, який, очевидно, доцільно розмістити в центрі району, а не на околиці.

Умовні позначення:

 - розподільні центри (склади)

 - споживачі матеріального потоку

---> - Матеріальні потоки

Мал. 44. Варіанти розміщення розподільного центру на території, що обслуговується:

а) раціональний; б) нераціональний (пробіг транспорту збільшено в 1,75 рази)

Завдання розміщення розподільного центру пріобретает актуальність при наявності розвиненої транспортної мережі, так як в противному випадку рішення швидше за все буде очевидним. Наприклад, якщо на території району є тільки дві пересекающіеся магістралі, вздовж яких розташовані всі потребітелі, то, очевидно, розподільний центр доцільно розмістити на перетині магістралей.

Завдання розміщення розподільчих центрів може формулюватися як пошук оптимального рішення, або ж як поіск субоптимального (близького до оптимального) рішення. Наукой і практикою вироблені різноманітні методи вирішення задач обох видів. Коротко охарактеризуємо деякі з них.

Метод повного перебору. Завдання вибору оптимального места розташування вирішується повним перебором і оцінкою всіх можливих варіантів розміщення розподільчих центрів і виконується на ЕОМ методами математичного программірованія. Однак на практиці в умовах розгалужених транспортних мереж метод може виявитися непридатний, тому що число можливих варіантів у міру збільшення масштабів мережі, а з ними і трудомісткість вирішення, зростають по експоненті.

Евристичні методи. Набагато менш трудомісткі субоптімальние, або так звані евристичні методи определенія місця розміщення розподільчих центрів. Ці методи ефективні для вирішення великих практичних задач; вони дають хороші, близькі до оптимальних, результати при невисокій складності обчислень, однак не забезпечують отиска-ня оптимального рішення. Назва «евристичні» означает, що в основі методів лежить людський досвід та інтуїція (на відміну від формальної процедури, що лежить в основі метода повного перебору). По суті, метод заснований на «правилі великого пальця» (інакше - метод Паретто, або АВС метод), тобто на попередньому відмову від очевидно неприйнятних варіантів. Досвідчений фахівець-експерт, працюючи в діалоговому режимі з ЕОМ. аналізує транспортну є району і непрігодние, на його погляд, варіанти виключає з завдання машіни. Таким чином, проблема, скорочується до керованих розмірів з погляду кількості альтернатив, які необходімо оцінити. Залишаються лише спірні варіанти, за якими у експерта немає однозначної думки. Для цих варіантів ЕОМ виконує розрахунки по повній програмі.

Метод визначення центру ваги (використовується для визначення місця розташування одного розподільчого центру). Метод аналогічний визначенню центра ваги фізичного тіла. Суть його полягає в наступному. З легкого листового матеріалу вирізають пластину, контури якої повторюють межі району обслуговування. На цю пластину в місцях расположенія споживачів матеріального потоку зміцнюють вантажі, вага яких пропорційний величині споживаного в даному пункті потоку. Потім модель врівноважують (рис. 45). Якщо розподільний центр розмістити в точці району, яка відповідає точці центра ваги виготовленої моделі, то транспортні витрати по розподілу матеріального потоку на території району будуть мінімальні.

45. Визначення місця розташування розподільного центру методом побудови фізичної моделі матеріальних потоків (метод визначення центру ваги)

На закінчення перелічимо і охарактеризуємо фактори, які необхідно враховувати при виборі ділянки під розподільний центр вже після того, як рішення про географіческом місце розташування центру прийнято.

1. Розмір і конфігурація ділянки. Велика кількість транспортних засобів, які обслуговують вхідні та вихідні матеріальні потоки, вимагає достатньої площі для парковкі, маневрування та проїзду. Відсутність таких площ призведе до заторів, втрати часу клієнтів (можливо, і самих клієнтів). Необхідно взяти до уваги вимоги, що пред'являються службами пожежної охорони: до складів, на случай пожежі, повинен бути забезпечений вільний проїзд пожежної техніки.

Будь-розподільний центр, будучи елементом некоторой логістичної системи, в свою чергу сам розгортається в складну систему. Складські приміщення розподільного центру - тільки один з елементів цієї системи. Для еффектівного функціонування розподільного центру на відведеній для нього ділянці необхідно організувати функціонує-вання всіх інших елементів, так як недооцінка будь-якого з них може негативно позначитися на роботі всього центру. Зокрема, на що відводиться території необхідно розмістити:

- Адміністративно-побутові приміщення, що включають в себе центральний офіс, їдальню, санітарно-побутові приміщення для робітників;

- пост охорони;

- Пристрої для збору і обробки відходів.

2. Транспортна доступність місцевості. Значущою складовою витрат функціонування будь-якого распределітельного центру є транспортні витрати. Тому при виборі ділянки необхідно оцінити ведуть до нього дороги, ознайомитися з планами місцевої адміністрації з розширення мережі доріг. Перевагу необхідно віддавати ділянкам, распо-лежання на головних (магістральних) трасах. Крім того, потребує вивчення оснащеність території іншими видами транспорту, в тому числі і громадського, від якого существенно залежить доступність розподільного центру як для власного персоналу, так і для клієнтів.

3. Плани місцевої влади. Вибираючи ділянку, необхідно ознайомитися з планами місцевої адміністрації з використання прилеглих територій і переконатися у відсутності факторів, які згодом могли б надати стримуючий вплив на розвитку розподільного центру.

Крім перерахованих факторів при виборі конкретної ділянки під розподільний центр, необхідно ознакоміться з особливостями місцевого законодавства, проаналізіровать витрати з облагороджування території, оцінити вже наявні на ділянці будівлі (якщо вони ость), врахувати возможность залучення місцевих інвестицій, ознайомитися з ситуацією на місцевому ринку робочої сили.

ВВТ

1. Особливості продукції транспорту та транспортного обслуговування.

2.Сутність методології вартість/час на відстань.

3. Інформація, необхідна для побудування моделівартість/час на відстань.

4.Сутністьвизначень пряме змішане сполучення, інтермодальні, мультимодальні перевезення.

5.Доктрина невтручання.

6.Причини, з яких транспортна діяльність потребує додаткового регулювання.

7. Сутність концепції - інтероперабільність.

8. «Єдиний технологічний процес» - морського торговельного порту та залізничної станції – сутність та призначення.

9. Основна робота залізничної станції в межах єдиного технологічного процесу.

10.Операції, що виконує морський торговельний порт в межах єдиного технологічного процесу.

11.Транспортний вузол визначення та основні операції.

12. Сутність технічного аспекту взаємодії видів транспорту.

13. Сутність технологічного аспекту взаємодії видів транспорту.

14.Існуючи підходи, що використовуються для визначення пропускної здатності транспортних вузлів, загальна характеристика, переваги та недоліки.

15. Контроль - поняття та призначення. Сутність масштабу допустимих відхилень.

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 345
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒