АКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ

Підсумком правозастосовної діяльності є прийняття акту застосування права, який закріплює рішення компетентних органів з конкретної юридичної справи. В актах правозастосування завжди втілюється сила держави, вони мають державно-владний характер, охороняються і забезпечуються державою, як і норми права, на основі яких вони виникають.

Основні вимоги до актів застосування права:

1. Сувора відповідність НПА, на основі яких вони виникають.

2. Видання у межах компетенції правозастосовного органу або посадової особи.

3. Мотивування прийнятого рішення.

4. Наявність необхідних реквізитів.

Акти застосування права є одним із видів правових актів.

На основі правозастосовних актів здійснюється один із двох видів правового регулювання – індивідуальне (нормативне регулювання здійснюється на основі нормативно-правових актів). Відмінність, цих двох типів правового регулювання (нормативного та індивідуального) чітко простежується при порівнянні нормативно-правових та правозастосовних актів.

Відмінність між нормативно-правовим та правозастосовним актом полягає у наступному.

Нормативно-правовий акт є одним із джерел права, містить у собі абстрактні правила поведінки загального характеру

Акти правозастосування не є джерелами права, лише застосовують абстрактну правову норму до конкретного життєвого випадку.

Нормативно-правовий акт розрахований на тривале використання.

Правозастосовний (індивідуальний) акт розрахований на разове використання.

Нормативно-правовий акт адресований невизначеному колу суб’єктів та пристосований до невизначеної кількості випадків.

Правозастосовні акти завжди адресовані визначеному колу суб’єктів та пристосовані до визначеної кількості випадків.

Нормативно-правовий акт не є юридичним фактом у правовідносинах.

Акти правозастосування є юридичними фактами і тягнуть за собою виникнення правовідносин.

Отже, акт застосування права – офіційне рішення компетентного органу або посадової особи з конкретної юридичної справи, що містить державно-владне веління, яке виражається у визначеній формі та спрямоване на індивідуальне регулювання суспільних відносин.

Правозастосовні акти класифікуються за різними ознаками.

За формою зовнішнього виразу виділяють акти-документи (письмові) та акти-дії (усні та конклюдентні).

Більшість актів є письмовими. Письмові акти поділяють на два види: окремий документ (постанова слідчого); резолюція на документі (затвердження судом санкції на арешт особи).

Акт-документ має власну структуру: вступну, описову, мотивувальну, резолютивну частини. Документи можуть містити від і чотирьох до однієї частини (накладена резолюція).

Акти-дїї поділяють на усні та конклюдентні. Прикладом усного правозастосовного акту може бути наказ командира у Збройних силах, який є обов'язковим для виконання, але не має документального оформлення.

Конклюдентний акт – рухи, жести, які викликають правові наслідки індивідуального характеру. Наприклад, застосування жестів міліціонером-регулювальником викликає прогнозовану; реакцію водіїв та пішоходів. Конклюдентний характер мають також сигнали світлофора та дорожні знаки.

За суб’єктом прийняття правозастосовні акти поділяються на ті, що приймаються органами та посадовими особами держави (акти парламенту, акти глави держави, акти виконавчих органів, рішення судів загальної юрисдикції тощо), акти органів місцевого самоврядування та акти недержавних органів та їх посадових осіб (накази директорів підприємств, керівників установ та громадських організацій тощо).

За функціями у правовому регулюванні (за функціями права) правозастосовні акти поділяються на регулятивні (виконавчі) та правоохоронні акти. Регулятивні акти організують виконання приписів норм права стосовно конкретної особи або випадку. Визначають порядок виникнення прав та обов’язків у зв’язку з правомірною поведінкою суб’єктів права. Правоохоронні акти призначені для охорони існуючих норм права від можливих порушень. Вони видаються, як правило, у зв’язку із вчиненням правопорушень або їх профілактикою (акти слідчих, прокурорських органів, суду).

За юридичними наслідками акти поділяються на:

1) правовстановлюючі (наказ про призначення на посаду, видача свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження);

2) правоприпиняючі (наказ про звільнення з роботи);

3) правозмінюючі (постанова про заміну арешту обвинуваченого на задаток або підписку про невиїзд, наказ про переведення на іншу посаду).

Усі акти правозастосування незалежно від виду мають державно-владний характер і тягнуть за собою юридичні наслідки. Невиконання їх вимог є підставою настання юридичної відповідальності.