АКТИ ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА
Результати офіційного тлумачення втілюються в особливому виді юридичного акту (документа), який прийнято називати інтерпретаційним актом. Він може бути адресований конкретному суб’єкту (особі або органу) або невизначеному колу суб’єктів.
Акт тлумачення норм права (інтерпретаційно-правовий акт) – акт-документ, що містить роз'яснення змісту та порядку застосування правової норми, сформульоване офіційним органом у межах його компетенції, і має обов'язкову силу для тих, кому воно адресоване.
Від інших юридичних актів інтерпретаційний акт відрізняється рядом ознак.
1. Залежить від нормативно-правового акту, який він тлумачить і використовується у єдності з ним.
2. Є загальнообов’язковим для всіх, хто використовує розтлумачені норми.
3. Не виходить за межі норми, що тлумачиться, не створює нових нормативних приписів, лише уточнює ті, що існують.
4. Приймається лише спеціально уповноваженими органами.
5. Виражений у спеціальній письмовій формі акту-документа (постанова, указ, роз’яснення, інструктивний лист тощо).
Акти тлумачення норм права поділяються на види за різними критеріями.
За суб’єктами, на яких поширюється дія акта, розрізняють такі акти тлумачення: акти загального і акти казуального тлумачення.
Акти загального (абстрактного) тлумачення — це акти тлумачення, які застосовуються для поширення на невизначене коло осіб і випадків.
Прикладами такого тлумачення є рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Видами актів загального тлумачення є:
· акти автентичного тлумачення — видаються тим самим уповноваженим нормотворчим суб'єктом, який прийняв цей нормативно-правовий акт («автор» видання і тлумачення норми права той самий);
· акти делегованого тлумачення — видаються нормотворчим суб'єктом, якому офіційно делеговані повноваження щодо тлумачення норм права, виданих іншими органами.
Акти загального тлумачення також поділяються на:
· акти, які мають обов’язковий характер — тобто офіційне тлумачення Конституції України та законів Конституційного Суду України;
· акти, які мають переконливий характер – тобто офіційне тлумачення положень міжнародно-правових договорів з прав людини, яке міститься в загальних рекомендаціях відповідних моніторингових органів (Комітет ООН з прав людини).
Акти казуального (індивідуального) тлумачення — акти тлумачення, які мають відношення тільки до застосування норм щодо конкретного випадку. Їх ухвалюють з метою надання роз’яснень щодо змісту норм права у контексті конкретної справи. Прикладом можуть бути безоплатне одержання будь-яких податкових пояснень органами податкової служби.
За формою зовнішнього виразу розрізняють письмові та усні акти тлумачення.
Письмові - акти тлумачення у формі документів представляють собою джерела, які містять результати інтелектуально-вольової діяльності по усвідомленню і роз’ясненню змісту правових норм. Сформульовані в письмовому вигляді, вони є специфічним способом існування актів офіційного тлумачення.
Усні - усне тлумачення норм права, яке дається повноважними органами і посадовими особами, звичайно знаходять свій вираз у формі відповідей на питання, які задають громадяни на особистих прийомах, які проводять представники органів влади, управління, суду, прокуратури. Воно наділене ознакою оперативності доведення до відома зацікавленої особи і вільною формою викладення.
За юридичною формою є:
· укази;
· розпорядження;
· постанови;
· інструкції;
· накази та ін.
Класифікацію актів офіційного тлумачення можна провести у відповідності з юридичною силою, якою вони наділені.
Дана класифікація в цілому співпадає із діленням офіційних роз’яснень в залежності від суб’єктів тлумачення. Так, найбільшою юридичною силою наділені акти тлумачення вищих органів держави, зокрема - Конституційного Суду.
За ними розташовані акти тлумачення центральних органів державного управління, органів галузевого управління, суду, прокуратури, МВС, деяких громадських організацій.
Наступним критерієм класифікації актів офіційного тлумачення є час їх дії. Більшість актів офіційного тлумачення розраховані на невизначений строк дії, який визначається періодом дії інтерпретаційної норми права. Разом із тим роз’яснення тієї ж самої норми права можуть змінюватись протягом певного часу. Іншим видом актів офіційного тлумачення можуть бути роз’яснення, розраховані на визначений період дії;
Для юридичної практики важливе значення має класифікація актів офіційного тлумачення права за структурним елементом інтерпретаційної норми. Тут виділяють:
а) акти тлумачення гіпотези;
б) акти тлумачення диспозиції;
в) акти тлумачення санкції;
г) комплексні акти тлумачення, в яких роз’яснюється зміст декількох структурних елементів правової норми;
За сферою дії розрізняють наступні види.
Акти офіційного тлумачення права поділяються на роз’яснення, які діють на території всієї держави, і роз’яснення, які діють на певній території держави, так званої локальної дії. Різновидом локальних актів офіційного тлумачення права є роз’яснення відомчого характеру. Сфера їх дії обмежується рамками відомчої належності.
В залежності від обсягу тлумачення бувають:
· акти буквального;
· акти розширеного;
· акти обмежувального тлумачення.
Значення даної класифікації в юридичній практиці важко переоцінити. Справа в тому, що можливість обмежувального або розширеного тлумачення змісту норми права несе в собі момент перетворювального впливу акта тлумачення на процес реалізації правових норм. Тому особа, яка реалізує правові норми, повинна чітко уявляти собі обсяг вимог і дозволів, які містяться в нормативних актах;
За юридичною значимістю розрізняють:
· акти нормативного тлумачення (розповсюджують свою дію на не невизначене коло суб’єктів та розраховані на багаторазове використання - рішення Пленуму Верховного суду);
· акти казуального тлумачення (відносяться до конкретного випадку та стосуються конкретних осіб).
За галузями права є такі акти тлумачення права:
· цивільно-правові;
· адміністративно-правові;
· кримінально-правові акти та ін.
За повноваженнями інтерпретатора:
· акти тлумачення правотворчих органів (постанова Верховної Ради України);
· акти тлумачення правозастосовчих органів (постанова Вищого господарського суду).
Контрольні запитання для самоперевірки знань
1. Що таке реалізація права?
2. Які бувають форми реалізації права?
3. Дайте визначення застосуванню права.
4. Які випадки обумовлюють необхідність правозастосовчої діяльності?
5. Дайте характеристику стадіям правозастосування.
6. Які вимоги до правильного правозастосування, як вони пов'язані з його принципами?
7. Що таке прогалини права, як їх долати?
8. Чим обумовлена необхідність тлумачення норм права?
9. Перелічіть та охарактеризуйте стадії тлумачення норм права.
10. Перерахуйте види інтерпретаційних актів.