ТИРЕ МІЖ ПІДМЕТОМ І ПРИСУДКОМ
ТИРЕ СТАВИТЬСЯ
|
Якщо підмет та іменна частина складеного присудка виражені іменником або кількісним числівником у називному відмінку.
| Океан, зачерпнутий в склянку, - просто солона вода (Г.Гордасевич). П’ять та три – вісім.
|
Якщо перед присудком, вираженим іменником, стоять слова це, то, це є, це значить, ось.
| Письменник – це людина, яка з кожним уміє розмовляти його мовою (В.Брюгген).
|
Якщо обидва головні члени виражено неозначеною формою дієслова або один із них – іменником у називному відмінку.
| Життя прожити – потоптати сум, Єством своїм прославити людину (А.М’ястківський)
|
ТИРЕ НЕ СТАВИТЬСЯ
|
Якщо підмет або присудок виражено особовим або питальним займенником.
!!! Але між підметом, вираженим займенником, та іменним складеним присудком може ставитися тире для його смислового та інтонаційного виділення.
| Це я колись назвав тебе святою, бо тільки ти воістину свята (М. Рачук).
Я – пташка осіння, заклечана в іній (А. Листопад). О щастя, ти – непіднебесназірка. Ти – кожна мить прожитого життя (Н. Гнатюк).
|
Якщо до складу присудка входять слова як, ніби, хоч, неначе та ін.
Не ставиться тире перед присудком у реченнях типу: Хата як хата; День як день.
!!! Якщо є необхідність стилістично виділити присудок, то тире перед ним ставиться.
| Степ весною наче килим… Степ зимою мов перлина. Біла, рівна і м’яка (О. Олесь).
І світ божий як Великдень, і люди як люди(Т. Шевченко).
Олив’яні хмари на дахах будинків, Ліхтарі – мов краплі ртуті в чорному гіллі (Г. Гордасевич).
|
Якщо перед присудком стоїть частка не
!!! Для того, щоб присудок виділити спеціально, перед ним можна поставити тире.
| Рік не вік. Сова соколу не пара(Н. тв.)
Один син – не син, два сини – півсина, три сини – ото тільки син (Н. тв.)
|
Якщо присудок виражений прикметником, дієприкметником, прикметниковим займенником, прийменниковими формами іменників
!!! Тире можна ставити для інтонаційного виділення присудка.
| Невідоме страшне саме через те, що воно невідоме (Ю.Шовкопляс).
Тут кожен камінь – мій і кожен подих - мій (Л.Первомайський).
|
Якщо між головними членами стоїть вставне слово, прислівник або частка.
| Знання, безумовно, найцінніший скарб.
|
ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
Другорядний член речення, що вказує на ознаку (якісну, кількісну, відносну) предмета й відповідає на запитання який? чий? котрий?, а також скількох? скільком? скількома? на скількох?
Світив мені вогник в житті молодому
Із рідногодому, із отчого дому (І.Савич).
Як же можна жити, коли мову матері забуть? (Д.Головко)
|
За характером синтаксичного зв’язку
з означуваним словом
|
узгоджується з означуваним словом
у роді, числі й відмінку
|
приєднується до означуваного слова зв’язком керуванняабо прилягання
|
1)іменником у непрямому відмінку з прийменником чи без нього: Я вранці голос горлиці люблю (Л.Костенко)
2)прислівником (дієприслівником): Читання лежачишкодить здоров’ю. Читання вголос –важлива навичка.
3)інфінітивом:Згубне прагнення ставити останні крапки(В.Брюгген).
4)займенниками його, її:І дикі іскри починають грати В їїочах … (І.Франко)
5)фразеологізмом:Майстер на всі руки
6)синтаксичним або лексичним сполученням:лекція з української мови
|
1) прикметником: Дзвенять, бринять співучіструни І будять в людях співчуття; Живе в них духдовічно юний, Окраса вільного життя (Г.Чупринка).
Увага! Не є означеннями прикметники, що входять до лексикалізованих словосполучень: морська свинка, біле вино, Чорне море. Такі словосполучення виступають як один член речення.
2) дієприкметником: Шелестів колючий зледенілий бур’ян (В.Малик).
3) займенником, співвідносним із прикметником: В твоєволосся, моя люба, заплівся місяць кучерявий
(Б.-І. Антонич).
4) порядковим числівником: То й буде ледь не восьме чудо світу (А.Мойсієнко)
5) кількісним числівником у непрямих відмінках : В Україні мальва представлена двадцятьма восьма видами (газ.)
|
Препозитивна
стоїть перед означуваним словом
|
Постпозитивна
стоїть після означуваного слова
|
Прикладка- різновид означення, що виражається іменником, узгодженим з означуваним іменником у відмінку й числі.
Прикладка одночасно означає, характеризує й дає іншу, паралельну назву означуваному слову: І хто поезію-царицю посміє кинуть у в’язницю? (М.Вороний)
Прикладка може відноситися до іменника, займенника, а також до інших субстантивованих частин мови.
Досить часто прикладки, зокрема поширені, можуть відокремлюватись: Наш учитель фізики, Василь Степанович, чудово грав на гітарі
|
Непоширена
(виражена одним словом)
Не боюсь я царів-держилюдів,
Хоч у них є солдати й гармати… (І.Франко)
|
Поширена
(виражена кількома словами)
Ми прочитали повість М.Коюбинського “Тіні забутих предків”.
|
ОСНОВНІ ПРАВИЛА
РОЗРІЗНЕННЯ ПРИКЛАДКИ Й ОЗНАЧУВАНОГО СЛОВА
|
1.
| Частіше у ролі прикладки виступає видова назва
| вишня-черешня, дівчата-смаглявки
|
2.
| Присудок координується з означуваним словом, а не з прикладкою
| Фільм “Наталка Полтавка” у Нью-Йорку йшов протягом трьох тижнів
|
Не слід вважати сполученням іменника з прикладкою
|
сполучення синонімів,
антонімів
|
диск-жокей, стоп-кран, вагон-ресторан, музей-квартира
|
море-океан, путь-дорога, рід-плем'я імпорт-експорт, купівля-продаж
|
руки-ноги, батько-мати,
хліб-сіль
|
Загальна назва може бути прикладкою:
а) якщо вона стоїть в постпозиції: Дніпро-ріка;
б) якщо вона відокремлена: Дніпро, головнарічка України, впадає в Чорне море;
в) якщо вона дає образну характеристику:красень Дніпро.
Прикладки — назви міст узгоджуються в усіх відмінках із родовою назвою: містоКиїв, містаКиєва, містуКиєву...Проте у географічній і військовій літературі назва міста зберігає форму називного відмінка: містаКиїв, містуКиїв...Це дає змогу уникнути можливої плутанини при визначенні форми називного відмінка. Так, наприклад, із словосполучення місту Катманду неможливо однозначно встановити називний відмінок: місто Катманд чи Катманду.
Зберігають форму називного відмінка і прикладки — власні назви гір, озер, станцій, планет: на горіГоверла, на озеріБайкал, до станціїЖмеринка, з планетиМарс.
Узгоджені конструкції типу на горі Говерлі, на озері Байкалі характерні для пісенно-поетичного жанру.
|
Три дівчини, студентки-агрономи, йшли узимку по доріжці польовій (М.Рильський).
Якщо в реченні особа названа власним ім'ям і загальною назвою, то прикладкою вважається загальна назва:
Слюсар Василь Петрович, як виявилось, прекрасно грає на акордеоні .
Власне ім'я стає прикладкою, якщо воно відокремлюється: Слюсар,Василь Петрович, обов'язково все відремонтує.
Якщо ж особу названо двома загальними назвами, то прикладкою буває друга з них як така, що пояснює першу: Дівчина-лаборантка миє посуд.
|
Характеристику
особи щодо її статі, віку, професії, соціального стану, національності тощо
|
Образну характеристику предмета
|
Видові назви,
що конкретизують родові назви
|
Власні назви географічних об'єктів
|
Власні назви неживих предметів — кораблів, заводів, газет, журналів, установі т. ін.
|
бджоли-робітниці, очі-зорі, вовчик-братик
|
камінь-сапфір, заєць-русак, жук-короїд
|
Крейсер«Іван Мазепа», видавництво«Український письменник», газета«Слово».Такі прикладки зберігають форму називного відмінка при відмінюванні: журнал«Дзвін», журналу«Дзвін»...
|