Методи управління і дослідження

Реалізація принципів управління на практиці здійснюється за допомогою певних методів управління і дослідження.

Метод – це спосіб пізнання, певна сукупність прийомів, засобів, принципів впливу на об’єкти управління з метою розв’я­зання конкретного завдання. Тобто методи менеджменту – це конкретні способи, принципи здійснення управлінської діяльності, що застосовуються для досягнення поставлених завдань та цілей – мінімуму затрат і максимуму ефективності.

Методи управління підприємством (колективом) – це способи здійснення управлінської діяльності, за допомогою яких виконуються функції управління і забезпечується реалізація цілей і завдань. Вони базуються на дії об’єктивних законів розвитку суспільного виробництва і впливають на економічні інтереси.

На практиці застосовуються різноманітні методи управління, що розрізняються за своїм змістом (залежно від відношень управління, які вони відображають), призначенням (залежно від засобів реалізації тих або інших об’єктивних законів), зв’язком з мотивами діяльності (які із цих мотивів виражають), формами зас­тосування (одноосібні, колегіальні, колективні) та інші ознаки.

В управлінні виробництвом можна виділити чотири групи методів управління: економічні, організаційно-розпорядчі, соціаль­но-психологічні та ідеологічні. Усі вони взаємопов’язані.

Економічні методи управління – це система способів цілеспрямованого впливу на об’єкт управління, побудованих на використанні економічних інтересів, що роблять їх економічно вигідними для суспільства з урахуванням інтересів колективу підприємства (об’єднання) і кожного працівника.

Організаційно-розпорядчі (адміністративні) методи управ­ління – це засоби впливу на трудові колективи й окремих працівників, що базуються на використанні об’єктивних (організаційних) відносин між людьми.

Особливості цих методів полягають у такому: по-перше, вони виражають прямий директивний вплив на систему в цілому або на її елементи зокрема; по-друге, вони дають можливість
керівнику приймати однозначні рішення, які не дозволяють виконавцю вибирати між різними способами дій, як це властиво економічним методам; по-третє, вони базуються на обов’язках положень інструкцій, наказів, розпоряджень, вказівок і резолюцій керівника, невиконання яких розцінюється як порушення виробничої дисципліни і веде до дисциплінарного стягнення.

Соціально-психологічні методи управління являють собою конкретні способи і прийоми впливу на процес формування і розвитку колективу, на соціальні проблеми, які розвиваються в середині цього колективу та спрямовані на регулювання відносин між людьми шляхом створення оптимального психологічного клімату в колективі.

Ідеологічні методи управління. Це методи, які не повинні виходити з поля зору господарського керівника. Особливо акту­альні вони в період докорінної перебудови економічних відносин, коли трудящі маси активізують діяльність у відстоюванні своїх матеріальних інтересів. Така форма активності, як страйк може нанести помітні втрати підприємству, економіці країни взагалі. Керівник,повинен уміти передбачити справедливі вимоги колективу, вміти переконувати в доцільності або недоцільності вживання певних заходів. З цією метою використовуються ідеологічні методи впливу на громадянські і патріотичні почуття колективу в цілому і кожного працівника зокрема.

Дослідження у менеджменті також передбачає використання наукових методів:

Ø діалектичний метод – це метод поглибленого пізнання явищ або процесів у їх тісному взаємозв’язку та постійному
розвитку;

Ø єдність логічного та історичного методів – вивчення розвитку конкретного явища в тій історичній послідовності, яка йому властива;

Ø метод системного аналізу – передбачає дослідження явища як певної цілісності властивих їй елементів з урахуванням усіх наявних взаємозв’язків між ними;

Ø аналітичний метод – це метод дослідження, за якого явище або об’єкт дослідження розкладається на частини, кожна з яких вивчається окремо;

Ø індукція – це логічний метод пізнання, рух думки від
конкретного до загального, від знання нижнього рівня до знання вищого рівня;

Ø дедукція – логічний метод пізнання, рух думки від загального до одиничного, тобто отримання окремих конкретних висновків на основі знання загальних положень, закономірностей розвитку організації (суспільства) як цілісної системи;

Ø балансовий метод – це метод дослідження впливу чинників на узагальнюючий показник;

Ø соціологічні методи (анкетування, інтерв’ювання, тестування), передбачають використання соціологічного опитування вибірки певних респондентів.

Таким чином, усі названі методи управління і дослідження у менеджменті переплітаються і застосовуються у їх єдності і відмінності, в їх історичному розвитку. Тому процес методології дослідження у менеджменті може бути визначений як інтегрований результат усіх взаємопов’язаних методів пізнання.