Дотримання вимог природоохоронного законодавства 1 страница

Вступ.

Серед превентивних заходів, які повинні гарантувати екологічну безпеку, велика роль належить природоохоронному інспектуванню. Основним змістом інспектування є попередження і виявлення порушень законодавства про охорону навколишнього середовища незалежно від суб’єкта права. Здійснюючи контроль за господарською діяльністю юридичних і фізичних осіб державні органи інспектування наділені широким колом повноважень і прав. Мають вони й відповідні обов’язки.

Майбутній фахівець – еколог повинен добре знати структуру державних органів контролю і нормативні документи, що регламентують умови інспекторської перевірки додержання підприємствами, установами і організаціями екологічного законодавства.

Посібник має 12 розділів, серед яких в перших трьох дається загальна характеристика Державних екологічних інспекцій: головної, в областях, містах Києві і Севастополі, а також регіональних Чорноморсько – Азовських. В четвертому і п’ятому розділах викладені правила планування, організації, призначення і підготовки до інспекційної перевірки, порядку її проведення і оформлення документації по результатах перевірки. В наступних главах посібника (6 – 10) читач знайомиться з вимогами до перевірки повітряохоронної, водоохоронної і землеохоронної діяльності підприємств. Останні два розділи присвячені юридично – економічним аспектам встановлення, обчислення та сплати зборів за забруднення довкілля і визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення водного (як приклад) законодавства.

1. Державні органи екологічного контролю і інспектування.

Навчальні питання:

1.1. Система органів екологічного контролю.

1.1.1. Державні органи контролю.

1.1.2. Органи природоохоронного інспектування в системі державного екологічного контролю.

1.1.3. Громадські органи екологічного контролю.

1.2. Повноваження органів екологічного контролю.

1.2.1. Повноваження державних органів контролю.

1.2.2. Повноваження і права громадських екологічних організацій.

1.2.3. Повноваження і права громадських екологічних інспекторів.

1.3. Форми екологічного контролю.

1.1. Система органів екологічного контролю.

Система екологічного контролю в Україні складається з державних органів контролю і органів контролю громадських екологічних організацій.

1.1.1. Державні органи контролю.

Державну систему контролю за екологічною безпекою в Україні можна представити такою блок-схемою:

Міністерства України
Міністерство охорони навколишнього середовища (Мінприроди)	Міністерство палива та енергетики (Мінпалива)
Міністерство охорони здоров’я (МОЗ)	Міністерство аграрної політики (МАП)
Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС)	Інші міністерства з обмеженими повноваженнями (Мінпраці, МВС та ін.)

Як можна бачити зі схеми, деякі Державні комітети с служби відносяться до рангу міністерств, інші є складовою частиною багатьох міністерств, але всі ці органи в той чи іншій мірі спеціально уповноважені виконувати функції державного екологічного контролю.

1.1.2. Органи природоохоронного інспектування в системі державного екологічного контролю

Органи природоохоронного інспектування (Державні інспекції займають особливе місце в системі державного екологічного контролю. Основна їх частина є структурними підрозділами Міністерства охорони навколишнього природного середовища (Мінприроди). Державні екологічні інспекції в областях, містах Києві та Севастополі входять до складу Державних управлінь екології та природних ресурсів в областях і м. Києві та м. Севастополі, а Державна автомобільна інспекція ДАІ є складовою Міністерства внутрішніх справ (МВС). Серед екологічних інспекцій є регіональні, наприклад, три Черноморсько-Азовські інспекції. На відміну від інших інспекцій, в роботі ДАІ екологічний контроль займає невелику частину; це орган обмежених повноважень.

Підкреслимо, що основним завданням Державних екологічних інспекцій (Держекоінспекцій) є здійснення державного контролю вимог законодавства про охорону довкілля, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з виходами (крім радіаційних відходів) та небезпечними хімічними речовинами.

Інші органи державного екологічного контролю мають суттєво більші повноваження і завдання або певну специфіку.

1.1.3. Громадські органи екологічного контролю

Загрозлива екологічна ситуація та зростання свідомості й активності населення обумовили те, що в Україні існує понад 20 екологічних організацій, асоціацій і груп національного рівня та понад 300−місцевого. Серед них є Українське товариство охорони природи, асоціація «Зелений світ», Національний екологічний центр, Українське товариство мисливців і рибалок, Всеукраїнська екологічна ліга, Українська екологічна академія наук, Українські ботанічні, орнітологічні, географічні, гідроекологічні товариства та ін.

Для взаємодії з ними при Мінприроді створено Громадську екологічну раду.

Практично в кожній з цих організацій є підрозділами громадського екологічного контролю. Здійснюють екологічний контроль громадські екологічні інспектори.

1.2. Повноваження державних органів контролю.

Згідно із законодавством державні органи екологічного контролю і інспектування, громадські екологічні організації та їх інспектори наділені відповідними правами і повноваженнями.

1.2.1. Повноваження державних органів контролю.

Органам, що здійснюють державний екологічний контроль за додержанням законодавства, відповідно до своїх повноважень надано право:

а) обстежувати в установленому порядку підприємства, установи її організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, екологічну та радіаційну безпеку;

б) обмежувати чи тимчасово припиняти в установленому порядку діяльність підприємств, установ і організацій та експлуатацій об’єктів (у тому числі будівництво, реконструкцію та розширення об’єктів) і подавати Мінприроди пропозиції щодо припинення діяльності цих підприємств, установ і організацій у разі порушення вимог законодавства про охорону довкілля;

в) опломбувати приміщення, устаткування та апаратуру, підприємств, установ і організацій, стосовно яких було прийняте в установленому порядку рішення про обмеження чи тимчасове припинення їх діяльності;

г) перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів;

д) складати акти перевірки та протоколи про адміністративні правопорушення й розглядати справи про ці правопорушення у межах повноважень, визначених законом;

е) давати обов’язкові для виконання приписи з питань, що належать до їх повноважень;

є) доставляти осіб, які вчинили порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до органів внутрішніх справ або виконавчих органів сільських, селищних рад;

ж) вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів і звертатися до суду з питань відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог законодавства про охорону довкілля;

з) передавати до прокуратури, органів досудового слідства й органів дізнання матеріали про діяння, у яких передбачаються ознаки злочину;

и) вилучати в установленому порядку в осіб, які порушили вимоги законодавства про охорону довкілля, знаряддя добування об’єктів рослинного та тваринного світу, транспортні плавучі засоби, обладнання та предмети, що є знаряддям незаконного добування об’єктів тваринного та рослинного світу, незаконно добуті природні ресурси і продукцію, що з них вироблена, а також відповідні документи(дозволи, ліцензії та ін.);

і) здійснювати відповідно до закону фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання та розкриття порушень законодавства про охорону довкілля;

к) здійснювати й інші заходи, дозволені законом.

1.2.2. Повноваження і права громадських екологічних організацій.

Для досягнення своїх статутних цілей і завдань, залучення широких верств населення до охорони довкілля та формування належної екологічної свідомості громадські організації мають право:

а) вільного доступу до інформації про стан довкілля, джерела його забруднення, захворюваність населення.

Ці відомості ніким не можуть бути засекречені (ст.50 Конституції України);

а) розробляти і пропагувати свої природоохоронні програми;

б) приймати участь у розгляді радами, іншими органами місцевого самоврядування питань охорони довкілля, використання природних об’єктів і забезпечення екологічної безпеки або виступати з ініціативою винесення цих питань на місцеві та всеукраїнські референдуми;

в) брати участь у розгляді радами, іншими органами місцевого самоврядування питань охорони довкілля, використання природних об’єктів і забезпечення екологічної безпеки або виступати з ініціативою винесення цих питань на місцеві та всеукраїнські референдуми;

г) проводити громадську екологічну експертизу в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування і публічного слухання або відкриті засідання щодо оцінки екологічної безпеки об’єктів експертизи;

д) вносити до відповідних органів пропозиції про організацію території та об’єктів природно-заповідного фонду;

е) подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля, в т.ч. здоров’ю громадян і майну громадських об’єднань;

є) брати участь у проведенні у проведенні державними органами спеціальної компетенції перевірок дотримання підприємствами установами, організаціями та громадянами екологічного законодавства й попередження відповідних правопорушень;

ж) здійснювати й інші заходи, дозволені законом.

1.2.3. Повноваження і права громадських екологічних інспекторів.

Громадський екологічний контроль здійснюється громадськими інспекторами з охорони довкілля на підставі ст. 36 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та відповідного Положення, затвердженого Мінприроди 5 липня 1990р. Згідно з цими нормативними документами громадські екологічні інспектори:

а) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного екологічного контролю рейдів і перевірок додержання підприємствами, організаціями та громадянами законодавства про охорону довкілля, додержання норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів;

б) надають допомогу органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища в діяльності по запобіганню екологічним правопорушенням;

в) проводять перевірки та складають протоколи про порушення екологічного законодавства й подають їх органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності;

г) пред’являють до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення екологічного законодавства, в т.ч. здоров’ю громадян і майну громадських об’єднань;

д) здійснюють й інші функції відповідно до законодавства України.

1.3. Форми екологічного контролю.

Екологічний контроль стану навколишнього природного середовища здійснюється багатьма формами. Основними серед них є:

— екологічне планування, аналіз і прогнозування;

— спостереження і моніторинг довкілля;

— державний облік в галузі охорони довкілля;

— екологічна паспортизація підприємств;

— екологічне ліцензування;

— екологічне лімітування;

— контроль речовин, матеріалів і параметрів довкілля акредитованими екологічними лабораторіями;

— прикордонний екологічний контроль;

— екологічна експертиза;

— екологічне інспектування;

— екологічний аудит;

— екологічна стандартизація;

— екологічне нормування.

2. Загальна характеристика Державної екологічної інспекції та Державних екологічних інспекцій в областях, містах Києві та Севастополі.

Навчальні питання.

2.1. Загальні відомості про інспекції.

2.2. Повноваження і права Державної екологічної інспекції (Держекоінспекції).

2.2.1. Повноваження Держекоінспекції.

2.2.2. Права Держекоінспекції.

2.3. Повноваження і права Державних екологічних інспекцій в областях, містах Києві та Севастополі (далі – Інспекції).

2.3.1. Повноваження Інспекцій.

2.3.2. Права Інспекцій.

2.4. Керівництво інспекцій.

2.1. Загальні відомості про інспекції.

Кожна з інспекцій в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідні території.

Державна екологічна інспекція (Держекоінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується.

Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі (Інспекція) є спеціальним підрозділом Мінприроди в регіонах, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Держекоінспекції і входить в структуру Державних управлінь екології та природних ресурсів в областях і містах Києві та Севастополі.

Кожна з інспекцій у своїй діяльності керується Конституцією, законами України, постановами ВРУ, актами Президента і КМУ, відповідними «Положеннями» про інспекції, наказами Мінприроди, а Інспекція – ще й наказами Держекоінспекції.

Як зрозуміло із державного статусу Держекоінспекції, її повноваження поширюються на всю територію країни.

Повноваження Інспекцій поширюються на територію відповідної області (міста), за винятком встановленої законодавством водоохоронної зони вздовж Азовського та Чорного морів, навколо заток та лиманів, а у разі її відсутності – на відповідну адміністративну територію та територію шириною не менше двох кілометрів від урізу води вздовж Азовського та Чорного морів, навколо заток та лиманів, що розташована в межах Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької областей та м. Севастополя.

Основними завданнями інспекцій є:

— участь у межах своєї компетенції у реалізації державної політики у сфері екології;

— здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім радіоактивних відходів), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.

Кожна з інспекцій видає накази організаційно-розпорядчого характеру, а її інспектори під час виконання своїх службових обов’язків мають право на носіння форменого одягу встановленого зразка, а також на носіння та використання вогнепальної зброї і спеціальних засобів відповідно до законодавства.

2.2. Повноваження і права Державної (головної) екологічної інспекції (Держекоінспекції):

Державна екологічна інспекція, як урядовий орган державного управління, має широке коло повноважень і прав.

2.2.1. Повноваження Держекоінспекції.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

1) організовує та здійснює державний контроль за:

а) додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями, громадянами;

б) додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами; виконанням вимог висновків державної екологічної експертизи у сфері використання, відтворення і охорони природних ресурсів; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та допустимі рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів на його стан, транскордонне переміщення об'єктів рослинного та тваринного світу.

в) додержанням вимог екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, у тому числі:

— в процесі проведення наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, впровадження у виробництво відкриттів, винаходів, використання нової техніки, а також устатковання, технологій і систем, що імпортуються;

— на військових і оборонних об'єктах, об'єктах органів внутрішніх справ, Державного департаменту з питань виконання покарань, СБУ та Державної прикордонної служби у місцях їх постійної дислокації, а також під час передислокації військ і військової техніки з використанням автомобільних, повітряних, залізничних та плавучих транспортних засобів,« проведення військових навчань, маневрів;

— у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення;

— у процесі транспортування, зберігання, застосування, утилізації, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів, небезпечних хімічних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів;

— у зонах спостереження атомних електростанцій, на об'єктах, що використовують джерела іонізуючого випромінювання;

2) подає Мінприроди пропозиції щодо:

а) розроблення та виконання загальнодержавних та інших програм з охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки, з відтворення та охорони природних ресурсів;

б) удосконалення системи обліку, звітності та державної статистики з питань, що належать до її повноважень;

в) затвердження та погодження в установленому порядку правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами;

г) стандартизації, сертифікації, акредитації, метрологічного забезпечення у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами;

д) розроблення нормативів зборів за використання природних ресурсіві забруднення навколишнього природного середовища, а також порядку їх стягнення;

е) видачі, зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів, поводження з небезпечними хімічними речовинами, транскордонне переміщення об'єктів рослинного і тваринного світу, а також встановлення нормативів допустимих рівнів шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища;

є) планування та здійснення заходів щодо попередження та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру в частині забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки;

и) удосконалення та підвищення ефективності здійснення громадського контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища;

3) координує відповідно до законодавства роботу структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль у сфері мисливського господарства, охорони земель, використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів, регулювання рибальства;

4) за дорученням Мінприроди береучасть у здійсненні відповідно до законодавства міжнародного співробітництва з питань, віднесених до її відання, організовує в межах своїх повноважень роботу із залученням міжнародної технічної допомоги;

5) взаємодіє, із засобами масової інформації з питань висвітлення актуальних проблем здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки;

6) інформує у межах своєї компетенції органи державної влади, органи місцевого самоврядування і населення про екологічний стан територій та об'єктів, випадки і причини екстремального забруднення довкілля, бере участь у підготовці Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища;

7) виконує інші функції.

2.2.2. Права Держекоінспекції.

Держекоінспекція має право:

1) обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації, військові та оборонні об'єкти, об'єкти органів внутрішніх справ, Державного департаменту з питань виконання покарань і СБУ та Державної прикордонної служби у місцях їх постійної дислокації, проведення військових навчань, маневрів, а також під час передислокації військ і військової техніки з використанням автомобільних, повітряних, залізничних та плавучих транспортних засобів з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку;

2) обмежувати чи зупиняти (тимчасово) в установленому порядку діяльність підприємств, установ і організацій та експлуатацію об'єктів (в тому числі будівництво, реконструкцію та розширення об'єктів) і подавати Мінприроди пропозиції щодо припинення їх діяльності у разі порушення ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції;

3) опломбовувати приміщення, устатковання та апаратуру підприємств, установ, організацій та об'єктів, стосовно яких було прийняте в установленому порядку рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) їх діяльності;

4) перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи тощо);

5) складати акти перевірки і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом;

6) давати обов'язкові для виконання приписи з питань, що належать до її повноважень;

7) доставляти осіб, які вчинили порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до органів внутрішніх справ або виконавчих органів сільських, селищних рад, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці вчинення порушення;

8) вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

9) контролювати наявність та правильність укладення договорів обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів, експортерів та осіб, які відповідають за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок пожеж та аварій на об'єктах підвищеної небезпеки;

10) передавати до прокуратури, органів досудового слідства та органів дізнання матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;

11) одержувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій документи, матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;

12) залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) до розгляду питань, що належать до її повноважень;

13) зупиняти транспортні (в тому числі плавучі) засоби та проводити їх огляд, огляд знарядь добування об'єктів рослинного та тваринного світу на місцях їх добування, зберігання, перероблення та реалізації;

14) вилучати в установленому порядку в осіб, які порушили вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища, знаряддя добування об'єктів рослинного та тваринного світу, транспортні (в тому числі плавучі) засоби, обладнання та предмети, що є знаряддям незаконного добування об'єктів рослинного та тваринного світу, незаконно добуті природні ресурси і продукцію, що з них вироблена, а також відповідні документи (ліцензії, дозволи тощо);

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒