Дотримання вимог природоохоронного законодавства 5 страница

б) санітарно-технічний звіт по обстеженню вентиляційних систем, відповідність його матеріалам інвентаризації;

в) локальний том нормативів гранично допустимих викидів (ГДВ) забруднюючих речовин в атмосферу, його якість і повнота, рік розробки і затвердження. Строк досягнення нормативів ГДВ. Організація-розробник;

г) заходи по досягненню нормативів ГДВ в передбаченні терміни;

д) наявність і якість ведення журналів первинної облікової документації по формах ПОД-1, ПОД-2, ПОД-3 або галузевих форм первинного обліку, погоджених з Мінприроди України (ПОД-1 – це журнал обліку стаціонарних джерел забруднення та їх характеристики; ПОД-2 - це журнал обліку виконання заходів по охороні атмосферного повітря; ПОД-3 – це журнал обліку роботи газоочисних та пиловловлюючих установок);

е) ПОД-1 – наявність погодженого з органами Мінприроди України графіку контролю джерел викидів і його дотримання. Наявність і якість ведення робочих журналів і реєстрації даних аналізів в санітарно-промислових лабораторіях (СПЛ). Достовірність результатів аналізів. Методики, по яких ведуться аналізи проб промислових викидів. Відповідність контрольних вимірів, проведених аналітичними підрозділами держуправлінь, даним результатів аналізів, проведених СПЛ, а також дозволеним викидам по джерелах;

є) ПОД-2 – наявність річних планів заходів, направлених на охорону повітряного басейну. Своєчасність ведення журналу. Наявність актів приймання виконаних робіт після впровадження заходів. Наявність документів, що підтверджують скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферу після впровадження заходів (лабораторні виміри, розрахунки і т.ін.);

ж) ПОД-3 – якість ведення журналу, відповідність даних, представлених в ньому, записам в оперативних журналах по обслуговуванню ГОУ або в цехових журналах роботи технологічного обладнання;

з) статистична звітність по формі 2-ТП (повітря). Яким методом вона складається ( по матеріалам інвентаризації, балансовим, розрахунковим методикам, чи враховуються реальні обсяги випуску продукції, стан виконання заходів, час роботи ГОУ і їх ефективність і т.ін.);

и) дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферу за минулий, на поточний і наступні роки, ким видані, коли, на основі яких матеріалів;

і) ліміти викидів забруднюючих речовин в атмосферу за ці періоди, ким і коли видані, на основі яких документів;

ї) матеріали плати за забруднення атмосферного повітря;

й) план заходів по регулюванню викидів в період несприятливих метеорологічних умов (НМУ), їх достатність і стан виконання;

к) матеріали відомчого лабораторного контролю рівнів забруднення атмосферного повітря в межах санітарно-захисної зони (СЗЗ);

л) матеріали по створенню СЗЗ при її відсутності. Кількість чоловік, що проживає в її межах, що ще розташовано, крім житла;

м) інші документи з питань охорони атмосферного повітря.

Отримавши ці документи , інспектор зобов’язаний провести їх аналіз, порівняти дані, приведені в матеріалах інвентаризації, локальному томі ГДВ, дозволам на викиди забруднюючих речовин в атмосферу та лімітам викидів, технологічним регламентам, статзвітності по формі 2-ТП (повітря), даним аналітичного контролю (аналіз вести по джерелах, які вносять основний вклад в загальні обсяги викидів по підприємству). В результаті цього необхідно визначити достовірність матеріалів статзвітності по формі 2-ТП (повітря), а також дотримання дозволених викидів і лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Скласти порівняльну таблицю цих даних за останні 3 роки.

6.2.2. Що обстежується при перевірці виробничих підрозділів підприємства?

Наступним етапом роботи інспектора є огляд виробництв підприємства.

При обстеженні виробництв основна увага приділяється:

а) стану роботи технологічного обладнання, його фізичному і моральному зношенню, відповідності сучасним екологічним вимогам, впливу його на навколишнє середовище;

б) технічному стану і ефективності роботи газоочисних установок (ГОУ), відповідність фактичних параметрів навантаження паспортним, наявності реєстраційних номерів на ГОУ, інструкції по експлуатації і обслуговуванню ГОУ, оцінці рівня підготовки обслуговуючого персоналу;

в) ходу будівництва повітряохоронних об’єктів, дотриманню термінів будівництва технологічних і повітряохоронних об’єктів як нових, так і тих, що передбаченні заходами по досягненню нормативів ГДВ;

г) наявності джерел викидів, що потребують оснащення газоочисними установками, чи прийняті технічні рішення з цих питань;

д) наявності неврахованих джерел викидів;

е) загальному санітарному стану виробництв і території підприємства та іншим питанням.

6.2.3. Як виявляють наднормативні і надлімітні викиди?

Аналізуючи зібрані документи і інформацію, при обстеженні інспектор зобов’язаний провести розрахунок виявленого наднормативного (по речовинах і джерелах, г/с) і надлімітного (по речовинах) викиду (т/рік) по відношенню до вказаних величин в дозволах і лімітах, який може бути за рахунок:

а) невиконання у встановленні терміни заходів по досягненню нормативів ГДВ;

б) неефективної роботи газоочисних установок;

в) роботи технологічного обладнання при несправних газоочисних установках або їх невикористанні;

г) порушення технологічних режимів;

д) використання непроектної сировини і палива в технологічних процесах;

е) аварійних і залпових викидах забруднюючих речовин в атмосферу, які не передбаченні технологічними регламентами виробництв;

є) неврахованих джерел викидів та інше.

Надлімітний викид визначається як різниця між фактичними викидами забруднюючих речовин згідно із статзвітністю по формі 2-ТП (повітря) і кількістю по доведеному ліміту.

Наднормативний викид визначається з урахуванням різниці між фактичною та дозволеною кількістю викидів і часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, підтвердженого даними контрольної перевірки, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

6.2.4. Перевірка санітарно-промислової лабораторії підприємства.

Під час повної перевірки підприємства інспектор зобов’язаний ознайомитись з роботою санітарно-промислової лабораторії, при цьому перевірити:

а) укомплектованість кадрами відповідної кваліфікації, забезпеченість необхідним приміщенням;

б) забезпеченість нормативно-технічною і погодженою методичною документацією з питань визначення концентрації забруднюючих речовин в промислових викидах і атмосферному повітрі;

в) забеспеченність необхідними приладами контролю і обладнанням;

г) виконання графіку контролю джерел викидів і стану забруднення атмосферного повітря в СЗЗ – санітарно-захисна зона;

д) стан ведення робочих журналів і журналів обліку характеристик стаціонарних джерел забруднення та інші питання роботи санітарно-промислової лабораторії.

Під час перевірки інспектор має право дати завдання санітарно-промисловій лабораторії зробити контрольний вимір викидів забруднюючих речовин в атмосферу по одному або декількох джерелах.

6.2.5. Вимоги до розміщення та обладнання місць відбору проб з газопилових потоків.

Розташування і обладнання місць відбору проб.

Відбір проб забруднюючих речовин (ЗР) виконують в місцях де, як правило, вимірюється швидкість газопилового потоку.

Розташування місць відбору повинно відповідати вимогам ГОСТ 17.2.4.06, ГОСТ 17.2.4.07 та ГОСТ 12.4.021.

Вибір місця та точок відбору проб визначають на прямолінійній, по можливості вертикальній, ділянці газоходу. Переріз газоходу, де виконуються виміри, слід вибирати на достатній відстані від місць, де змінюється напрям потоку газу або площа поперечного перерізу газоходу (відводи, коліна, шибери, люки, дроселюючи пристрої та інші). Довжина прямої ділянки повинна бути не менша 4-5 еквівалентних діаметрів газоходу. Відрізок прямої ділянки газоходу до місця, де виконуються виміри, повинен бути довшим за відрізок після місця виміру. Відношення довжини відрізків газоходу визначається згідно п.2.2. ГОСТ 17.2.4.06.

Якщо ці вимоги не можливо виконати, тоді визначають поле швидкості особливо ретельно, збільшуючи кількість точок вимірів швидкості та, відповідно, точок відбору проб.

При значному збуренні газопилового потоку (після засувок, кілець, циклонів та ін.) перед місцем виміру в газоході встановлюють вирівнювач потоку. Вирівнювач газопилового потоку виготовляють з тонких радіально розташованих металевих пластин довжиною 1-1,5 діаметра газоходу.

В аераційних ліхтарях виміри та відбір проб виконують в центрах тарирувальних ділянок, визначених для виміру швидкості газопилового потоку, на середній лінії, на рівних відстанях від верхнього та нижнього країв прорізу ліхтаря в точках, що стоять одна від одної не більш ніж на 10м кожного ярусу. Виміри виконують з відкритих боків ліхтаря. При загальній довжині ліхтаря більше 50м дозволяється проводити виміри через кожні 25м.

Виміри та відбір проб в газопиловому потоці від вентиляторів, дефлекторів, гирл шахт виконують в газоходах перед ними на відстані, визначеній аналогічно вимогам, як і для газоходів більших довжин.

Для визначення ступеня очищення газу, місця відбору проб на вході та виході газу з ГОУ розміщують та обладнують в безпосередній близькості від ГОУ, з урахуванням вимог п.4.2.

Отвори для відбору проб пилу, газоподібних ЗР та аеродинамічних вимірів виконують на газоходах в місцях, що визначені п.4.2 та 4.3 того ж ГОСТу. Діаметр отвору повинен бути 60±10 мм.

При виконанні відбору газоподібних ЗР, отвір виконують діаметром 20 мм або достатнім для вводу пробовідводного зонду з електропідігрівом (30-40 мм).

Отвір з зовнішнього боку газоходу оформлюють патрубком з виступом до 20 мм.

Після відбору отвори необхідно надійно герметизувати заглушками.

На газоході біля отвору для відбору проб монтується пристрій (металевий пруток) для фіксації пробовідбірного зонду та поглинальних приладів.

Відбір проб через пробовідбірний штуцер без відбірного зонду забороняється. Якщо зонд стаціонарно закріплений в газоході, то розташування його вхідного отвору повинно забезпечити відбір представницької проби. Правильне розташування вхідного отвору повинно підтверджуватися попередніми результатами виміру швидкості газу та концентрації ЗР по точках лінійного перерізу газоходу (п.8.2.4 згадуваного ГОСТу). При монтажу передбачається можливість очистки зонду від пилу.

Обладнання площадок для виконання відбору проб.

Площадки для виконання відбору проб обладнують біля місць відбору у відповідності до вимог ГОСТ 12.2.032 та ГОСТ 12.2.033.

Загальна площа робочої площадки повинна бути не менше 2м² . Площадка має бути захищена від дії підвищених температур, прямих сонячних променів та атмосферних опадів. Оператору не повинні заважати рухаючі частини технологічного обладнання.

Площадка та ведуча до неї дробина повинні мати огорожу. З усіх боків на висоту більш ніж 1м площадка захищається бортовими листами.

На площадці обладнується місце для встановлення необхідних приладів. Апаратура та прилади повинні бути надійно закріплені.

Площадку забезпечують стаціонарним чи переносним освітленням та обладнують електричні розетки для живлення приладів. Рівень освітлення повинен бути достатнім для зчитування показань шкали приладів, забезпечення безпечного пересування по площадці, драбині та відповідати вимогам СНіП 11-4-79: 100 лк на шкалах вимірювальних приладів та 10 лк на східцях.

Рівень шуму на площадці повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003 та Санітарним нормам N 3223-85 і не перевищувати 80 дбА. При генеруванні звуку вентиляторами, димососами або насосами – не більше 75 дбА.

Рівні вібрації не повинні перевищувати нормативи, що визначені ГОСТ 12.1.012 та Санітарними нормами N 3044-84. При рівнях звукового тиску в октавних полосах частот 16; 31,5 та 63 Гц норматив становить 92 дб.

Якщо будівельна конструкція площадки не дозволяє забезпечити нормований рівень вібрації, то слід встановити спеціальні амортизатори та демпфери.

Для забезпечення оперативного зв’ язку з аварійними та технологічними службами підприємства на площадці встановлюють переносні або стаціонарні засоби зв’язку.

6.3. Пересувні джерела забруднення.

6.3.1. Що повинно перевірятися на автопідприємствах?

При повному обстеженні підприємств повинні перевірятись транспортні дільниці або цехи.

В акті повинно бути відображено:

— кількість автомобілів з бензиновими двигунами, дизельними та тих, що працюють на газоподібному паливі;

— наявність контрольно-регулювальних пунктів (постів) – КРП, їх оснащеність обладнанням, контрольно-вимірювальною апаратурою, можливість роботи в холодну пору року.

На підприємствах, що не оснащені КРП, перевіряється:

а) наявність договору з іншою організацією, яка проводить визначення вмісту забруднюючих речовин в викидах відпрацьованих газів автомобілів, та періодичність перевірок;

б) додержання термінів державної повірки приладів ( не рідше 1 разу на 6 місяців для газоаналізаторів і 1 разу на рік для димомірів);

в) наявність необхідної технічної документації;

г) ведення журналів обліку результатів вимірів, відміток про направлення автотранспортних засобів на ремонт, наявність та дотримання графіку перевірки автотранспорту на вміст оксиду вуглецю, вуглеводнів та димності у відпрацьованих газах автомобіля;

д) наявність дільниць (постів) по ремонту та обслуговуванню систем живлення і запалення двигунів, їх укомплектованість газоаналітичною апаратурою.

Перевірка вмісту забруднюючих речовин у викидах відпрацьованих газів автомобілів проводиться:

— на підприємствах-виготовлювачах – на контольно-регулювальному посту та на складі готової продукції;

— на підприємствах, що здійснюють ремонт, технічне обслуговування та експлуатацію автомобілів, - на контрольно-регулювальному пункті (посту) та при виїзді (в’їзді) з території підприємства;

При виявлені порушень встановлених стандартами норм вмісту забруднюючих речовин у викидах відпрацьованих газів:

— на підприємствах-виготовлювачах, підприємствах, що здійснюють ремонт та технічне обслуговування - автомобіль на склад готової продукції відправляти заборонено, він відправляється на регулювальні роботи;

— на підприємствах, що здійснюють експлуатацію, - автомобіль до рейсу не допускається і направляється на регулювання.

Контрольні виміри вмісту забруднюючих речовин в викидах відпрацьованих газів проводяться приладами Держекоінспекції або підприємства, що перевіряється.

6.3.2. Операція «Чисте повітря».

6.3.2.1. Загальні положення.

Зростаюче забруднення атмосферного повітря автотранспортом викликало необхідність посилення мір контролю за цим негативним явищем, що знайшло відгук в проведенні щорічних операцій «Чисте повітря».

Регламентується порядок здійснення цих операцій Положенням «Про порядок взаємодії органів Державної екологічної інспекції Мінприроди і Державної автомобільної інспекції МВС України» й, в першу чергу, Положенням «Про проведення операції «Чисте повітря»».

Координація робіт по державному контролю за охороною атмосферного повітря від забруднення шкідливими викидами автотранспортних засобів здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

Організація і проведення операції «Чисте повітря» здійснюється представниками територіальних органів Державної екологічної інспекції за участю Державної автомобільної інспекції та іншими спеціально уповноваженими державними органами і громадськими об’єднаннями в галузі охорони навколишнього природного середовища.

На період проведення операції «Чисте повітря» територіальними органами Державної екологічної інспекції з участю Державтоінспекції розробляється план її проведення, який погоджується з зацікавленими органами, що приймають в ній участь.

6.3.2.2. Завдання операції.

Головним завданням операції «Чисте повітря» є зниження забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами (понад 100 речовин) автотранспортних засобів.

З цією метою у відповідності до плану проведення операції, необхідно:

1. Здійснити перевірку організації роботи, яка проводиться власниками автотранспорту, станціями технічного обслуговування, по зниженню забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами автомобільного транспорту.

2. Перевірити наявність на підприємствах контрольно-регулювальних пунктів, їх забезпеченість засобами контролю токсичності та димності відпрацьованих газів, організацію їх ремонту, державних перевірок, а також ефективність використання і професійну підготовку обслуговуючого персоналу.

3. Перевірити автотранспортні засоби, які належать державним, громадським, кооперативним організаціями і індивідуальним власникам на відповідність нормативам державних стандартів щодо токсичності відпрацьованих газів двигунів автомобілів.

4. В разі наявності недоліків в роботі автогосподарств по охороні атмосферного повітря їх керівництву видавати приписи на усунення виявлених при перевірках недоліків і забезпечення дотримання вимог державних стандартів по токсичності та димності відпрацьованих газів двигунів.

5. Провести з залученням засобів масової інформації агітаційно-роз’яснювальну роботу серед населення про необхідність боротьби за зниження забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами автотранспортних засобів та передовий досвід повітряохоронної роботи підприємств.

Видання агітаційних друкованих матеріалів по операції «Чисте повітря» здійснюється місцевими радами товариств охорони природи, добровільного товариства автолюбителів, органами Державтоінспекції та Держекоінспекції.

6.3.2.3. Організація роботи.

Операція «Чисте повітря» проводиться щорічно протягом травня. За рішенням місцевих органів влади регіональні операції «Чисте повітря» можуть проводитись і у інші визначені ними строки.

Кількість та склад груп, які приймають участь в операції, затверджується територіальними органами Державної екологічної інспекції і Державної автомобільної інспекції.

До складу груп, які формуються для проведення операції, можуть залучатися представники підприємств, установ та організацій, за узгодженням з їх керівництвом.

При проведенні операції «Чисте повітря», у відповідності з планом її проведення, перевірками охоплюються підприємства, що експлуатують автотранспорт або проводять його технічне обслуговування чи ремонт, незалежно від форм власності, а також проводяться вибіркові перевірки транспортних засобів в процесі експлуатації на дорогах.

Проведення інструментального контролю токсичності та димності відпрацьованих газів автомобілів забезпечується як приладами контролюючих органів, так і організацій, що перевіряються.

Перевірка повітряохоронної діяльності автопідприємств, станцій технічного обслуговування, а також автомобілів на автодорогах здійснюється згідно з вимогами державних стандартів та інших нормативних документів.

За результатами перевірки:

1. Станцій технічного обслуговування автомобілів, автотранспортних підприємств та автогосподарств – складається акт перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства (додаток 1 до Положення «Про проведення операції «Чисте повітря»).

По виявлених недоліках видаються приписи на їх усунення, до винних вживаються передбачені законодавством заходи адміністративного впливу.

2. Державних та індивідуальних автотранспортних засобів на автодорогах – складається відомість результатів вимірів вмісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах (додатки 2, 3 до Положення), та вживаються передбачені заходи адміністративного впливу до водіїв.

Результати проведення операції узагальнюються та аналізуються. По виявлених недоліках з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в регіоні інформуються місцеві органи державної виконавчої влади. В місячний термін після закінчення операції матеріали і пропозиції з питань оздоровлення повітряного басейну направляються в Головну екоінспекцію Мінприроди України (додатки 4, 5 до Положення).

6.4. Нормативи часу при перевірці дотримання повітряохоронного законодавства підприємствами.

Витрати часу на проведення перевірок підприємств, що мають стаціонарні і пересувні джерела забруднення атмосферного повітря визначаються методичними рекомендаціями : «Про нормативи часу при здійсненні робіт по держконтролю за додержанням природоохоронного законодавства».

6.4.1. Підприємства, що мають стаціонарні джерела забруднення.

Нормативи трудозатрат на перевірку підприємств залежать від санітарної категорії підприємств, а вони класифікуються з урахуванням кількості джерел викидів та валового викиду з них (див. табл. 1 й 2):

Таблиця 1.

Класифікація промислових підприємств-забруднювачів атмосферного повітря по категоріях.

Таблиця 2.

Нормативи трудозатрат на перевірку промислових підприємств-забруднювачів атмосферного повітря (в людино-годинах)

1. Підготовка до проведення перевірки.

Вивчення наявних матеріалів, актів

попередніх перевірок, приписів і т. п. 6 3 1

2. Обговорення з керівництвом

підприємства порядку проведення

перевірки і вирішення організаційних

питань. 1 1 0.5

3. Загальне знайомство з підприємством

в натурі, з розміщенням основних цехів

та виробництв, із структурою

природоохоронних служб. 4 2 1

4. Робота з документацією:

- вивчення технологічних регламентів,

сертифікатів і технічних умов на

сировину, паливо і матеріали на

предмет їх відповідності вимогам

регламентів; 8 6 2

- розгляд санітарно-технічного звіту

по результатах інвентаризації

джерел викидів і локального тому

ГВД підприємства, їх відповідність

вимогам по об’єму і змісту; 6 4 1

- видача завдання лабораторії

аналітичного контролю на

проведення вимірів по основних

джерелах викидів; 1 1 0.5

- перевірка наявності оформленого

дозволу на викид і дотримання

термінів його дії, а також

відповідності дозволених величин

встановленим нормативам ГДВ; 2 1 0.5

- перевірка наявності і стан ведення

форм первинної звітності по формах

ПОД; 6 4 2

- перевірка дотримання графіка

контролю джерел викидів і

відповідність результатів вимірів

(г/с, т/рік) величинам

дозволених викидів за даними служб

відомчого контролю; 4 2 1

- розгляд і перевірка достовірності

форми статзвітності 2-ТП (повітря)

за попередніми даними. 6 4 2

5. Перевірка паспортів газоочисного

обладнання. 6 3 1

6. Обстеження виробництва і перевірка нормативи часу на перевірку стану експлуатації газоочисного одного апарату очистки обладнання газу в залежності від типу очистки наведені в таблиці 3.

7. Розрахунок фактичної ефективності

роботи ГОУ за даними вимірів

аналітичної лабораторії. Порівняння

даних вимірів з дозволеними викидами.

Розрахунок величин додаткових,

зверхнормативних викидів по кожному

перевіреному джерелу і по кожному

інгредієнту. 4 2 1

8. Оцінка впливу викидів підприємств

на забруднення атмосферного

повітря жилої зони за даними

спостережень Укргідромету, органів

СЕС та служб відомчого контролю. 2 1 0.5

9. Перевірка стану виконання запланованих

повітряохоронних заходів по документації

і в натурі. 6 3 2

10. Перевірка автотранспортного цеху

(гаражу) підприємства. 6 4 2

11. Кінцева оцінка додержання

дозволених величин викидів і достовірності

звітних даних по формі 2-ТП (повітря). 4 2 1

12. Перевірка наявності ліміту на викид, його

відповідність фактичним величинам.

Додержання умов платежів. 2 1 0.5

13 Розрахунок позову на стягнення сум

за зверхнормативні викиди забруднюючих

речовин. 4 2 0.5

14 Оформлення документів для прийняття

заходів адміністративного впливу. 4 2 1

15 Оформлення акту перевірки. 16 10 4

16. Проведення підсумкової наради з

керівниками служб підприємства по

обговоренню результатів перевірки. 2 2 1

_____________________________________________________________

Всього 121 61 25

При наявності у викидах речовин 1 і 2 класів небезпеки по санітарній класифікації (крім оксидів азоту) в кількості, що перевищує 5% загального обсягу, категорія підприємства підвищується на одиницю.

Підприємства енергетики (ТЕЦ і ГРЕС), незалежно від об’ємів викидів, прирівнюються до II категорії.

Перевірки великих металургійних або хімічних комплексів можуть проводитись по окремих виробництвах або групах виробництв. Нормативи трудозатрат при цьому по кожному виробництву, що перевіряється, встановлюються у відповідності з категорією.

Оскільки на багатьох промислових підприємствах є велика кількість газоочисного обладнання, яке працює за різними методами очистки газу, нижче в табл. 3, приведені нормативи трудозатрат на перевірку цього обладнання.

Таблиця 3.

Нормативи трудозатрат на перевірку газоочисного обладнання в залежності від методу очистки.

6.4.2. Автопідприємства.

Автотранспортне підприємство (АТП), а також підприємства, що мають інші пересувні джерела викидів, по нормативах трудозатрат на перевірку прирівнюється до II категорії промислових підприємств.

Кількість автомобілів, що підлягають контролю при перевірці автотранспортних підприємств, повинна становити не менше : 30% - для підприємств з числом автомобілів до 100 шт; 20% - для підприємств з числом автомобілів до 500 шт; 10% - для підприємств з числом автомобілів більше 500 шт. При розрахунку нормативів трудозатрат на перевірку автотранспортних підприємств необхідно враховувати додатковий час на перевірку токсичності і димності відпрацьованих газів автотранспортних засобів – 0.25 години ( 15 хвилин) на кожний автомобіль, що перевіряється на контрольно-вимірювальному посту.

Нормативи трудозатрат на перевірку підприємств-виробників автотранспортних засобів, а також підприємств, що здійснюють їх ремонт та технічне обслуговування, встановлюються, виходячи з об’ємів валових викидів і кількості джерел викидів забруднюючих речовин як і для промислових підприємств, по трьох категоріях. При цьому необхідно враховувати додатковий час на контрольну перевірку готової продукції на складах або на випуск автомобілів згідно з вищевказаними нормативами.

7. Інвентаризація викидів забруднюючих речовин на підприємстві і звіт про неї.

Навчальні питання.

7.1. Чим регламентується проведення інвентаризації і складання звіту?

7.2. Основні терміни та їх визначення.

7.3. Порядок проведення інвентаризації.

7.4. Зміст звіту.

7.5. Додатки до інструкції «Про зміст та порядок складання звіту про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві».

7.1. Чим регламентується проведення інвентаризації і складання звіту?

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 4 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» нормування у галузі охорони атмосферного повітря проводиться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони атмосферного повітря від забруднення.

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 4
• 567
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒