Глобальні проблеми людства в апокаліптичній теології новітнього протестантизму 2 страница
Який же вихід для цивілізації за такого набору глобальних проблем? Біблія, - кажуть єговісти, - передбачала, що в найближчому майбутньому глобальний уряд об’єднає все людство, і в основі цього об’єднання буде безкорисливість, а не гроші і технологія. Боже Царство, в даному випадку, власне і є цей небесний уряд, який знаходиться в руках Христа. Цей уряд встановить нову глобальну етику - ту саму, якій вчив Ісус Христос, живучи на Землі. Її керівними принципами будуть правосуддя, рівноправ’я, ненасилля, терпимість, толерантність, милосердя, тобто ті , які проголошував Ісус Христос [322,с.12].
Настання Божого Царства, за логікою єговістів, дозволить розв’язати в терміновому порядку і проблеми навколишнього середовища. Вже не потрібно буде думати про те, як зупинити наступ пустелі”, про нестачу продуктів харчування. Царство Бога, - кажуть єговісти, - знищить і нерівність, об’єднавши людей будь-якого походження. Об’єднають людей, на їх думку, загальні моральні й релігійні цінності. Прикладом того, як можна досягнути справжньої єдності, є їхня церква, - запевняють єговісти, адже завдяки можливості вільно пересуватися по всьому світу Свідки Єгови регулярно проводять міжнародні конгреси, які згуртовують людей різних рас і національних та культурних груп. Ці конгреси, заявляють єговісти, - живе підтвердження єдності думок і сердець, а не технологій і комерції. Отже, - роблять висновок вони, - уряд, встановлений Єговою, може запропонувати розв’язання усіх проблем. Віру в це вони підтверджують, знову ж таки, посиланнями на Священне Писання. Божа „нова земля”, таким чином, принесе користь людям по всьому світу [322, с.13].
Глобальні проблеми, які переслідують цивілізацію протягом останнього століття, Свідки Єгови називають яскравим підтвердженням усіх апокаліптичних пророцтв, які є в Біблії і які є підтвердженням наявності ознак „часу кінця”. Читаючи „Малий апокаліпсис” (Мт. 24-25; Мк. 13; Лк. 21), ми бачимо, - переконують єговісти, - безпомилковий доказ того, що Ісус говорив про наші часи. Він провіщав часи війн - не просто „війни і військові чутки”, які завжди затьмарювали історію людства, а великі війни світового масштабу. Чому попередні війни не були „ознаками”? Та тому, що там були зіткнення армій двох воюючих народів - на шаблях чи баталії з використанням вогнепальної зброї. Але в 1914 році розпочалася світова війна. Чи не підтвердження це „ознак часу”? Адже, як в ланцюговій реакції, один народ за іншим втягувався у світову пожежу - першу глобальну війну. Щоб вбивати все більше людей, самі ж люди вигадали автоматичну зброю, кулемети, танки, аероплани, підводні човни. Друга світова війна затьмарила попередню знищенням мільйонів людей. За допомогою авіаносців, атомної зброї, кількість жертв вдесятеро зросла. Знову ж таки, це підтвердження того, що, на думку єговістів, Ісус передбачив як „жахливі явища цієї войовничої епохи”. Ця ознака, переконані вони, стабільна, тому що епоха війн не тільки не послабилась, а навпаки - в один рік може спалахнути декілька війн, вимагаючи в жертву мільйони життів. При цьому 90% жертв не солдати, а цивільне населення [320, с.3-5; 331, с.3-4; 332, с.7].
Як вважають єговістські богослови, війна - це тільки одна з особливостей глобальних ознак, про які говорив Ісус. Він також попереджував, що буде „голод” (Мт. 24:7). І це передбачення, - зауважують вони, - справджується, хоча земля, як не дивно, дає більше продуктів, ніж цього потрібно для харчування всього людства, наука про сільське господарство розвинута як ніколи в людській історії, а перевезення вантажів досягли такої швидкості і настільки ефективні, що продукти харчування можна доставити в будь-який куточок світу. Незважаючи на це, п’ята частина населення Землі голодує щодня [332, с.7]. Посилаючись на дослідження, єговісти наводять статистику, що сьогодні більш ніж 1 млрд. населення живуть в умовах крайньої бідності, а щорічно до них додається ще близько 25 мільйонів. Від недоїдання і з інших причин, пов’язаних з бідністю, кожного року помирає приблизно 13 млн. дітей, тобто більше 35 тис. на день. Називаючи нестачу продуктів глобальною проблемою, єговісти, разом з тим, кваліфікують її як ознаку того, що рай уже близько [70, с.10]. Відповідно надлишок продуктів обіцяється там [358, с.158].
Посилаючись на інформацію ООН, єговісти констатують, що сьогодні в усьому світі понад 100 млн. бездомних, тобто кожен 60-й на землі - не має даху над головою. Як завжди, тут вони посилаються на бездіяльні земні режими. Однак в останній час ми спостерігаємо переоцінку цінностей, яка свідчить про зміну пріоритетів в Організації та поступове її „входження” у „світ”. Так, в одному з випусків часопису „Пробудись!” за 2005 р. констатується, що одне лише застосування біблійних порад не зможе подолати причини бездомності, а тому мова йде про створення мережі спеціальних реабілітаційних служб, які допомагають бездомним вернутися до нормального способу життя. Тут наводиться приклад, що в Лондоні створені центри для молоді, які надають консультації по питаннях приготування їжі, здорового способу життя та працевлаштування. Щоправда, в часописі зауважується, що хоча Свідки Єгови роблять все можливе, щоб допомогти тим, хто став жертвами таких обставин, вони розуміють, що тільки Творець, може подолати всі нещастя раз і назавжди [270, с.3-10]. При цьому один із часописів запевняє, що тільки в раю (під час 1000-ліття і вічно) людям будуть створені всі умови, щоб забезпечити їх житлом (Іс. 65:21-23) [358, с.157].
Ще однією глобальною проблемою є те, кажуть єговісти, що Ісус віщував як „мори” [335, с.9]. Дійсно, наша епоха зазнає надзвичайних суперечностей: за наявності кращих, ніж будь-коли, методів лікування, найвеличніших технологічних досягнень, вакцин від багатьох поширених захворювань, епідемії дедалі більше прогресують [335, с.6-7]. Щоб підтвердити виправдання біблійних віщувань, єговістська література наводить ряд прикладів. Так, у „Вартовій башті” говориться про те, що в 1918-1919 рр. людство спіткала епідемія гриппу „іспанка”. Ця епідемія, зауважують вони, забрала по різних розрахунках життя від 20 до 50 млн. людей. Наука показала, стверджують єговісти, повну нездатність вирішити цю проблему. Це дає їм підстави зробити такі висновки: 1) ця подія стала початком виконання пророцтв про „останні дні” („епідемії” та „смертні язви”); 2) людству сьогодні не під силу вирішувати ці проблеми без допомоги Єгови. Тому єговісти переконані, що виконання пророцтв продовжується і буде перманентним до „кінця часів” [270, с.3-10]. Глобальними проблемами також називаються рак і захворювання серця, які викликають сьогодні справжній „мор”, забираючи кожен рік мільйони жертв. Продовжують вбивати людей, кажуть єговісти, туберкульоз, малярія та СНІД. Так, кажуть вони, Всесвітня Організація Здоров’я (ВОЗ) передбачала, що за 90-ті рр. помре біля 30 млн. чоловік від туберкульозу та малярії; щорічно ж буде помирати біля 2 млн. чоловік. За її ж даними, від „чуми віку” – СНІДу за останніх 25 років уже померло 20 млн. чоловік, 34 млн. інфіковані ВІЛ вірусом [337, с.5]. Вважається, що за період з 2000 по 2020 рр. ще помре 20 млн.чол. Все це називається плодами гріховності, які може виправдати лише каяття [270, с.11]. Формою реалізації пророчих ознак про „мори” та „епідемії” єговісти вважають потенційну загрозу застосування біологічної зброї (сибірська язва, ботулізм, чума). Вони констатують, що людство не в силі поставити перепони цьому явищу, і тільки Єгова, знищивши „систему речей”, покладе цьому край [271, с.3-11].
Різновидом „хвороб породільних” єговісти кваліфікують і наркоманію. В одному з спеціальних випусків часопису „Пробудись!” під рубрикою: „Чи загрожує світу наркотичний полон?” наводяться дані із звіту Генерального секретаря ООН Кофі Аннана про 190 млн. наркозалежних. Наркоманія, запевняє часопис, є якби проявом двох речей: 1) це глобальна ознака близького „кінця”, як результат гріхопадіння; 2) це приклад невдалої політики земних режимів, розділених кордонами. Тут, знову ж таки, нав’язується думка, що подолати цю проблему лише під силу об’єднаному небесному уряду Христа [280, с.13-14].
До глобальних проблем єговісти відносять і аморалізм, який проявляється в рисах характеру людей, про що свого часу віщував апостол Павло так: „Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі дні. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримані, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога” (2 Тим. 3:1-5) [70, с.11].
Звертаючись до такої проблеми як розпад сімей, вони вважають це однією із сторін соціального занепаду сьогоднішнього світу. Збільшення кількості зруйнованих сімей, побої дружини чи чоловіка, знущання над дітьми, жорстоке обходження з батьками похилого віку - все це ніби підтвердження тих якостей, про які говорилось 2 тисячі років тому - „недружелюбні”, „жорстокі” і навіть „зрадники”, ті, „які не люблять добра” [335, с.7].
Слід віддати належне Організації Свідків Єгови в тому, що вона в останній час не тільки констатує наявність проблем, але й вносить свої пропозиції щодо їх вирішення. Проблемам сімейних відносин, наприклад, присвячено ряд спеціальних випусків „Сторожової Башти” та журналу „Пробудись”. Часопис „Ти можеш вічно жити в раю” в рубриці „Влаштовувати щасливе сімейне життя”, наприклад, пропонує етико-психологічні поради сім’ям [с. 238 - 249].
Єговісти ставлять питання: а хіба перелічені вище лиха не переслідували людство в усі епохи? На підтвердження того, що це стосується саме нашого часу, наводяться три докази. По-перше, хоча слова Ісуса спочатку частково реалізувались при руйнації Єрусалима і єрусалимського храму, вони однозначно вказували на віддалене майбутнє. Тому вважається, що приблизно через 30 років після цього Ісус дав апостолу Івану видіння, в якому показувалось, що передбачувані світові події - війни, голод, епідемії і, як результат цих лихоліть – смерть, спіткають увесь світ в майбутньому. При цьому ці лиха охоплять не тільки певну місцевість, але й „землю” в цілому (Об. 6:2-8). По-друге, - заявляють єговісти, - можна відзначити, що в цьому столітті деякі особливості ознак, пророкованих Ісусом, виконуються ще в більших масштабах. Наприклад, чи можуть бути війни страшніші від тієї, яка розпочалась у 1914 році? „Так!”, - кажуть єговісти. Якщо почнеться третя світова війна за участю всіх ядерних держав, а вони застосують всі свої озброєння, то Земля, швидше за все, перетвориться в обвуглену пустелю, а від людства не лишиться й сліду. Посилаючись на Об’явлення 11:18, вони нагадують про таке попередження: в останні дні, коли народи розлютяться, люди почнуть „губити землю”. Тут же, на підтвердження, наводиться приклад, що в наші дні, вперше в історії забруднення й погіршення стану навколишнього середовища є серйозною небезпекою для життя людей. Отже, ці ознаки також повністю чи частково виконуються. Чи може це тривати доти, доки людина сама не знищить і себе, і планету? „Ні!”, - заявляють єговісти. Тому що Біблія стверджує, що Земля буде існувати вічно і що на ній будуть жити праведні люди. По-третє, всі разом взяті ознаки, на які вказував Ісус в трьох Євангеліях та про які Він говорив як зло, і які описані в Об’явленні, кажуть єговісти, - всі вони разом вказують на наші дні. Таким чином, глобальні катаклізми - не випадкові, а біблійно-закономірні. Це - реалізація есхатологічних пророцтв в їх символічних ознаках [275, с.8].
До окремої групи глобальних проблем, означених пророчо і які ми аспективно розглянули як результати науково-технічного прогресу, Свідки Єгови відносять екологічні, створені самою людиною. В якості основних з них єговісти називають: 1) знищення лісів (називається цифра, що кожен рік знищуються від 150 до 20 тис.м.кв. тропічних лісів – площа, майже рівна території Уругваю); 2) деградація земель (за інформацією єговістів опустинювання сьогодні загрожує третій частині земної поверхності); 3) водна криза (біля двох мільярдів людей живе у місцевостях, бідних на воду); 4) зникнення видів (вважається, що на початок третього тисячоліття буде знищено від 500 тис. до 1 млн. видів тварин, рослин і комах); 5) забруднення оточуючого середовища та атмосфери (за деякими дослідженнями 80-их років біля 1 млрд. людей піддаються небезпечному впливу викидів сажі та ядовитих газів). Сюди ж єговісти відносять засмічення оточуючого середовища, радіактивні та токсичні відходи, які вони називають міною уповільненої дії. Виходячи з цих фактів, єговісти питання ставлять так – або ж в найближчі століття чи тисячоліття люди вирішать ці проблеми, або ж в їх вирішення втрутиться сам Єгова. Останнє викликає запитання, оскільки єговісти заявляють про близький Армагеддон, а тут йде мова про такі величезні строки [275, с.8-9].
До глобальних екологічних проблем єговісти також відносять пестіциди, зменшення озонового шару землі. Єговісти не бачать виходу із складної ситуації, тому єдиним спасінням знову ж таки, вважають Армагеддон. Разом з тим, вони перераховують ряд причин, які на їх думку призводять до глобальних криз: єгоїзм, пожадливість, неввічливість, недольновидність, єгоцентризм [275, с.10-14].
Говорячи про ознаки останніх днів у формі катаклізмів, єговісти попереджають, разом з тим, що основною звісткою Біблії є не повідомлення про те, наскільки все буде погано. Навпаки, її головна вістка - про Боже Царство і про те, що обіцяє царство: звільнення, якого так всі чекають [335, с.8-10]. Від чого ж слід звільнитися? Від економічних, суспільних, фізичних, розумових і емоційних проблем. Як і від того шляху, яким іде сьогодні світ [335, с.9]. Хто може звільнити людей від сучасних глобальних проблем? Тільки не зусилля людей. Це Єгова - Бог звільнення, - кажуть єговісти. Він не раз це робив, зробить і сьогодні. Це буде скоро. В 1914 році почались „останні дні” нинішнього світу, запевняють єговістські есхатологи, і людство живе вже більше 100-а років цього періоду, розв’язка наближається (Мт. 24:21). Це дні „Великої скорботи”, вони ж закінчаться новим світом. Зло буде знищенно й почнеться чудова ера у всій історії людства. Вибрані після Армагеддону та 1000-літнього суду увійдуть до складу світлої, чистої цивілізації Божого творіння – нового світу на Землі, яка стане раєм (Лк. 23:43). Це буде справжнє Царство справедливості. Тільки Єгова Бог, на задумку єговістів, може забезпечити свій народ. Адже він „Всемогутній”; лише він один у Всесвіті здатен подолати будь-які перешкоди. Він забезпечить безпеку тим, хто надіється на нього [333, с.4]. Християни уже й зараз, запевняють єговісти, захищені від багатьох проблем, тому що застосовують біблійні принципи у своєму житті. Окрім того, вони знаходяться під захистом всесвітнього Товариства люблячих духовних братів і сестер, які допомагають один одному в часи нужди. Для цього наводиться приклад у підтвердження вищесказаного: свідки Єгови Європи надали допомогу своїм браттям і сестрам розтерзаної війною Руанди, зібравши їм 65 тон одягу, медикаментів, продуктів харчування та інших предметів першої необхідності вартістю 1600 тис. доларів США. Таким чином, Товариство є прообразом уряду Христа. Тому, як Єгова буде вирішувати всі проблеми людства, присвячено спеціальний випуск „Вартової башти” під назвою „Проблеми людства скоро вирішаться” [337].
Адвентистські есхатологи також притримуються точки зору, що в кінці „останніх днів”, другого приходу Христа та Армагеддону, наступить торжество добра над злом, вінцем буде Боже Царство. Адвентисти у цьому співзвучні з єговістами [240, с.2]. Щоправда, адвентистська есхатологічна концепція передбачає спустошення землі в Армагеддоні до другого приходу Христа, тому в Тисячолітньому Царстві на небі будуть лише 144 тисячі вибраних [12, с.190; 5, с.469-470]. У Свідків Єгови ж, як ми писали про це раніше, Армагеддон буде в кінці тисячоліття і знищить лише „злу систему речей” та ненавернених [329, с.19; 358, с.155].
Яким же буде царство справедливості, яке знищить всі земні катаклізми? Боже Царство, за єговістськими уявленнями, введе славну еру безпеки для праведних людей на землі. Не буде більше голоду, на землі відновиться екологічна рівновага і вона буде щедро плодоносити (Пс. 71:16). Не буде більше бездомних, не буде страху, припиняться війни, зникне насилля і злочинність (Ів. 65:21-22; Мих. 4:4; Пс. 45:9-10; Пр. 2:22). Широко розповсюджене безробіття змінить творча праця. В земному раю, який скоро стане реальністю, зникнуть страждання і біль, горе і смерть (Об.21:4) [333, с.7]. Це буде всесвітня спільнота людей, під правлінням „князя світу” - Ісуса Христа, в якій не буде злочинності, егоїзму, заздрощів; міжнародне братство, в якому всі приносять плоди духа Бога (Гал. 5:22-23) [335, с.14-17].
Адвентисти, у свою чергу, вважають, що „Царство справедливості”, яке прийде на зміну земній цивілізації, буде досягнуте не через зміну зовнішніх обставин і структур, а через самовдосконалення людей. В земному житті, на думку адвентистів, можна лише наблизитися до цього ідеалу, але досягнути неможливо. Його може створити лише Бог [240, с.11]. Як бачимо, схожі підходи та висновки.
Як ми зауважили раніше, адвентисти, подібно п’ятидесятникам, не загострюють увагу на кризових явищах так різко, як єговісти. Тут є своє пояснення, обгрунтоване доктринально та підтверджене вістями О.Уайт. Тому в їх есхатології можна спостерігати неоднозначний підхід до тлумачення глобальних проблем, як ознак. Адвентисти специфічно тлумачать глобальні проблеми сучасності, посилаючись на доктрину христологічної есхатологіїї*. Звідси увага, на їх думку, повинна концентруватися не на сучасних катаклізмах, як ознаках, а на явищі приходу Христа. Вивчення останніх днів, на заувагу професора систематичного богослов’я Нормана Галлі, починається з Христа, а не з останніх подій. Ми, каже він, не повинні починати з майбутнього і повертатися у минуле, звертаючись спочатку до подій, а потім вписувати в них Христа. Слід, у першу чергу, пропонує він, починати з Христа і, виходячи із розуміння Його характеру, пояснювати останні події. В цьому контексті богослов критикує представників неоортодоксії – Швейцера і Барта, які спочатку пропонували своє розуміння останніх подій, а потім включали туди Христа. Тобто, замість христологічної есхатології, ці богослови нав’язували есхатологічну христологію. Біблія ж, переконаний Н.Галлі, концентрує увагу на Христі, а не на кризі. В цьому плані богослов, в якості аргументу, наводить тезу Карла Генрі: „В центрі Біблії і біблійної есхатології знаходяться не дати і місце, але Христос”. Н.Галлі також наводить думку Г.Ледда про те, що навіть у Старому Завіті „надія заключалася не в майбутньому, а в Бозі”. Щодо Нового Завіту, то богослов запевняє, посилаючись на Оскара Кальмена, що „кінець”, в контексті історії викуплення, – це Ісус Христос, який уже явився. Власне тут ми й знаходимо ключ до розуміння адвентистами глобальних проблем сучасності – слід говорити про феномен знаходження Христа в небесному святилищі, починаючи з 1844р., а не про сучасні катаклізми [78, с.123-124].
На відміну від інших протестантів, адвентисти своє розуміння глобальних проблем сучасності та відношення до них будують як на біблійних засадах, так і пророчих видіннях своє вісниці О.Уайт. Так, згідно своєму видінню № 36, О.Уайт кваліфікує глобальні природні (землетруси, урагани, пожежі, повені, що призводять до великих матеріальних і людських втрат) та соціальні катаклізми як ознаки Божих намірів, що свідчать про близький другий прихід Христа. Це свідчить також, на її думку, про кінець Великої боротьби (добра і зла), початок судів Божих, як заключних подій земної історії, тобто виконання пророцтв [31, с.202-204]. Посилаючись на глобальні проблеми як ознаки з одного боку, адвентисти з іншого боку – сприймають їх як належні, оскільки О.Уайт у „Великій боротьбі” тлумачила це як прояв деструктивних дій Сатани. Вона, на їх думку, попереджала, що Сатана вносячи деструктивізм у всі сфери життя людської спільноти спробує піддати сумніву здатність Бога навести порядок у Всесвіті [19, с.476].
Тому прихід Христа у адвентистів пов’язуються з такими глобальними проблемами, що виступають в якості ознак як: перенаселення та нестача продуктів харчування, нехватка енергетичних запасів, „парниковий ефект”, що може призвести до топлення полярних льодовиків та затоплення суші. Сюди ж заносяться наркоманія, СНІД, руйнація озонового шару землі. Найстрашнішим явищем вважається апокаліптична загроза ядерної війни, що відображено в ряді художніх стрічок („На завтрашній день”, „Заповіт”, „Армагеддон”). Виникла навіть філософська течія постапокаліптики, яка описує життя після цієї катастрофи. Це в цілому - руйнівний вплив людини на планету. Наслідки індустріалізації, а пізніше – розвиток нових технологій стали для самої людини страшними: щодня ми чуємо про нові відкриття, які підтверджують зв’язок між умовами праці і життя людей та такими хворобами, як рак, стверджують адвентисти [252, с.32-33].
Слід мати на увазі, що адвентисти, як і п’ятидесятники, звертаючи увагу на глобальні проблеми сучасності не акцентують увагу саме на них, а більше говорять про феномен приходу Христа. В центрі „Адвентус”, а не те що йому передує. Саме на такі риси їхньої есхатології, зосереджує свою увагу в роботі „Христос гряде” Н.Галлі [78]. Адвентисти зауважують, що сьогодні наявні ряд ознак, які, згідно Мт. 24:3-8, є початком страждань, які передують приходу Христа. Щоб актуалізувати явище приходу Христа через ознаки, починаючи з вересня 1993р. Церква АСД видає суспільно-релігійний щоквартальник „Ознаки часу”. Саме в одному із його випусків наводяться факти великої кількості захворювань, які вони називають „хворобами цивілізації” (як ознаками – авт.) і які вони зводять до 4-х великих груп: травматизм; спадкові захворювання; захворювання, пов’язані з екологією; хвороби, спричинені неправильним способом життя. Вважається, як і в єговістів, що вони породжені невмілою організацією суспільного життя та НТР. Вина тут повністю покладається на гріховну людину [244, с.20-21]. Враховуючи специфіку свого вчення - акцент на принципах здорового способу життя, адвентисти посилаючись на Мт. 24:7-8, до особливих пророчих ознак як четвертого типу захворювання відносять ожиріння через вживання м’яса. Тут застосовується аргумент, що Біблія ще 3,5 тис. років тому говорила, що ця ознака проявиться в часи кінця [244, с.18-19].
Проблема подолання цих глобальних для XX та XXI ст. захворювань, як ознак, розв’язуєьться адвентистами двояко: 1) з ними слід боротися; 2) остаточне їх розв’язання стане можливим лише в Царстві Божому, де будуть створені умови, як в Едемському саду. До цього, кажуть адвентисти, слід добавити такі біди, як вибух ядерного реактора Чорнобильської АЕС, що ставить під загрозу життя народів Європи, вирубку лісів і забруднення середовища, вплив фреону на атмосферу землі. В цьому контексті у адвентистській есхатології виникло два бачення майбутнього людства: 1) оптимістичне – людство подолає проблеми; 2) історія йде до свого кінця, тут змінити нічого не можливо [175, с.8-9].
Сучасне розуміння глобальних проблем світу та їх тлумачення в есхатологічному форматі, адвентисти викладають в розділі 10 „Церква та екологічні проблеми” і в розділі 11 „Сучасне світове суспільство: досягнення і загрози розвитку”, своїх „Основ соціального вчення Церкви християн Адвентистів Сьомого Дня в Україні”[162].
До основних глобальних екологічних проблем адвентисти відносять виснаження природних ресурсів, забруднення довкілля, зниження біологічної різноманітності. Першопричину екологічної кризи адвентисти бачать, посилаючись на Бут. 3:17-18 та 4:1-17, не в шкідливих чи поганих технологіях, а в опоганеному гріхом внутрішньому світі людини, у її розриві з Богом. Звідси робиться декілька висновків: 1) неможливість створення раю на землі (як гармонії); 2) віра в те, що без Божого втручання екологічна катастрофа неминуча; 3) переконання, що під час другого приходу Христа люди повинні поплатитися за нищення землі (як і в єговістів – авт.). Ця категоричність, однак, декларує принцип, що „очікування” нових небес і нової землі має не заглушати, а посилювати турботу віруючих про світ. У зв’язку з цим, в „Основах” задекларовані принципи співробітництва з природоохоронними організаціями й освітніми закладами у природоохоронній та еколого-просвітницькій роботі. Приймаючи за основу природоохоронний принцип „Міркуй глобально, дій локально”, церква АСД займається проведенням наступних заходів: роз’ясненням норм екологічної етики, виданням духовної літератури і сімейним вихованням, участю членів Церкви у справах охорони природи, озеленення і благоустрою, вторинним використанням одягу як розв’язанням проблеми утилізації.
Адвентисти, для яких проблема здоров’я наближається до доктринальної, вважають глобальною проблемою паління, оскільки, на їх думку, це явище може призвести до загибелі близько мільярда людей у XXI столітті. Хоча це явище також пов’язується з гріхопадінням і його розв’язання відноситься на есхатологічне майбутнє, адвентисти не відказуються з ним боротись в умовах очікування другого приходу Христа. Розробка програм з профілактики паління, як порочної залежності поряд з іншими формами залежності, входить складовою в „Основи” [162, с.106]. До того ж, в рамках Відділу здоров’я Всесвітньої Церкви АСД розроблено програму „Дихайте вільно” для бажаючих кинути палити. Це також ряд програм по боротьбі з алкоголізмом і наркоманією та епідемією СНІДу. Сюди ж можна віднести проблему подолання голоду, бідності, ліквідації стихійних лих через відділ здоров’я та АДРУ ГК АСД. Тут питання ставиться так: не просто говорити про стихійні лиха як ознаки, а по мірі можливості приймати участь в ліквідації їх наслідків в переддень „кінця світу” [261, с.390-396, 438-440, 450].
Як видно із соціальної доктрини Церкви АСД, вона реалізує своє служіння, керуючись есхатологічним вченням. Це, на думку богословів, дозволяє Церкві реально оцінювати свої можливості і сили без особливого оптимізму і не впадаючи в песимізм. Церква АСД усвідомлює, написано в програмі соціального служіння, що остаточного розв’язання соціальних проблем в цьому світі не відбудеться, а тому відносить розв’язання всіх земних проблем в Царство небесне. При цьому Церква АСД України, наприклад, рекомендує віруючим брати участь у вирішенні всіх як природних, так і соціальних проблем, допоки це Царство не наступить. Саме ж природоохоронне служіння Церква розглядає як особливу форму благодійництва. Тут ми бачимо прояв так званої „помірної есхатології”, на відміну від безальтернативної єговістської [162, с.118-124; 150, с.291-300; 150, с.308-312].
Якщо організація Свідків Єгови говорить про проблеми здоров’я, наркотичної, алкогольної та нікотинової залежності, нехватки продуктів харчування лише як результат невдалого керівництва земних урядів, то адвентисти мають ряд програм по розв’язанню цих проблем. Так, Церква АСД понад 150 років виступає популяризатором здорового способу життя, створюючи оздоровчі заклади, реабілітаційні центри, фабрики продуктів здорового харчування. Через Агентство допомоги та розвитку (АДРА) в міжнародних масштабах вона займається благодійницькою діяльністю. Церква також бере участь в роботі міжнародних медичних проектів по створенню та реалізації просвітницьких і практичних програм з подолання різних форм залежності [162, с.126-127, 150-153; 379, с.167; 129; 150, с.276-282].
Оцінюючи, в певній мірі, на відміну від єговістів, позитивно глобалізацію, адвентисти, разом з тим, загострюють увагу на її суперечливих тенденціях, які призводять до контрастів бідності та багатства, аморалізму, злочинності. Виходячи з принципу агресивності людської природи, як результату гріхопадіння, вони звертають увагу, в першу чергу, на таку тенденцію глобалізації як прагнення до світового панування і гонитву за збагаченням. Звідси акцент на негативних тенденціях, що супроводжують процес глобалізації: зростаюча матеріалізація інтересів сучасного людства; глобальна влада капіталу, який контролює світову економіку; маніпулювання інтересами і запитами населення за допомогою засобів масової інформації; спроба реконструювання релігійно-державних союзів. Пропонуючи свою участь в нейтралізації цих тенденцій, Церква зауважує, що лише Бог зможе остаточно розв’язати ці проблеми в есхатологічному майбутньому [162, с.127-130; 150, с.273-275].
Дещо по-іншому, ніж єговісти, адвентисти тлумачать такі глобальні проблеми людства як війни, тероризм, насилля. Війна, за адвентистською концепцією, є результатом гріха та дій сатани, який зваблює людей, починаючи з 1844 року (року початку царювання Христа на небі – авт.). Акти ж тероризму, насильства й жорстокості співтовариство розглядає частиною вселенської війни, Великої боротьби (за О.Уайт – авт.) між добром і злом. Звідси двояка позиція щодо цих глобальних проблем сучасності: 1) очікування другого приходу Христа і віра, що ці проблеми можуть бути вирішені в його Царстві; 2) в період між першим і другим приходом активна миротворницька діяльність (Лк. 9:55) на принципах діалогу, справедливості, прощення, примирення [162, с.131-135; 150, с.202-208]. Ще однією глобальною проблемою, про яку мало ведуть мову інші протестантські церкви в такому контексті, для адвентистів є релігійна свобода. Ставлячи питання про її обмеження в різних країнах, адвентисти з одного боку, переконані, що її повна реалізація можлива лише в Царстві Божому; з іншого – виступають за те, щоб вона гарантувалася всім віруючим без винятку [162, с.136-143; 132].
Адвентисти своєрідно пояснюють небувалі досягнення людства. Звертаючись до спіральної моделі розвитку історії та її циклічності, вони висувають гіпотезу, що небувалий ривок цивілізації наприкінці другого та на початку третього тисячоліття – може стати виходом на фінішну пряму історії, яка стане не черговим її витком, а поверненням додому (в Едем – авт.). Перед людством, як вважають адвентистські есхатологи, поряд з передбачуваним тріумфом, відкривається й інша перспектива - сумна й страшна - можливість глобальної катастрофи. Які ж ознаки цих глобальних катаклізмів називають адвентисти, окрім перерахованих вище єговістами? Це, в першу чергу, зафіксовані ще з середини 80-х років минулого століття серйозні симптоми глобальної екологічної кризи. Сюди вони відносять зареєстроване 1985 року різке зменшення озонового шару над Антарктидою, а ще через 2 роки - над Арктикою; зафіксоване 1985 року й раніше передбачуване підвищення температури поверхні планети як наслідок накопичення вуглекислого газу в атмосфері. Загрожують Землі, за їх переконаннями, й високі темпи народжуваності. Екологічні можливості „ємності” Землі - 12 млрд. людей. Більше планета не витримає. Якщо, кажуть адвентисти, темпи народжуваності не зміняться, то людству, можливо, залишилось прожити в межах своєї планети тільки десь одне століття, і передчуття „останньої межі” стає реальністю. Адвентисти тут називають таку суперечність - досягнення найвищих можливостей комфорту проживання з одного боку, та екологічне виснаження й порушення екологічної рівноваги планети – з іншого [88, с.26-27].