ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТI СУСПIЛЬСТВА
Олександра Глазова
Українська мова
Матеріали до уроків
Клас
Посібник уміщує дидактичний матеріал до кожної з виучуваних тем, детальні методичні розробки уроків розвитку зв’язного мовлення, тексти для переказів, систему вправ, що забезпечують підготовку учнів до роботи над твором.
Поданий у посібнику дидактичний матеріал сприяє формуванню національної самосвідомості, української ментальності, моральних переконань, вихованню патріотизму, відображають загальнолюдські моральні цінності. До книжки ввійшли тексти, присвячені питанням вітчизняної історії та культури, проблемам етики, естетики, екології.
Для вчителів-словесників, студентів філологічних факультетів.
ЗМІСТ
| Вступ | ||
| Значення мови в житті суспільства. Українська мова – державна мова | ||
| України ………………………………………………………………………. | ||
| Повторення вивченого в початкових класах | ||
| Частини мови; основні способи їх розпізнавання. Іменник. Іменники, що означають назви істот і неістот. Велика буква і лапки в іменниках. Голосні у відмінкових закінченнях слів………………………………….. | ||
| Прикметник. Голосні у відмінкових закінченнях ....................................... | ||
| Числівник. Дві групи числівників ................................................................ | ||
| Займенник. Особові займенники ................................................................. | ||
| Дієслово. Неозначена форма дієслова. Не з дієсловами………………… | ||
| Дієслова першої та другої дієвідмін. Голосні в особових закінченнях дієслів. Правопис -шся, ться в кінці дієслів……………………………… | ||
| Прислівник. Правопис вивчених прислівників .................................. | ||
| Прийменник. Написання окремо прийменників з іншими частинами мови. Сполучник. Уживання сполучників і, та, й, а, але для зв’язку | ||
| слів у реченнях ...................................................................................... | ||
| Відомості з синтаксису і пунктуації | ||
| Словосполучення. Головне та залежне слова у словосполученні | ||
| Речення, його граматична основа. Речення з одним головним членом | ||
| Види речень за метою висловлювання. Окличні речення. Розділові знаки | ||
| в кінці речень .................................................................................................. | ||
| Головні члени речення: підмет і присудок ................................................. | ||
| Тире між підметом і присудком, вираженими іменниками | ||
| в називному відмінку ................................................................................... | ||
| Другорядні члени речення ........................................................................... | ||
| Речення з однорідними членами. Кома між однорідними членами речення | ||
| Узагальнювальне слово перед однорідними членами речення. Двокрапка після узагальнювального слова…………………………………… | ||
| Звертання. Розділові знаки при звертанні ........................................................... | ||
| Ознайомлення з найбільш уживаними вставними словами; виділення їх на письмі комами……………………………………………….. | ||
| Складні речення з безсполучниковим і сполучниковим зв’язком……………. | ||
| Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові .................................................... | ||
| Діалог. Тире при діалозі ........................................................................................ | ||
| Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія | ||
| Звуки мовлення. Голосні і приголосні звуки ...................................................... | ||
| Приголосні тверді і м’які; дзвінкі й глухі; | ||
| вимова звуків, що позначаються буквами г та ґ ................................................ | ||
| Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї………………………………………………. | ||
| Склад. Основні правила переносу. Наголос ...................................................... | ||
| Голосні наголошені й ненаголошені, їх вимова й позначення на письмі. Ненаголошені е, и, о в коренях слів…………………………………………… | ||
| Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі. | ||
| Уподібнення приголосних звуків ......................................................................... | ||
| Спрощення в групах приголосних ....................................................................... | ||
| Основні випадки чергування у-в, і-й ...................................................................... | ||
| Позначення м’якості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я | ||
| Сполучення йо, ьо ..................................................................................................... | ||
| Правила вживання м’якого знака ........................................................................... | ||
| Правила вживання апострофа ................................................................................. | ||
| Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних | ||
| та збігу однакових приголосних звуків ................................................................... | ||
| Написання слів іншомовного походження ............................................................ | ||
| Лексикологія | ||
| Лексичне значення слова ......................................................................................... | ||
| Вживання багатозначних слів у прямому і переносному значеннях…………… | ||
| Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми………………………… | ||
| Будова слова. Орфографія Спільнокореневі слова і форми слова. Основа слова і закінчення змінних слів | ||
| Корінь, суфікс, префікс і закінчення ...................................................................... | ||
| Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. | ||
| Чергування о-а, е-і, е-и ........................................................................................... | ||
| Чергування о, е з і .................................................................................................... | ||
| Е-о після ж, ч, ш, й .................................................................................................. | ||
| И, і після ж, ч, ш, щ та г, к, х у коренях слів ......................................................... | ||
| Найголовніші випадки чергування приголосних звуків……………………….. | ||
| Вимова і написання префіксів з- (зі-, с-) ................................................................. | ||
| Вимова і написання префіксів роз-, без- ............................................................... | ||
| Вимова і написання префіксів пре-, при-, прі- ..................................................... | ||
| Словотвір. Орфографія | ||
| Змінювання і творення слів ................................................................................... | ||
| Основні способи словотворення в українській мові…………………………… | ||
| Зміни приголосних при творенні слів: іменників із суфіксом -ин(а) від прикметників на -ський, -цький…………………………………………………... | ||
| Зміни приголосних при творенні слів: іменників і прикметників, що мають буквосполучення –чн, -(-шн-)………………………………………….. | ||
| Зміни приголосних при творенні прикметників на -зький, -цький, -ський та іменників на -зтво, -цтво, -ство……………………………………………………. | ||
| Сполучні о, е в складних словах ......................................................................... | ||
| Написання разом і через дефіс слів з пів- .......................................................... | ||
| Дефіс у складних словах ....................................................................................... | ||
| Творення і правопис складноскорочених слів .................................................. | ||
| Зв’язне мовлення | ||
| Спілкування і мовлення. Основні правила спілкування……………………. | ||
| Текст. Поділ тексту на абзаци. План готового тексту (простий). Поняття про «відоме» і «нове»………………………………………………………………. | ||
| Переказ тексту розповідного характеру ........................................................... | ||
| Аналіз переказу. Види помилок (практично) ..................................... ……….. | ||
| Стилі мовлення. Сфери вживання кожного з них | ||
| Докладний переказ тексту наукового стилю (усний)………………………… | ||
| Типи мовлення. Особливості .будови розповіді……………………………. | ||
| Докладний письмовий переказ тексту розповідного характеру…………….. | ||
| Замітка до стінгазети інформаційного характеру ............................................. | ||
| Лист. Адреса .......................................................................................................... | ||
| Твір-розповідь на основі власного досвіду ........................................................ | ||
| Особливості побудови опису ............................................................................... | ||
| Докладний переказ тексту розповідного характеру з елементами опису предмета………………………………………………………………….. | ||
| Особливості опису тварини .................................................................................. | ||
| Докладний переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами опису тварини ……………………………………………………. | ||
| Особливості побудови елементарного роздуму ................................................... | ||
| Докладний переказ тексту розповідного | ||
| характеру з елементами роздуму .......................................................................... | ||
| Усний переказ із творчим завданням .................................................................. | ||
| Підготовка до твору-опису тварини за власним спостереженням | ||
| у художньому стилі ................................................................................................ | ||
| Усний докладний переказ оповідання .................................................................... | ||
| Твір-оповідання про випадок із життя (усний) ..................................................... | ||
| Докладний переказ тексту з поєднанням різних типів мовлення………………. | ||
| Тексти для контрольних переказів .......................................................................... |
ПЕРЕДМОВА
Посібник уміщує найрізноманітніші матеріали, необхідні словесникові для навчання п’ятикласників упродовж навчального року. У книжці подано:
· систематизований за темами дидактичний матеріал, який учитель зможе використати як у процесі вивчення нового матеріалу, так і під час повторення та закріплення вивченого;
· детальні методичні розробки уроків розвитку зв’язного мовлення, тексти для переказів, а також систему вправ, що забезпечують підготовку школярів до роботи над творами різних жанрів, зразки планів творчих робіт, орієнтовний перелік тем творчих робіт тощо.
Дидактичний матеріал включає тексти й окремі речення (приклади), що відображають загальнолюдські духовні цінності, сприяють формуванню національної самосвідомості, вихованню патріотизму, розвиткові духовної та естетичної сфер особистості учня. Пропоновані тексти містять відомості з народознавства, пов’язані з історією, культурою, звичаями й побутом українського народу, відомості з етики, естетики тощо. Тексти та окремі речення дібрано з різних функціональних стилів мовлення.
Методичні розробки уроків розвитку зв’язного мовлення включають рекомендації щодо організації повторення та закріплення засвоєного в початкових класах про текст, типи й стилі мовлення, а також систему вправ, які готують п’ятикласників до цілком усвідомленого, а не автоматичного переказування текстів різних (художнього та наукового) стилів, різних типологічних значень або з поєднанням різних типів мовлення: розповіді, опису та роздуму.
Посібник уміщує тексти для переказів (усних та письмових, докладних, вибіркових, творчих). Для переказу кожного виду пропонується по 3-5 текстів різного рівня складності. Це допоможе вчителеві здійсненювати диференційований підхід до навчання п’ятикласників: він зможе вибрати текст, який найбільше відповідає рівневі підготовленості учнів та умовам роботи в конкретному класі.
До кожної теми з розвитку зв’язного мовлення додано чіткі рекомендації вчителеві щодо мети конкретного уроку, оптимальної його структури, особливостей формування в учнів певних текстотворчих умінь.
Посібник укладено згідно з вимогами Програми для середньої загальноосвітньої школи «Рідна мова» (Київ, «Перун», 1998), відповідно до основних положень концепції мовної освіти в Україні та концепції навчання державної мови в школах України.
ВСТУП
ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТI СУСПIЛЬСТВА.
УКРАЇНСЬКА МОВА - ДЕРЖАВНА МОВА УКРАЇНИ
Прослухати. З якого твору якого автора взято поданий уривок? Як сталось, що герой твору навчився «говорити» по-звiрячому? Чому прагнув будь-що навчитися говорити по-людському?
Хлопець спинився бiля хатини, що стояла край села. На нього загавкали собаки.
Хлопець послав у вiдповiдь глухе вовче гарчання, що зразу вгамувало собак.
...З хати вийшла жiнка i поманила хлопця, щоб iшов за нею. Вона дала йому молока й хлiба, поклала йому на голову руки i подивилася в очi; їй здавалося, що, може, то й справдi її власний син повернувся з Джунглiв, куди потягнув його, малого, тигр.
...Хлопцевi було неспокiйно в хатi: досi вiн нiколи не бував пiд покрiвлею; але, подивившись угору, вiн переконався, що її легко продерти в будь-який час, та й вiкно у хатi не мало засувки.
«Яка радiсть бути людиною, не розумiючи людської мови?- подумав хлопець.- Тепер я такий же нiмий i дурний, як Людина, що опинилася б у нас у Джунглях. Треба будь-що навчитися говорити по-людському!»
Живучи помiж вовками, вiн недарма вчився кричати по-оленячому та рохкати по-поросячому; як тiльки жiнка вимовляла яке-небудь слово, хлопець повторював його досить добре, i, поки звечорiло, вже знав чимало назв хатнiх речей.
Непорозумiння сталося тодi, коли треба було лягати спати: хлопець нiзащо не хотiв лягати в пастцi для пантер, - так вiн подумки називав хатину, - i коли хазяї замкнули дверi, вистрибнув у вiкно...
За Р.Кiплiнгом.
ПОЯСНЕННЯ ВЧИТЕЛЯ
Здавна увагу людей привертали питання: яке значення мови в життi суспiльства? Як людина навчилася говорити? Чому лише одна жива iстота - людина - володiє мовою?
На раннiх етапах розвитку суспiльства люди вважали, що мова створена якоюсь надприродною силою. Пiзнiше дiйшли висновку, що мову все ж створили люди. Так, в стародавнiй Грецiї вже з У ст. до н.е. велися суперечки щодо зв’язку мiж словами та предметами, якi вони позначають, зв’язку мiж мисленням i мовою, щодо того, як виникли слова, отже, власне мова.
У першiй половинi ХIХ ст. поширилась так звана бiологiчна теорiя. Її прихильники вважали, що мова закладена в бiологiчнiй природi людини так само, як здатнiсть бачити, чути, пересуватися i т.iн.
Проте факти говорили про iнше. 1920р. iндiйськi мисливцi знайшли у вовчому лiгвi двох вовченят i двох дiвчаток. Дiти поводились, як вовки. Старша (її назвали Камалою) прожила серед звiрiв, як гадають, не менше 5 рокiв. Вона пересувалася на чотирьох, їла сире м’ясо, ночами вила. Говорити дитина не могла.
Науцi вiдомо близько 30 випадкiв, коли дiти виростали серед тварин (мавп, вовкiв), як Мауглi з казки Р.Кiплiнга, i, коли вони врештi потрапляли до людей, з’ясовувалось, що не могли вимовити жодного слова, хоч їхнiй мовний апарат був цiлком здоровим.
Отже, здатнiсть спiлкуватися за допомогою мови не дається вiд народження. Дитина починає говорити не мовою своїх батькiв, а мовою людей, якi її оточують. Отже, мова не передається у спадок. Мови навчаються. Мова - явище не бiологiчне, а суспiльне.
Початок формування мови збiгається зi становленням людського суспiльства, з часом, коли в людей виникла потреба погодити свої дiї, обмiнятися досвiдом. Спiлкування вiдбувається за допомогою мови. Мова, як i сама людина, як i суспiльство, формувалася поступово. Мова iснує тiльки в людському суспiльствi, бо тiльки там вона необхiдна.
Отже, основною функцiєю мови в суспiльствi є спiлкування. Мова забезпечує обмiн думками, тим самим даючи людям змогу зберiгати i передавати знання, досвiд, погоджено працювати.
Щоправда, iснують й iншi засоби спiлкування: жести, барабанний бiй (у деяких народiв Центральної i Пiвденної Америки, Тропiчної Африки, Пiвденно-Схiдної Азiї), свист (у жителiв Канарських островiв), своєрiдний монотонний шепiт (у жителiв острова Цейлон та у пiгмеїв Центральної Африки). Цi та iншi засоби спiлкування умовно можна назвати мовою, але через свою обмеженiсть та бiднiсть вони можуть виступати лише допомiжними до єдиного унiверсального засобу спiлкування - словесної мови.
Проте значення мови в суспiльствi не обмежується лише спiлкуванням. Мова - не лише засiб передачi думки, а й засiб її створення i оформлення. Друга функцiя мови - мислеформуюча.
Обидвi функцiї мови iснують у нерозривнiй єдностi: люди спiлкуються, оформляючи думки за допомогою слiв для передачi одне одному (За Г.Передрiй, Г.Смолянiновою).
Переписати речення. Дати вiдповiдь на питання: якi основнi двi функцiї (два завдання) мови у життi людського суспiльства?
Хто не знає, нехай людей спитає. Добре тому жити, хто вмiє гарно говорити. (Нар.творч.) Мова - втiлення думки. Що багатша думка, то багатша мова. (М.Рильський.) Кожному народовi належиться удосконалювати знаряддя своєї думки - мову. (М.Коцюбинський.)
Вдумливо прочитати речення. Чому рiдну мову потрiбно знати, шанувати, ретельно вивчати?
Хто вмiє шанувати свого батька й матiр, той зрозумiє, яку пошану вiн повинен мати до рiдної мови. Щоб добре знати рiдну мову, треба їй вчитися змалку, в школi й поза школою, з книжок i вiд людей. (М.Возняк.) Iстинна любов до своєї країни немислима без любовi до своєї мови. Людина, байдужа до рiдної мови,- дикун. (К.Па-устовський.) Батькiвщина - це твоє рiдне слово. Знай, бережи, збагачуй велике духовне надбання свого народу - рiдну українську мову. (В.Сухомлинський.)
Переписати речення.
Державною мовою в Українi є українська мова. (Конституцiя України.) Навiк пройшла пора безславна... Цвiти i сяй, моя державна! (Олександр Олесь.) Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла. (С.Шелухiн.) Народ без мови – це вже не народ. Без мови всі б ми сиротами стали. (О.Софієнко.) Любiть же, любiть свою мову, вкраїнськую мову свою! (В.Сосюра.)
ПОЯСНЕННЯ ВЧИТЕЛЯ
В усi часи українська мова гiдно служила нашому народовi в усiх галузях його матерiального i культурного життя.
У Царськiй Росiї i в цiсарськiй Австро-Угорщинi переслiдувалося писане й друковане українське слово, не раз i заборонялося. Українськiй мовi вiдмовляли в правi на iснування, твердили, що це не мова, а нарiччя.
У перше пожовтневе десятирiччя було здiйснено чимало заходiв, спрямованих на те, щоб сприяти розвитковi української мови. Проте в роки сталiнських репресiй, а ще бiльше в роки застою українська мова зазнавала тяжких випробувань.
Закон про надання українськiй мовi статусу державної на територiї Української РСР було прийнято Верховною Радою республiки 26 жовтня 1989 р. Згiдно з цим законом, "українська мова є одним з вирiшальних чинникiв нацiональної самобутностi українського народу. Українська РСР забезпечує українськiй мовi статус державної з метою сприяння всебiчному розвитковi духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної нацiональнодержавної майбутностi" (За О.Пономарiвим).
1991 р. Україна стала незалежною державою. У статтi 10 Конституцiї України, що була прийнята 1996р., стверджується: "Державною мовою в Українi є українська мова. Держава забезпечує всебiчний розвиток i функцiонування української мови в усiх сферах суспiльного життя на всiй територiї України".
Переписати речення. Пояснити написання видiлених слiв.
Краса i сила рiдної мови - у здатностi впливати на почуття людини, будити в нiй хорошi благороднi почуття, змушувати бринiти найтоншi струни людської душi. (Б.Антоненко-Давидович.) Бринить, спiває наша мова, чарує, тiшить i п’янить. (Олександр Олесь.)