Корінні зміни геополітичної ситуації в сучасному світі
Кардинальні перетворення в міжнародних відносинах, світовій політиці почалися в кінці 80-х років. Це пов’язано з кризою соціалістичної системи. Ця криза привела до розпаду СРСР, соціалістичного табору, до зміни світового порядку, головною ознакою якого була біполярність.
Біполярність означала, що світ був поділений на два блоки, дві системи – капіталістичну і соціалістичну, які перебували в стані “холодної війни”. Найбільш відчутним противостояння було між лідерами блоків США і СРСР. Воно проявилось в гонці озброєнь, збереженні міжнародної напруженості, боротьбі за зону впливу, яка нерідко породжувала регіональні конфлікти і т.д. В той же час біполярність забезпечувала механізм взаємного стримування, збереження певного порядку і стабільності в світі, контроль за ситуацією країн-лідерів в зонах їх впливу, але це досягалось за допомогою сили.
Нинішня геополітична ситуація суттєво відрізняється від тієї, яка була в роки “холодної війни”. Слід розглянути основні ознаки нової геополітичної ситуації. Вони такі:
1) консолідація і подальший розвиток всесторонніх зв’язків між розвинутими країнами світу;
2) відбулися суттєві зміни в структурі і проявах загроз міжнародному миру і безпеці – практично зникла загроза світовому конфлікту, питання безпеки, як і міжнародні відносини в цілому деідеологізувались, вдалося розширити і закріпити процес урегулювання тих регіональних конфліктів, які були породжені протистоянням двох систем. Але в той же час появилися нові конфлікти чи відродилися старі, причиною яких являється агресивний націоналізм. По-друге, втрачені вплив і можливість контролю над діями окремих держав, політика яких сьогодні представляє загрозу міжнародному миру і безпеці – Ірак, Лівія, Чечня та інші. По-третє, розпад СРСР породив ряд гострих конфліктів, пов’язаних головним чином з усуненням наслідків колишніх силових рішень відносно кордонів державного устрою, форм національного розвитку.
3) збільшилась кількість суб’єктів міжнародних відносин і вони більш вільні у виборі і реалізації зовнішньополітичного курсу, стратегії державного будівництва.
4) відбуваються зміни в діяльності міжнародних органів, в тому числі ООН.
Ситуацію в цілому можна охарактеризувати так: припинення міжсистемних конфліктів, зникнення протистояння на “класовій”, ідеологічній основі, але замість цього розширення і загострення зіткнень на національній, конфесійній, соціально-економічній, зовнішньополітичній основі. Замість загрози катастрофічного зіткнення двох систем маємо безліч субрегіональних, локальних конфліктів, в які втягнуті десятки країн світу. Для розвинутих країн світу існує загроза тероризму, масової міграції, росту злочинності. Можна зробити висновок, що конфліктність є ознакою нинішньої геополітичної ситуації.
Предметом вивчення сучасної геополітики є просторово-політична організація міжнародного співтовариства. В наш час існують численні теорії геополітики. Автори теорії уніполярності вважають, що після розпаду СРСР – однієї з двох супердержав, світове лідерство переходить до демократичних індустріальних країн. США домінують серед цих країн як країна „сама вільна, сама ліберальна, сама демократична в світі”. Це розглядається як закономірний результат розвитку міжнародних відносин, „кінець історії”. В процесі розвитку міжнародних відносин виділяють ряд етапів: нестабільність і невизначеність багатополюсності; біполярність; уніполь Але навряд чи розвиток світопорядку є сьогодні таким передбачуваним і безконфліктним. Між демократичними індустріальними державами, незважаючи на те, що вони об’єднались в Велику вісімку, існують серйозні економічні суперечності, і якщо військові конфлікти малоймовірні, то економічні конфлікти цілком реальні. Вже зараз ведуться „тихі” торгові війни між США і ЄС.
Зміни ситуації багато в чому будуть залежати від розстановки сил в світі. Розглядається п’ять можливих варіантів. Все залежить від того, які фактори будуть визначальні – воєнні чи економічні.
1. Повернення до біполярності. Ті, хто розділяє цю точку зору, вважають, що і далі воєнний фактор буде грати провідну роль в світовій політиці. Тому США і Росія можуть стати двома полюсами, двома основними центрами світової політики.
2. Багатополюсний світ. Крім США і Росії ще ряд країн можуть впливати суттєво на міжнародні відносини, світову політику – Німеччина, Китай, Японія.
3. Три економічні блоки. Лідери блоків – США, в Європі – Німеччина, в азіатському регіоні – Японія.
4. Однополюсна гегемонія. На думку деяких вчених в світі вже встановилась американська гегемонія. Активна участь США в розв’язанні регіональних конфліктів в Європі, Близькому Сході це підтверджує.
5. Багаторівнева взаємозалежність. Прихильниками цієї моделі розвитку вважають що розстановка сил в світовій політиці уже зараз виявляється на різних рівнях. Верхній рівень – воєнний – в основному однополюсний (США), середній – економічний – на протязі двох десятиріч трьохполюсний, ніжній рівень – рівень транснаціональної взаємозалежності і характеризується дифузією сили.
Американський вчений Е.Рубинстайн вважає, що сьогодні існує шість основних геополітичних регіонів:
1) Північна Америка ( США - лідер);
2) Європа;
3) Східна Азія ( Японія займає панівне економічне становище);
4) Південна Азія (домінує Індонезія);
5) Країни мусульманського світу;
6) Євразія ( можливий лідер – Росія).
Таким чином, не існує єдиної думки щодо сучасного світоустрою.