Постанова КМУ від 3 грудня 2009 року №1317 Порядок,умови та критерії інвалідності
Дисциплінарні звільнення.Які обумовлені винними діями працівника. Але не всі винні дії свідчать про віднесення тієї чи іншої підстави до дисциплінарного звільнення. Ст. 40 п. 3,4,7,8 (п. 1ст. 41).
п.22 Постанови №9:У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
П.1-1 КЗпП і ч.2 ст. 41 КЗпП.
Оскільки,стаття 147 КЗпП,а також інше законодавство про спеціальну дисциплінарну відповідальність окремих категорій працівників, серед дисциплінарних стягнень передбачає звільнення, то такі звільнення з роботи за ініціативою власника повинні провадитися не лише з дотриманням загального порядку звільнення,а із дотриманням спеціального порядку накладення дисциплінарних стягнень,що передбачені статтею 149,148, 147-1: обов’язкове витребування у працівника письмових пояснень до застосування стягнення. Потрібно скласти акт про відмову працівника дати письмові пояснення. Дисциплінарне звільнення застосовується безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше 1 місяця з дня виявлення проступку і не пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку. Виняток становить п. 8 ст. 40 КЗпП вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу. – строк може бути порушений.
Однак, спеціальним законодавством щодо дисциплінарної відповідальності можуть бути передбачені і інші звільнення за порушення трудової дисципліни. Повинна враховуватися ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна працівникам шкода,а також обставини за яким вчинений проступок і попередня робота працівника.
П. 3 ст. 40 КЗпП 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
Громадські стягнення: товариське зауваження і громадська догана. Стаття 152 Власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.
Систематичність правопорушень – є наявність не менше двох дисциплінарних проступків, при умові наявності хоча б одного дисциплінарного або громадського стягнення за дисциплінарний проступок.
Якщо попереднє дисциплінарне стягнення не втратило своєї юридичної сили. Стаття 151 КЗпП: Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.
Принцип вини – побічний – п. 3 ст. 40 КЗпП.
Може мати місце і тоді коли є так званий тривалий дисциплінарний проступок. Така тривалість розглядається як система проступків, при умові,що до працівника застосовували дисциплінарне стягнення і після цього він знову продовжує порушувати свої трудові обов’язки.
П. 4 ст. 40 КЗпПпрогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Прогулом вважається невихід працівника на роботу протягом всього робочого дня або відсутність його на роботі більше трьох годин підряд чи сумарно за робочий день.
Визнається поважною причиною хвороба, відсутність працівників на вимогу правоохоронних органів, поміщення в не тверезник,, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу – п. 24 Постанова ПВСУ № 9
Невихід працівника на роботу в зв'язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин. Працівник, який відмовився від переведення на більш легку роботу, якої він відповідно до медичного висновку потребував за станом здоров'я, не може бути звільнений за п.3 чи п.4 ст.40 КЗпП, Власник або уповноважений ним орган можуть у зв'язку з цим розірвати трудовий договір за п.2 ст.40 КЗпП, якщо наявні передбачені ним умови.
Прогулом може вважатися поява в нетверезому стані,адже роботодавець повинен відсторонити такого працівника від роботи.
П. 7 ст. 40 КЗпП 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
Повинен бути документ,що засвічує появу в нетверезому стані із зазначенням зовнішніх ознак сп’яніння (характерний запах, нерозбірлива мова, не стійка або не контрольована хода, безпорадній стан. Безглузді розмови тощо).
Поява на роботі –поява працівника не в робочий час не може бути підставою для звільнення.
П. 8 ст. 40 КЗпП: 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу. - ЗУ Про трудові колективи.
П. 1 ст. 41 КЗпП: 1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; Особливий суб’єктний склад.
П. 27 Постанови ПВСУ№9: На підставі п.1 ст.41 КЗпП ( 322-08 ) за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
П. 1-1 ст. 41 1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати; - також є дисциплінарним стягненням,хоч це і не передбачено в постанові.
Власник або уповноважений ним орган з власної ініціативи зобов'язаний розірвати трудовий договір у разі повторного порушення посадовою особою вимог законодавства у сфері ліцензування та з питань видачі документів дозвільного характеру, передбачених статтями 166-10, 166-12 Кодексу України про адміністративні правопорушення – додано 8 вересня 2011 року. – це п. 3 ст. 40 КЗпП.
Повторне порушення теж протягом року з моменту накладення попереднього стягнення.
п. 2 ,3 ст. 41 КЗпП:2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;
Відповідно до статті 135-1 КЗпПМежі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством – працівники, з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність, так і ті,які зайняті в безпосередньому обслуговувані таких цінностей (експедитори, особи призначені супроводжувати матеріальні цінності)
п. 28 Постанови №9 працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.)
В трудовому праві призумція невинуватості працівника. Підстави недовіри повинні бути доведені самим роботодавцем. Можуть бути звільнені лише ті представники в яких в трудову функцію входить робота з цінними цінностями,а не особи які мають доступ до цих цінностей.
Винні дія + характер виконуваної роботи лежить основі. На практиці визнається незаконним,якщо було розкрадання майна власника, то це звільнення за п. 8 ст. 40.
Може бути вчинено умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Згода профспілкового органу і дотримуємося загального порядку.
п. 3 ст. 41 КЗпП: 3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. (може бути як безпосередньо за місцем роботи,так і за межами не залежно від виконання трудових функцій). Вчинення такого аморального проступку виключає можливість продовження роботи.
ч. 3 п. 28 Постанови № 9 З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст.41 КЗпП ), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.
Ст. 50 ЗУ Про освіту – учасники педагогічного процесу.
Аморальні проступки,які є сумісні і не сумісні з продовженням роботи.
Звільнення не є дисциплінарним. Має бути отримана згода профспілкового органу про звільнення. І дотримано загальний порядок звільнення з роботи.
Такождодатковими підставами для звільнення є стаття 7 КЗпП: Особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.
Звільнення працівників у зв’язку з порушенням правил прийому їх на роботу, такими є молоді спеціалісти,які підлягали обов’язковому державному розподілу,а прийняті без розподілу без довідки про самостійне працевлаштування або довідки про відкріплення.
До звільнення за статтею 7 додається пункт,частина та нормативний акт,яким передбачено ця підстава.
Засуджені, в державних підприємствах особи,як прийняті на роботу з не дотриманням прийняття на роботу родичів…
Ст. 30 ЗУ Про державну службу – вчинення корупційних дій, обмеження щодо заняття підприємництвом,участь у страйках і інші підстави.
Відсторонення від роботи.
Необхідно відрізняти припинення від відсторонення.
При відсторонені ТД не припиняється,а працівник тимчасово усувається від виконуваної роботи,посади у випадках передбачених законодавством. За працівником зберігається місце роботи і як правило заробітну плата не нараховується і не виплачується,якщо інше не передбачене законодавством. (органами по нагляду з забезпечення праці, санітарного та епідеміологічного) ст. 26 ЗУ Про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення. Ст.47 КПК України. Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення Наказ Мінохорони здоров’я 14 квітня 1995 р. № 66
Стаття 46 КЗпП: Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відсторонення має бути затверджено наказом або розпорядженням. До трудової книжки відсторонення не заноситься.
Будь яке звільнення повинно бути оформлено наказом, підписується особою,яка має право приймати і звільняти осіб. Не пізніше дня звільнення має бути виданий. Може бути і до дати звільнення,але дата в наказі повинна бути зазначена.
Днем звільнення вважається останній день перебування працівника в трудових відносинах з роботодавцем.
Копія наказа повинна бути вручення працівникові,якщо звільнення відбулося з ініціативи роботодавця. Зазначення в наказі обставин,які стали підставою для звільнення є також необхідним, оскільки суд не вправі визнати звільнення законним виходячи обставин з якими роботодавець не пов’язував звільнення.
Ч. 2 п. 18 Постанови № 9: Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.
У випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП ). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п.1 ст.40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.
Якщо звільнення не з ініціативи працівника то копія накази видаєиться за бажанням працівника.
Стаття 47 КЗпП:Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників.
В зв’язку з веденням персоніфіковано обліку піднімається питання потреби в існуванні трудових книжок працівників.
Стаття 48. Трудові книжки
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Хронології в інструкції не зазначено.
Стаття 232 КЗпП.
Відповідальність: стаття 116,117 КЗпП. Працівник не зобов’язаний доводити шкідливих наслідків.
В розрахунок при звільнені працівника з роботи входять: виплата належної працівникові заробітної плати, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, інші компенсаційні виплати,доплати,надбавки належні працівникові, премії,які мають виплачуватися працівникам. Обмежує розмір відрахувань стаття 127,128,129 КЗпП.
Ст. 73 ЗУ Про виконавче провадження – відповідні суми з яких забороняється проведення стягнення.
Робочий час
1. Поняття та правове регулювання робочого часу
2. Види тривалості робочого часу
3. Поняття режиму робочого часу. Порядок його встановлення.
4. Порядок обліку робочого часу
5. Поняття та порядок проведення надурочних робіт
1. Тривалість праці праці визначається робочим часом. Закріплює міру праці,а з іншого забезпечує працівнику надання вільного часу для відпочинку і поновлення втрачених сил. Забороняється збільшення тривалості робочого часу в порівняні з встановленим законодавством терміном.
Робочий час поняття багатогранне. Використовується в інших галузях знать. Економічне поняття робочий час це об’єктивно необхідний час для виконання певної роботи, виготовлення деталей, надання послуг,тощо. Індивідуальна частка працюючих.
2 частини в економічному плані:
· Час продуктивної праці роботи
· Час перерв у роботі (втрати робочого часу виробничих причин і втрати які залежать від самого працівника)
В юридичному розумінні: Робочий час – це встановлений законом або іншим актом час протягом якого працівник у відповідності з правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи, умовами трудового договору (контракту) повинен перебувати на місці виконання робіт і виконувати свою трудову функцію або іншу доручену йому роботу. Проміжок календарного часу протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов’язки .
В робочий час включається час простою,запізнення,бо встановлюється в межах встановленої норми робочого часу.
КЗпП, ст. 45 КУ – право на відпочинок.
Робочий час – це правовий інститут трудового права, який містить сукупність правових норм,що регулюють тривалість, склад, структуру та режим робочого часу, тобто чередування робочого часу і часу відпочинку.
Робочий час – як елемент трудового правовідношення, суб’єктивним обов’язком працівника є дотримання встановленого робочу часу, кореспондує право роботодавця суб’єктивне право роботодавця вимагати сурового дотримання тривалості та режиму робочого часу.
Типові правила внутрішнього розпорядку від 20 липня 84 р.п. 11 використовувати всю тривалість робочого часу для продуктивної праці, п. 12 власник зобов’язаний забезпечити усунення втрат дл використання робочого часу. Дотримання трудової дисципліни взагалі. П. 19
Регулюється як на централізованому (нормативно правові норми) так і на локальному рівні.
Максимальна робоча тривалість часу – ст. 50
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
Тривалість робочого тижня галузі – 6 денний робочий тиждень.
Тривалсть скороченого робочого часу – ст. 51 КЗпП
Централізоване регулювання робочого часу виконує мету встановлення гарантій щодо максимальної тривалості робочого часу.
Локальне регулювання здійснюється як правило в правилах внутрішнього трудового розпорядку, графіки змінності, гнучкі графіки роботи, накази та розпорядження власників, трудовий договір (контракт).
1897 – був прийнятий закон про обмеження робочого часу 11 год, не обмежував надурочні роботи.
На договірному рівні робочого часу.Галузеві, регіональні і регіональні угоди і договори.
Після Жовтневої революції Декретом 1917 р. – 8 годинний робочий день. В Україні 25 січня 1918 року Закон про восьмигодинний робочий день.
Робочий час вимірюється у тих же одиницях,що і у часі. Робочий день і робочий тиждень найбільш вживані.
2. Основні 2 види: нормований і ненормований робочий час. Прокопенко. Критерій цього правила поставлено дотримання норми тривалості робочого часу.
Нормований робочий час подляється на:
· Робочий час нормальної тривалості
· Скорочений робочий час
· Неповний робочий час
Робочий час нормальної тривалості.Ст. 50 КЗпП – не більше 40год на тиждень (не 8 на день). Допускається законодавче і договірне встановлення меншої нормальної тривалості робочого часу.
Скорочений робочий час.Час протягом якого працівник має виконувати трудові обов’язки скорочується але працівник має право на оплату праці в повному розмірі. Не тягне зменшення заробітної плати.
· Встановлюється в залежності від фізіологічних особливостей (не більше 36 год. На тиждень – від 16-18 років, не більше 24 год. На тиждень – від 15-16 років і учнів віком від 14-15 років,які працюють в період канікул. Не більше 12 год. – для учнів віком від 14-15 років і від 15-16,які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час і не більше 18 годин – для учнів від 16-18 років,які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час). ч. 4 ст. 51 КЗпП.
· В залежності від умов праці в яких працює працівник. Для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень. Згідно Перелік виробництв,цехів професій і посад з шкідливими умовами праці робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу Постанова КМУ від 21 лютого 2001р. №163
· В залежності від інтелектуальної напруженості праці (викладачі,медичні працівники – Постанова Рада Нар Ком СРСР 11 грудня 1940 р. № 2499)
· Випадки можливого скорочення тривалості нормального робочого часу Напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин. (ст. 53), ст.54 При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51). Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Ст. 175, 192, ч. 4 ст. 51 КЗпП.
Законодавство не забороняє за рахунок власних коштів встановлювати інші скорочення робочого часу – ст. 9-1 КЗпП.
Неповний робочий час.Ст. 56 КЗпП За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Не встановлює мінімальної тривалості робочого часу. Шляхом зменшення тривалості щоденної роботи так і кількості днів і можливе одночасне.
· Скорочений встановлюється як правило законодавством. Неповний за угодою сторін.
· В скороченому зберігається заробітня плата, а в неповному робочому дні - Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
З дотримання частина 3статті 32 – зміна істотних умов праці.
В колективному договору варто передбачити мінімальну межу мінімальної тривалості неробочого часу.
Конвенції № 175 від 24 червня 1994 року Про роботу на умовах неповного робочого часу – не ратифікована Україною.
Конвенція № 47 Про скорочення робочого часу до 40 годин на тиждень від 22 червня 35 р. а ратифікована в 56 р.
Ненормативний робочий час: надурочні роботи, працівник з ненормованим робочим днем.
3. Режим робочого часу. Під видом – тривалість робочого часу передбаченому законодавством чи трудовим договором, то під режимом робочого асу слід розуміти порядок розподілу робочого часу, його початку, закінчення щоденної роботи, перерви роботі. До режиму праці відноситься і структура робочого тижня,тобто встановлення 5деного або 6диннего, встановлення ненармованного робочого дня,а також встановлення 4,3,2 змінного графіку роботи, гнучких графіків, чергування, та вахтовий метод роботи.
Встановлюється Правилом внутрішнього трудового розпорядку. Ст. 142 КЗпП.Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.
Вимірювачем робочого часу – є робочий тиждень, день, змінна.
Стаття 52. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.
При 5 денному робочому тижні не встановлює граничну денну норму робочого часу. (може бути і 24,12,16…)
При 6 денному робочому тижні встановлення 5 денного терміну є недоцільним. Не перевищувала в день 7 год. 40 год. і 6 год. при нормі 36 і 4 години при 24 годин.
Ч. 2,3 ст. 54 КЗпП:Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.
Робоча змінна – це встановлена при роботі змінами, графіком змінності затверджена роботодавцем з погодженням профспілковим органом з урахуванням специфіки роботи тривалість робочого часу для групи працівників та його чередування з іншими змінами протягом визначеного календарного часу (тижня,місяця).
Можуть бути : 2,3,4 змінні.
Тривалість роботи між змінами не менше подвійної тривалості часу роботи в попередні зміни включаючи і час перерви на обід. Передбачено ст. 59 КЗпП. Реально не завжди може бути застосована (8+1+9+9= 27 год, а в добі 24 годи?)
Ст. 60 КЗпП: Поділ робочого дня на частини
На роботах з особливими умовами і характером праці в порядку і випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня.
- Це так званий роздроблений робочий день. Він встановлюється наприклад тваринництві. Постанова Ради міністрів УРСР 69 р. № 73 Про режим роботи водіїв та кондукторів міського-пасажирського транспорту: надано право керівникам підприємств за погодженням з профспілкою робочий день з розподілом на 2 частини, з доплатою до 30% тарифної ставки окладу – за з8годою працівника
Ч. 3 ст. 32 КЗпП
Режим гнучкого робочого часу – це форма організації робочого часу,за якою для окремих працівників або колективів-підрозділів підприємств допускається у визначених межах саморегулювання початку, закінчення і загальної тривалості робочого дня. При цьому вимагається повне відпрацювання сумарної кількості годин. Може бути відображено в правилах внутрішнього розпорядку. Змінні (гнучкі) графіки роботи встановлюються за згодою між працівником і роботодавцем як при прийняті на роботу так і згодою. Від 30 травня 85 року затверджені Рекомендації,щодо застосування режимів гнучкого робочого часу. Межі в яких працівник може самостійно визначати час приходу на роботу і час закінчення роботи.
Фіксований час– час обов’язкової присутності всіх працюючих.
Ненормований робочий час– ЗУ Про відпустки. В КЗпП нічого не вказано – це особливий режим робочого часу,який встановлюється для певних категорій працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників в виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу і така робота не вважається надурочною. Не застосовується до працівників з неповним робочим днем. Може застосовуватися для керівників, спеціалістів, робітників, а саме: осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі, осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільськогосподарські), осіб які розподіляють час на свій розсуд. Порядок встановлення. Перелік таких працівників має бути передбачений в колективному договорі. ЗУ Про відпустки передбачає компенсацію за роботу в таких умовах: надання щорічної,додаткової оплачуваної відпустки тривалості до 7 календарних днів. На працівників повністю поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. Законодавець не має право систематичного залучати працівників з таким режимом до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.
Постанова Декретом праці СРСР від 16 серпня 1977 р. – водії
Чергування– обов’язок працівника знаходитися на визначеному роботодавцем робочому місці з метою визначення невідкладних питань не пов’язаних з трудовими обов’язками цього працівника,а також передачі інформації. Погодження з профспілковим органом. Правове регулювання Постанова Секретеріату від 2 квітня 2004 р. Про чергування на підприємствах і установах. Ст. 7 ЗУ Про колективні договори і угоди.
Вахтовий метод. Вахтовий відпочинок – надається за місцем постійного проживання. Постанова ДержКомПРаці від 31 грудня 1987 р. Основні положення про вахтовий метод організації праці. Тривалість вахти не повинно перевищувати одного місяця. Вахтовий метод роботи раніше застосовувався завжди на роботі крайньої півночі. В Україні вахтовий метод застосовується на роботі Чорнобильської станції.
Відрядження – це поїздка працівника за розпорядженням роботодавцям за виконанням певного доручення поза місцем постійної роботи працівника. Не може перевищувати 30 днів не враховуючи часу перебування у дорозі. Стаття 177 КЗпПОбмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження. Зберігається посада, заробіток. День виїзду і день прибуття вважається днями перебування у відряджені.
В робочий час зараховується як час виконання безпосередньо трудових обов’язків та інші періоди часу.
Перерви відпочинку в деяких випадках включається до робочого часу (ст.168 КЗпП) – правила про роботу на відкритому повітрі в холодний період року затверджений Постановою СРСР від 11 грудня 1929 року – час для зігрівання та прийняття їжі не менше 20 хв. Розподіл таких перерв визначається Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Правила про умови праці вантажників при навантажувальних, розвантажувальних роботах Постанова СРСР від 20.09.1931 р. Перерви для годування дитини не рідші ніж через 3 годи не менше 30 годин. Особливий склад на підземних роботах (спускання і піднімання в ліфті – робота на шахті)
Облік робочого часу – поденний і сумованний (підсумований) облік робочого часу.
Поденний. Щоденна шляхом зазначення в табелі щодо кожного працівника виходу на роботу тривалості робочого часу за день. Відділ кадрів. Табелі обліку робочого часу – підписується керівником і передається в бухгалтерію. При місячному обліку до 25 числа місяця.
Підсумованийоблік робочого часу за певний період (тиждень,місяць, декада). Для тих категорій працівник який має певні особливості ( день працює три відпочиває). Не повинен перевищувати тривалість робочого часу в конкретний обліковий період. Ст. 61 КЗпП.
На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).
Лист від 25.07.2011 р. – кожний рік – правила підрахунку робочого часу.
Наказом Міністерства Статистики України від 9 жовтня 1995 р. № 253 Типові форми первинного обліку…
5. Поняття та порядок проведення надурочних робіт
Надурочними вважаються роботи,що проводяться понад нормальну тривалість робочого часу (ст. 52,53,61 КЗпП) – ст. 62 КЗпП
Надурочні роботи при неповному робочому часі не застосовується. (тому в дужках 56 ст. немає).
Обмеження порядку застосування робіт, категорії працівників, обмеження стосовно тривалості надурочних робіт.
Порядок включає в себе:
1. Наявність передбачених законом підстав.
Ч. 2 ст. 62 КЗпП: Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:
1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;
3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;
4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.
При наявності передбачених обставин можуть застосовуватися лише за згодою профспілки – ст. 64 КЗпП.
Роботодавець зобов’язаний видати наказ або розпорядження,де повинен передбачити перелік осіб,які будуть в зв’язку з цим долучатися до надурочних робіт. Цей наказ надається профспілці для дачі згоди.