Базовий рівень підготовки.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ

Івано-Франківськ - 2012

Гострий апендицит –гостре запалення червоподібного відростка сліпої кишки, спричинене проникненням у його стінку патогенної мікрофлори.

Гострий апендицит – найпоширеніше гостре хірургічне захворювання органів черевної порожнини. Його виявляють у 7-12 % населення високорозвинених країн світу. Частота захворювання зменшується з віком. Так після народження вона становить 15%, тоді як увіці 50 років – усього 2 %. Більш ніж у 50% хворих, яких госпіталізують до хірургічного стаціонару в невідкладному порядку діагностують гострий апендицит. В структурі невідкладних оперативних втручань апендектомія становить 80-85%.

Клінічний перебіг гострого апендициту різнобічний, що призводить до діагностичних помилок. Післяопераційна летальність становить 0,1- 0,3 %.(переважно при деструктивних формах апендициту).

Конкретні цілі:

· засвоїти анатомо-фізіологічні особливості хробакоподібного відростка та варіанти його розташування;

· знати етіологію, патогенез хвороби та її класифікацію;

· знати типову клініку гострого апендициту та особливості перебігу у дітей, вагітних та хворих похилого віку;

· знати типову клініку ускладнень гострого апендициту;

· засвоїти диференціальну діагностику з іншими гострими захворюваннями органів черевної порожнини, позаочеревинного простору та грудної клітки;

· знати сучасні методи діагностики гострого апендициту, його ускладнень та принципи їх лікування включаючи до та післяопераційний періоди.

Вміти:

· скласти індивідуальну схему діагностичних досліджень, включаючи збір анамнезу, огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію;

· вибрати з даних анамнезу свідчення найбільш характерні для гострого апендициту (гострий початок, симптом Волковича-Кохера, постійний характер болю у правій здухвинній ділянці);

· правильно оцінювати дані фізикального дослідження (локальний біль, наявність дефансу у правій здухвинній ділянці, позитивні симптоми Ровзинга, Ситковського, Бартом’є-Міхельсона, Щьоткіна-Блюмберга та інш.);

· складати план обстеження хворих;

· аналізувати результати лабораторних та інших додаткових методів обстеження;

· готувати хворих до оперативного лікування;

· написати історію хвороби;

· вести хворих у післяопераційному періоді;

· виконувати загально-лікарські маніпуляції: перев’язки, введення лікувальних препаратів через дренажі у черевну порожнину, видалення дренажів, зняття швів;

· здійснювати прогноз життя та працездатності.

· використовувати учбову та наукову літературу для вирішення професійних завдань, підвищення рівня професійної підготовки;

· користуватись деонтологічними навиками спілкування з хворими;

Базовий рівень підготовки.

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒