Державне регулювання страхової діяльності в Україні
1. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснює:
а) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;
б) Кабінет Міністрів України;
в) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.
2. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюється з метою:
а) дотримання вимог законодавства України про страхування;
б) ефективного розвитку страхових послуг;
в) запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників.
3. Ліцензування страхової діяльності здійснює:
а) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;
б) Міністерство фінансів України;
в) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.
4. Ліцензії на страхову діяльність, пов’язану зі страхуванням життя видаються на такий строк:
а) 3 роки;
б) 10 років;
в) безстрокові.
5. Ліцензії на види страхування, інші, ніж страхування життя видаються на такий строк:
а) 3 роки;
б) 10 років;
в) безстрокові.
6. Системою обліку, збору, нагромадження та вилучення даних, що стосуються ліцензування страхової діяльності - є:
а) Єдиний державний реєстр страховиків;
б) Єдиний державний реєстр підприємців;
в) Єдиний державний реєстр фінансових організацій.
7. Система правового регулювання страхової діяльності містить норми, визначені:
а) Конституцією України;
б) Цивільним кодексом України;
в) Законом України про «страхування»;
г) Господарським кодексом України.
8. На орган нагляду за страховою діяльністю покладено функції:
а) реєстрація страхових договорів;
б) контроль за платоспроможністю страховиків;
в) опрацювання страхових тарифів;
г) затвердження рішень про ліквідацію страхових компаній.
9. Методи регулювання страхової діяльності включають:
а) адміністративні;
б) економічні;
в) правові.
10. Заяву про видачу ліцензії залишають без розгляду, якщо:
а) вона подана невчасно;
б) заява підписана особою, яка не має на це повноважень;
в) документи оформлені з порушенням Ліцензійних вимог.
11. До правових методів регулювання страхової діяльності відносяться:
а) розробка і застосування законів та інших нормативних і методичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;
б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;
в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.
12. У разі втрати або пошкодження ліцензії страховик зобов’язаний звернутися до Державної комісії з урегулювання ринків фінансових послуг та надати:
а) заяву про видачу дубліката ліцензії;
б) інформацію про публікацію оголошення у засобах масової інформації про втрату чи пошкодження ліцензії;
в) документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.
13. До економічних методів регулювання страхової діяльності відносяться:
а) розробка і застосування законів та інших нормативних і метдичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;
б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;
в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.
14. До адміністративних методів регулювання страхової діяльності відносяться:
а) розробка і застосування законів та інших нормативних і метдичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;
б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;
в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.
15. Правове регулювання страхової діяльності здійснюється такими гільками влади:
а) законодавчою;
б) виконавчою;
в) судовою.
Особисте страхування
1. Об’єктом особистого страхування є майнові інтереси, пов’язані з:
а) життям;
б) здоров’ям;
в) працездатністю;
г) додатковою пенсією.
2. Предметом особистого страхування є наступні ризики:
а) смерть;
б) хвороба;
в) каліцтво;
г) травма;
д) тривалість життя.
3. Класифікація особистого страхування здійснюється за такими ознаками:
а) за обсягом ризику;
б) за тривалістю страхового забезпечення;
в) за кількістю осіб, що вказані в договорі страхування;
г) за формою оплати страхових премій.
4. Особисте страхування за формою виплати страхового забезпечення поділяється на:
а) одноразові виплати страхової суми;
б) виплати страхової суми у вигляді ренти;
в) постійні виплати.
5. Додаткове пенсійне страхування здійснюється на випадок:
а) виходу на пенсію;
б) повної або часткової інвалідності;
в) смерті.
6. За тривалістю страхового забезпечення особисте страхування поділяється на:
а) короткострокове;
б) безстрокове;
в) довгострокове.
7. За формою оплати страхових премій особисте страхування поділяється на:
а) щоквартальну;
б) одноразову;
в) щорічну;
г) щомісячну.
8. Страхові виплати з угод особистого страхування здійснюються:
а) незалежно від суми, яку отримує страхувальник з державного соціального страхування;
б) тільки в розмірі страхових виплат з угод особистого страхування;
в) виплати тільки з державного соціального страхування.
9. До підгалузей особистого страхування належать:
а) страхування життя (пенсій);
б) медичне страхування;
в) страхування від нещасних випадків.
10. У практиці страхової діяльності найпоширенішими є такі види особистого страхування:
а) страхування на випадок смерті;
б) страхування на випадок дожиття до закінчення терміну страхування або певного віку;
в) змішане страхування.
11. Суб’єктами страхування життя є:
а) страховик;
б) страхувальник;
в) застрахована особа;
г) вигодонабувач.
12. Страховими випадками зі страхування життя є:
а) дожиття до досягнення встановленого договором віку;
б) смерть застрахованої особи;
в) дожиття застрахованої особи до закінчення терміну страхування.
13. Договори добровільного медичного страхування не укладають з:
а) інвалідами 1 групи;
б) особами, яким понад 75 років;
в) психічно хворими.
14. Страховик має право відмовити в виплаті страхової суми в добровільному медичному страхуванні в випадках якщо:
а) страхувальник чи застрахований свідомо повідомив неправдиві відомості про стан здоров’я;
б) страхувальником або застрахованим вчинено умисний злочин, що призвів до страхового випадку;
в) застрахований не виконував вимог лікування, рекомендацій лікаря, порушував лікарняний режим.
15. Особисте страхування включає:
а) страхування професійної відповідальності;
б) страхування від нещасних випадків на транспорті;
в) довічне страхування.
Майнове страхування
1. Об’єктом майнового страхування є майнові інтереси, пов’язані з:
а) володінням майна;
б) користуванням майна;
в) розпорядженням майна.
2. Предметом майнового страхування є:
а) ризик втрати (знищення);
б) нестача або пошкодження певного майна;
в) ризик збитків у підприємницькій діяльності.
3. До специфічних ознак майнового страхування відносяться:
а) об’єкт страхування має вартісну оцінку;
б) страхуванню підлягає конкретна власність;
в) страхова сума не може перевищувати дійсної вартості майна на момент укладання договору;
г) наявність факту пошкодження, крадіжки, знищення.
4. Договори майнового страхування за видами укладення поділяються на:
а) основний;
б) первинний;
в) додатковий.
5. В Україні за договором страхування будівель страхова оцінка має дорівнювати:
а) будь-якій вартості;
б) первісній вартості;
в) дійсній вартості.
6. Поновлений договір страхування будівель набирає чинності:
а) з моменту внесення страхового платежу;
б) з наступного дня після укладання нового (поновленого) договору;
в) після закінчення дії попереднього договору.
7. У зв’язку з прибудовою страхувальником нових будівель укладається:
а) новий договір страхування;
б) додатковий договір страхування;
в) укладений договір страхування залишається без змін.
8. Уразі страхування будівель пільги надаються:
а) всім страхувальникам;
б) постійним страхувальникам;
в) малозабезпеченим страхувальникам.
9. За договором страхування домашнього майна можна застрахувати:
а) дискети до персонального комп'ютера;
б) кімнатні рослини;
в) запасні частини до автотранспортного засобу.
10. Договір страхування можна укласти на домашнє майно, яке розташовано:
а) у будь-якій будівлі;
б) у квартирі;
в) поряд зі страхувальником, який перебуває на відпочинку в Іспанії.
11. Фактор, який не впливає на розмір тарифних ставок у разі страхування домашнього майна є:
а) вік власника майна;
б) обсяг відповідальності страховика;
в) строк страхування.
12. Обов’язковому страхуванню підлягають такі тварини:
а) племінні тварини;
б) зоопаркові тварини віком від 1 року;
в) циркові тварини віком від 1 року.