Систематизація результатів вивчення особистості учнів

Процес вивчення учнів є складною й відповідальною ділянкою роботи кожного вчителя і передусім − класного керівника. Результати цієї роботи мають бути основою планування і проведення виховної роботи з учнями. Її слід координувати з учителями, батьками та іншими вихователями, які здійснюють навчально-виховну роботу з конкретним учнем і колективом вихованців загалом. З цією метою класний керівник ретельно й систематично повинен фіксувати результати вивчення особистості учнів і класного колективу. Це має бути своєрідний банк знаньрівня й особливостей фізичного, психічного й соціального розвитку кожного учня і класного колективу. До такого банку знань повинні мати доступ усі, хто займається навчально-виховною роботою з конкретними учнями.

Можна запропонувати кілька підходів до фіксування результатів вивчення учнів. Перший: у загальному зошиті на кожного учня відводити 2 − 3 сторінки і періодично у певній системі стосовно програми вивчення учнів фіксувати якості психічного й соціального розвитку учня. Другий: використовувати „Особову картку учня” (табл. 1). Вона дає змогу чітко дотримуватися вимог програми, бачити динаміку розвитку особистості у зв’язку з переходом учнів з одного класу до наступного.
ОСОБОВА КАРТКА УЧНЯ

Прізвище, ім’я, по батькові _______________________________________________________________________________________________

Демографічні дані: число, місяць, рік народження учня _______________________________________________________________________

Прізвище, ім’я, по батькові, професія, місце роботи батьків ___________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________

Домашня адреса, телефон ________________________________________________________________________________________________

 

Компоненти психологічного
Клас,
і соціально-педагогічного розвитку

навчальний рік р

Компоненти психічного розвитку особистості
Загальні процеси діяльності особистості Пізнавальні процеси особистості
Увага Мова й особливості спілкування Відчуття Сприймання Пам’ять Мислення Уява
5-й клас              
6-й клас і т. д.              
  Типові особливості поведінки, їх мотиви Особливі випадки впливу на вихованця, його наслідки Особливості впливу середовища (біологічного, соціального) на формування особистості
Емоційно-вольова сфера діяльності особистості Психічні особливості особистості
Почуття Воля Темперамент Характер Здібності
               
               

 

Особливості соціально-педагогічного розвитку
Моральні якості особистості, рівень їх розвитку Рівень трудового виховання: ставлення до різних видів праці, мотиви праці, рівень профорієнтованості Рівень розумового розвитку: ставлення до розумової діяльності, мотиви навчання, рівень знань, умінь, навичок, сформованість наукового світогляду Рівень фізичного розвитку: стан здоров’я, володіння санітарно-гігієнічними навичками, заняття спортом, інтереси, потреби Рівень естетичної вихованості: сформованість почуття прекрасного, вміння творити прекрасне, здібності, потреби
         
         

Характеристика методів вивчення учнів з погляду

Їх функціональної спрямованості

I. Вивчення пізнавальних інтересів та інтелектуальних

Можливостей школярів

Методика 1. „Яка у вас пам’ять”

Мета: визначити рівень розвитку слухової і зорової механічної пам’яті.

При слуховому пред’явлені чисел учитель говорить: „Я зараз назву 12 двозначних чисел. Ви повинні уважно слухати і намагатися запам’ятати всі числа. Записувати під час читання нічого не треба. Коли я закінчу читати, необхідно за моїм сигналом записати в будь-якому порядку всі числа, які ви запам’ятали”. Потім учитель упродовж 30 секунд читає низку чисел з невеличкими паузами.

При зоровому пред’явленні низка із 12 двозначних чисел повинна бути написана на плакаті. Цей плакат демонструється впродовж нетривалого часу (чим старший клас, тим тривалість демонстрації має бути коротшою, але не менше 30 секунд), після чого учні мають записати всі запам’ятовані числа.

Опрацювання результатів. Підраховується кількість правильно відтворених чисел. Якщо при слуховому пред’явленні вона не менше семи, а при зоровому − не менше дев’яти, рівень розвитку механічної пам’яті добрий.

 

Методика 2. „Смислові пари”

Мета: визначити рівень розвитку в учнів смислової пам’яті.

Учитель повільно називає учням десять пар слів, між якими є смисловий зв’язок. Наприклад, таких: шум − вода, стіл − обід, міст − річка, карбованець − копійка, ліс − ведмідь, дуб − жолудь, дичина − постріл, рій − бджола, цвях − дошка, щука − річка. Потім після невеликої перерви вчитель читає лише перше із слів кожної пари, а учні повинні пригадати друге слово і записати ці пари на аркуші паперу.

Опрацювання результатів. Підраховується кількість правильно відтворених пар. Співвідношення цього числа до 10 − показник словесно-логічного (смислового) запам’ятовування.

Методика 3. „Ваша пам’ять”

Мета: виявити співвідношення образного і моторного типів пам’яті.

Вчитель читає рядок із десяти слів (інтервал між словами − 4-5 секунд): дирижабль, лампа, яблуко, олівець, гроза, качка, обруч, млин, папуга, листок. Після десятисекундної перерви учні записують слова, які запам’ятали, і відпочивають 10 хвилин. Потім учитель дає кожному учневі картку зі словами, які він повинен прочитати і записати те, що запам’ятав: літак, чайник, метелик, ніж, поліно, свічка, тачка, журнал, малина, стовп. Після десятисекундної перерви учні записують слова, які запам’ятали.

Знову відпочинок 10 хвилин і вчитель читає вголос ще один ряд слів, а учні подумки повторюють кожне слово, після чого записують ті, які запам’ятали: пароплав, собака, парта, чоботи, сковорода, калач, чай, гриб, жарт, сіно.

Ще через десять хвилин учитель роздає учням картки зі словами і читає їх уголос, а учні повторюють кожне слово пошепки, потім записують їх на папері: вовк, бочка, ковзани, самовар, пилка, весло, загадка, прогулянка, книга, трактор.

Після цього вчитель читає всі чотири рядки слів, а учні підраховують кількість утриманих в пам’яті з кожного ряду. Перший ряд слів було розраховано на образну пам’ять, другий − на зворотний тип образної пам’яті, третій − на моторну пам’ять, четвертий − на комбінацію образної і моторної пам’яті. Таким чином можна визначити, який тип пам’яті в кожного учня найбільш розвинений. Виходячи з цього, треба рекомендувати учневі, на який вид пам’яті йому спиратися у процесі пізнавальної діяльності.

 

Методика 4. Пізнавальні потреби

Мета: встановити інтенсивність пізнавальних потреб в учнів.

Учитель на основі спостережень, бесід з іншими вчителями, з батьками школярів повинен вибрати відповіді на запитання пропонованої анкети.

 

Запитання Можливі відповіді Бал
1. Як часто учень тривало займається розумовою роботою (1 − 1,5 години для молод­шого школяра, кілька годин підряд для підлітка)?   2. Чому школяр надає пе­ревагу, коли поставлено запитання на кмітливість?   1. 2. 3. Чи багато учень читає додат­кової літератури?   4. Наскільки емоційно учень ставиться до ціка­вого для нього завдання, пов’язаного з розумовою роботою?     5. Як часто учень ставить запи­тання?   а) часто; б) інколи; в) дуже рідко;   а) напружено попрацювати, але самому відшукати відповідь; б) коли як; в) отримати готову відповідь від інших;   а) багато; б) інколи багато, інколи мало; в) мало або зовсім не читає;     а) дуже емоційно; б) коли як; в) емоції яскраво не виражені (варто враховувати загальну емоційність школяра);   а) часто; б) іноді; в) дуже рідко.                    

 

Опрацювання результатів. Суму балів, отриманих учнями, необхідно розділити на 5 (кількість запитань). Одержимо показник інтенсивності пізнавальної потреби. Сума балів від 5 до 3,5 свідчить про сильно виражені пізнавальні потреби, від 3,5 до 2,5 − помірно, від 2,5 до 1 − слабо.

 

Методика 5. „Що нам цікаво?”

Мета: визначити характер і особливості навчальних інтересів і

схильностей учнів.

Учням пропонують відповісти на запитання анкети:

1. Що вас приваблює у школі найбільше?

а) спілкування з товаришами;

б) отримання оцінок;

в) пізнання нового;

г) процес навчання;

д) самостійна навчальна робота;

є) інше (вкажіть, що саме).

2. Який навчальний предмет вам здається найскладнішим? (Назвіть його і поясніть, у чому ця складність).

3. Який навчальний предмет цікавить вас у всьому? (Назвіть його і зазначте, в чому проявляється ваша цікавість до цього предмета, що найбільше цікавить вас в ньому).

4. Який навчальний предмет ви вважаєте найкориснішим для своєї підготовки до діяльності після закінчення школи? (назвіть його і аргументуйте, чому цей предмет для вас найбільш корисний).

5. Які навчальні предмети, на вашу думку, можна було б не вивчати в школі?

6. Які навчальні предмети варто було б включити у навчальний план і чому?

Опрацювання результатів. Аналіз змісту відповідей дозволяє встановити характер навчально-пізнавальних мотивів учня, наявність у нього певних схильностей.

 

II. Вивчення рівня моральної відповідальності школярів

Методика 1. „Що добре, а що погано?”

Мета: за допомогою анкетування визначити моральне уявлення учнів про чуйність, гуманність, чесність, справедливість, дисциплінованість, відповідальність.

Учням пропонують письмово навести добре відомі приклади:

1. Здійсненого тобою або кимось іншим принципового вчинку.

2. Зла, яке вчинене кимось іншим стосовно тебе.

3. Доброї справи, свідком якої ти був.

4. Здійсненого кимось безчесного вчинку.

5. Справедливого вчинку відомої тобі людини.

6. Виявленої кимось із твоїх друзів безвідповідальності.

7. Безвільний вчинок відомої тобі людини.

Опрацювання результатів. Якісний аналіз відповідей учнів певною мірою дозволяє визначити рівень сформованості у них понять про моральні якості, які можуть бути оцінені як: 1) неправильні уявлення; 2) правильні, але недостатньо повні й чіткі; 3) повна й чітка уява про моральні якості.

 

Методика № 2

Мета: визначення якісної і кількісної оцінки моральної по­ведінки учнів, прояву громадської активності, товариськості, са­мокритичності.

Хід виконання: класний керівник (як варіант − спільно з ак­тивом класу) дає оцінку моральній поведінці школярів за такою схемою.

1. Участь школяра у громадських справах:

а) ніколи не бере участі;

б) від випадку до випадку;

в) часто, але не з власної ініціативи;

г) регулярно, інколи з власної ініціативи;

д) ініціатор громадських справ у колективі.

2. Участь школяра у наданні допомоги товаришам у навчанні:

а) ніколи не бере участі;

б) від випадку до випадку;

в) часто, але не з власної ініціативи;

г) регулярно, інколи з власної ініціативи;

д) систематично, з власної ініціативи.

3. Допомога школяра товаришам у громадській роботі:

а) ніколи нікому не допомагає;

б) допомагає рідко і лише окремим;

в) інколи, будь-кому;

г) часто, але окремим;

д) завжди, будь-кому.

4. Рівень самокритичності школяра;

а) ніколи не сприймає критику;

б) рідко сприймає критику;

в) іноді сприймає критику;

г) сприймає критику вдумливо;

д) самокритичний, у критиці майже не відчуває потреби.

5. Рівень відповідальності у ставленні до справи:

а) ніколи не можна доручити відповідальну справу;

б) інколи можна дещо доручити;

в) можна часто давати доручення;

г) можна завжди давати доручення

д) сам є ініціатором виконання відповідальних справ і завжди доводить їх до кінця.

Опрацювання результатів. Кожна відповідь оцінюється в балах: а) − 1; б) − 2; в) − 3; г) − 4; д) − 5. Далі вираховується часткове від поділу суми одержаних балів на 5 (кількість запи­тань). При такій техніці обчислення максимальне значення по­казника дорівнює 5, мінімальне − 1. Якщо підсумувати індивіду­альні показники і розділити їх на кількість школярів, які брали участь в експерименті, то одержимо середній показник класу. Можна порівняти і виміряти показники в різні відрізки часу (на початку року, в кінці року, від класу до класу, оцінювати пара­лельні класи та ін.).

 

Методика 3. „Справедливість”

Мета: з’ясувати правильність розуміння учнями категорії „справедливість”.

Варіант 1. „Чашка” (для молодших школярів).

Дітям уголос читають оповідання „Чашка”: „У старшій групі дитячого садка було 25 вихованців, а нових чашок − лише 24. Двадцять п’ята чашка була старенькою. Малюнок на ній зовсім стерся, а край в одному місці був пощерблений. Ніхто не хотів пити чай із старої чашки, та все ж вона кому-небудь діставалася.

− Хоч вона швидше розбилася б, погана чашка, − бурчали діти.

Але ось що трапилося. Черговою була дівчинка Оленка, й усім вона поставила нові чашки. Здивувалися діти: а де ж стара чашка?

Ні, вона не розбилася, не загубилася. Оленка взяла її собі.

Цього разу всі пили чай тихо, без сварок і сліз. „Молодчина Оленка, здогадалася так зробити, щоб усім було добре”, − думали діти.

З того часу черговий пив чай із старої чашки. Її так і називали: „наша чергова чашка”.

Після читання цього оповідання з учнями проводиться бесіда за такими запитаннями:

1. Як одним словом можна назвати вчинок Оленки?

2. Вибери картку зі словом, яке найточніше говорить про вчинок Оленки. (На картках написані слова: „Ввічливо”, „Сміливо”, „Справедливо”, „Скромно”).

3. Про який ще справедливий вчинок ти можеш розповісти?

Варіант 2. „Співдружність борців за справедливість” (для старшокласників).

Учням пропонують створити в класі співдружність „борцівза справедливість”. Для цього необхідно спочатку виробити кодекс правил, яких дотримуватимуться члени співдружності і за які вони активно боротимуться. Правила мають бути спрямовані на досягнення справедливих рішень у різних ситуаціях, які виникають у середовищі учнів. Кожен із членів співдружності самостійно розробляє такий кодекс, а після спільного обговорення визначаються найважливіші правила.

Гра буде цікавішою, якщо ввести в неї певні ритуали, атрибути, надати їй таємничості, прихованості.

Опрацювання результатів. Аналізуючи вироблені кожним учнем правила і їх відповідність моральним нормам, класний керівник може визначити рівень сформованості уявлень про справедливість. (Оцінку рівня розуміння можна зробити, використовуючи ті ж критерії, що й у методиці 1).

 

Методика 4. „Що таке щастя?”

Мета: вивчення моральних ідеалів особистості.

Із учнями 9 − 11 класів готуються до проведення диспуту про щастя. На початку диспуту їм пропонують аркуші з різними „формулами щастя” у вигляді афоризмів:

1. Щастя − бути самим собою.

2. Щастя − це коли тебе розуміють.

3. Щастя − у праці.

4. Щастя − бути таким, як усі.

5. Найщасливіша та людина, яка потрібна всім.

6. Щастя − у подоланні себе, у самовдосконаленні.

7. Щоб бути щасливим, треба жити правильно.

8. Щастя − коли маєш багато грошей.

9. Щастя − коли маєш добрих друзів.

10. Щастя − у боротьбі.

11. Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, чи щасливий ти.

12. Якщо хочеш бути щасливим − будь ним.

Кожному учасникові диспуту пропонують підкреслити (або записати) три формули (послідовно), які він готовий захищати, особливо виділивши ту, яка йому найбільше імпонує. Аркуші зібрати і пояснити, що через рік ми порівняємо нові погляди з початковими.

Опрацювання результатів. На підставі вибраних афоризмів можна визначити моральні ідеали школярів, виявити відповідність цих ідеалів мотивам поведінки.

Методика 5. „Вибір”

Мета: виявити ставлення школярів до моральних норм і відповідних моральних якостей (відповідальності, колективістської спрямованості, самокритичності, совісності, принциповості, чуйності, справедливості).

Учням пропонують вибрати альтернативні відповіді на поставлені запитання або дописати свої відповіді.

1. Під час канікул, коли ти збирався поїхати відпочивати, класний керівник раптом попросив тебе допомогти привести в порядок навчальний кабінет. Що ти вдієш?

а) скажеш, що згоден допомогти, і відкладеш свій від’їзд;

б) збереш товаришів і разом з ними зробиш усю роботу за один день;

в) пообіцяєш виконати роботу після повернення;

г) порадиш залучити на допомогу тих, хто залишається в місті;

д) інше.

2. Тобі дали доручення, яке не зовсім до душі, але його виконання терміново необхідне колективу. Як ти вдієш?

а) сумлінно виконаю доручення;

б) залучу до виконання доручення товаришів, щоб не робити самому;

в) попрошу дати мені інше, цікавіше для мене доручення;

г) знайду привід для відмови;

д) інше.

3. Ти випадково почув, як група однокласників висловила на твою адресу справедливе, але неприємне зауваження. Як діятимеш?

а) намагатимусь пояснити однокласникам, чим були викликані прорахунки у поведінці;

б) переведу розмову на жарт, але намагатимусь якнайшвидше виправити недоліки, про які йшлося;

в) вдам, що нічого не чув;

г) зауважу товаришам, що вони самі не кращі за мене, особливо тому, що говорять про мене без моєї присутності;

д) інше.

4. У трудовому таборі під час прополювання овочів у тебе на руках утворилися болючі мозолі. Як ти вчиниш?

а) буду, долаючи біль, виконувати норму, як усі;

б) звернуся до друзів з проханням допомогти виконати норму;

в) попрошу звільнити мене від цієї роботи і перевести на іншу;

г) залишу роботу незакінченою і піду відпочивати;

д) інше.

5. Ти став свідком того, як одна людина необґрунтовано образила іншу. Як будеш діяти?

а) вимагатиму від кривдника вибачитися перед ображеним;

б) розберуся в причинах конфлікту і допоможу його розв’язати;

в) висловлю співчуття тому, кого образили;

г) вдам, що це мене не стосується;

д) інше.

6. Ти випадково, не бажаючи того, вчинив зле або завдав шкоди іншій людині. Як ти вчиниш?

а) зроблю все можливе для усунення шкоди;

б) вибачусь, поясню, що зробив це ненароком;

в) зроблю так, щоб ніхто не помітив учиненого, вдам, що ні в чому не винен;

г) перекладу вину на того, хто постраждав, мовляв, сам винен;

д) інше.

Опрацювання результатів. Вибір відповіді а) свідчить про активне, стійко-позитивне ставлення до відповідних моральних норм; вибір відповіді б) показує, що це ставлення хоч і активне, але недостатньо стійке; в) свідчить, що ставлення пасивне і недостатньо стійке; г) вказує на негативне, нестійке ставлення дитини до моральних норм.

Методика 6. Самооцінка колективізму

Мета: самоаналіз наявності почуття колективізму у школяра.

Школярам пропонують анкету щодо виявлення ознак почуття колективізму. Читаючи анкету, учні повинні оцінити ступінь вираження в собі тієї чи іншої ознаки і записати у графу анкети оцінку за шестибальною шкалою.

№ п/п О з н а к и Оцінка ступеня вираженості (бали)
Виявляю активність у розв’язанні спільних завдань класу            
Допомагаю товаришам            
Висловлюю товаришам несхвалення, якщо вони роблять недобрі вчинки            
Підпорядковую особисті інтереси колективним            
Переживаю за справи класу            
Організовую нові справи у класі            
Вимогливий до однокласників            
Критикую тих, хто ухиляється від участі у спільних справах            
Умію підпорядковувати свої інтереси інтересам товаришів            
Умію організовувати колектив            
Не поважаю тих, хто сторониться, коли треба допомогти товаришеві            
Люблю бути з класом            
Не ображаюся на критику            
Умію викликати повагу до себе, доброзичливий            
Беру участь у громадському житті класу            
Сума балів            

 

Опрацювання результатів. Необхідно скласти всі 15 оцінок і вирахувати показник самооцінки колективізму за формулою , де К − показник самооцінки колективізму, n − кількість набраних балів.

 

 

III. Вивчення почуттів та естетичних якостей особистості учня

Методика 1. „Емоційна спрямованість”

Мета: визначити емоційну спрямованість учнів старших класів.

Учитель зачитує учням таку інструкцію: „У пропонованій анкеті немає „поганих” і „хороших” відповідей. Будь-яка відповідь, яку ви оберете, характеризуватиме вас однаково добре, якщо ви дасте серйозну й щиру відповідь. Вам необхідно виконати таке: уважно прочитайте наведений на плакаті (на дошці) перелік приємних переживань. Розмістіть ці переживання в порядку переваги: першим напишіть номер того переживання, яке найбільше ви любите відчувати; потім напишіть номери тих переживань, які ви любите дещо менше; останнім напишіть номер того переживання, яке ви взагалі не любите відчувати. У вас має скластися ряд із десяти номерів. Вертикальною рискою відокремте номери тих переживань, яким ви надаєте перевагу перед іншими (вони будуть ліворуч від цієї риски).

1. Почуття незвичного, таємничого, незвіданого, що з’являється в незнайомій місцевості і за нових обставин.

2. Радісне хвилювання, нетерплячість при придбанні нових речей, предметів колекціонування, задоволення від думки, що їх незабаром стане більше.

3. Радісне збудження, піднесення, захопленість, коли робота йде добре, коли бачиш, що досягаєш успішних результатів.

4. Задоволення, гордість, піднесення духу, коли можеш довести свою цінність як особистості або перевагу над суперниками, коли тобою щиро захоплюються.

5. Веселощі, безтурботність, добре фізичне самопочуття, насолода смачною їжею, відпочинком, невимушеною обстановкою, безпекою і безтурботністю життя.

6. Почуття радощів і задоволення, коли вдається зробити щось добре для дорогих тобі людей.

7. Гарячий інтерес, задоволення при пізнанні нового, під час знайомства з цікавими науковими фактами. Радість і глибоке задоволення при усвідомленні суті явищ, підтвердженні власних догадок і пропозицій.

8. Збудження, почуття ризику, захоплення ним, запал, гострі відчуття у хвилини боротьби, небезпеки.

9. Радість, гарний настрій, симпатія, вдячність, коли спілкуєшся з людьми, яких поважаєш і любиш, коли відчуваєш дружбу і взаєморозуміння, коли сам отримуєш допомогу і схвалення інших людей.

10. Своєрідне солодке й красиве почуття, яке виникає при спогляданні чи сприйнятті музики, картин, віршів, інших творів мистецтва.

Опрацювання результатів. Зробити якісний аналіз результатів, які можна використати при підготовці характеристики учнів.

 

Методика 2. „Картинна галерея”

Мета: з’ясувати індивідуальні особливості естетичних суджень учнів.

Попередньо необхідно добрати приблизно 30 репродукцій картин чотирьох жанрів: 1) пейзажів; 2) портретів; 3) історичних і батальних картин; 4) картин на побутові сюжети. Експеримент краще проводити на уроці літератури чи образотворчого мистецтва, тоді учні ніби виконують звичайне навчальне завдання. Кожному учневі пропонується:

а) вибрати репродукцію, яка найбільше йому подобається, і записати свої судження про неї;

б) вибрати картину в кожному із жанрів і записати свої судження про них.

Опрацювання результатів. Аналіз результатів дозволяє з’ясувати, якому жанрові надає перевагу кожний з учнів, які особливості картин привертають його увагу. Одночасно з’ясовується, які особливості в кожному жанрі в першу чергу викликають естетичні почуття, різні ці особливості чи однакові.