ОРІЄНТОВНІ ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ
З КУРСУ “Вступ до мовознавства”
1.Мовознавство як наука. Розділи мовознавства. Основні проблеми мовознавства.
2. Зародження мовознавства в давній Індії, Китаї, давній Греції та Римі.
3. Європейське мовознавство середньовіччя та епохи Відродження.
4. Порівняльно-історичне мовознавство, його основоположники.
5. Напрями мовознавства в ХІХ столітті.
6. Основні напрями та лінгвістичні школи ХХ століття.
7. Актуальні напрями сучасного мовознавства.
8. Соціолінгвістика, основні завдання і поняття.
9. Психолінгвістика: проблеми і завдання.
10. Основні проблеми етнолінгвістики.
11. Когнітивна лінгвістика: основні поняття та проблематика.
12. Синхронія і діахронія. Індукція та дедукція.
13. Методи дослідження мови: описовий, зіставний.
14. Методи дослідження мови: порівняльно-історичній, структурний.
15. Мова як знакова система. Специфіка мовного знака.
16. Мова і мовлення.
17. Мова і мислення, їх взаємозв’язок. Типи мислення.
18. Мова як суспільне явище. Функції мови.
19. Загальнонародна мова та її диференціація.
20. Територіальні та соціальні діалекти.
21. роль мови у процесі пізнання.
22. Проблема походження мови. Теорія моногенезу та полігенезу.
23. Гіпотези походження мови.
24. Історичний розвиток мов. Специфіка розвитку різних рівнів мовної системи.
25.Основні етапи розвитку мов.
26. Штучні міжнародні мови.
27. Характеристика мов світу. Мовні універсалії.
28. Типи класифікації мов.
29. Типологічна класифікація мов.
30. Генеалогічна класифікація мов. Основні сім’ї, групи та підгрупи мов.
31. Індоєвропейська мовна сім’я.
32. Фінно-угорська мовна сім’я.
33. Тюркська мовна сім’я.
34. Семіто-хамітські мови.
35. Китайсько-тибетські мови.
36. Аустроазіатські мови.
37. Кавказькі мови.
38. Мови народів та народностей України.
39. Зародження письма, передумови виникнення.
40. Етапи і форми розвитку графічного письма.
41. Графіка та орфографія. Принципи орфографії.
42. Транскрипція, транслітерація.
Формою підсумкового контролю зі “Вступу до мовознавства” у другому семестрі є екзамен.
Екзамен
Студентам, які мають семестровий рейтинговий бал з дисципліни 63–70, за рішенням кафедри може бути виставлена підсумкова оцінка за дисципліну за національною шкалою “відмінно”, за шкалою ЄКТС – А. Підсумковий рейтинговий бал виставляється шляхом додавання до семестрового рейтингового бала студента 30 балів.
Екзамен відбувається в усній формі. Максимальний екзаменаційний бал становить 30. Викладач оцінює відповідь студента на екзамені (диференційованому заліку) у 4-бальній шкалі. Ця оцінка трансформується в екзаменаційний рейтинговий бал у такий спосіб:
“5” — 30 балів;
“4” — 23 бали;
“3” — 18 балів;
“2” — 0 балів.
Підсумкова оцінка за дисципліну виставляється за підсумковим рейтинговим балом (сума семестрового рейтингового бала та екзаменаційного бала) за таблицею:
| Підсумковийрейтинговий бал | Оцінка за шкалою ЄКТС | Підсумкова оцінка за дисципліну за національною шкалою |
| 90-100 | А | відмінно |
| 82-89 | В | Добре |
| 75-81 | С | |
| 66-74 | D | задовільно |
| 60-65 | Е | |
| 40-59 | FХ | незадовільно з можливістю повторного складання |
| 39 і менше | F | незадовільно з обов'язковим повторним курсом |
Якщо студент на екзамені з дисципліни, з якої він мав семестровий рейтинговий бал менше 42 балів, отримує позитивнуекзаменаційну оцінку (“5”, “4”, “3”), то такому студенту виставляється підсумкова оцінка з дисципліни за національною шкалою лише “задовільно”, за шкалою ЄКТС – E, а в екзаменаційній відомості в графі “Підсумковий рейтинговий бал” ставиться 60 балів.
За результатами роботи студентів під час семінарських занять та самостійної роботи наприкінці семестру проводиться атестація. Атестуються студенти, які відвідували заняття, відповідали на семінарських заняттях, виконували самостійну роботу. При цьому:
1) оцінка “відмінно” ставиться студенту, який не пропускав заняття без поважної причини, відповідав не менше 2-х разів на семінарських заняттях, має оцінку за реферат “5”, середній бал якого вищий за “4,5”;
2) оцінка “добре” ставиться студенту, який відвідував заняття, виконував завдання самостійної роботи, середній бал якого вищий за “4”;
3) оцінка “задовільно” ставиться студенту, який відвідував заняття, виконував завдання самостійної роботи, середній бал якого вищий за “3”;
4) оцінку “незадовільно” отримує студент, який пропускає заняття, за відповіді на семінарських заняттях має “2”. “Незадовільно” ставиться студентові і тоді, коли він відвідував заняття, але не виконав робочої програми від початку атестації, не відповідав на семінарських заняттях, не виконав завдання самостійної роботи.
7) Не атестується студент, який не був присутній на жодному семінарському занятті, не виконав самостійну роботу і не має жодної оцінки.
Структура екзамену зі “Вступу до мовознавства”
Екзамен з курсу “Вступ до мовознавства” складається у ІІ семестрі. Екзамен є основною формою підсумкового контролю знань та умінь студентів.
Екзамен відбувається в усній формі після попереднього обдумування студентом питань екзаменаційного білета.
Кожний білет з курсу “Вступ до мовознавства” складається з трьох питань, передбачених типовою і робочою програмами: два питання теоретичного характеру і одне – практичного (наприклад, при складанні фонетики – це фонетичний аналіз слова).
Зразок екзаменаційного білета
| Київський національний лінгвістичний університет |
| Спеціальність: «Мова і література» Семестр ІІ Навчальна дисципліна: Вступ до мовознавства |
| ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ 26 |
| 1. Розвиток і функціонування мов у капіталістичному суспільстві. Поняття національної і літературної мови. 2. Фонема. Диференційні і інтегральні ознаки фонем. 3. Визначити засоби граматичних значень: столи, пішов би, люди, краще, зим, виходив – виходив; рос. мать любит дочь – дочь любит мать; казах, кызыл-кызыл «найчервоніший», анг. good-better, write-writes, sing-sang. |
| Затверджено на засіданні кафедри теоретичної і прикладної лінгвістики та новогрецької філології (протокол № __ від ___ _______2011 р.) |
| Зав. кафедри: ______________________ проф. Корольова А.В. Викладач ______________________ доц. Терехова Д.І. |
Критерії оцінювання кожного питання білета
1. Оцінка “відмінно” виставляється тоді, коли відповідь вважається повною, тобто в ній містяться визначення всіх понять, про які йдеться в питанні, проаналізовано об'єкт аналізу, охарактеризовано його семантичні та структурні ознаки. Відповідь повинна бути чіткою і послідовною, супроводжуватися великою кількістю прикладів із різних мов світу.
2. Оцінка “добре” виставляється, коли у відповіді студента містяться незначні неточності, але при цьому відповідь є повною, змістовною і логічно побудованою.
3. Оцінка “задовільно” ставиться у тих випадках, коли студент дав не досить чітке або неповне визначення аналізованого об'єкта, не дав ілюстративного матеріалу, нелогічно і непослідовно розкривав суть поняття.
4. Оцінка “незадовільно” ставиться, якщо студент не подав правильної відповіді на питання екзаменаційного білета, не знав термінологічної системи дисципліни, а також якщо відповідь студента була нелогічною.
5. Студенти, що мають семестрову оцінку з дисципліни напередодні сесії “відмінно” і “добре” (за відповідним рейтингом) звільняються від проходження семестрового контролю й автоматично отримують оцінку.
Решта студентів, а також студенти, які бажають підвищити свій підсумковий рейтинг, складають екзамен.
Орієнтовні питання до курсового екзамену зі “Вступу до мовознавства”
1. Мовознавство як наука. Предмет та розділи мовознавства. Зміст та основні завдання курсу “Вступ до мовознавства”. Місце мовознавства в системі наук.
2. Методи вивчення і опису мов: описовий, порівняльно-історичний, зіставний, структурний.
3. Мовознавство давньої Індії, Китаю, античне мовознавство. Мовознавство середніх віків та епохи Відродження.
4. Порівняльно-історичне мовознавство. Мовознавство ХІХ – поч. ХХ століття.
5. Проблеми мовознавства ХХ століття. Актуальні напрями лінгвістики.
6. Природа і сутність мови. Мова і суспільство. Функції мови. Загальнонародна мова та її диференціація.
7. Структура мови. Основні та проміжні рівні, їх одиниці. Синхронія та діахронія.
8. Мова як знакова система. Специфіка мовного знака. Місце мови серед інших знакових систем.
9. Мова і мислення, їх взаємозв’язок. Типи мислення. Мова і мовлення. Невербальне мислення.
10. Гіпотези походження мови (донаукові та наукові). Первісні центри виникнення мови.
11. Мова як історичне явище. Зовнішні і внутрішні фактори розвитку мов.
12. Мовні контакти. Субстрат, суперстрат і адстрат.
13. Основні процеси історичного розвитку мов. Специфіка і розвиток різних рівнів мовної структури.
14. Розвиток і функціонування мов у первісно-общинному, рабовласницькому і феодальному суспільстві.
15. Розвиток і функціонування мов у капіталістичному суспільстві. Поняття національної та літературної мов. Територіальні та соціальні діалекти.
16. Розвиток і функціонування мов у тоталітарному соціалістичному суспільстві. Питання про перспективи розвитку мов у майбутньому.
17. Типи класифікації мов світу (типологічна, генеалогічна, ареальна, функціональна, соціолінгвістична, фонологічна, синтаксична).
18. Мови світу, їх порівняльне вивчення. Генеалогічна класифікація мов.
19. Поняття типологічної класифікації мов.
20. Флективні мови синтетичної та аналітичної будови. Мови народів і народностей України.
21. Значення письма в історії суспільства. Предметне «письмо», піктографія, ідеографія.
22. Основні етапи розвитку фонографічного письма.
23. Поняття про графіку та орфографію. Принципи орфографії.
24. Фонетика. Поняття про звуки мови. Аспекти вивчення звуків. Акустичні властивості звука.
25. Артикуляційна характеристика звуків мови. Мовленнєвий апарат та його будова. Поняття про артикуляцію та артикуляційну базу.
26. Класифікація голосних.
27. Класифікація приголосних.
28. Фонетичне членування мовного потоку (фраза, синтагма, такт, склад). Склад, типи складів. Монофтонги та поліфтонги.
29. Інтонація та її складові. Наголос і його види. Явище енклізи і проклізи.
30. Взаємодія звуків у потоці мовлення. Типи звукових змін. Позиційні зміни звуків.
31. Комбінаторні зміни звуків.
32. Живі та історичні фонетичні зміни. Звукові закони.
33. Поняття про орфоепію. Фонетична та фонематична транскрипція.
34. Фонологія. Учення про фонему. Відмінності між фонемою і звуком. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
35. Вчення про позицій фонем. Варіанти і варіації фонем. Опозиції фонем (привативна, градуальна, еквіполентна, корелятивна).
36. Поняття фонологічної системи. Фонологічні школи.
37. Лексикологія, її розділи та предмет вивчення.
38. Слово як одиниця мови. Основні функції слова. Лексема. Словоформа.
39. Лексичне значення слова. Слово, поняття, концепт. Полісемія та омонімія.
40. Лексико-семантичні категорії: синонімія, антонімія, гіперо-гіпонімія, конверсиви.
41. Лексико-семантична система мови. Словниковий склад мови (характеристика різних груп слів).
42. Поняття про етимологію. Принципи наукової етимології. «Народна етимологія». Деетимологізація.
43. Історичні зміни словникового складу. Архаїзми, історизми, неологізми. Історична лексикологія.
44. Запозичена лексика. Різні шляхи і види лексичних запозичень.
45. Фразеологія. Види фразеологізмів.
46. Лексикографія. Основні типи словників.
47. Граматика, її розділи та предмет вивчення. Основні одиниці граматичної будови мови.
48. Лексичне і граматичне значення, відмінності між ними.
49. Морфема. Види морфем.
50. Морфологічна будова слова. Зміни у морфологічній будові слова. Основні способи словотворення.
51. Граматична форма слова. Способи вираження граматичних значень: афіксація, фузія, аглютинація.
52. Способи вираження граматичних значень: чергування, редуплікація, складення, наголос, суплетивізм.
53. Службові слова, порядок слів та інтонація як засіб вираження граматичних значень.
54. Поняття граматичної категорії. Класифікація граматичних категорій. Граматичні категорії та лексико-семантичні розряди.
55. Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи класифікації частин мови.
56. Характеристика основних частин мови. Частини мови в різних мовах.
57. Поняття про словосполучення. Класифікація словосполучень.
58. Синтаксичні зв׳язки слів у словосполученні та реченні.
59. Речення як основна комунікативна одиниця. Ознаки речення. Речення і судження.
60. Члени речення і частини мови. Актуальне членування речення.
.
ІХ. Рекомендована навчально-методична література
Основна література
Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Академія, 2000.
Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К.: Академія, 2006.
Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства: Навчальний посібник. – К.: Вища шк. , 1974.
Ющук І.П. Лекції зі вступу до мовознавства: Навчальний посібник. – К.: Вид. Міжнар. ін-ту лінгвістики і права,1995.
Завдання для самостійної роботи зі «Вступу до мовознавства» / Уклад. Д.І.Терехова. – К.: Вид. центр КДЛУ, 2000.
Додаткова література
Підручники
Алефиренко Н.Ф. Современные проблемы науки о языке. – М., 2005.
Алпатов В. М. История лингвистических учений. – М. 1999.
Бевзенко С.П. Вступ до мовознавства: Короткий нарис. – К., 2006.
Введение в языковедение: Хрестоматия / Сост. А.В.Блинов, И.И.Богатырева, В.П.Мурат, Г.И.Рапова. – М., 2000.
Вендина Т.И. Введение в языкознание. – М., 2001.
Головин Б.Н. Введение в языкознание. 4-е изд. – М.,1983.
Доленко М.Т. Вступ до мовознавства: Збірник вправ і завдань. – К., 1975.
Донець С.Л., Мацько Л.І. Вступ до мовознавства: Практикум. – К.., 1989.
Кодухов В.И. Введение в языкознание. 2-е изд. – М.,1987.
Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К., 2003.
Зиндер Л.Р. Введение в языкознание: Сборник задач. – М., 1987.
Норман Б.Ю. Сборник задач по введению в языкознание. – Минск, 1989.
Реформатский А.А. Введение в языковедение. – М., 1967.
Реформатский А.А. Введение в языковедение. – М., 2001.
Степанов Ю. С. Методы и принципы современной лингвистики. – М., 1975, 2000.
Удовиченко, Г. М Загальне мовознавство. Проблеми. Методи: навчальний посібник. – К., 1994.
Удовиченко, Г.М. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичних учень: навчальний посібник для студ. філол. фак-тів ун-тів і пед. ін-тів. – К.,1980
Довідкова література
Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – М., 1969.
Васильева Н.В., Виноградов В.А., Шахнарович А.М. Краткий словарь лингвистических терминов. – М., 1995.
Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.,1985.
Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В.Н. Ярцевой. – М., 1990 (2002).
Розенталь Д.З., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. – М., 1976.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава, 2006.
Українськамова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К., 2001.
Українськамова. Енциклопедія. – К., 2004.
Додаткова література
Аванесов Р.И. Русское литературное произношение. – 5-е изд. – М., 1972.
Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. – К., 1987.
Алефиренко Н.Ф. Современные проблемы науки о языке. – М., 2005.
Алпатов В.М. 150 языков и политика: 1917-2000. Социолингвистические проблемы СССР и постсоветского пространства. – М., 2000.
Апресян Ю.Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики (краткий очерк). – М., 1966.
Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. – М., 1974.
Аракин В.Д. Омонимы в английском языке // Иностранные языки в школе. – 1958. – № 4.
Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. – М., 2005.
Атласнародов мира. – М., 1964.
Атлас української мови: у 3 т. – К., 1984-2001.
Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. – М., 1957.
Бабайцева В.В. Односоставные предложения в современном русском языке. – М., 1968.
Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. – Івано-Франківськ, 1997.
Бардина Н.В. Проблеми сучасної прикладної лінгвістики // Мова. – Одеса, 2004.
Бевзенко С.П. Історія українського мовознавства. – К., 1991.
Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови: Морфологія. – К., 1993.
Белецкий А.А. Лексикология и теория языкознания: Ономастика. – К., 1972.
Бенвенист Э. Классификация языков // Новое в лингвистике. – Вып. 3. – М., 1963. – С. 36-59.
Білецький А. Коріння нашої мови // Вітчизна. – 1992. – № 4.
Білецький А.О. Про мову й мовознавство. – К., 1996.
Богородицкий В.А. Введение в татарское языкознание в связи с другими тюркскими языками. – М., 1934.
Бодуэн де Куртенэ И.А. Об отношении русского письма к русскому языку // Избранные труды по обшему языкознанию. – Т. 2. – М.: Изд. АН СССР, 1963.
Бондарко Л.В. Теории морфологических моделей. – Л., 1976.
Бондарко Л.В. Фонетическое описание языка и фонологическое описание речи. – Л.: Изд. ЛГУ, 1981.
Бондарко Л.В., Вербицкая Л.А., Гордина М.В. Основы общей фонетики. – СПб., 1991.
Брайчевський М. Походження словʼянської писемності. – К., 1998.
Будагов Р.А. Литературный язык и языковые стили. – М., 1968.
Будагов Р.А. Что такое общественная природа языка?// Вопросы языкознания. – 1975. – № 3.
Будагов Р.А. Язык – реальность – язык. – М., 1983.
Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. Серія друга // Вибр. твори: у 5 т. – К., 1975. – Т. 1.
Виноградов В.В. Проблемы литературных языков и закономерностей их образования и развития. – М., 1967.
Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. – М., 1972.
Виноградов В.В. Избранные труды. Лексикология и лексикография. – М., 1977.
Вихованець І.Р. У світі граматики. – К., 1987.
Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті – К., 1988.
Вихованець І.Р. Таїна слова. – К., 1990.
Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К., 1993.
Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. – К., 1983.
Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. – К., 2004.
Гак В.Г., Григорьев Б.Б. Теория и практика перевода. – М., 2000.
Гамкрелидзе Т.В., Иванов В.В. Индоевропейский язык и индоевропейцы. Реконструкция и историко-типологический анализ праязыка и протокультуры. – Тбилиси, 1984.
Гельб И.Е. Опыт изучения письма. Основы грамматологии / Пер. с англ. – М., 1982.
Гиляревский Р.С., Гривнин В.С. Определитель языков мира по письменности. – 2-е изд. – М., 1963.
Гумбольдт В. фон. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества // Избранные труды по языкознанию. – М., 1984.
Денисюк Н., Янко Л. Київські глаголичні листки. – К., 2003.
Дирингер Д. Алфавит. – М., 1963.
Драгунов А.А. Исследования по грамматике современного китайского языка. – М., 1952.
Драчук В.С. Дорогами тисячоліть: Про що розповідали письмена. – К., 1978.
Журавлев В.К. Внешние и внутренние факторы языкового развития. – М., 1952.
Звегинцев В.А. Внутренние законы развития языка. – М., 1954.
Звегинцев В.А.История языкознания ХІХ –ХХ веков в очерках и извлечениях. – М., 1964. – Ч.1.
Зиндер Л.Р. Общая фонетика. – М., 1979.
Зограф Г.А. Языки Индии, Пакистана, Цейлона и Непала. – М., 1960.
Іванишин В., Радевич-Винницкий Я. Мова і нація: Тези про місце і роль мови в національному відродженні України. – Дрогобич,1994.
Иванов В.В. Генеалогическая классификация языков и понятие языкового родства. – М., 1954.
Из трудов А.А.Шахматова по современному русскому языку (учение о частях речи). – М., 1952.
Иллич-Свитыч В.М. Опыт сравнения ностратических языков: Сравнительный словарь. – М., 1971-1984. – Т. 1-3.
Использование ЭВМ в лингвистических исследованиях / Под ред. В.И.Перебейнос. – К., 1990.
История лингвистических учений. Древний мир. – Л., 1980.
История лингвистических учений. Средневековый восток. – Л., 1981.
История лингвистических учений. Средневековая Европа. – Л., 1986.
История лингвистических учений. Позднее средневековье. – Л., 1991.
Истрин В.А. 1100 лет славянской азбуки. – М., 1963.
Истрин В.А. Развитие письма. – 2-е изд. – М., 1965.
Карабан В.І., Мейс Дж. Переклад з української мови на англійську. – Вінниця, 2003.
Карский Е.Ф. Славянская кирилловская палеография. – Л., 1928.
Касарес Х. Введение в современную лексикографию. – М., 1958.
Клименко Н.Ф., Пещак М.М., Савченко І.Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики. – К., 1982.
Ковалик І.І., Самійленко С.П. Загальне мовознавство: Історія лінгвістичної думки. – К., 1985.
Кондрашов Н.А. История лингвистических учений. – М., 1979.
Кубрякова Е.С., Панкрац Ю.Г. Морфология в описании языков. – М., 1983.
Кузнецов П.С. Морфологическая классификация языков. – М., 1954.
Курилович Е. Очерки по лингвистике. – М., 1962.
Левицький Ю.М. Мови світу: енциклопедичний довідник. – Львів, 1998.
Левковская К.А. Теория слова, принципы ее построения и аспекты изучения лексического материала. – М., 1962.
Лейчик В.М. Терминоведение. Предмет, методы, структура. – М., 2006.
Леонтьев А.А. Возникновение и первоначальное развитие языка. – М., 1963.
Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. – М., 1999.
Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови: Семантична структура слова. – Х., 1977.
Лисиченко Л.А. Бесіди про рідне слово: слово і його значення. – Харків, 1993.
Лосев А.Ф. Знак. Символ. Миф: Труды по языкознанию. – М., 1982.
Лоукотка У. Развитие письма. – М., 1950.
Лурия А.Р. Язык и сознание. – М., 1979.
Люльфинг Г. У истоков алфавита. – М., 1981.
Макаев Э.А. Язык древнейших рунических надписей. – М., 1965.
Манакин В.Н. Сопоставительная лексикология. – К., 2004.
Матусевич М.И. Введение в общую фонетику. – 3-е изд. – М., 1959.
Мейе А. Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков. – М., 1938.
Мельничук О.С. Про два синтаксичні рівні формування й опису словосполучень // Мовознавство. – 1970. - № 6.
Мещанинов И.И. Члены предложения и части речи – Л., 1978.
Молчанов А.А., Нерознак В.П., Шарыпкин С.Я. Памятники древнейшей греческой письменности: введение в микенологию. – М., 1988.
Морфологическая типология и проблема классификации языков. – М.; Л., 1965.
Мосенкис Ю.Л. Сравнение языков разных надсемей и проблема языкового моногенеза. – К., 1997.
Народы мира. Историко-этнографический справочник / Под ред. Ю.В.Бромлея. – М., 1988.
Національні та інтернаціональні компоненти в сучасних терміносистемах. – К., 1993.
Німчук В.В. Мовознавство в Україні в ХІV – XVII ст. – К., 1985.
Общее языкознание. Внутренняя структура языка. – М., 1972.
Общее языкознание: Методы лингвистических исследований / Под ред. Б.А.Серебренникова. – М., 1973.
Огієнко І. Повстання азбуки і літературної мови в словʼян. – Жовква, 1937.
Оранский И.М. Иранские языки. – М., 1963.
О соотношении синхронного анализа и исторического изучения языка. – М., 1961.
Панов М.В. И все-таки она хорошая! (Рассказ о русской орфографии). – М., 1964.
Панфилов В.З. Взаимоотношение языка и мышления. – М., 1971.
Пауль Г. Принципы истории языка. / Пер. с нем. – М., 1960.
Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. – М., 1956.
Пешковский А.М. Избранные труды. – М., 1959.
Півторак Г.П. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов / Міфи і правда про трьох братів словʼянських зі «спільної колиски». – К., 2001.
Пизани В. Этимология: История. Проблемы. Метод. – М., 1956.
Потапов В.В. Краткий лингвистический справочник. Языки и письменность. – М., 1997. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. – М., 1958. – Т. 1-2.
Потебня А.А. Мысль и язык // Полное собрание сочинений. – К., 1993. – Т.1.
Прокопович Н.Н. Словосочетание в современном русском литературном языке. – М., 1966.
Пронников В.А., Ладанов И.Д. Язык мимики и жестов. – М., 2001.
Радевич-Вінницький Я.К. Україна: Від мови до нації. – Дрогобич, 1996.
Распопов И.П. Строение простого предложения в современном русском языке. – М., 1970.
Реформатский А.А. Из истории отечественной фонологии. Очерк. Хрестоматия. – М., 1971.
Реформатский А.А. Агглютинация и фузия как две тенденции грамматического строения слова // Морфологическая типология и проблема классификации языков. – М.-Л., 1965.
Реформатский А.А. Лингвистика и поэтика. – М., 1987.
Різник М.Г. Письмо і шрифт. – К., 1978.
Росетті А. Вступ до фонетики / Пер. з румун. – К.,1974.
Рубинштейн Р.И. Разгаданные письмена. – М., 1960.
Русанівський В.М. Структура лексичної семантики. – К., 1988.
Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики. – К., 1999.
Селіванова О.О. Нариси з української фразеології. – К.-Черкаси, 2004.
Семиотика. – М., 1983.
Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологи. – М., 1993.
Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К., 1973.
Соколовская Ж.П. Система в лексической семантике: анализ семантической структуры слова. – К., 1979.
Солнцев В.М. Язык как структурно-системное образование. – М., 1977.
Соссюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики / Пер. з фр. А.Корнійчук, К.Тищенко. – К., 1998.
Сравнительно-историческое изучение языков разных семей. Современное состояние и проблемы. – М., 1981.
Ставицька Л. Арго, жаргон, сленг: Соціальна диференціація української мови. – К., 2005.
Степанов Ю.С. Семиотика. – М., 1971.
Степанова Н.Д., Чернышова П.П. Лексикология современного немецкого языка. – М., 1962.
Струганець Л.В. Динаміка Лексичних норм української літературної мови ХХ століття. – Т., 2002.
Ступин Л.П. Лексикография английского языка. – М., 1985.
Суслопаров М. Розшифрування найдавнішої писемності з берегів Дніпра // Київ. – 1996. – № 9.
Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / За ред. І.К.Білодіда. – К., 1969.
Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За ред. І.К.Білодіда. – К., 1969.
Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За ред. І.К.Білодіда. – К., 1972.
Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія / За ред. І.К.Білодіда. – К., 1973.
Тайны древних писем. Проблемы дешифровки. – М., 1976.
Тараненко А.А. Языковая семантика в ее динамических аспектах. – К., 1989.
Теоретические основы классификации языков мира / Под ред. В.Н.Ярцевой. – М., 1980.
Теоретические основы классификации языков мира. Проблемы родства / Под ред. В.Н.Ярцевой. – М., 1982.
Тоцька Н.І. Голосні фонеми української літературної мови. – К., 1973.
Трубецкой Н.С. Основа фонологии. – М., 1960.
Удовиченко Г.М. Словосполучення в сучасній українській літературній мові. – К., 1968.
Удовиченко Г.М. Загальне мовознавство: Історія лінгвістичних учень. – К., 1980.
Ужченко В.Д. Народження і життя фразеологізму. – К., 1988.
Ужченко В.Д. Образи рідної мови. – Луганськ, 1999.
Утевська П. Невмирущі знаки. – К., 1976.
Уфимцева А.А. Опыт изучения лексики как системы. – М., 1963.
Уфимцева А.А. Лексическое значение. Принципы семиологического описания лексики. – М., 1986.
Фортунатов Ф.Ф. Избранные труды. – М. – Т. 1, 1956. – Т. 2, 1957.
Филин Ф.П. Образование языка восточных славян. – М.; Л., 1962.
Филин Ф.П. Происхождение русского, украинского и белорусского языков: Историко-диалектологический очерк. – Л., 1972.
Фридрих И. История письма. – М., 1979.
Холодович А.А. Проблемы грамматической теории. – Л., 1979.
Цейтлин Р.М. Краткий очерк истории русской лексикографии (Словари русского языка). – М., 1958.
Чесноков П.В. Слово и соответствующая ему единица мышления. – М., 1967.
Чикобава А.С. Проблемы языка как предмета языкознания. – М., 1959.
Шахматов А.А. Синтаксис русского литературного языка. – 2-е изд. – М., 1941.
Шмелев Д.Н. Проблемы семантического анализа лексики. – М., 1973.
Щерба Л.В. Избранные работы по языкознанию и фонетике. – Ч. 1. – Л., 1958.
Щерба Л.В. Опыт общей теории лексикографии. // В кн.: Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность. – Л., 1974.
Юшманов Н.В. Ключ к латинским писменностям земного шара. – М.-Л., 1941.
Языки Азии и Африки. – Т. 1-2. Индоевропейские языки. – М., 1976-1978.
Языки и диалекты мира. – М., 1982.
Языки народов СССР: в 5 т. – М., 1966-1967.
Языки Российской Федерации и соседних государств. Энциклопедия. – М., 1997. – Т. 1.
Языковая номинация. Общие вопросы. – М., 1977.
Языковая номинация. Виды наименований. – М., 1977.
Якобсон Р.О. Избранные работы. – М., 1985.
Якушин Б.В. Гипотеза о происхождении языка. – М., 1984.
.
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:підручники, збірники вправ, словники, методичні розробки практичних занять, методичні рекомендації до тем, таблиці, рекомендовані списки наукової і науково-популярної літератури, пакети тестів і контрольних робіт, список питань для колоквіуму, список питань для самоконтролю, лекційний матеріал в системі Power Point.
РЕСУРСИ: (Інтернет, електронні адреси: www.meta.ua; nbuv.gov.ua; www.auditorium.ru; bukinist.agava.ru; library.univ.kiev.; library.univer.kharkov.).