Святы′й Дух схóдыть на Апóстолув

 

1. Як прышóв дэнь П’ятыдыся′тныці, то всі воны′ булы′ заоднэ′ рáзом.

2. І рáптом став шум, шо йшов з нэ′ба, бы то налытíв вылы′кый вíтёр і охваты′в всю хáту, дэ воны′ сыдíлы.

3. І явы′лысь йім языкы′ роздíляны бы з огню′, і сíлы на кáжному з йіх.

4. І пройнялы′сь всі Дýхом Святы′м, і почалы′ говоры′ты вся′кымы мóвамы, як Дух давáв йім проповíдуваты.

5. В Йірусалы′мы ж булы′ іудéйі, лю′дэ наби′жны, з уся′кого нарóду пуд нэ′бом.

6. А як гэ′той шум зробы′вся, то зыйшóвся нарóд і затрывóжывся: бо кáжон чув, шо воны′ говоры′лы ёгó мóвыю.

7. І розобрáлы всэ, і ды′ву давáлысь, і раднíлы од душí, кáжучы оды′н дрýгому: «Гэ′ты, шо говóрять, чы ны всі воны′ галылэ′йці?

8. Як гэ′то кáжон з нас чýе свою′ влáсну мóву, в якýй роды′вся,

9. Парфя′нэ, і мыдя′нэ, і элáмці, і лю′дэ з Мысопотáмыйі, з Іудéйі і з Кападóкыйі, Пóнта й А′зійі,

10. Фры′гыйі й Памфы′лыйі, Йігы′пта і тых куткы′в Лы′выйі, шо на граны′ці з Кырэ′ныю, і прыбышí з Ры′ма, іудéйі, і ты′йі, шо ныдáвно вíру помыня′лы,

11. крытя′нэ й арáбы, -- всі мы чýйімо, шо воны′ говóрять нáшымы мóвамы про вылы′кы ділá Бóжы

12. І ды′ву давáлысь воны′, і ны моглы′ тóлку добы′тысь (вшолóпаты), і говоры′лы оды′н одномý: «Шо всэ гэ′тэ знáчыцьця?»

 

[с. 284↑]

 

13. А гы′нчы казáлы, насмíхуючысь: «Гэ′то воны′ повпывáлысь вынóм зылё′ным».

 

Прóповыдь Пытрá і шо вонá далá

 

14. А Пытрó, стáвшы рáзом з одынацьцятьмы′, повы′шаным гóлосом сказáв йім: «Мужыкы′ іудéйськы і всі, шо жывýть в Йірусалы′мы! Хай вам гэ′тэ бýдэ выдóмэ, і слýхайтэ мойí словá.

15. Воны′ ны п’я′ны, як вытэ′ дýмайітэ, бо зáрэ трэ′тя годы′на дня (по-нáшому, дывя′та годы′на рáнку).

16. А гэ′то тóе, шо прорóк Іоíль прорíк:

17. «І бýдэ послíднімы дня′мы, -- кáжэ Биг, -- вы′ллю од Дýха Свогó на кáжнэ тíло; і бýдуть прорóчыты сыны′ вáшы і дóчкы вáшы; і хлóпці вáшы бáчытымуть выдíння, а стары′йі вáшы чы′рыз сны бýдуть рóзуму довэ′дяны.

18. І на чыля′дныкув Свойíх, і на чыля′дныць Свойíх в ты′йі дні вы′ллю од Дýха Свогó, і бýдуть прорóчыты.

19. І покажý чýда на нэ′бы вгорí і знáкы на зымнí внызю′, кров і огóнь і кýрынне ды′му.

20. Сóнцэ пырымíныцьця на поночóту, а мíсяць – на кров, впырíдж, чым настýпыть дэнь Госпóдній, вылы′кый і слáвный.

21. І бýдэ: кáжон, хто поклы′чэ ймэ′нне Госпóдне, вы′ратуйіцьця» (Іоіль 2, 28--32).

22. Мужыкы′ ізрáільськы, вы′слухайтэ гэ′ты словá: Ісýса Назоря′нына, Мужыкá, засвíдчаного вам од Бóга сы′ламы, і чýдамы, і знáкамы, якы′йі Биг сотворы′в чы′рыз Ёгó сы′рыд вас, як вытэ′ й сáмы знáйітэ.

23. Тогó, шо був оддáный пэ′вныю рáдыю і Бóжым вíданнем напырóд, вытэ′ взялы′ і рукáмы быззакóння, прыбы′вшы цвяхáмы (ґóздямы), вмыртвы′лы.

24. Алэ′ Биг воскрысы′в Ёгó, розорвáвшы пýта смэ′рты: бо юй нíяк булó вдэ′ржаты Ёгó.

25. Бо Давы′д кáжэ про Ёгó: «Бáчыв я пы′рыд собóю Гóспода зáвжды, бо Вин по прáву рýку од мынэ′, коб я ны захытáвся.

26. Од гэ′того й сэ′рцэ моé звысылы′лось, і зраднíв язы′к мий; нáвэть і тíло моé нáйдэ спóкуй в нáджы.

27. Бо Ты ны покы′ныш душí мэ′йі в пэ′клы і ны дасы′ Своё′му святóму бáчыты тлíнне.

 

[с. 285↑]

 

28. Ты дав мынí повíдаты дорóгу жы′ткы. Ты здовóлыш мынэ′ рáдосьцю пы′рыд облы′ччэм Свойíм» (Псал. 15, 8—11).

29. «Мужыкы′-браты′! Хай бýдэ дозвóляно мынí одвáжно сказáты вам про прабáтька Давы′да, шо вин умэ′р і схáваный, і могы′ла ёгó в нас до тыпэ′рышного дня.

30. А як був пророком і вíдаючы, шо Биг, прысягáючысь, обышчя′в ёмý з насíння тíла ёгó породы′ты (вознысты′) Хрыстá в тíловы і посады′ты на прыстóлы ёгó (2 Царств 7, 12. Псал. 131, 11);

31. а впырíдж сказáв, шо воскрэ′снэ Хрыстóс і ны бýдэ остáвляна душя′ Ёгó в пэ′клы і тíло Ёгó ны гны′тымэ (Псал. 15, 10).

32. Гэ′того Ісýса Биг воскрысы′в і мы свíдкы томý.

33. То от, Вин вознысё′ный правы′цію Бóжыю і прыйня′вшый од Бáтька врочы′стэ обыця′нне Дýха Святóго, і вы′лыв тóе, шо зáрэ вытэ′ бáчытэ й чýйітэ.

34. Бо Давы′д ны зыйшóв на нэ′бо, алэ′ сам вин кáжэ: «Сказáв Госпóдь Гóсподовы моё′му: сыды′ по прáву рýку од Мынэ′,

35. пóкыль положý вóрогув Твойíх до Твогó пудны′жжа» (Псал. 109, 1).

36. То хай твэ′рдо знáе ввэсь рід Ізрáілюв, шо Биг зробы′в Гóсподом і Хрыстóм Ёгó, Гэ′того Ісýса, Якóго вытэ′ росп’ялы′».

37. Почýвшы гэ′тэ, воны′ розжя′лылысь сэ′рцэм і сказáлы Пытрóвы й всім остáтнім Апóстолам: «Шо ж нам робы′ты, мужыкы′-браты′?»

38. А Пытрó йім сказáв: «Покáйтэсь і хай кáжон з вас охры′стыцьця у ймэ′нне Ісýса Хрыстá, шоб вам просты′лысь грыхы′ вáшы; і мáтымытэ дар Дýха Святóго.

39. Бо гэ′то вам такóе шчы′рэ обыця′нне, і дíтюм вáшым, і всім далё′кым, когó онó ны поклы′чэ Госпóдь Биг наш».

40. І гы′нчымы мнóгымы словáмы свíдчыв і гучы′в вин і вговáрував, кáжучы: «Ратýйтэсь од гэ′того рóду лукáвого».

 

Пэ′рша цэ′рква

 

41. І от ты′йі, хто охóтно прыйня′в ёгó слóво, охрысты′лысь. І прыстáло до охры′шчаных тогó дня кóло трох ты′сяч душ.

42. І воны′ зáвшы булы′ в нагýцы апóстольськуй, в супи′лцы і в ламáнні хлíба, і в молíтвах.

 

[с. 286↑]

 

43. Був жэ страх в кáжнуй душí; і мнóго чýдэй і знáкув робы′лось чы′рыз Апóстолув в Йірусалы′мы.

44. Всі ж вíруюшчы булы′ рáзом і всэ в йіх булó спи′лнэ.

45. І продавáлы добрó своé і вся′ку мáйку, і дылы′лы пóмыз усíмы, кы′лько комý булó трэ′ба.

46. І кáжон дэнь з дорогэ′ю душéю булы′ воны′ рáзом в хрáмы і, лáмнучы хліб вдóма, спожывáлы йíжу з рáдосьцю і в простотí сэ′рця,

47. хвáлячы Бóга і мáючы лáску у всёгó нарóда. А Госпóдь кáжного дня прыбавля′в до Цэ′рквы тых, хто ратовáвся.

 

Глава 3