Ісýс Хрыстóс – Пáстыр Дóбрый і ворóта в говэ′ччый майдáн

 

1. Напрáвду, напрáвду кажý вам: хто ны чы′рыз ворóта вхóдыть в майдáн говэ′ччый, а пырылáзыть чы′рыз горóджу, той злóдэй і розби′йнык.

2. А хто вхóдыть чы′рыз ворóта, той овэ′ччый пастýх.

3. Ёмý ворíтнык очыня′е, і овычкы′ слýхають ёгó гóлоса; і свойí говычкы′ клы′чэ так, як якýю звáты, і выганя′е йіх;

4. і як вы′жынэ всі свойí говычкы′, то йдэ пы′рыд йíмы; а говычкы′ за йім ідýть, бо знáють ёгó гóлос.

5. А за чужы′м ны пи′йдуть, а втыкáють од ёгó, бо ны знáють чужóго гóлосу».

6. Гэ′ту пры′тчу росказáв йім Ісýс, алэ′ воны′ ны розобрáлысь, шо Вин такóе говоры′в йім.

7. То Ісýс йім знов сказáв: «Напрáвду, напрáвду вам кажý, шо Я – гэ′то ворóта ля овэ′ць.

8. Всі, кы′лько йіх ны прыхóдыло пы′рыдо Мнóю, -- гэ′то злодыйí й розби′йныкы, алэ′ овычкы′ йіх ны послýхалы.

9. Я – гэ′то двэ′ры; як чы′рыз Мынэ′ хто ввы′йдэ, той спасё′ный бýдэ, і той ввы′йдэ і вы′йдэ, і пáшу нáйдэ.

10. Злóдэй прыхóдыть онó ля тогó, шоб вкрáсты, забы′ты й зны′шчыты. А Я прышóв ля тогó, шоб мáлы жы′тте і мáлы достáток.

11. Я – Пастýх Дóбрый! Дóбрый пастýх оддаé своé жы′тте за овычóк.

12. А найня′тый, ны влáсный пастýх, комý овычкы′ ны свойí, як бáчыть, шо йдэ вовк, то кы′дае овычкы′ і втыкáе: і вовк хватáе овэ′ць і розганя′е йіх.

13. А найня′тый втыкáе, бо вин найня′тый і ны клопóчыцьця про овычóк.

14. Я – Пастýх Дóбрый, і знáю Свойіх, і Мойí вíдають Мынэ′.

15. Як Бáтько знáе Мынэ′, так і Я знáю Ёгó; і Своé жы′тте кладý за овычóк.

16. Мáю Я шэ й гы′нчых овычóк, шо ны з гэ′того дворá (майданá); мýшу Я й йіх прыгнáты (попрыганя′ты), коб і воны′ почýлы Мий гóлос. І бýдэ однá чыродá і Оды′н Пастýх.

 

[с. 251↑]

 

17. За тóе Мынэ′ Бáтько лю′быть, шо Я оддаю′ Своé жы′тте, шоб знов взя′ты (прыйня′ты) ёгó.

18. Ныхтó ны одбырáе ёгó в Мынэ′, алэ′ Я Сам оддаю′ ёгó і мáю власть знов ёгó забрáты. Гэ′ту зáповыдь взяв Я од Свогó Бáтька».

19. З-за гэ′тых слыв знов стáлы іудéйі правовáтысь пóмыз собóю.

20. Мнóго хто з йіх казáлы: «В Ёмý сыды′ть лыхы′й і Вин просторíчыть; шо вытэ′ слýхайітэ Ёгó?»

21. Гы′нчы казáлы: «Гэ′ты словá ны тогó, хто лыхóго в собí мáе; чы ж мóжэ лыхы′й открывáты слыпы′м гóчы?»

 

Ісýс на свя′ты Обновíння хрáма. «Я і Бáтько – однэ′». Іудéйі хóчуть забы′ты камíннем Ісýса

 

22. Прышлó тоды′ свя′то Обновíння в Йірусалы′мы. Булá зымá.

23. Ходы′в Ісýс в хрáмовы, по ґáнку Соломóновому.

24. Тут іудéйі обступы′лы Ёгó і казáлы Ёмý: «Дóкыль Ты бýдыш нам ныпрызнавáтысь? Як Ты – Хрыстóс, то прóсто нам скажы′!»

25. Ісýс йім одказáв: «Я ж вам сказáв, і ны вíрытэ; ты′йі ділá, шо Я творý в ймэ′нне Бáтька Могó – воны′ свíдчять про Мынэ′.

26. Алэ′ вытэ′ ны вíрытэ, бо вытэ′ ны з Мойíх овычóк, як Я вжэ сказáв вам.

27. Овычкы′ Мойí слýхають Могó гóлоса, і Я знáю йіх, і воны′ йдуть за Мнóю.

28. І Я даю′ йім жы′тте вíчнэ, і ны загы′нуть повíк; і ныхтó ны вы′рвэ йіх з рукы′ Мэ′йі.

29. Бáтько Мий, Якы′й дав йіх Мынí, би′льшый за всіх, і ныхтó ны змóжэ вы′рваты йіх з Бáтьковыйі рукы′.

30. «Я і Бáтько – гэ′то однэ′!»

31. Тут знов іудéйі похватáлы камíнне, шоб бы′ты Ёгó.

32. Ісýс сказáв йім: «Мнóго дóбрых діл од Бáтька показáв Я вам, то за якóе з йіх хóчытэ бы′ты Мынэ′ камíннем?»

33. Іудéйі Ёмý одказáлы: «Ны за дóбрэ дíло хóчымо тыбэ′ збы′ты камíннем, а за знывáгу Бóга, і шо Ты е чоловíк, а выдаéш Сыбэ′ за Бóга».

34. Ісýс сказáв йім: «Чы ж ны напы′сано в вáшому Закóны: «Я сказáв – вытэ′ богы′» (Псал, 81, 6)».

 

[с. 252↑]

 

35. Як Вин назвáв богáмы тых, до когó булó слóво Бóжэ – а Пысáнне ны мóжэ бýты порýшанэ, --

36. то як жэ вытэ′ кáжытэ: «Зныважя′йіш Ты Бóга» Томý, Когó Бáтько освяты′в і послáв в світ, і кáжытэ гэ′тэ Мынí з-за тогó, шо Я сказáв: «Я – Сын Бóжый?»

37. Як шо Я ны творý діл Свогó Бáтька, то ны вíртэ Мынí, --

38. а як творý, і ны вíрытэ Мынí, то вíртэ ділáм Мойíм, шоб моглы′ повíдаты і повíрыты, шо Бáтько в Мынí і Я в Ёмý».

39. І знов шукáлы Ёгó, шоб забрáты, алэ′ Вин вы′крутывся.