Ісýс знов пы′рыд Пылáтом

 

13. А Пылáт склы′кав пэршосвяшчэ′ннікув, і начя′льнікув, і нарóд,

14. і сказáв йім: «Вытэ′ прывылы′ до мынэ′ Гэ′того Чоловíка, бы то Вин роспсóчуе нарóд. І от я пры вас збадáв і ны найшóв Ёгó выновáтым ны в чым тым, в чым вытэ′ Ёгó выновáтытэ.

15. І І′род тóжэ, бо я посылáв Гэ′того Чоловíка до ёгó; і мы ныц ны найшлы′ такóго, за шо вáрта булá б Ёмý смэрть.

16. То от, покарáвшы Ёгó, пушчý».

17. А ёмý й трэ′ба булó рáді свя′та пусты′ты одногó тюрэ′мшчыка.

18. Алэ′ ввэсь нарóд став крычя′ты: «Смэрть Ёмý! А пусты′ нам Варáвву!»

19. Варáвву посады′лы в тюрмý за тóе, шо пудня′в в мíсты бунт і шо забы′в нíкого.

20 Пылáт знов голоснó заговоры′в, бо хотíв дáты вóлю Ісýсовы.

21. Алэ′ воны′ крычя′лы: «Розопны′, розопны′ Ёгó».

22. Вин і трэ′тій раз сказáв йім: «То якóе ж зло Вин зробы′в? Я ны бáчу в Йім нычóго, за шо вáрта булá б смэрть. То от я покарáю Ёгó і пушчý».

23. Алэ′ воны′ ны пырыставáлы на всю сы′лу лымынтовáты, шоб Ёгó росп’ялы′. І пырыборóв крык йіх і пэршосвяшчэ′ннікув.

24. І Пылáт прысуды′в, шоб булó так, як воны′ хотíлы.

25. І пусты′в на вóлю тогó, шо пудня′в бунт в мíсты і забы′в чоловíка. А Ісýса оддáв йім, шоб робы′лы з Йім, шо хотíлы.

 

Дорóга на Голгóфу

 

26. А як повылы′ Ёгó, то забрáлы ня′кого Сы′мона с Кырынэ′йі, якы′й ворóчався с пóля, і звалы′лы на ёгó кры′жа, шоб ніс за Ісýсом!

 

[с. 216↑]

 

27. І йшло за Йім вэ′льмы мнóго людэ′й, і бабэ′й булó мнóго, якы′йі плáкалы й голосы′лы по Ёмý.

28. То Ісýс, повырнýвшысь до йіх, сказáв: «Дóчкы йірусалы′мськы! Ны плáчтэ по Мынí, а плáчтэ по собí і по свойíх дíтюх.

29. Бо наступáють дні, колы′ скáжуть: «Шчаслы′вы бысплы′дны, і жывоты′, шо ны роды′лы, і цыцкы′, якы′х ны сцáлы дíты.

30. Тоды′ почнýть казáты гóрам: «Впадíтэ на нас» і паґýркам: «Прыкры′йтэ нас».

31. Бо як з зылё′ным дэ′рывом такóе рóблять, то шо бýдэ с сухы′м?»

32. Вылы′ з Йім на смэрть і двох розбóйнікув.

 

Хрыстá роспынáють

 

33. І як прышлы′ на мíсьце, шо зовэ′цьця Лобовóе, то там росп’ялы′ Ёгó і розбóйнікув, одногó по прáву рýку, а дрýгого по лíву.

34. То Ісýс сказáв: «Бáтьку! Просты′ йім, бо воны′ ны вíдають, шо рóблять». Потóм дылы′лы Ёгó одэ′жу, кы′даючы жэ′рыба.

 

Збы′ткы з росп’я′того Хрыстá

 

35. А лю′дэ стоя′лы й дывы′лысь. Насмыхáлысь рáзом з йíмы й начя′льнікы, кáжучы: «Другы′х ратовáв, то хай вы′ратуе Самóго Сыбэ′, як Вин Хрыстóс, Якóго вы′брав Биг».

36. Гэ′так сáмо й солдáты збытковáлы з Ёгó, пудхóдылы й пуднóсылы óцёт,

37. і казáлы: «Як Ты Цар Іудéйськый, то вы′ратуй Самóго сыбэ′».

38. І булá над Йім таблíца (таблы′ця) з на′пыссю по-грэ′чыску, по-латíнску і по-гыбрáйську: «Гэ′то – Цар Іудéйськый».

 

Два розбóйнікы, шо росп’я′ты рáзом с Хрыстóм

 

39. Оды′н з росп’я′тых розбóйнікув кпыв з Ёгó, кáжучы: «Як Ты Хрыстóс, то вы′ратуй Сыбэ′ й нас».

 

[с. 217↑]

 

40. А дрýгый був ны гэ′такый, вин доганя′в пэ′ршому: «Чы ты Бóга ны бойíсься, як і сам засýджаный за тóе?

41. Бо мы засýджаны за свойí ділá так, як заслужы′лы; а Вин ныц нычóгого ны зробы′в».

42. І сказáв Ісýсовы: «Спомыны′ про мынэ′, Гóсподы, як пры′дыш в Своé Цáрыство!»

43. То ёмý Ісýс сказáв: «Напрáвду кажý тобí, шо тыпэ′р-такы′ бýдыш зо Мнóю в раю′».

 

Смэрть Ісýса

 

44. Булó кóло шóстыйі годы′ны дня, і стáло пóночы по всюй зымнí до дывя′тыйі годы′ны.

45. І побліднíло сóнцэ, і зáнавысь в хрáмы розодрáлась наполовы′ну.

46. І гýчным гóлосом Ісýс сказáв: «Бáтьку! В Твойí рýкы оддаю′ Свий дух». І сказáвшы гэ′тэ, оддáв дýшу.

47. А сóтнік, бáчачы тóе, шо робы′лось, прослáвыв Бóга і сказáв: «Напрáвду, Гэ′той Чоловíк був прáвыдный».

48. І всі лю′дэ, шо прышлы′ подывы′тысь на гэ′тэ, і пубáчывшы, росхóдячысь, бы′лы сыбэ′ в грýды.

49. І всэ′-такы′ ты′йі, хто знав Ёгó, і бабы′, шо йшлы за Йім з Галылэ′йі, стоя′лы здалíк і дывы′лысь на гэ′тэ.