Ісýс в гóстюх у Закхэ′я

 

1. Пóсля Ісýс увыйшóв в Йірыхóн і прохóдыв чы′рыз ёгó.

2. І от оды′н чоловíк, звáвся вин Закхэ′й, стáршый над мы′тныкамы (мы′тарамы), богáтый,

3. хотів пубáчыты Ісýса, повíдаты, якы′й Вин, алэ′ ны міг за людьмы′, бо був малóго рóсту.

4. І забíгшы напырóд, залíз на смоковны′цю, шоб пубáчыты Ёгó, бо Ісýс мáвся прохóдыты кóло йійí.

5. Як Ісýс прышóв на тóе місьце, то, гля′нувшы навэ′рх, пубáчыв ёгó і сказáв: «Закхэ′й! Злазь хучíй, бо тыпэ′р Я мáю бýты в твою′й хáты».

6. І той хутэ′нько зліз і з рáдосьцю прыйня′в Ёгó.

7. І всі, бáчачы гэ′тэ, стáлы рымзáты, чогó Вин зайшóв до грíшного чоловíка.

8. А Закхэ′й, стáвшы, сказáв ля Гóспода: «Гóсподы! Половы′ну свэ′йі мáйкы я оддáм стáрцям і, як когó вкры′вдыв (обíдыв), то вчэ′тьворо вырнý».

9. А Ісýс сказáв ёмý: «Допíро прышóв ратýнок в гэ′ту хáту, бо вин тóжэ сын Авраáма;

10. бо Людськы′й Сын прышóв найты′ і вы′ратоваты тóе, шо загы′нуло».

 

Пры′тча про дэ′сэть мын сырыбрá

 

11. І як воны′ слýхалы про гэ′тэ, то Вин добáвыв пры′тчу: бо Вин був блы′сько кóло Йірусалы′ма, а воны′ дýмалы, шо допíро повы′дно об’явы′тысь Цáрыство Бóжэ.

12. То от сказáв: «Оды′н чоловíк почóтного рóду збырáвся в далё′кый край, шоб взя′ты собí цáрство і вырнýтысь.

13. І поклы′кавшы дэ′сэть свойíх чыля′дныкув, дав йім дэ′сэть мын і сказáв йім: «Пускáйтэ йіх в оборóт, пóкы я вырнýсь».

14. Алэ′ пожóнны лю′дэ ёгó госудáрства нынавы′дылы ёгó і послáлы слíдом за йім посланцíв, кáжучы: «Ны хóчымо, шоб гэ′той був нáшым царéм».

 

[с. 201↑]

 

15. А як вырнýвся, прыйня′вшы цáрство, то сказáв, шоб посклыкáлы до ёгó тых чыля′дныкув, якы′м вин дав сырыбрó, шоб повíдаты, шо хто з йіх прыдбáв.

16. Прышóв пэ′ршый і сказáв: «Господáрэ! Твоя′ мы′на далá мынí дэ′сэть мын».

17. Вин сказáв ёмý: «Дóбрэ, дóбрый чыля′днык! За тóе, шо ты був вíрный в малóму, возьмы′ пуд свое прáво дэ′сэть городы′в».

18. Прышóв дрýгый і сказáв: «Господáрэ! Твоя′ мы′на далá мынí п’ять мын».

19. Сказáв і ля гэ′того: «І ты жывы′ над п’ятьмá городáмы».

20. Прышóв трэ′тій і сказáв: «Господáрэ! Гóндэ твоя′ мы′на, якýю я хавáв, вгорнýвшы в хýстку.

21. Я ж боя′вся тыбэ′, бо ты чоловíк врэ′дный: бырэ′ш, чогó ны клав, і жнэш, чогó ны сíяв».

22. Господáр сказáв ёмý: «Твойíмы словáмы бýдуть суды′ты тыбэ′, паскýдный чыля′днык! Ты вíдав, шо я чоловíк врэ′дный: бырý, чогó ны клав, жну, чогó ны сíяв.

23. То чомý ж ты ны пусты′в могó сырыбрá в оборóт, шоб я, як прыдý, то возьмý ёгó од тыбэ′ с прыбýтком?»

24. І сказáв тым, шо стоя′лы: «Возьмíтэ в ёгó мы′ну і оддáйтэ томý, в когó дэ′сэть мын!»

25. Ты′йі сказáлы ёмý: «Пáне! В ёгó е дэ′сэть мын».

26. «Кажý вам, шо кáжному, хто мáе, то шэ бýдэ дáно!, а хто ны мáе, то бýдэ забрáнэ й тóе, шо вин мáе.

27. А мойíх вóрогув, якы′йі ны хотíлы, шоб я був в йіх царéм, то прывыдíтэ сюды′ і одлупцю′йтэ пы′рыдо мнóю».

28. Як про гэ′тэ росказáв, то пошóв дáлэй, направля′ючысь в Йірусалы′м.

 

Ісýс в Йірусалы′мы