Бýдэ быдá фарысéям і закóннікам

 

37. Як Вин говоры′в гэ′тэ, оды′н фарысéй попросы′в Ёгó до сыбэ′ пополýднаты. Вин прышóв і сів пры столí.

38. Фарысéй здывовáвся, шо Вин ны помы′в рук пы′рыд йідóю.

 

[с. 179↑]

 

39. А Госпóдь сказáв ёмý: «Допíро вытэ′, фарысéйі, чы′стытэ знадви′рку чя′шу й мы′ску; а сырэ′дына вáша пóвна злодíйства і лукáвства.

40. Бызрозýмны! Чы ж ны Той, Хто сотворы′в знадви′рок, то сотворы′в і сырэ′дыну?

41. То охвíру (жэ′ртву) подавáйтэ ліпш с тогó, шо в вас е, тоды′ всэ в вас бýдэ чы′стэ.

42. Алэ′ быдá вам, фарысéям, шо даéтэ дысяты′ну з мня′ты, рýты і всёгó горóднёго, а ны дбáйітэ про суд і любóв Бóжу: гэ′тэ трэ′ба робы′ты і ны кы′даты ёгó.

43. Быдá вам, фарысéям, шо лю′бытэ пэ′ршы місьця′ в хрáмах і вытáнне (поклóны) на схóдах.

44. Быдá вам, фарысéям і кнíжныкам, крыводýшныкам, бо вытэ′ як могы′лы схáваны, по якы′х лю′дэ хóдять і тогó ны вíдають».

45. На гэ′тэ оды′н закóннік сказáв Ёмý: «Учíтель! Кáжучы такóе, Ты й нас кры′вдыш».

46. Алэ′ Вин сказáв: «І вам, закóннікам, быдá. Бо обкладáйітэ людэ′й так, шо йім нывы′крутка, а сáмы й одны′м пáльцем ны поворýшытэ, шоб на сыбэ′ дэ′шо взя′ты.

47. Быдá вам, шо рóбытэ прорóкам на мóлыцях мурóваны склыпэ′ння – а вáшы ж батькы′ йіх позабывáлы.

48. Гэ′тым вытэ′ свíдчытэ про ділá вáшых батькы′в і гóдытэсь з йíмы, шо воны′ дóбрэ робы′лы. Бо воны′ позабывáлы прорóкув, а вытэ′ йім, прорóкам, стáвытэ пáмытнікы.

49. З-за гэ′того мýдрость Бóжа сказáла: Пошлю′ до вас прорóкув і апóстолув, і з йіх одны′х позабывáють, а дрýгых повыганя′ють;

50. то хай на гэ′тому рóдовы спожынэ′цьця кров усíх прорóкув, пролы′та од сотворíння свíта,

51. од кровí А′выля до кровí Захáрыя (Сахáрка), забы′того пóмыз алтарéм і хрáмом. Так Я вам кажý: одомсты′цьця гэ′тэ на вáшому рóдовы.

52. Быдá вам, закóннікам, шо вытэ′ забрáлы ключя′ розумíння: сáмы ны ввыйшлы′ і тогó, хто хотíв ввыйты′, ны пусты′лы».

53. Як Вин говоры′в йім гэ′тэ, то кнíжныкы і фарысéйі почалы′ вэ′льмы прыставáты до Ёгó, выпы′туючы Ёгó мнóго про шчо,

54. цыковáлы і намагáлысь схваты′ты шо-нэ′будь з Ёгó слыв, шоб обвыновáтыты Ёгó.

 

[с. 180↑]

 

 

Глава 12

 

Про крыводýшность. Про страх чоловíчый. Знывáга Дýха Святóго. Як проповíдуйітэ, то ны би′йтэсь

 

1. Тым чя′сом, як зобрáлысь ты′сячы людэ′й, шо тысны′лы оды′н одногó, Вин зрáзу почя′в говоры′ты Свойíм учынікáм: «Сáмэ пэ′ршэ, обырыгáйтэсь облýды фарысéйськыйі, якáя е крыводýшшэ.

2. Нымá ныц схáваного, чогó б ны пубáчылы, і тáйного, про шо б ны повíдалы.

3. То тóе, шо вытэ′ сказáлы, як булó пóночы, то почýйітэ пры выднí; і тóе, шо вытэ′ шыптáлы на гухó в хáты, бýдэ пырыкáзанэ с стріхэ′й.

4. Кажý я вам, друзья′м (сября′м, дрýгам) Свойíм: ны би′йтэсь тых, хто тíло забывáе, а пóсля бильш ныц ны мóжэ зробы′ты.

5. Алэ′ скажý вам, когó боя′тысь: би′йтэсь тогó, хто, забы′вшы, мóжэ вкы′нуты вас в пэ′кло; шчы′ро кажý вам: тогó би′йтэсь.

6. Чы ж ны п’ять малы′х птушычóк продаю′цьця за два асáрыйі? І ны однá з йіх ны забýта в Бóга.

7. А в вас і кóсы на головí всі полы′чаны. То от ны би′йтэсь: вытэ′ дорóжчы за мнóго якы′х малы′х птушычóк.

8. Кажý ж вам: кáжного, хто прызнавáтымэ Мынэ′ пы′рыд людьмы′, тогó Сын Людськы′й прызнáе пы′рыд Анё′ламы Бóжымы,

9. а хто зрычэ′цьця Мынэ′ пы′рыд людьмы′, той бýдэ одрычóный пы′рыд Анё′ламы Бóжымы.

10. І кáжному, хто скáжэ слóво на Сы′на Людськóго, просты′цьця, а хто гáнытымэ Дýха Святóго, томý ны просты′цьця.

11. І як прывыдýть вас в хрáмы, до начя′льства і властéй, то ны клопочíтэсь, як абó шо откáзуваты чы шо говоры′ты;

12. Бо Святы′й Дух нагýчыть вас тоды′, шо трэ′ба казáты».