Национальна металлургическая академия Украины
К концу XIX века в Российской империи существовала самая большая еврейская община мира, около 67% всего еврейского народа. В ходе Второй мировой войны оккупантами было убито примерно 2 млн. евреев, в следствии после отмены ограничений на эмиграцию большая часть еврейского населения СССР покинула страну, эмигрировав, в основном, в Израиль, США и Германию. В Европе евреи после гонений расселились в Польше. Московские великие князья и русские цари не позволяли евреям поселяться на их землях, так как русские люди того времени с подозрением относились к нехристианам, а особенно к евреям, которые привели к появлению ереси жидовствующих. Иван Грозный запретил всякое пребывание евреев в стране и следил за тщательным соблюдением запрета. Все последующее цари изгоняли евреев даже из временно занятых русским войсками литовских и белорусских городов. Пётр I ввёл в русские круги российской аристократии группу выкрестов, которые в дальнейшем начали проникать в значительных количествах в пограничные с Польшей российские земли. Но все усилия, прилагаемые для того, чтобы не пустить евреев в Российскую империю, оказались бессмысленными, поскольку польские земли с их многочисленным еврейским населением вошли в состав империи в конце XVIII века, не смотря на это, евреи не пользовались полной свободой в выборе места жительства: указом Екатерины II определялась лишь небольшая часть территории, на которой им было дозволено жительствовать и заниматься промыслом. В 1851 году всё еврейское население было уже разделено на пять разрядом: купцы, земледельцы, ремесленники, оседлые и неоседлые мещане. Не взирая на все запреты и утески еврейской нации, евреи в быстром экономическом подъёме начали вносить значительный вклад в культуру и предпринимательскую деятельность России. Начиная с 1860-х годов, культурная изоляция евреев постепенно ослабевала и уже к началу 1917 года Временное правительство приняло постановление, которым отменялись все «ограничения в правах российских граждан, обусловленные принадлежностью к тому или иному вероисповеданию». В этом же году евреи впервые в истории России заняли высокие посты в центральной и местной администрации. К 1920 г. миллионы евреев остались на территориях государств, образовавшихся после распада Российской империи – Польши, Литвы, Латвии, Эстонии и т.д. История продолжалась, продолжал муссироваться и развиваться ″еврейский вопрос″.
КОЗАЦЬКА ЗВИЧАЄВО-ПРАВОВА КУЛЬТУРА
Охрій Ю.С., керівник ст. викл. Чорновол Л.І.
Національна металургійна академія України
Вагомим чинником становлення звичаєво-правової культури українського козацтва був історичний період існування Запорозької Січі. Козацьке право являло собою симбіоз українського звичаєвого права, елементів німецького магдебурзького і положень литовських статутів.
На Запоріжжі січові звичаї тісно переплелися із християнською обрядовістю, й витворилася своєрідна козацько-православна культура. Січова церква була духовним і самоврядним осередком для козаків. У звичаях запорозького товариства було виховання поважного ставлення до священнослужителів. Незмінним правилом козацької спільноти були щоденні молитви. Традиційно в Січі козаки спілкувалися українською мовою, хоча освічена старшина володіла багатьма мовами.
З огляду на уніфікованість та всеосяжність козацьких звичаїв запорозьку спільноту ототожнюють із ранніми військовими демократіями. Протягом історичного періоду існування Запорозької Січі унормувалися чіткі традиції та механізми реалізації колективної волі козацької спільноти. Поважна роль відводилась загальнокозацьким січовим радам, які були не лише вищим законодавчім та адміністративним органом, а й головною інстанцією, що розглядала найважливіші цивільні та кримінальні справи. У межах Запорозьких вольностей спостерігалося переплетення адміністративних та судових повноважень як колективних інституцій, так і окремих посадовців (кошових отаманів, військових суддів, писарів, осавулів, довбишів, курінних отаманів і паланкових полковників). Обраному в Січі кошовому отаману за козацьким звичаєм належала вища адміністративна, військова, духовна та судова влада.
Звичаєво-правова культура та система судочинства Війська Запорозького Низового істотно впливала на формування судових органів в Українській козацькій державі. Запорожці постійно намагалися поширити січові правовідносини не лише на все Запорожжя, а й на інші українські землі.
АМАЗОНКИ В УКРАИНЕ: ЛЕГЕНДЫ И РЕАЛЬНОСТЬ